Постанова

від 11.11.2022 по справі 145/254/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/254/22

Провадження № 22-ц/801/1794/2022

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2022 рокуСправа № 145/254/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М.

Секретар: Ковальчук О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Вінницької окружної прокуратури

на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 липня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Тиврівської селищної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову ОСОБА_2 , про визнання права власності на земельну ділянку,

Рішення ухвалив суддя Ратушняк І. О.

Рішення ухвалено об 11:09 год в смт Тиврів Вінницької області

Повний текст рішення складено 13 липня 2022 року,

Встановив:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Тиврівської селищної ради Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 березня 1997 року між ним на ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай) площею 3,67 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала у колективній власності КСП Новоміської сільської ради с. Красне Тиврівського району Вінницької області.

Право на земельну частку (пай) належало продавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай).

Право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 отримала як член КСП при розпаюванні земель КСП с. Красне, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю з Додатком № 1, в якому у списку громадян членів КСП, які отримали право на земельну частку (пай) значиться ОСОБА_3 .

На виконання вимог договору позивач передав ОСОБА_3 кошти в сумі 8000,00 грн.. Факт передачі коштів на користь продавця підтверджений підписом продавця, відповідно до пункту 2 договору, а покупець у свою чергу отримав оригінал сертифіката, яким підтверджувалося право продавця на земельну частку (пай). Позивач звернувся до Тиврівської районної державної адміністрації з вимогою проставити відмітку в сертифікаті в зв`язку з переходом права на земельну частку (пай).

Позивач домовився із продавцем нотаріально посвідчити укладений між ними договір, відповідно до вимог чинного на той час законодавства. Однак невдовзі після підписання договору ОСОБА_3 померла.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 ніхто не приймав.

Він мав намір виділити належну йому земельну ділянку в натурі та отримати правовстановлюючий документ на неї. Перешкодою в оформленні його права власності на земельну ділянку стало те, що ОСОБА_3 померла, а сертифікат втрачений. Крім того, з`ясувалося, що земельна ділянка площею 3,6742 га, на яку позивач набув право на договором, уже сформована та зареєстрована як об`єкт цивільних прав в ЕС ДЗК, з присвоєнням кадастрового номера: 0524584400:01:003:0002.

Позивач вважає, що набув право на земельну ділянку правомірно на підставі договору купівлі-продажу, умови якого виконані. Однак оформити своє право в позасудовому порядку він не має можливості у зв`язку зі смертю продавця. Він позбавлений можливості в повній мірі здійснювати своє право власності на земельну ділянку, тому звернувся до суду із позовом, яким просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 3,6742 га кадастровим номером 0524584400:01:003:0002, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тиврівської селищної ради (Новоміської сільської ради Тиврівського району) Вінницького району Вінницької області.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 липня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 3,54 в умовних кадастрових гектарах, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач Вінницька окружна прокуратура просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити; стягнути із позивача на її користь витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1488,60 грн.

Зазначила, що рішення суду не відповідає вимогам чинного цивільного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що висновок суду про неприйняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , є безпідставним, оскільки не підтверджені будь-якими доказами, а навпаки за життя ОСОБА_3 заповіла все своє майно, у тому числі і земельну частку (пай), ОСОБА_2 , яка 25 травня 2021 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Прийняте ОСОБА_2 у спадщину право на земельну частку (пай) в розмірі 3,54 в умовних кадастрових гектарах виділено в натурі (на місцевості) в земельну ділянку площею 3,6742 га з кадастровим номером 0524584400:01:003:0002. Право власності на цю земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Судом не враховано ту обставину, що оригінал сертифіката про право на земельну частку (пай), який начебто втрачений позивачем, знаходиться у спадкоємця ОСОБА_2 . Крім того, згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) розмір земельної частки (паю) ОСОБА_3 становив 3,54 умовних кадастрових гектарів, проте у наданій позивачем копії договору купівлі-продажу земельної частки (паю), укладеного 12 березня 1997 року, зазначено, що вона продала позивачу право на земельну частку (пай) площею 3,67 умовних кадастрових гектарів.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд вийшов за межі позовних вимог позивача, визнавши за ним право власності не на визначену позивачем конкретну земельну ділянку, розташовану на території колишньої Новоміської сільської ради Тиврівського району, а на земельну частку (пай) розміром 3,54 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, право на яку вже реалізоване ОСОБА_2 . Зазначеним рішення суд фактично визнав за позивачем майнове право на виділення йому в натурі із земель запасу Тиврівської селищної ради земельної ділянки площею 3,54 в умовних кадастрових гектарах, що не відповідає предмету позову, оскільки виходить за межі позовних вимог та створює загрозу неправомірного вибуття із земель запасу Тиврівської селищної ради в приватну власність позивача землі розміром 3,54 в умовних кадастрових гектарах.

Окрім того позивачем обрано, а судом підтримано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки відповідно до частини 2 статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. По даній справі позивач звернувся із вимогою про визнання права власності, а не визнання укладеного договору дійсним, що не відповідає належному способу захисту його прав, передбаченому цивільним законодавством та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Судом невірно застосовані норми матеріального права, які містяться в статтях 392, 328 ЦК України, оскільки при застосуванні цих норм суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України, на підставі якої судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або невизнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, чого не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

Окрім того суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справи, у тому числі і про права та інтереси ОСОБА_2 , якій ці права передані в порядку спадкування за заповітом і яка не була залучена до участі у справі, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, згідно вимог частини 3 статті 376 ЦПК України.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2022 року задоволено клопотання Вінницької окружної прокуратури і залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 .

Позивач у відзиві просить винести ухвалу про повернення апеляційної скарги, поданої Вінницькою окружною прокуратурою в інтересах Тиврівської селищної ради на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 липня 2022 року на підставі статті 357 ЦПК України, оскільки прокурор не наділений повноваженнями на представлення інтересів відповідача Тиврівської селищної ради і з урахуванням того, що її права і інтереси в даному випадку не порушені і порушені бути не можуть, оскільки земельна частка (пай) була виділена в натурі та перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , інтереси якої прокурор не представляє і представляти не уповноважений. Також вважає, що єдиним можливим і ефективним способом захисту права позивача є саме визнання за ним права на вказану земельну ділянку.

Залучена до участі у справі третьою особою ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу не надіслала.

В судовому засіданні прокурор Кравчук О. Л. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Путілін Є. В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить винести ухвалу про повернення апеляційної скарги прокурору.

Представник відповідача Тиврівської селищної ради і третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 березня 1997 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_3 продала, а позивач купив належне їй на підставі сертифіката право на земельну частку (пай) площею 3,67 в умовних кадастрових гектарах, що розташована на території Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області (а. с. 7).

Право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 отримала як член КСП при розпаюванні земель КСП с. Красне, що стверджується Державним актом на право колективної власності на землю серії ІІ-ВН № 001234 з Додатком № 1, в якому у списку громадян членів КСП, які отримали право на земельну частку (пай) значиться ОСОБА_3 під № 151 (а. с. 29-47).

На виконання умов договору ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 8000,00 грн., а ОСОБА_3 в підтвердження досягнення домовленості передала йому оригінал сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого на її ім`я. При цьому вони домовилися про подальше нотаріальне посвідчення укладеного договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджено актовим записом про смерть № 30 від 25 вересня 2006 року (а. с. 19).

Спадщину після смерті ОСОБА_3 ніхто не приймав.

ОСОБА_1 мав намір виділити належну йому земельну ділянку в натурі та отримати правовстановлюючий документ на неї. Перешкодою в оформленні його права власності на земельну ділянку стало те, що ОСОБА_3 померла, а сертифікат втрачений.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивач придбав земельну частку (пай) відповідно до діючого на той час законодавства, а саме Указу Президента України № 666/94 від 10 листопада 1994 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», статтею 3 якого встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. При цьому позивач не надав достатніх доказів на підтвердження того, що земельна ділянка площею 3,6742 га з кадастровим номером 0524584400:01:003:0002 перебувала у власності ОСОБА_3 , тому в цій частині позовних вимог відмовив, а з урахуванням відомостей Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) розмір земельної частки (паю) ОСОБА_3 становив 3,54 умовних кадастрових гектарів, тому суд визнав за позивачем право на земельну частку (пай) у розмірі 3,54 умовних кадастрових гектарів.

Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не ґрунтується на вимогах закону та на встановлених по справі обставинах.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, та не обмежений доводами і вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Крім встановлених судом першої інстанції обставин справи, також встановлено наступні обставини.

Зазначена у позовній заяві обставина, яка встановлена судом першої інстанції, не відповідає дійсності, оскільки згідно наявної в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, укладеного 12 березня 1997 року, вбачається, що у пункті 2 договору «Ціна договору і умови оплати» вказано про те, що продаж права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, відбувся за дві тисячі гривень 00 копійок, які покупець передав продавцю до підписання вказаного договору купівлі-продажу. Підписання продавцем даного договору свідчить про отримання ним грошових коштів в повному обсязі.

У пункті 3 цього договору сторонами визначені обов`язки сторін та вказано, що покупець та продавець зобов`язуються протягом одного місяця з дня підписання даного договору провести його нотаріальне посвідчення та реєстрацію в державній адміністрації за місцем знаходження колективного сільськогосподарського підприємства з внесенням відповідних змін у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) (а. с. 7).

Крім цього зазначені у позові обставини, якими позивач обґрунтував свої вимоги, не відповідають дійсним обставинам, підтвердженням яким є матеріали цивільної справи, а саме у тому, що позивач стверджує, що договір купівлі-продажу він уклав із ОСОБА_3 12 березня 1997 року (а. с. 2, 7), за яким він купив у продавця належне їй право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом, площею 3,67 в умовних кадастрових гектарах.

Проте, як свідчать матеріали справи сам сертифікат виданий ОСОБА_3 лише 22 липня 1997 року і розмір земельної частки (паю) в сертифікаті зазначений 3,54 в умовних кадастрових гектарах.

Відповідно до записів у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Тиврівською районною державною адміністрацією Вінницької області по КСП Новоміської сільської ради с. Красне, ОСОБА_3 отримала 24 липня 1997 року (порядковий № 272) сертифікат серії ВН № 0191766 на право на земельну частку (пай), про що свідчить її підпис (а. с. 28).

Із відповіді Тиврівської державної нотаріальної контори № 314/01-16 від 19 серпня 2022 року вбачається, що 27 вересня 2006 року в Тиврівській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 396-2006 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Із заявою про прийняття спадщини 27 вересня 2006 року звернулася ОСОБА_2 на підставі заповіту, посвідченого секретарем Новоміської сільської ради 27 вересня 2002 року за реєстровим № 44, яким ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_2 все своє майно. На частину спадкового майна ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом 03 квітня 2007 року та 11 квітня 2007 року. 25 травня 2021 року за реєстровим номером 727 на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на право на земельну частку (пай), у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Мир» села Красне Тиврівського району, розміром 3,54 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж земельної частки в натурі (на місцевості), на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 019766, виданого Тиврівською районною державною адміністрацією 22 липня 1997 року на ім`я ОСОБА_3 . Після оформлення спадщини оригінал сертифіката на право на земельну частку (пай) повернутий спадкоємцю, оскільки передбачена подальша перереєстрація права власності, а копія сертифіката долучена до спадкової справи, яка передана на збереження до державного нотаріального архіву Вінницької області (а. с. 85).

Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0191766, свідчить про те, що він виданий члену КСП «Мир» с. Красне Тиврівського району ОСОБА_3 на підставі рішення Тиврівської районної державної адміністрації від 27 червня 1997 року № 181-р, якій належить право на земельну частку (пай) розміром 3,54 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат виданий Тиврівською районною державною адміністрацією 22 липня 1997 року, зареєстрований 24 липня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 272 (а. с. 101).

25 травня 2021 року державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори Зданевич С. А. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за яким спадкоємцем ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , спадщина складається із права на земельну частку (пай), у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Мир» с. Красне Тиврівського району, розміром 3,54 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належного спадкодавцю на підставі сертифіката про право на земельну частку (пай) серії ВН № 0191766, виданого Тиврівською районною державною нотаріальною адміністрацією 22 липня 1997 року на підставі рішення Тиврівської районної державної адміністрації від 27 червня 1997 року № 181-р; сертифікат зареєстровано 24 липня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 272 (а. с. 102).

Із технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту с. Красне на території Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, виготовленої Державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», вбачається, що ОСОБА_2 , яка замовила виготовлення цієї технічної документації, надала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0191766, виданий Тиврівською районною державною адміністрацією 22 липня 1997 року на підставі її рішення № 181-р від 27 червня 1997 року на ім`я ОСОБА_3 , відповідно до якого їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Мир» розміром 3,54 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості); свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке зареєстроване в реєстрі за № 727 та видане ОСОБА_4 державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори, згідно якого спадкоємицею зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , спадщина, на яку видано це свідоцтво складається із права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності КСП «Мир» с. Красне, розміром 3,54 в умовних кадастрових гектарах, належного спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0191766, виданого Тиврівською районною державною адміністрацією 22 липня 1997 року на підставі рішення Тиврівської районної державної адміністрації від 27 червня 1997 року № 181-р; сертифікат зареєстрований 24 липня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 272; земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0524584400:01:003:0002 (а. с. 94-104).

Рішенням 15 сесії 8 скликання Тиврівської селищної ради № 1041 від 02 листопада 2021 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 на території Тиврівської селищної ради. Передано ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність земельну ділянку на території Тиврівської селищної ради за межами населеного пункту с. Красне кадастровим номером 0524584400:01:003:0002 площею 3,6742 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 83).

Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-0500668202022 від 21 червня 2022 року вбачається, що земельна ділянка площею 3,6742 га з кадастровим номером 0524584400:01:003:0002, розташована на території Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно рішення 15 сесії 8 скликання Тиврівської селищної ради від 02 листопада 2021 року, на праві приватної власності належить ОСОБА_2 ; право власності на зазначену земельну ділянку площею 3,6742 за кадастровим номером 0524564400:01:003:0002, зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 55-56, 57).

Саме на цю земельну ділянку із кадастровим номером 0524584400:01:003:0002 площею 3,6742 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тиврівської селищної ради (Новоміської сільської ради Тиврівського району) Вінницького району Вінницької області, позивач у поданому в лютому 2022 року до суду позові, просив визнати за ним право власності, яке, на його думку, виникло у нього згідно укладеного 12 березня 1997 року договору купівлі-продажу права на таку земельну ділянку (пай).

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 1 цих Положень Цивільний кодекс України набирає чинності з 01 січня 2004 року.

Позивач своїм позовом стверджує, що право власності на земельну частку (пай) у нього виникло на підставі договору купівлі-продажу із власником сертифіката на право на земельну частку (пай) ОСОБА_3 , укладеного 12 березня 1997 року.

Отже, цивільні відносини між сторонами договору купівлі-продажу виникли до 01 січня 2004 року і не продовжили своє існування після 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України, у зв`язку з чим до них не підлягають застосуванню положення цього Кодексу, а застосовуються положення Цивільного кодексу УРСР, 1963 року, що введений в дію із 01 січня 1964 року.

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 225 ЦК УРСР (1963 року) право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За правилами статті 41 ЦК УРСР (1963 року) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми, дво- або багатосторонніми (договори).

Форма угод визначалася статтею 42 ЦК УРСР (1963 року), відповідно до якої угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Статтею 45 ЦК УРСР (1963 року) визначені наслідки недодержання форми угоди, яка передбачала, що недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише у разі, якщо такий наслідок прямо зазначений в законі (частина 1).

Нотаріальне посвідчення угод, згідно вимог статті 47 ЦК УРСР (1963 року), обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу (частина 1). Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (частина 2).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або невизнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3).

За правилами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача залучити до участі у справі співвідповідача (ч. 1). Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч. 2).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18)).

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись із даним позовом до суду просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 3,6742 га кадастровим номером 0524584400:01:003:0002, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тиврівської селищної ради (Новоміської сільської ради Тиврівського району) Вінницького району Вінницької області (а. с. 2-3).

Свої вимоги позивач заявив до Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області (а. с. 2), і такі вимоги і саме до цього відповідача без змін підтримав у судовому засіданні представник позивача.

Проте, як вбачається із заявленого позову, позивач просив витребувати у відділі № 3 Управління у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області витяг із ДЗК на земельну ділянку з кадастровим номером 0524584400:01:003:0002 (а. с. 3 на звороті).

Ухвалою Тиврівського районного суду від 21 березня 2022 року заяву позивача про витребування доказів задоволено і витребувано у відділі № 3 Управління у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області витяг із ДЗК на земельну ділянку з кадастровим номером 0524584400:01:003:0002 (а. с. 16).

На виконання ухвали суду 23 червня 2022 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надало, та судом першої інстанції 27 червня 2022 року (тобто до ухвалення оскаржуваного рішення суду) отримано, Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером НВ-0500668202022 від 21 червня 2022 року, із якого вбачається, що земельна ділянка площею 3,6742 га з кадастровим номером 0524584400:01:003:0002, що розташована на території Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно рішення 15 сесії 8 скликання Тиврівської селищної ради від 02 листопада 2021 року, на праві приватної власності належить ОСОБА_2 ; право власності на зазначену земельну ділянку площею 3,6742 за кадастровим номером 0524564400:01:003:0002, зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 55-56, 57).

Також із цього Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачаються і інші відомості, а саме: про оренду, суборенду згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого спірна земельна ділянка площею 3,6742 га передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Красне-Агроінвест», речове право зареєстровано 01 грудня 2021 року Тиврівською селищною радою (а. с. 55 зворот).

Отже, позивач ОСОБА_1 пред`явив позов до Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, тоді як станом на день подачі позову законним власником спірної земельної ділянки, право власності на яку просив визнати позивач, була ОСОБА_2 , яка не залучена до участі у справі відповідачем чи співвідповідачем, та залучена до участі у справі з правами третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, лише за поданим в апеляційній скарзі клопотанням Вінницької окружної прокуратури, судом апеляційної інстанції.

Проте процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відрізняються між собою за обсягом прав та обов`язків.

За відсутності відповідної заяви позивача по справі ОСОБА_1 про залучення законного власника спірної земельної ділянки ОСОБА_2 до участі у справі відповідачем чи співвідповідачем суд не вправі вчиняти такі процесуальні дії самостійно.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 199/4585/18.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 зазначив, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

З урахуванням встановлених по справі обставин та вимог цивільного процесуального закону, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги Вінницької окружної прокуратури та скасування оскаржуваного рішення суду із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з неналежністю складу учасників справи.

При цьому колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав надавати оцінку іншим доводам апеляційної скарги та аргументам, викладених позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, оскільки висновки суду по суті вирішення спору, про обґрунтованість чи необґрунтованість заявлених ОСОБА_1 до Тиврівської селищної ради позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Підпунктом «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України визначено, що в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При подачі апеляційної скарги Вінницькою обласною прокуратурою сплачений судовий збір в сумі 1488,60 грн. (а. с. 82).

З урахуванням правила частини 1 статті 141 ЦПК України щодо покладення судового збору на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням сплаченого розміру судового збору і того, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, до стягнення із позивача на користь Вінницької обласної прокуратури в рахунок повернення сплаченого нею судового збору підлягає сума 1488,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Вінницької окружної прокуратури задовольнити.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 липня 2022 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Тиврівської селищної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову ОСОБА_2 , про визнання права власності на земельну ділянку, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909909, розрахунковий рахунок UA5682017203431100020000003988) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1488,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. М. Стадник

Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2022 року