Рішення

від 11.11.2022 по справі 346/3902/22

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/3902/22

Провадження № 2-о/346/196/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2022 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі : головуючого судді П`ятковського В.І.

за участі секретаря Мацьків С.Д.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: П`ядицька сільська рада Коломийського району про встановлення факту, належності правовстановлюючого документу,

В С Т А Н О В И В :

Заявниця звернувшись до суду із даною заявою, посилається на те, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,352 га в с. П`ядики Коломийського району.

Однак, у правовстановлюючому документі на вказану земельну ділянку невірно зазначено її прізвище « ОСОБА_2 » замість правильного « ОСОБА_2 ».

Просить встановити факт належності їй Державного акту на право власності на земельну ділянку, оскільки вказані розбіжності позбавляють її можливості реалізувати свої права на належне їй майно.

Заявниця у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, заявлені вимоги підтримала.

Представник заінтересованої особа в судове засідання також не з`явився, подав заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі, щодо вимог заяви не заперечує.

Врахувавши заяви сторін, проаналізувавши матеріали справи суд вважає заявлені вимоги належно обґрунтованими виходячи із наступного.

У відповідності до ч. 2 ст.247ЦПКУкраїни фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Врахувавши заяви сторін, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст.15ЦКУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пункт 1 ч. 2 ст.16ЦКУкраїни передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено в п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання Державних Актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі регулювався Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43 та Інструкцією про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженою наказом Держкомзему від 22 червня 2009 року №325, які втратили чинність.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦК України - фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям. Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Згідно ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно листа Верховного Суду України 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Згідно Постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Судом встановлено, що заявниці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 053468 від 17 серпня 2004 року на праві власності належить земельна ділянка площею 0,352 га в с. П`ядики Коломийського району, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 6).

Однак, у вказаному правовстановлюючому документі прізвище заявниці помилково вказано « ОСОБА_2 » замість вірного « ОСОБА_2 ». Вказана описка позбавляє її можливості на розпорядження належним їй нерухомим майном, зокрема складення заповіту.

З долученого до матеріалів справи копії свідоцтва про одруження заявниці видно, що після реєстрації шлюбу 28 серпня 1965 року їй присвоєно прізвище « ОСОБА_2 » (а.с. 7). В паспорті заявниці її прізвище також зазначено « ОСОБА_2 », так само як і у пенсійному посвідченні, що підтверджується їхніми копіями долученими до справи (а.с. 4, 7).

Суд вважає, що вказана помилка в написанні прізвища заявниці у Державному акті на право власності на землю виникла внаслідок неуважності працівників органу, що видав документ.

Встановлення факту належності правовстановлюючого документа має юридичне значення для заявниці, так як дозволить в повній мірі користуватися своїми правами та розпоряджатися належним майном.

З огляду на вищенаведені письмові докази та беручи до уваги заяви сторін, суд приходить до висновку, що до виниклих обставин призвела неуважність відповідної посадової особи, яка оформляла вказані правовстановлюючий документ, а тому виходячи із того, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд вважає за можливе задовольнити дану заяву.

На підставі наведеного та керуючись ч. 6 ст. 259, ч.ч.1, 6 ст.268 , ст.ст. 200, 247 ч. 2, 293, 315, 319 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Заяву задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документу, а саме: Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 17 серпня 2004 року серії ІФ № 053468 з кадастровим номером 2623285800:01:002:0079, площею 0,352 га, розташованою в с. П`ядики Коломийського району Івано-Франківської області, виданого на підставі розпорядження Коломийської РДА № 178 від 20 квітня 2004 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 листопада 20222 року.

Суддя П`ятковський В. І.