Рішення

від 04.11.2022 по справі 200/1112/18

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/1112/18

Провадження № 2/932/4783/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2022 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кондрашова І.А.,

за участю секретаря судового засідання Мотуз Я.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Федосєєва Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

23 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що у 2011 році між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договори позики грошових коштів, що підтверджується власноручними розписками ОСОБА_2 . За цими договорами ОСОБА_2 отримала від позивача грошові кошти та зобов`язалася повернути визначені суми у встановлені строки. Відповідно до ч. 2 статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника. Відповідно до договору позики від 22 липня 2011 року, ОСОБА_2 отримала від позивача грошові кошти у сумі 24000,00 грн та зобов`язалася повернути таку саму суму до 29.12.2014 року та сплатити 22880,00 грн процентів, нарахованих станом на 01.11.2014 року.

Відповідно до договору позики від 09 вересня 2011 року, ОСОБА_2 отримала від позивача грошові кошти у сумі 10 000,00 грн та зобов`язалася повернути таку саму суму до 01.12.2014 року та сплатити 9531,00 грн процентів, нарахованих станом на 01.11.2014 року.

Відповідно до договору позики від 16 березня 2011 року, ОСОБА_2 отримала від позивача грошові кошти у сумі 33 000,00 грн та зобов`язалася повернути таку саму суму до 29.01.2015 року та сплатити 31453,00 грн процентів, нарахованих станом на 01.11.2014 року.

Відповідно до договору позики від 27 квітня 2011 року, ОСОБА_2 отримала від позивача грошові кошти у сумі 41 000,00 грн та зобов`язалася повернути таку саму суму до 28.02.2015 року та сплатити 39 078,00 грн процентів, нарахованих станом на 01.11.2014 року.

Відповідно до договору позики від 16 березня 2011 року, ОСОБА_2 отримала від позивача грошові кошти у сумі 257 134,00 грн та зобов`язалася повернути таку саму суму до 01.06.2015 року.

Відповідно до договору позики від 29 квітня 2011 року, ОСОБА_2 отримала від позивача грошові кошти у сумі 10 000,00 грн та зобов`язалася повернути таку саму суму до 10.12.2014 року та сплатити 9531,00 грн процентів, нарахованих станом на 01.11.2014 року.

Відповідно до договору позики від 14 лютого 2011 року, ОСОБА_2 отримала від позивача грошові кошти у сумі 5 000,00 доларів та зобов`язалася повернути таку саму суму до 29.03.2015 року та сплатити 2024,00 доларів процентів, нарахованих станом на 01.11.2014 року.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 не було виконано жодного грошового зобов`язання із повернення грошових коштів, отриманих за договорами позики.

Після 29.07.2015 року позивач неодноразово звертався до ОСОБА_2 з проханням повернути надані кошти, але ОСОБА_2 пояснювала, що не має змоги повернути кошти та вмовляла, що поверне позичені кошти при найменшій нагоді. На сьогоднішній день ОСОБА_2 взагалі відмовилась повертати позичені кошти, на телефонні дзвінки позивача не відповідає. Під час останнього спілкування ОСОБА_2 пояснила, що коштів у неї не має і повертати борг вона взагалі відмовляється. Всі наступні пропозиції позивача стосовно виконання зобов`язань за договорами позики до позитивного результату не призвели, тому позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених майнових прав.

Окрім вищезазначеного, зі слів ОСОБА_2 відомо, що ОСОБА_2 на момент отримання коштів згідно договорів позики, була у шлюбі з ОСОБА_3 .

Позивач звертає увагу суду, що у ОСОБА_2 весь цей час була та є у даний момент можливість повернути борг та виконувати свої грошові зобов`язання перед позивачем, так як згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань її чоловік ОСОБА_3 обіймає посаду головного бухгалтера в зазначеному ТОВ НВФ «Поліпласт+», ЄДРПОУ 24991937, згідно рахунку №20 від 10.10.2011 року. Тобто, у ОСОБА_2 була реальна можливість повернути позичені грошові кошти, оскільки ОСОБА_2 є офіційно працевлаштована особа. Відповідно до ч. 4 статті 65 Сімейного кодексу України договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Обидва відповідача ігнорують звернення позивача стосовно повернення боргу.

Згідно, статті 625 ЦК України, передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Позивачем проведено розрахунки з урахуванням індексу інфляції та процентів зазначених безпосередньо до договорів позики, а також розмір облікової ставки НБУ згідно письмових розписок.

Відповідно до проведених розрахунків, всього сума заборгованості за договорами позики з урахуванням 3%, встановленого індексу інфляції, обліковою ставкою НБУ за весь час прострочення становить: 1670191, 24 грн.

Борг за розписками становить 1076178 гривень, всього 3% річних 87188 гривень, всього інфляційне збільшення боргу 506825,24 гривень, всього разом з 3% річних та інфляційним збільшенням 1 670 191,24 гривень.

На підставівищевикладеного проситьстягнути солідарноз ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сумуборгу задоговором позикивід 22.07.2011року врозмірі 192894,5грн зкожного,а всього385789грн,три відсоткарічних задоговором позикивід 22.07.2011року врозмірі по14411,5з кожного,а всього28823,00грн,витрати інфляціївід простроченоїсуми задоговором позикивід 22.07.2011року врозмірі по55548,20грн зкожного,а всього111096,31грн.Стягнути солідарноз ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сумуборгу задоговором позикивід 08.05.2011року врозмірі 23440,00грн зкожного,а всього46880грн,три відсоткарічних задоговором позикивід 08.05.2011року врозмірі по2159,50грн зкожного,а всього4319грн,витрати інфляціївід простроченоїсуми задоговором позикивід 08.05.2011року врозмірі по18527,24грн зкожного,а всього37054,48грн. Стягнути солідарноз ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сумуборгу задоговором позикивід 09.09.2011року врозмірі 9765,50грн зкожного,а всього19531,00грн,три відсоткарічних задоговором позикивід 09.09.2011року врозмірі по922грн зкожного,а всього1844грн,витрати інфляціївід простроченоїсуми задоговором позикивід 09.09.2011року врозмірі по8645,43грн зкожного,а всього17290,85грн. Стягнути солідарноз ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сумуборгу задоговором позикивід 16.03.2011року врозмірі 32226,50грн зкожного,а всього64453грн,три відсоткарічних задоговором позикивід 16.03.2011року врозмірі по2887грн зкожного,а всього5774грн,витрати інфляціївід простроченоїсуми задоговором позикивід 16.03.2011року врозмірі по23791,60грн зкожного,а всього47583,29грн. Стягнути солідарноз ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сумуборгу задоговором позикивід 27.04.2011року врозмірі по40039грн зкожного,а всього80078грн,три відсоткарічних задоговором позикивід 27.04.2011року врозмірі по3488,50грн зкожного,а всього6977грн,витрати інфляціївід простроченоїсуми задоговором позикивід 27.04.2011року врозмірі по31044,45грн зкожного,а всього62088,90грн. Стягнути солідарноз ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сумуборгу задоговором позикивід 16.03.2011року врозмірі по128567грн зкожного,а всього257134грн,три відсоткарічних задоговором позикивід 16.03.2011року врозмірі по10218,50грн зкожного,а всього20437грн,витрати інфляціївід простроченоїсуми задоговором позикивід 16.03.2011року врозмірі по39348,55грн зкожного,а всього78697,09грн. Стягнути солідарноз ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сумуборгу задоговором позикивід 29.04.2011року врозмірі по9765,50грн зкожного,а всього19531грн,три відсоткарічних задоговором позикивід 29.04.2011року врозмірі по915грн зкожного,а всього1830грн,витрати інфляціївід простроченоїсуми задоговором позикивід 29.04.2011року врозмірі по8645,43грн зкожного,а всього17290,85грн. Стягнути солідарноз ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сумуборгу задоговором позикивід 14.02.2011року врозмірі по3512долара зкожного,а всього7024долара,що згідноофіційного курсуна 22.01.2018року становить202782,88грн,три відсоткарічних задоговором позикивід 14.02.2011року врозмірі по8592грн зкожного,а всього17184грн,витрати інфляціївід простроченоїсуми задоговором позикивід 14.02.2011року врозмірі по67861,74грн зкожного,а всього135723,47грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору.

13 лютого 2018 року позивачем було подано уточнену позовну заяву до суду.

Згідно автоматичного розподілу справи між суддями від 23.01.2018 року зазначена цивільна справа передана для розгляду судді Єлісєєвій Т.Ю.

Ухвалою від 21 червня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики передано на розгляд Самарському районному суду м. Дніпропетровська за територіальною підсудністю.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2018 року, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2019 року справу передано в провадження судді ОСОБА_4 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2019 року цивільну справу прийнято до свого провадження та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

У зв`язку з закінченням строку відрядження судді Лукінової К.С. на підставі розпорядження керівника Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.11.2019 року №223 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2019 року справу передано в провадження судді ОСОБА_5 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2019 року цивільну справу прийнято до свого провадження та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11.12.2019 року суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_5 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання Вищій раді правосуддя про звільнення з посади.

Відповідно до ч. 7 ст. 33 ЦПК України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ.

Розпорядженням керівника Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська № 115 від 19.03.2020 року призначено повторний автоматизований розподіл та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2020 року справу передано на розгляд судді ОСОБА_6 .

Рішенням Вищої ради правосуддя від 07.07.2020 року №2049/0/15-20 ОСОБА_6 звільнено з посади судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2021 року та розпорядженням в.о. керівника апарату Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська № 110 від 01.03.2021 справу передано на розгляд судді Кондрашову І.А.

Ухвалою судді Кондрашова І.А. від 13 квітня 2021 року було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено по справі підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Кондрашова І.А. від 13 квітня 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики до судового розгляду, призначено розгляд справи 04 листопада 2022 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги у повному обсязі, пояснила, що сторони мали сімейний бізнес, позивач надала в борг грошові кошти, після чого відповідачі перестали виходити на зв`язок, свій бізнес позивач продала, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Представник позивача ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав позовну заяву ОСОБА_1 , просив задовольнити у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовезасідання нез`явилися,причини неявкисуду неповідомляли. Відповідачі про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлялися судом неодноразово, шляхом направлення поштової кореспонденції за адресами повідомленими суду та за місцем їх реєстрації, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, наявні в матеріалах справи.

Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надав, також не подав відзив на позовну заяву та позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи тому у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України, протокольною ухвалою від 04 листопада 2022 року вирішено провести заочний розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики, на підставі наявних у справі доказів та за відсутності відповідачів.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду докази у їх сукупності були встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2011 році між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договори позики грошових коштів, що підтверджується власноручними розписками ОСОБА_2 , оригінали яких було долучено до матеріалів справи. За цими договорами ОСОБА_2 отримала від позивача грошові кошти та зобов`язалася повернути визначені суми у встановлені строки. Відповідно до ч. 2 статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Відповідно додоговору позикивід 22липня 2011року, ОСОБА_2 отримала відпозивача грошовікошти усумі 385789,00грн тазобов`язалася повернутитаку самусуму до29.07.2015року. (оригінал розписки а.с. 185)

Відповідно до договору позики від 08 травня 2011 року, ОСОБА_2 отримала від позивача грошові кошти у сумі 24 000,00 грн та зобов`язалася повернути таку саму суму до 29.12.2014 року та сплатити 22 880,00 грн процентів, нарахованих станом на 01.11.2014 року. (оригінал розписки а.с. 184)

Відповідно додоговору позикивід 09вересня 2011року, ОСОБА_2 отримала відпозивача грошовікошти усумі 10000,00грн тазобов`язалася повернутитаку самусуму до01.12.2014року тасплатити 9531,00грн процентів,нарахованих станомна 01.11.2014року. (оригінал розписки а.с. 187)

Відповідно додоговору позикивід 16березня 2011року, ОСОБА_2 отримала відпозивача грошовікошти усумі 33000,00грн тазобов`язалася повернутитаку самусуму до29.01.2015року тасплатити 31453,00грн процентів,нарахованих станомна 01.11.2014року. (оригінал розписки а.с. 188)

Відповідно додоговору позикивід 27квітня 2011року, ОСОБА_2 отримала відпозивача грошовікошти усумі 41000,00грн тазобов`язалася повернутитаку самусуму до28.02.2015року тасплатити 39078,00грн процентів,нарахованих станомна 01.11.2014року. (оригінал розписки а.с. 189)

Відповідно додоговору позикивід 16березня 2011року, ОСОБА_2 отримала відпозивача грошовікошти усумі 257134,00грн тазобов`язалася повернутитаку самусуму до01.06.2015року. (оригінал розписки а.с. 190)

Відповідно додоговору позикивід 29квітня 2011року, ОСОБА_2 отримала відпозивача грошовікошти усумі 10000,00грн тазобов`язалася повернутитаку самусуму до10.12.2014року тасплатити 9531,00грн процентів,нарахованих станомна 01.11.2014року. (оригінал розписки а.с. 191)

Відповідно до договору позики від 14 лютого 2011 року, ОСОБА_2 отримала від позивача грошові кошти у сумі 5 000,00 доларів та зобов`язалася повернути таку саму суму до 29.03.2015 року та сплатити 2 024,00 доларів процентів, нарахованих станом на 01.11.2014 року. (оригінал розписки а.с.183)

Позивачем долучено до матеріалів цивільної справи оригінал розписки від 22 листопада 2011 року, відповідно до якої ОСОБА_2 отримала від позивача грошові кошти у сумі 81200,00 гривень та зобов`язалася повернути таку саму суму до 29.04.2015 року та сплатити 76400,00 гривень процентів, нарахованих станом на 01.11.2014 року. (оригінал розписки а.с.186), але у позовній заяві не заявлено вимогу про стягнення суми боргу за договором позики від 22 листопада 2011 року.

Відтак грошове зобов`язання відповідача перед позивачем вбачається з розписки, яка підписана відповідачем ОСОБА_2 , що відповідає вимогам простої письмової форми, якою оформлена укладена між сторонами угода згідно ст. 207 і ч. 2 ст. 1047 ЦК України.

Щодо вимог позивача про стягнення суми боргу за договорами позики від 22.07.2011 року, 08.05.2011 року, 09.09.2011 року, 16.03.2011 року, 27.04.2011 року, 16.03.2011 року, 29.04.2011 року, 14.02.2011 року, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 року по справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

У постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №143/280/17, провадження №61-33033св18, додатково звернуто увагу судів на те, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов`язання за договором позики. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18).

Стосовно вимоги позивача про стягнення грошових коштів за договорами позики солідарно з ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

У позовній заяві вказано, що позивачу зі слів відповідача ОСОБА_2 відомо, що ОСОБА_2 на момент отримання коштів згідно договорів позики, була у шлюбі з ОСОБА_3 .

Відповідно до частини 4 статті 65 Сімейного кодексу України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Суд приходить до висновку про часткове позовної вимоги стосовно солідарного стягнення грошових коштів в частині стянення з ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_3 , оскільки в матеріалах справи не міститься доказів підтвердження перебування ОСОБА_2 у шлюбі з ОСОБА_3 , відсутнє свідоцтво про шлюб, тому встановити факт перебування відповідачів у шлюбних відносинах та використання грошових коштів, одержаних за договорами позики, в інтересах сім`ї є неможливим.

Як вбачається з оригіналів розписок від 22.07.2011 року, 08.05.2011 року, 09.09.2011 року, 16.03.2011 року, 27.04.2011 року, 16.03.2011 року, 29.04.2011 року, 14.02.2011 року, суму боргу отримувала ОСОБА_2 та вона же зобов`язувалась повернути надані їй у борг грошові кошти.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача у частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми боргу за договором позики від 22.07.2011 року у розмірі 385789 грн, за договором позики від 08.05.2011 року у розмірі 46880 грн, за договором позики від 09.09.2011 року у розмірі 19 531 грн, за договором позики від 16.03.2011 року у розмірі 64 453 грн, за договором позики від 27.04.2011 року у розмірі 80 078 грн, за договором позики від 16.03.2011 року у розмірі 257 134 грн, за договором позики від 29.04.2011 року у розмірі 19 531 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 взяла в борг у позивача грошові кошти, однак не виконала свої зобов`язання за наданими суду розписками та не повернула позику позивачу у встановлені в розписках строки, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України.

Суд звертає увагу позивача, що до правовідносин, визначених ст. 625 ЦК України застосовується загальний строк позовної давності у три роки, а тому стягнення 3% річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову, тому розрахунок 3% річних та витрат інфляції було здійснено з урахуванням позовної давності.

Розрахунки 3% річних та витрат інфляції, надані позивачем у позовній заяві є не коректними, суд самостійно розрахував суму 3% річних та витрат інфляції, нарахованих на суму боргу, але відповідно до розрахунків, суми відрізнялися, тому суд стягує 3% річних та витрат інфляції в межах позовних вимог, заявлених позивачем у позовній заяві.

При вирішенні позову судом проведено власний розрахунок 3% річних та витрат інфляції:

-за розпискою від 22.07.2011 року, сума заборгованості становить 385789,00 грн, за період з 30.07.2015 року до 30.07.2018 року розмір 3 % річних становить 34752,72 грн., у позовній заяві позивач просить стягнути 28823 гривні, тому стягненню підлягає 3 % річних у розмірі 28 823 гривні в межах заявлених позовних вимог, розмір витрат інфляції становить 139575,20 гривень, у позовній заяві позивач просить стягнути 111096,31 гривень, тому стягненню підлягають витрати інфляції у розмірі 111 096,31 гривень в межах заявлених позовних вимог;

-за розпискою від 08.05.2011 року, сума заборгованості становить 24 000,00 грн, проценти складають 22880,00 гривень за період з 30.12.2014 року до 30.12.2017 року розмір 3 % річних становить 4223,06 грн., у позовній заяві позивач просить стягнути 4319,00 гривні, тому стягненню підлягає 3 % річних у розмірі 4 223,06 гривні, розмір витрат інфляції становить 38928,74 гривень, у позовній заяві позивач просить стягнути 37054,48 гривень, тому стягненню підлягають витрати інфляції у розмірі 37 054,48 гривень в межах заявлених позовних вимог;

-за розпискою від 09.09.2011 року, сума заборгованості становить 10 000,00 грн, проценти складають 9 531,00 гривня за період з 02.02.2014 року до 30.12.2017 року розмір 3 % річних становить 4 223,06 грн., у позовній заяві позивач просить стягнути 4 319,00 гривні, тому стягненню підлягає 3 % річних у розмірі 4 223,06 гривні, розмір витрат інфляції становить 38 928,74 гривень, у позовній заяві позивач просить стягнути 37 054,48 гривень, тому стягненню підлягають витрати інфляції у розмірі 37 054,48 гривень в межах заявлених позовних вимог;

-за розпискою від 16.03.2011 року, сума заборгованості становить 33 000,00 грн, проценти складають 31 453,00 гривні за період з 30.01.2015 року до 30.01.2018 року розмір 3 % річних становить 5806,07 грн., у позовній заяві позивач просить стягнути 5 774,00 гривні, тому стягненню підлягає 3 % річних у розмірі 5774,00 гривні, розмір витрат інфляції становить 51690,38 гривень, у позовній заяві позивач просить стягнути 47583,29 гривень, тому стягненню підлягають витрати інфляції у розмірі 47 583,29 гривень в межах заявлених позовних вимог;

-за розпискою від 27.04.2011 року, сума заборгованості становить 41 000,00 грн, проценти складають 39 078,00 гривень за період з 01.03.2015 року до 01.03.2018 року розмір 3 % річних становить 7213,61 грн., у позовній заяві позивач просить стягнути 6 977,00 гривень, тому стягненню підлягає 3 % річних у розмірі 6 977,00 гривень, розмір витрат інфляції становить 58191,80 гривень, у позовній заяві позивач просить стягнути 62088,90 гривень, тому стягненню підлягають витрати інфляції у розмірі 58 191,80 гривня;

-за розпискою від 16.03.2011 року, сума заборгованості становить 257 134,00 грн, за період з 02.06.2015 року до 02.06.2018 року розмір 3 % річних становить 23163,19 грн., у позовній заяві позивач просить стягнути 20437,00 гривень, тому стягненню підлягає 3 % річних у розмірі 20 437,00 гривень, розмір витрат інфляції становить 93367,44 гривень, у позовній заяві позивач просить стягнути 78697,09 гривень, тому стягненню підлягають витрати інфляції у розмірі 78 697,09 гривень;

-за розпискою від 29.04.2011 року, сума заборгованості становить 10 000,00 грн, проценти складають 9531,00 гривня за період з 11.12.2014 року до 11.12.2017 року розмір 3 % річних становить 1759,40 грн., у позовній заяві позивач просить стягнути 1830,00 гривень, тому стягненню підлягає 3 % річних у розмірі 1759,40 гривень, розмір витрат інфляції становить 16 926,28 гривень, у позовній заяві позивач просить стягнути 17290,85 гривень, тому стягненню підлягають витрати інфляції у розмірі 16 926,28 гривень.

Також суд звертає увагу позивача, що ним було долучено до матеріалів цивільної справи оригінал розписки від 22 листопада 2011 року, відповідно до якої ОСОБА_2 отримала від позивача грошові кошти у сумі 81 200,00 гривень та зобов`язалася повернути таку саму суму до 29.04.2015 року та сплатити 76 400,00 гривень процентів, нарахованих станом на 01.11.2014 року. (оригінал розписки а.с.186), але у позовній заяві не заявлено вимогу про стягнення суми боргу за договором позики від 22 листопада 2011 року, тому суд не враховує надану розписку при винесені рішення по справі.

Щодо вимог позивача про стягнення боргу за договором позики від 14.02.2011 року у розмірі 5000 доларів США, 00 центів, що станом на 23.01.2018 року за офіційним курсом НБУ становить 144350 гривень 00 коп. та проценти у розмірі 2024 доларів США, 00 центів, суд зазначає наступне.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про валюту і валютні операції», а також Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93) (чинний на момент укладання договору позики), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (чинний на момент укладання договору позики).

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відтак, пред`явлений позов в цій частині є обґрунтованим і підлягає задоволенню, при цьому, суд зазначає, що стягненню підлягає заборгованість за договором позики від 14.02.2011 року в розмірі 5000 доларів США, 00 центів, що станом на 23.01.2018 року за офіційним курсом НБУ на день подання позовної заяви до суду, а саме 23 січня 2018 року, становить 28,8 грн а саме 144350 гривень 00 копійок, та проценти у розмірі 2024 доларів США, 00 центів, що складає 58432 гривні 88 копійок.

Якщо умовами договору позики сторони визначили, що позичальник бере на себе зобов`язання повернути кошти в тому ж розмірі, нарахована позивачем сума інфляційних втрат стягненню з відповідача не підлягає. Відповідне положення міститься у постанові ВС від 22 червня 2020 року у справі № 752/10525/16-ц.

Позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідачів інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. Прийняття судового рішення про стягнення боргу в національній валюті не змінює природу грошового зобов`язання як такого, що визначене в іноземній валюті. Оскільки кредит надавався позичальнику в іноземній валюті - доларах США, а індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня. Разом із тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17. Також, аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про стягнення заборгованості за договором позики від 29.04.2011 року у розмірі 5000 доларів США, 00 центів, та процентів у розмірі 2024 доларів США, 00 центів, вимога позивача про стягнення 3% річних та витрат інфляції за договором позики від 29.04.2011 року, не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_2 отримала грошові кошти у розмірі 5000 доларів США, 00 центів, тобто отримала кредитні кошти в іноземній валюті, відповідно інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти, у зв`язку з чим вимоги позивача у стягненні 135723,47 грн. інфляційних втрат та трьох відсотків річних у сумі 17184 гривні, задоволенню не підлягають.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є підстави для часткового задоволення позовних вимог в межах заявлених позивачем вимог.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, слід покласти на відповідача ОСОБА_2 , що складаються з судового збору у розмірі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) гривень, 60 коп.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), про стягнення боргу за договором позики, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 22.07.2011 року у розмірі 385789 (триста вісімдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) гривень, 00 коп., а також 3% річних у розмірі 28823 (двадцять вісім тисяч вісімсот двадцять три) гривні, 00 коп., інфляційні витрати у розмірі 111096 (сто одинадцять тисяч дев`яносто шість) гривень, 31 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 08.05.2011 року у розмірі 46880 (сорок шість тисяч вісімсот вісімдесят) гривень, 00 коп., в тому числі 3% річних у розмірі 4223 (чотири тисячі двісті двадцять три) гривні, 06 коп., інфляційні витрати у розмірі 37054 (тридцять сім тисяч п`ятдесят чотири) гривні, 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 09.09.2011 року у розмірі 19531 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять одна) гривня, 00 коп., а також 3% річних у розмірі 1759 (одна тисяча сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень, 40 коп., інфляційні у розмірі 16926 (шістнадцять тисяч дев`ятсот двадцять шість) гривень, 28 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 16.03.2011 року у розмірі 64453 (шістдесят чотири тисячі чотириста п`ятдесят три) гривні, 00 коп., у тому числі 3% річних у розмірі 5774 (п`ять тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні, 00 коп., інфляційні у розмірі 47583 (сорок сім тисяч п`ятсот вісімдесят три) гривні, 29 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 27.04.2011 року у розмірі 80078 (вісімдесят тисяч сімдесят вісім) гривень, 00 коп., а також 3% річних у розмірі 6977 (шість тисяч дев`ятсот сімдесят сім) гривень, 00 коп., інфляційні у розмірі 58191 (п`ятдесят вісім тисяч сто дев`яносто одна) гривня, 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 16.03.2011 року у розмірі 257134 (двісті п`ятдесят сім тисяч сто тридцять чотири) гривні, 00 коп., а також 3% річних у розмірі 20437 (двадцять тисяч чотириста тридцять сім) гривень, 00 коп., інфляційні 78697 (сімдесят вісім тисяч шістсот дев`яносто сім) гривень, 09 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 29.04.2011 року у розмірі 19531 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять одна) гривня, 00 коп., а також 3% річних у розмірі 1759 (одна тисяча сімсот п`ятдесят дев`ять) гривень, 40 коп., інфляційні витрати у розмірі 16926 (шістнадцять тисяч дев`ятсот двадцять шість) гривень, 28 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 14.02.2011 року у розмірі 5000 доларів США, 00 центів, що станом на 23.01.2018 року за офіційним курсом НБУ становить 144350 (сто сорок чотири тисячі триста п`ятдесят) гривень, 00 коп., та проценти у розмірі 2024 доларів США, 00 центів, що складає 58432 (п`ятдесят вісім тисяч чотириста тридцять дві) гривні, 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) гривень, 60 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 , відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Вступна і резолютивна частини рішення проголошені 07 листопада 2022 року.

Повний текст складено і проголошено 11 листопада 2022 року.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ