Рішення

від 20.10.2022 по справі 307/2277/20

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2277/20

Провадження № 2/307/1272/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Она О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на майно,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на майно. В позовній заяві представник зазначив, що 12 грудня 1998 року позивачка ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_3 . В шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася донька ОСОБА_4 . Подружжя з моменту одруження проживало за адресою: АДРЕСА_1 , у будинку батьків відповідача. Сімейне життя не складалося через систематичні конфліктні ситуації та через непорозуміння з батьками відповідача. 27 травня 2002 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області було проведено запис про розірвання шлюбу між подружжям. Після розлучення позивачка переїхала на постійне місце проживання до своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 . Колишнє подружжя підтримувало зв`язок, відповідач приходив зустрічатися з донькою і періодично залишався ночувати. Проживаючи за адресою своїх батьків позивачки, спільна дитина періодично залишалися у батьків позивачки, оскільки остання виїжджала на заробітки до Російської Федерації, щоб заробити кошти для можливості забезпечити все необхідне дитині. За час перебування позивачки вдома після повернення із заробітків, вона та відповідач проживали разом, без офіційної реєстрації шлюбу в будинку батьків позивачки. У 2007 році вони прийняли спільне рішення про придбання будинку за адресою: АДРЕСА_3 , для переїзду та можливості спільного проживання. Так, 31.07.2007 року, позивачем та відповідачем було придбано за спільні та запозичені кошти будинок та прилеглу до нього земельну ділянку відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 31.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Тячівського нотаріального округу Крец М.Ю. за реєстровим №52 та договору купівлі-продажу земельної ділянки серії ВЕТ №466823 від 31.07.2007 року. Так, всіма справами займався відповідач та майно було оформлено на його ім`я. Після того, як позивач та відповідач переїхали до будинку, порадившись вдвох прийняли рішення, що для погашення заборгованості перед позичальниками та для ремонту будинку, а також придбання необхідної побутової техніки та інших речей для комфортного проживання в ньому, ведення бізнесу, зокрема придбання вантажного автомобіля, ними було прийнято спільне рішення про отримання кредиту. Так, 05.10.2007 року був укладений кредитний договір №11/1086 К-07 між відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» та ОСОБА_3 на суму 40000 доларів США на строк до 04.10.2012 року. Поручителем за даним кредитним договором виступила ОСОБА_1 . Коштів отриманих згідно зазначеного кредитного договору було недостатньо і тому позивачкою та відповідачем було прийнято рішення укласти ще один кредитний договір №74-01-08-2 від 04.07.2008 року між Ужгородською філією АБ «Київська Русь» та ОСОБА_1 на суму 25000 євро на строк до 04.07.2011 року, де поручителем згідно договору виступив ОСОБА_3 . Погашення кредитної заборгованості згідно зазначених кредитних договорів здійснювалося за рахунок спільної праці та зусиль сторін. Після придбання будинку, подружжя спільними зусиллями та коштами здійснювали облаштування будинку для можливості проживання в ньому, а саме: встановили систему опалення, водовідведення, придбали побутову техніку, меблі, посуд та всі інші необхідні речі. Підтвердженням цього слугують кредитні договори на придбання побутової техніки, квитанції про сплату внесків на погашення кредитних зобов`язань, розрахунки та квитанції про придбання товару та будівельних матеріалів і запчастин на ім`я позивачки. Наведені обставини також підтверджуються актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї селищного депутата ОСОБА_5 , в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , а проживає в АДРЕСА_2 , виховує сина ОСОБА_3 , який перебуває на її повному утриманні. ОСОБА_1 у 1998 році одружилася із ОСОБА_3 , після чого разом проживали у батьків чоловіка за адресою: АДРЕСА_1 . У 1999 році у них народилася донька ОСОБА_4 . У 2002 році подружжя розлучилося. Через деякий час продовжили проживати у громадянському шлюбі без реєстрації шлюбу. У 2007 році придбали житловий будинок та прилеглу до нього земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 . За вказаною адресою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за спільні кошти зробили ремонт та придбали необхідні меблі, побутові прилади та інші речі повсякденного вжитку. У 2009 році у них народився син ОСОБА_3 . У 2012 році ОСОБА_3 виїхав за межі держави у Чеську Республіку, де проживав до 2019 року. Протягом цього періоду ОСОБА_1 разом із дітьми проживали у вищезазначеному будинку, вела за ним догляд, забезпечувала матеріально дітей. У 2019 році через постійні сварки ОСОБА_1 разом з дітьми переїхала проживати до своїх батьків по АДРЕСА_2 . У лютому 2020 року донька ОСОБА_4 вийшла заміж, після чого переїхала проживати до батьків чоловіка. Також, ОСОБА_1 пред`явила на її ім`я документи про придбання побутової техніки для розміщення у її придбаному будинку, які датуються 2007 роком і які на даний час розміщені у будинку, а саме: телевізор марки «Sony KDL -46S2000 LCD - на третьому поверсі; холодильник марки «Bosch KGS 39V01» - на кухні на третьому поверсі; м`ясорубка марки «Ariston C65 S P4 X» - на кухні на першому поверсі; холодильник «LG GR-R 562 JVOA» - на першому поверсі в залі; пральна машинка «LG WD 12390 NDK» - на кухні на першому поверсі. Після переїзду до спільного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , у подружжя налагодилися відносини та взаєморозуміння і в результаті народилася друга дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28.01.2009 року батьком являється відповідач ОСОБА_3 . Шлюб сторони офіційно не реєстрували, оскільки не вбачали в цьому потреби, так як вважали це не потрібною формальністю, оскільки подружжя проживало однією сім`єю, вело спільне господарство, мали спільний бюджет та виховували двох дітей в любові та взаєморозумінні. Наведені вище обставини, можуть підтвердити свідки. Беззаперечним доказом всіх наведених вище обставин та безпосередньо доказом факту проживання однією сім`єю слугують фотографії зроблені сторонами разом як однією сім`єю впродовж часу після розлучення, оскільки на фотографіях зафіксовано спільне святкування днів народження дітей, хрещення сина, відпочинок на морі разом з дітьми та зустрічі з друзями. Однак, у 2012 році через переслідування та непорозуміння з правоохоронними органами та банківськими установами, відповідач виїхав до Чеської республіки, де перебував аж до 2019 року. В період з часу з 2012 по 2014 роки, відповідач час від часу телефонував та спілкувався з позивачкою та дітьми, про те з 2014 року і до моменту свого повернення додому відповідач практично не зв`язувався з позивачкою та дітьми, взагалі не приїжджав додому та не піклувався про неї та дітей. Відповідно до виписки із історії хвороби стаціонарного хворого медичної карти №506639 від 25.10.2013 року, виданої Державною установою «Інституту травматології та ортопедії НАМН України» старшій дитині сторін ОСОБА_4 , 1999 року народження, був встановлений діагноз - двобічний юнацький епіфізеоліз голівок стегнових кісток, гостре зміщення головки правої стегнової кістки та хондроліз правого кульшового суглобу, у зв`язку з чим проходила стаціонарне лікування та призначена ходьба на милицях без навантаження на праву кінцівку, ЛФК та масаж, а також необхідність проходити навчання вдома. З метою забезпечення дітей всім необхідним та оплатити необхідне вартісне лікування доньці ОСОБА_4 , позивачка була змушена виїхати на заробітки в Італію та залишити дітей зі своїми батьками. Всі зароблені кошти йшли на забезпечення потреб дітей та оплату лікування, придбання медикаментів, оплату масажів та педагогів, які проводили індивідуальні заняття з донькою вдома. Також представник зазначив, що хвороба була рецедивною з постійними ускладненнями, внаслідок чого у 2014 році виникла необхідність провести операцію та здійснити заміну правого кульгового суглобу. У зв`язку з даним захворюванням відповідно до довідки Тячівської МСЕК від 10.07.2018 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було визнано особою з інвалідністю третьої групи. Всі витрати по лікуванню доньки та проведенню операції оплачувала позивачка, яка змушена була перебувати більшість часу за кордоном на заробітках. У 2019 році відповідач повернувся додому і скористався відсутністю вдома позивачки та неодноразово виганяв дітей з будинку, у зв`язку з чим донька змушена була звертатись із заявою до Дубівського відділення поліції. Позивачка змушена була повернутися додому, щоб захистити дітей. Після повернення додому сварки. конфлікти та погрози в бік дітей і позивачки зросли з більшою силою, а тому позивачка з дітьми змушена була переїхати до своїх батьків. В зв`язку з вищевикладеним виник спір про право спільної сумісної власності та необхідність звернутись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`ю чоловіка та жінки без шлюбу для захисту прав позивачки та прав дітей, а також про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.06.2020 року за №211686609 право власності на домоволодіння із земельною ділянкою за кадастровим номером 2124455600:07:002:0036, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстроване в одній цілій частині за ОСОБА_3 , реєстраційний номер майна 25062371.

Просить встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період часу з 2002 по 2014 роки, визнати право спільної сумісної власності на майно - будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 . придбане жінкою та чоловіком, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі, а саме за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені в позовній заяві та просять позов задовольнити. На продовження розгляду справи представник позивачки ОСОБА_2 не з`явився, так як надіслав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що вони з ОСОБА_1 розлучились в 2002 році, після чого не спілкувалися. У 2019 році в його будинку проживали сторонні особи, а позивачки ОСОБА_1 вдома не було. В 2004 році вони їздили разом в Крим на відпочинок. Він купляв доньці речі, деколи і позивачці, але сімейним життям вони не проживали. Він проживав на АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 проживала по АДРЕСА_2 в будинку батьків. Після 2005 року він переїхав на АДРЕСА_4 , позивачка там не проживала. В 2007 році він купив за свої кошти спірний будинок, в якому в кінці 2007 року святкували Новий рік з ОСОБА_1 . Речі в будинок придбавалися ним. В будинок ОСОБА_1 прийшла жити в 2016 році. На момент купівлі будинку ОСОБА_1 знаходилася в Москві. Кредит на суму 40000 доларів США він брав, йому потрібно було. Кредитні кошти в сумі 25000 євро, де ОСОБА_1 була поручителем, бралися на купівлю тягача «МАН». Ті кошти, які в кредит брала ОСОБА_1 , він не знає де вона їх поділа. З моменту розлучення та до купівлі будинку з донькою спілкувався, але було, що не бачив її і по півроку. Просить в задовленні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що відповідач ОСОБА_3 не заперечує факт проживання з позивачем, але не в той період, що вказує позивач. Це мало місце протягом вересня-жовтня 2007 року. Надані позивачкою документи не доводять факт проживання однією сім`єю в період придбання будинку та земельної ділянки, на якій він знаходиться. Фотографії, надані позивачкою стосуються факту народження другої дитини. Позивачка не надала жодного доказу, що вони з відповідачем проживали однією сім`єю з 2002 по 2014 рік. Це підтверджується доказами, наданими позивачкою про отримання кредитних коштів для придбання побутової техніки. Обставини щодо хвороби дитини, 1999 року народження, і те, що відповідач в 2019 році виганяв дітей з будинку, не відносяться до даної справи. Що стосується побутової технічки, ОСОБА_3 не заперечує, щоб ОСОБА_10 забрала їх собі у володіння, у зв`язку з тим, що вона на неї оформляла договори кредитів. Сторони разом проживали до кінця 2011 року. На цю земельну ділянку був оформлений кредитний договір ОСОБА_3 особисто. Про те, що існує вирок суду від 12.11.2010 року, в якому йде мова про кошти які ОСОБА_1 отримала і віддала ОСОБА_3 , то ця подія була в 2008 році. Будинок і земельна ділянка знаходяться під забороною, частина боргу ще не погашена. Просить в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі між собою, який 27 травня 2002 року було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.11).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 5 серпня 1999 року, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 28 січня 2009 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , і їх батьками значаться сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.12,13).

Згідно кредитного договору від 5 жовтня 2007 року за №11/1086 К-07, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» та відповідачем ОСОБА_3 , банком надано позичальнику ОСОБА_3 в кредит грошові кошти в розмірі 40000 Доларів США, зі сплатою 14 % річних, з кінцевим терміном повернення 4 жовтня 2012 року (а.с.14-19).

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором від 5 жовтня 2007 року за №11/1086 К-07 між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» та позивачкою ОСОБА_1 був укладений договір поруки №11/1087 П-07 від 5 жовтня 2007 року (а.с.20).

Крім цього, в забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_3 за кредитним договоромвід 5 жовтня 2007 року за №11/1086 К-07 між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір застави, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Машіка О.М. в реєстрі за №4935, згідно до умов якого відповідач ОСОБА_3 надав в заставу банку належні йому на праві власності автомобіль марки «MAN», модель 19.414, синього кольору, 2001 року випуску, шасі (кузов, рама ) № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , та напівпричіп марки «KOGEL, модель SNCO 24, сірого кольору, 1999 року випуску, шасі (кузов, рама ) № НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 (а.с.21-23).

Згідно кредитного договору від 4 липня 2008 року за №74-01-08-2, укладеного між Акціонерним банком «Київська Русь» та позивачкою ОСОБА_1 , банком надано позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в кредит в розмірі 25000 Євро, зі сплатою 16 % річних, з кінцевим терміном погашення 4 липня 2011 року (а.с.24-28).

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором від 1 липня 2008 року за №74-01-08-2 між Акціонерним банком «Київська Русь» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 був укладений договір застави транспортного засобу від 4 липня 2008 року за №75-01, згідно якого було надано в заставу банку автомобіль марки «SCANIA», модель R114 LA, тип сідловий тягач - Е, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_9 , фіолетового кольору, рік випуску 2002, реєстраційний номер НОМЕР_10 , (а.с.29-32).

Згідно кредитного договору від 19 вересня 2007 року за №21/28440001/0390/02, укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та позивачкою ОСОБА_1 , банком надано позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в кредит в розмірі 6763,33 гривень, зі сплатою 0,01% річних, з кінцевим терміном погашення не пізніше 20 липня 2008 року, на придбання газової плити марки «Ariston» С65 S P4 X», вартістю 2649 гривень, пральної машини марки «LG WD 12390 NDK», вартістю 2639 гривень,, холодильника марки «LG GR-R 562 JVQA» вартістю 3799 гривень (а.с.33-34).

Факт придбання вказаної побутової техніки позивачкою ОСОБА_1 підтверджується також дослідженими в судовому засіданні квитанціями, заявою про переказ готівки, сертифікатом та гарантійним талоном (а.с.35-39).

Згідно кредитного договору від 27 грудня 2007 року за №08003416170, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» та позивачкою ОСОБА_1 , товариством надано позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в кредит в розмірі 4990 гривень на придбання плазмовою панелі «Sony KDL-46S2000LCD» (а.с.40-43).

Факт придбання позивачкою ОСОБА_1 вказаної побутової техніки, а також іншої побутової техніки: 5 вересня 2008 року - холодильника марки «Bosh», вартістю 5299 гривень, 27 грудня 2007 року - м`ясорубки марки «Moulinex», вартістю 749 гривень, підтверджується також дослідженими в судовому засіданні накладними та квитанціями (а.с.44-49).

Згідно довідки виконкому Дубівської селищної ради від 06.07.2020 року за №2710 в будинку за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.50).

Факт реєстрації позивачки ОСОБА_1 з 7 листопада 2019 року в будинку в АДРЕСА_3 підтверджується також її копією паспорта громадянина України (а.с.8-9).

В акті обстеження матеріально-побутових умов, складеного депутатом Дубівської селищної ради Білега М.М. зазначено, що ОСОБА_1 , 1976 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , а проживає в АДРЕСА_2 , виховує сина ОСОБА_3 , який перебуває на її утриманні. ОСОБА_1 у 1998 році одружилася із ОСОБА_3 , після чого разом проживали у батьків чоловіка за адресою: АДРЕСА_1 . У 1999 році у них народилася донька ОСОБА_4 . У 2002 році подружжя розлучилося. Через деякий час продовжили проживати у громадянському шлюбі без реєстрації шлюбу. У 2007 році придбали житловий будинок та прилеглу до нього земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 . За вказаною адресою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за спільні кошти зробили ремонт та придбали необхідні меблі, побутові прилади та інші речі повсякденного вжитку. У 2009 році у них народився син ОСОБА_3 . У 2012 році ОСОБА_3 виїхав за межі держави у Чеську Республіку, де проживав до 2019 року. Протягом цього періоду ОСОБА_1 разом із дітьми проживали у вищезазначеному будинку, вела за ним догляд, забезпечувала матеріально дітей. У 2019 році через постійні сварки ОСОБА_1 разом з дітьми переїхала проживати до своїх батьків по АДРЕСА_2 . У лютому 2020 року донька ОСОБА_4 вийшла заміж, після чого переїхала проживати до батьків чоловіка. Також, ОСОБА_1 пред`явила на її ім`я документи про придбання побутової техніки для розміщення у її придбаному будинку, які датуються 2007 роком і які на даний час розміщені у будинку, а саме: телевізор марки «Sony KDL -46S2000 LCD - на третьому поверсі; холодильник марки «Bosch KGS 39V01» - на кухні на першому поверсі; м`ясорубки марки «Moulinex» - на кухні на першому поверсі; газова плита марки «Ariston C65 S P4 X» - на кухні на першому поверсі; холодильник марки «LG GR-R 562 JVOA» - на першому поверсі в залі; пральна машинка «LG WD 12390 NDK» - на кухні на першому поверсі (а.с.51-52).

У виписці з історії хвороби стаціонарного хворого згідно медичної карти №506639 від 25 жовтня 2013 року, виданої Державною установою «Інституту травматології та ортопедії НАМН України», зазначено, що ОСОБА_4 , 1999 року народження, був встановлений діагноз - двобічний юнацький епіфізеоліз голівок стегнових кісток, гостре зміщення головки правої стегнової кістки та хондроліз правого кульшового суглобу, у зв`язку з чим вона проходила стаціонарне лікування з 24 вересня 2013 року по 24 жовтня 2013 року, їй призначена ходьба на милицях без навантаження на праву кінцівку, ЛФК та масаж, а також необхідність проходити навчання вдома (а.с.53).

Висновками ФОП ОСОБА_11 про експертно-грошову оцінку від 31 липня 2020 року стверджується, що оціночна вартість житлового будинку, загальною площею 270,6 кв.м., житловою площею 162,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , власник ОСОБА_3 , складає 156948 гривень без урахування ПДВ, а земельної ділянки, на якій розташований вказаний будинок - 15170 гривень (а.с.62-65).

Договором купівлі-продажу від 31 липня 2007 року, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец М.Ю. в реєстрі за №52, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_3 стверджується, що ОСОБА_3 придбав житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_3 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0410 га. (а.с.128-129).

Згідно кредитного договору від 31 липня 2007 року за №236/ФКВ-07, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 , товариством було надано позичальнику ОСОБА_3 грошові кошти в кредит в розмірі 65000 Євро на придбання житла, з кінцевим терміном повернення 30 липня 2017 року (а.с.102-105).

Згідно Іпотечного договору від 31 липня 2007 року за №236/Zфквіп-07, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 , в забезпечення вимог кредитного договору від 31 липня 2007 року за №236/ФКВ-07 в іпотеку товариства було надано житловий будинок, загальною площею 270,60 кв.м., житловою площею 162,40 кв.м., і розташований в АДРЕСА_3 та прилеглу земельну ділянка, площею 0,0410 га, кадастровий номер - 2124455600-0107070900038, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 (а.с.100-101)

Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 12.11.2010 року позивачку ОСОБА_1 визнано винною та призначено їй покарання за ст. 190 ч.4, ст. 158 ч.3 КК України (а.с.112-116).

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні ствердив, що позивачка являється його двоюрідною сестрою. Сторони в даній справі проживали два роки в домі батьків ОСОБА_3 . Потім проживали у її батьків. Позивачка з відповідачем проживали в АДРЕСА_2 . Потім вони не жили разом, після чого купили спірний будинок. У 2009 році в сторін народився син ОСОБА_3 і сторони вели спільний побут. Потім відповідач поїхав на заробітки, а позивачка з дітьми залишилася проживати в спірному будинку, поки не повернувся відповідач близько 2 років назад. Він ходив їм допомагати до спірного будинку. ОСОБА_3 після свого повернення побив доньку, вигнав їх з будинку, після чого сестра з дітьми пішла проживати до своїх батьків.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що вона являється матір`ю позивачки. Сторони одружились, в них народилась донька. ОСОБА_3 забрав їх проживати до своїх батьків. У 2002 році сторони розірвали шлюб. Після розірвання шлюбу разом проживали. Друга дитина народилась в 2009 році, сторони проживали разом в АДРЕСА_3 . Коли ОСОБА_3 повернувся з Чехії, діти були в будинку, а її донька поїхала на заробітки. Відповідач в стані алкогольного сп`яніння почав на них кричати і діти прийшли до них і не хотіли більше повертатись. Чи брали сторони кредити не знає.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_10 є його сусідка. Позивачка з ОСОБА_3 проживали разом, а потім розійшлися. Він працював в сторін і за його роботу розраховувалися завжди батьки позивачки. Наскільки йому відомо, сторони розходилися, розривали шлюб, а потім знову сходилися. Проживали сторони в АДРЕСА_3 . В сторін народився син, якому зараз 11-12 років.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що позивачка ОСОБА_1 являється його донькою. На даний час донька з дітьми живуть в нього. В спірному будинку в 2007 році вони робили ремонт, ставили паркан за свої кошти.. Шлюб між сторонами вже був розірваний, і вони тільки жили разом. Донька в будинок, який знаходиться в АДРЕСА_3 , переїхала в 2007 році. Проживали там разом з ОСОБА_3 .. Потім ОСОБА_3 виїжджав на заробітки, вони між собою спілкувались. Внук народився в 2009 році. З 2002 року по 2014 рік сторони разом проживали, але ОСОБА_3 був 8 років в Словаччині. Сторони разом купляли цей будинок в 2007 році. Він весною привозив до цього будинку дрова. Після розірвання шлюбу в 2002 році, донька з дітьми жила в нього в АДРЕСА_2 . З 2007 року до повернення ОСОБА_3 із заробітків донька жила в спірному будинку. А тепер знову десь два роки як донька знову живе в нього. Коли народився внук донька жила по АДРЕСА_3 . В 2010 році позивачка проживала в нього.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні ствердила, що відповідач ОСОБА_3 є її сином. ОСОБА_1 жила в них до 2001-2002 року, а потім пішла і не верталася. Вона питала позивачку чому та пішла, на що вона відповідала, що то їхня справа. Після цього вони не спілкувались. Син проживав в неї в АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_6 в неї помер чоловік, і вона поїхала на заробітки в Чехію. Через два роки їй треба було офіційно стати на роботу так як не вистачало років до пенсії. Потім у 2007 чи 2008 році вона поїхала в м. Херсон на заробітки. З нею працювала жінка і сказала, що її син живе з ОСОБА_1 , та що вони купили будинок, де ОСОБА_1 миє вікна. Вона здивувалася і сказала, що це не надовго. Про будинок по АДРЕСА_3 вона не знала. Коли син купляв будинок, чи жив він із ОСОБА_1 , не знає.. На АДРЕСА_3 син з невісткою жили місяць - два, після чого ОСОБА_1 тікала, а потім поверталася. До якого періоду це відбувалось не пам`ятає. Перестала ОСОБА_1 проживати по АДРЕСА_3 десь 7-8 років тому. Від сина ОСОБА_3 з ОСОБА_17 має двоє внуків. Внук народився в 2009 році. Поки ОСОБА_3 не виїхав в Чехію з дітьми спілкувався і допомагав матеріально, передавав гроші для ремонту будинку. Син з ОСОБА_1 разом подорожували. Про обставини придбання будинку знає, що його купляв син ОСОБА_3 .

Виходячи з положень ст.3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частинами 1 та 2 статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до ст.74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.

За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Виходячи з наведеного для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя (зазначений правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-612цс15).

Відповідно до вимог статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про визнання права спільної сумісної власності, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3,74 СК України).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що ст. 74 СК України, поширюється на правовідносини між чоловіком і жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносинах, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності в сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Враховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-2253цс15 від 08 червня 2016 року.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі за №554/8023/15-ц зроблено висновок, що «вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки».

Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року (справа № 6-148цс12) та постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року (справа № 129/2115/15-ц).

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбаченістаттею 16 ЦК України.

Згідно з вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_3 , був придбаний відповідачем ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу будинку від 31.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец М.Ю. за ціною 478931 гривень, які відповідач ОСОБА_3 отримав в борг на підставі кредитного договору №236/ФКВ-07, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачем ОСОБА_3 31.07.2007 року.

Тобто спірний будинок був придбаний відповідачем ОСОБА_3 за рахунок особистих коштів, отриманих в кредит.

В той же час, судом не встановлено, що між сторонами у справі дійсно були наявні відносини, що притаманні подружжю, а саме матеріалами справи не підтверджено спільне проживання вказаних осіб, наявність між ними спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин, що є обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах.

Надані позивачкою докази не містять в собі доказів, що вона мешкала однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу у зазначений період, а саме починаючи з 2002 року по 2014 рік.

Так, судом не беруться до уваги оглянуті в судовому засідання фотографії, оскільки дані фотографії не підтверджують факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 2002 року по 2014 рік, а лише можуть підтверджувати лише їх спільний відпочинок. Надані суду фотографії не містять жодних посилань на дату фотографування, а саме по собі знаходження позивача та відповідача у певній обстановці не презюмує їх проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства або наявності спільного бюджету, побуту, тобто вказані докази не можуть бути визначальними у вирішенні даного питання.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року (справа № 61-30273св18).

В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно усталеної судової практики самі лише показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц).

Вирішуючи даний спір, суд, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, відповідно до яких позивач зобов`язана була довести обставини, на які посилалася на підтвердження позову, у зв`язку з чим дійшов висновку про недоведеність факту спільно проживання однією сім`єю сторін без реєстрації шлюбу та набуття спірного майна (будинку) сторонами під час ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, внаслідок спільної праці або за спільні кошти.

Суд вважає, що показами свідків, які допитані в судовому засіданні, не підтверджено факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме у період з 2002 року по 2014 рік, оскільки підтверджений ними саме факт проживання в одному будинку сторін без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю. Крім того, саме свідками в судовому засіданні підтверджено, що позивач та відповідач сварилися між собою, мешкали разом час від часу, та те що відповідач виїжджав на заробітки і тривалий період не був вдома.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16, належними доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, листи ділового та особистого характеру; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Такі документи в матеріалах цивільної справи відсутні.

Стосовно акту обстеження матеріально-побутових умов, складеного депутатом Дубівської селищної ради Білега М.М., на який посилається позивачка ОСОБА_1 у підтвердження заявлених вимог, то суд зазначає, що діючим законодавством України не передбачено повноваження депутатів місцевих рад щодо фіксування фактів, які мають юридичне значення (Закони України «Про місцеве самоврядування», «Про статус депутатів місцевих рад»).

Відтак, складання даного акту виходить за межі повноважень депутата місцевої ради, а тому вище вказаний акт не може вважатися належним, допустимим доказом у справі.

Тому суд приходить до висновку, що вказані доводи позивача з приводу того, що спірний будинок придбаний за спільні кошти не підтвердженні достатніми та належними засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 12 ЦПК України, які кореспондуються з вимогами ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що не стосуються предмета доказування.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю не підлягає задоволенню, у зв`язку з його недоведеністю.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави для застосування положень передбачених ст. 74 СК України, у зв`язку з чим не має підстав вважати нерухоме майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Така правова позиція викладена також, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 369/3338/17.

На підставі викладеного, оскільки позовна вимога про визнання права спільної сумісної власності на майно є похідною від вищезазначеної, в задоволенні якої відмовлено, суд приходить до висновку про відмову в позові повністю.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.5, 12, 81, 200, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.3, 21, 60, 74, СК України, ст.368 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на майно, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженка та зареєстрована в АДРЕСА_3 , України.

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженець та зареєстрований в АДРЕСА_4 , України.

Повний текст рішення складено 31 жовтня 2022 року.

Головуючий: В.І. Бобрушко