Рішення

від 08.11.2022 по справі 903/623/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 листопада 2022 року Справа № 903/623/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Акціонерного товариства Укрпошта в особі Волинської дирекції АТ Укрпошта

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лавіта Груп

про стягнення 38305,28 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Дорошкевич Н. А., довіреність від 31.01.2022;

від відповідача: н/з.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Діловодство суду.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: позивач - Акціонерне товариство Укрпошта в особі Волинської дирекції АТ Укрпошта звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лавіта Груп про стягнення 38305,28 грн, з них 31964,80 грн основного боргу, 3949,62 грн пені, 2117,63 грн інфляційних втрат, 273,23 грн - 3 % річних.

При обґрунтуванні позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 12-14/504 від 15.11.2019 в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів.

Ухвалою суду від 29.08.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.09.2022, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу відповідь на відзив.

Ухвалу суду від 29.08.2022 надіслано судом на зазначену позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: вул.Лисенка,118, с.Великий Омеляник, Луцький район, Волинська область, 45624.

08.09.2022 поштовий конверт за ідентифікатором №4301040397390 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв`язку ф.20 адресат відсутній за вказаною адресою.

Ухвалою суду від 27.09.2022 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 18.10.2022.

Ухвалу суду від 27.09.2022 надіслано судом на зазначену позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: вул.Лисенка,118, с.Великий Омеляник, Луцький район, Волинська область, 45624.

17.10.2022 поштовий конверт за ідентифікатором №4302525586236 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв`язку ф.20 адресат відсутній за вказаною адресою.

Ухвалою суду від 18.10.2022 повідомлено сторін про те, що розгляд справи по суті відбудеться 08.11.2022.

Ухвалу суду від 18.10.2022 надіслано судом на зазначену позивачем у позовній заяві адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: вул.Лисенка,118, с.Великий Омеляник, Луцький район, Волинська область, 45624.

04.11.2022 поштовий конверт за ідентифікатором № 4301040478226 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв`язку ф.20 адресат відсутній за вказаною адресою.

В судовому засіданні 08.11.2022 представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити; представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ст.178 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

15.11.2019 між Акціонерним товариством «Укрпошта» в особі Волинської дирекції AT «Укрпошта» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лавіта Груп (орендарем) укладено договір оренди нерухомості № 12-14/504 (а.с.22-28) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування нерухомість, розташовану в м.Рожище Волинської області на першому поверсі будинку № 60А по вул. Незалежності, загальною площею 76,8 кв.м. для надання послуг харчування (кафе).

Згідно з п. 2.1 договору передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акту приймання-передачі майна.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що орендна плата включає плату за користування майном і становить за період з 15.11.2019 по 14.12.2019 1,00 грн, а з 15.12.2019 плата за користування майном становить 2708,33 грн без ПДВ за 76,8 м.кв. і вартість послуг з його утримання та згідно діючих тарифів та на підставі виставлених орендодавцем рахунків. Орендна плата включає в себе плату за користування земельною ділянкою (плата за землю, земельний податок, тощо). Додатково до орендної плати нараховується ПДВ 20%. Починаючи з 15.11.2020 та кожного року оренди, ставки плати за користування майном (за приміщення та парко-місце для автомобіля, за виключенням плати за послуги з утримання комерційного нерухомого майна), автоматично збільшуються на 10 % від ставок, що діяли за попередній рік оренди (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору оплата орендної плати за перший та останній місяць оренди здійснюється орендарем не пізніше 10 робочих днів після підписання акту приймання-передачі майна в оренду.

Згідно з п. 3.5 договору щомісячно не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним, орендодавець надає орендарю акт про надані послуги, яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за звітний місяць. Орендар зобов`язаний підписати акт про надані послуги та повернути його орендодавцю не пізніше 10 числа поточного місяця.

Пунктом 3.9 договору сторони визначили, що орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Не виставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України за весь час прострочення.

Згідно з п. 11.1 договору сторони дійшли згоди, що цей договір набирає чинності з 15.11.2019 і діє до 15.11.2022 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Підпунктом 11.4.4 договору сторони погодили, що договір може бути достроково припинений в односторонньому порядку орендодавцем у випадку порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за договором більше ніж на один місяць або не сплати їх в повному обсязі, шляхом направлення орендодавцем письмового повідомлення орендарю про дострокове припинення договору не менш ніж за 15 календарних днів до дати припинення.

Даний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками без будь-яких зауважень.

На виконання умов п.2.1 договору сторони 15.11.2019 підписали акт приймання-передачі майна в користування (а.с.29).

Позивач на виконання умов договору щомісячно складав акти виконаних робіт для підписання та оплати, відповідно до яких за період з 15.11.2019 по 10.05.2022 відповідачу нараховано оренду плату в розмірі 101728,30 грн (а.с.31-61).

Відповідач умови договору в частині сплати орендної плати за період з 15.11.2019 по 10.05.2022 виконав частково сплативши 69763,50 грн, що підтверджується витягами з банківських виписок (а.с.62-72) в результаті чого утворилась заборгованість 31964,80 грн.

25.04.2022 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 0608-182-22 про дострокове припинення договору оренди нерухомості на підставі п. 11.4.4 договору в якому повідомив, що договір буде припинено з 10.05.2022 (а.с.77).

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № 0201/24 від 30.06.2022 з вимогою погасити заборгованість в місячний строк з моменту отримання, однак дана залишена відповідачем без реагування(а.с.79).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст. 144 Господарського кодексу України(далі - ГК України), майнові права та майнові обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст .173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із Договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань згідно договору оренди за період з 15.11.2019 по 10.05.2022 в зв`язку з чим наявна заборгованість в розмір 31964,80 грн за заявлений період.

Даний факт відповідачем не спростовано, підтверджено матеріалами справи, а отже позовні вимоги про стягнення із відповідача 31964,80 грн орендної плати підлягають до задоволення в повному розмірі.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу 2117,63 грн інфляційних втрат за період з 11.05.2022 по 31.07.2022 та 273,23 грн - 3% річних за період з 11.05.2022 по 22.08.2022.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

Тому, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 273,23 грн - 3 % річних та 2117,63 грн інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає таке.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України за весь час прострочення.

В силу ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статей 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Отже, підставами для нарахування пені є, по-перше, прострочення у виконанні грошового зобов`язання, яке допустив боржник, по-друге встановлення конкретного розміру відповідної санкції договором або чинним законодавством.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу пеню за період з 11.05.2022 по 22.08.2022 в сумі 3949,62 грн, однак дані нарахування проведено без врахування положень ч.6 ст. 232 ГК України, а тому суд здійснив власний розрахунок пені, дійшов висновку, що підставної є пеня в сумі 1695,63 грн нарахована на заборгованість, яка виникла за період з листопада 2021 по квітень 2022(за кожен місяць окремо з врахуванням 6-ти місячного строку нарахування) в межах періоду визначеного позивачем (11.05.2022 по 22.08.2022), а в частині стягнення пені в сумі 2253,99 грн слід відмовити через безпідставність.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 31964,80 грн орендної плати, 2117,63 грн інфляційних втрат, 273,23 грн 3 % річних, 1695,63 грн пені.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лавіта Груп (вул. Лисенка, 118, м.Луцьк, Волинська область, 45624, код ЄДРПОУ 41980529) на користь Акціонерного товариства Укрпошта в особі Волинської дирекції АТ Укрпошта (вул.Кривий Вал,19, м.Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 20134234) 36051,29 грн (тридцять шість тисяч п`ятдесят одну гривню 29 коп.), з них 31964,80 грн орендної плати, 2117,63 грн інфляційних втрат, 273,23 грн 3 % річних, 1695,63 грн пені та 2335,01 грн (дві тисячі триста тридцять п`ять гривень 01 коп.) судового збору.

3. У позові про стягнення 2253,99 грн пені - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

11.11.2022.

СуддяА. С. Вороняк