Рішення

від 03.11.2022 по справі 910/6949/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.11.2022Справа № 910/6949/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕЙНИЙ ПАРК"

2. Державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: Піліпенко Д.О., Улибіна В.О.

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕЙНИЙ ПАРК", державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю учасників відповідача - 1 щодо вирішення питання про звільнення директора Товариства ОСОБА_1 за власним бажанням (яка полягає у не прибутті учасників на загальні збори товариства), що є порушенням його прав на працю та права на припинення трудових відносин, визначених ст. 43 Конституції України.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6949/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 22.09.2022.

29.08.2022 через відділ діловодства суду від Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд без участі представника.

Протокольною ухвалою від 22.09.2022 суд відклав підготовче судове засідання на 13.10.2022.

12.10.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про стан вручення поштових відправлень.

У підготовчому засіданні 13.10.2022 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.11.2022.

Представники позивача у судовому засіданні 03.11.2022 надали пояснення по суті позову, просили суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача-1 у судове засідання 03.11.2022 не з`явився. З метою повідомлення відповідача-1 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.08.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача-1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем-1, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492408910.

Отже, згідно із п.3. ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Ухвали суду від 22.09.2022 та 13.10.2022 якими суд повідомляв відповідача-1 про наступні дати судових засідань, відповідачем-1 не отримані.

У відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач-1 не повідомляв суд про зміну ним адреси свого місцезнаходження та суду нова адреса відповідача-1 не відома.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач-1 про розгляд справи №910/6949/22 повідомлений належним чином, відзиву із запереченнями щодо позовних вимог до суду не подавав, у судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомляв, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами на подання заперечень щодо викладених обставин в позовній заяві.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач-1 не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився. Про розгляд справи відповідач-2 повідомлявся ухвалами суду від 10.08.2022, від 22.09.2022 та від 13.10.2022, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак від Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд без участі представника відповідача-2.

У судовому засіданні 03.11.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

Позивач є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕЙНИЙ ПАРК" (відповідача-1) з 16.11.2016.

17.06.2022 позивач направив засобами поштового зв`язку на адресу учасників Товариства ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) заяву про звільнення позивача з посади директора відповідача-1 з 18.07.2022 за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України і повідомлення від 15.06.2022 про скликання Загальних зборів учасників ТОВ "СІМЕЙНИЙ ПАРК" на 18.07.2022 о 13 год 00 хв за адресою: 01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ТРЬОХСВЯТИТЕЛЬСЬКА, будинок 5 із порядком денним зборів, зокрема, про звільнення директора Товариства.

Загальні збори учасників товариства не відбулися, у зв`язку із неприбуттям учасників Товариства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним було зроблено все від нього залежне для того, щоб вирішити питання про припинення трудових відносин у встановленому позасудовому порядку, проте, оскільки Загальні збори учасників Товариства не відбулися, можливість вирішити питання щодо припинення трудових правовідносин між відповідачем-1 та позивачем як директором та одноосібним виконавчим органом відсутня.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить суд:

визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕЙНИЙ ПАРК", з 18.07.2022, у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України;

зобов`язати державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕЙНИЙ ПАРК".

Позиція відповідача -1.

Відповідач-1 встановленим ст.178 Господарського процесуального кодексу України правом на подання відзиву не скористався, відзиву на позов не подав.

Позиція відповідача -2.

Відповідач-2 відзив на позов не подав, проте від Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Рішенням Загальних зборів учасників ТОВ "СІМЕЙНИЙ ПАРК" (відповідач-1), яке оформлено протоколом №1 від 16.11.2016, було вирішено призначити ОСОБА_1 (позивач) директором ТОВ "СІМЕЙНИЙ ПАРК".

На підставі зазначеного протоколу Загальних зборів учасників товариства ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ "СІМЕЙНИЙ ПАРК" з 16.11.2016 за сумісництвом (наказ №1К від 16.11.2016).

На підставі заяви від 01.12.2021 ОСОБА_1 вийшов зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕЙНИЙ ПАРК" та згідно із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань учасниками ТОВ "СІМЕЙНИЙ ПАРК" є: ОСОБА_2 , якому належить 66,67% статутного капіталу Товариства та ОСОБА_3 , якому належить 33,33% статутного капіталу Товариства.

Керівником (директором) ТОВ "СІМЕЙНИЙ ПАРК" станом на момент розгляду справи згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є ОСОБА_1 (позивач).

17.06.2022 позивач направив засобами поштового зв`язку на адресу учасників Товариства заяву від 15.06.2022 про звільнення позивача з посади директора відповідача-1 з 18.07.2022 за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України, а також повідомлення від 15.06.2022 про скликання Загальних зборів учасників ТОВ "СІМЕЙНИЙ ПАРК" на 18.07.2022 о 13 год 00 хв за адресою: 01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ТРЬОХСВЯТИТЕЛЬСЬКА, будинок 5 із порядком денним зборів, зокрема, про звільнення директора Товариства.

Учасник Товариства, ОСОБА_3 , отримав повідомлення про скликання Загальних зборів учасників товариства та заяву про звільнення позивача з посади директора - 21.06.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7900068719360.

Згідно із відомостей про стан вручення поштового відправлення №7900068719352 повідомлення про скликання Загальних зборів учасників товариства та заява про звільнення позивача з посади директора не були вручені учаснику Товариства ОСОБА_2 та 15.07.2022 поштове відправлення було повернуто за закінченням строку зберігання.

Скликані позивачем на 18.07.2022 року загальні збори учасників Товариства не відбулися, у зв`язку з неявкою всіх учасників відповідача-1, про що складено довідку №1 від 18.07.2022, підписану директором ТОВ "СІМЕЙНИЙ ПАРК" - ОСОБА_1

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що питання про звільнення директора Товариства може бути вирішено виключно загальними зборами цієї юридичної особи, тоді як ігнорування заяви позивача про звільнення та не прийняття загальними зборами учасників ТОВ "СІМЕЙНИЙ ПАРК" відповідного рішення порушує трудові права позивача.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

У мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

За змістом положень частини третьої статті 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 562/304/17 (провадження № 14-471цс18), від 30 січня 2019 року у справі №145/1885/1-ц (провадження № 14-613цс18), від 10 квітня 2019 року у справі №510/456/17 (провадження № 14-1цс19), від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18).

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За умовами статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Пунктом 6.1. Статуту ТОВ "СІМЕЙНИЙ ПАРК" виконавчим органом Товариства є директор, який здійснює управління його поточною діяльністю Товариства.

Одночасно, частиною 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Аналогічне положення закріплено у п. 3.1 Статуту ТОВ "СІМЕЙНИЙ ПАРК".

У відповідності до частини 1 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно із ч.1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року в справі № 758/1861/18.

Як було зазначено вище, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів, тому позивач як директор Товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до частин 2, 3 статті 32 "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21 викладено висновок, що передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Судом встановлено, що 17.06.2022 ОСОБА_1 , як директор Товариства, скликав позачергові загальні збори учасників відповідача-1 шляхом направлення на адреси учасників Товариства повідомлення від 15.06.2022 про скликання Загальних зборів учасників ТОВ "СІМЕЙНИЙ ПАРК" на 18.07.2022 о 13 год 00 хв за адресою: 01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ТРЬОХСВЯТИТЕЛЬСЬКА, будинок 5 із порядком денним зборів, зокрема, про звільнення директора Товариства, а також призначення директора відповідача-1. Разом із повідомленням про проведення позачергових Загальних зборів учасників позивач направив заяву про звільнення позивача з посади директора відповідача-1 з 18.07.2022 за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України.

Факт направлення на адреси учасників засновників вищенаведених документів підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних описів вкладення у цінні листи з відбитками календарного штемпеля відділення поштового зв`язку від 17.06.2022 та фіскальних чеків про оплату поштових послуг від 17.06.2022.

На підставі вище викладеного, суд встановив, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.

Судом встановлено, що скликані позивачем на 18.07.2022 загальні збори учасників Товариства не відбулися, у зв`язку з неявкою всіх учасників відповідача-1 ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ). Доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Отже, неявка учасників Товариства на загальні збори для розгляду питання щодо звільнення позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин. У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як статтею 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року в справі № 758/1861/18.

Матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 77-79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження розгляду по суті уповноваженим на звільнення директора органом Товариства заяви позивача про звільнення з посади директора відповідача-1 за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу Законів про працю України, а також фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача-1 у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Ураховуючи наведене вище, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з відповідачем-1 припиненими є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин із товариством.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині визнання трудових відносин між позивачем та відповідачем-1 припиненими з 18.07.2022, у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`яння державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про Самохвалова Євгена Геннадійовича як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕЙНИЙ ПАРК", суд зазначає таке.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно із пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 року в справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року в справі № 910/7164/19.

У постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі №914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

За приписами частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі N 910/6642/18).

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зроблено в тому числі висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Отже, виходячи із вище викладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ураховуючи наведене, у зв`язку із прийняттям судом рішення щодо визнання припиненими трудових відносин, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача в частині зобов`язання державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕЙНИЙ ПАРК".

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Однак, встановлені судом обставини відповідачами не спростовані.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати позивача, що зі сплати судового збору покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕЙНИЙ ПАРК" (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ТРЬОХСВЯТИТЕЛЬСЬКА, будинок 5; ідентифікаційний код 40968385), з 18.07.2022, у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

Зобов`язати державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 24; ідентифікаційний код 37405111) внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕЙНИЙ ПАРК" (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ТРЬОХСВЯТИТЕЛЬСЬКА, будинок 5; ідентифікаційний код 40968385).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕЙНИЙ ПАРК" (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ТРЬОХСВЯТИТЕЛЬСЬКА, будинок 5; ідентифікаційний код 40968385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 4962,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 11.11.2022.

Суддя С. О. Турчин