Рішення

від 11.11.2022 по справі 910/5831/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

11.11.2022Справа № 910/5831/22Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу №910/5831/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ТРАНС ЛІС» (ідентифікаційний код: 35822394; 02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 19; поштова адреса:02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 11-Б, офіс 005/ представник - адвокат Ступак Сергій Олександрович е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1)

до комунального підприємства «Дарницьке лісопаркове господарство» (ідентифікаційний код: 03359635; 02092, м. Київ, вул. Опришківська (Новоросійська), 35)

про зобов`язання виконати в натурі умови договору,

без виклику представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ТРАНС ЛІС» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до комунального підприємства «Дарницьке лісопаркове господарство» (далі - відповідач, Підприємство) з позовними вимогами про зобов`язання відповідача :

- виконати пункт 1.3 договору купівлі-продажу необробленої деревини від 16.04.2021 №16/04-2Л (далі - Договір №16), а саме - реалізувати позивачу товар в кількості 54 куб. м. деревини дров`яної по ціні 359,64 грн на суму 19 420,56 грн з ПДВ, в порядку та на умовах, визначених Договором №16;

- виконати пункт 1.3 Договору купівлі - продажу необробленої деревини від 30.06.2021 № 30/06-2Л (далі - Договір №30), а саме - реалізувати позивачу товар в кількості 120 куб. м. по ціні 427,68 грн на суму 51 321,60 грн з ПДВ, 180 куб.м по ціні 443,88 грн на суму 79 898,40 грн з ПДВ, 207 куб.м. по ціні 550,80 грн на суму 114 015,60 грн з ПДВ, в порядку та на умовах, визначених Договором №30.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення для усунення недоліків позовної заяви шляхом доплати судового збору у розмірі 3 679,90 грн.

27.07.2022 позивачем подано суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/5831/22; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

24.08.2022 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог повністю.

Слід зазначити, що Товариство правом на подання відповіді на відзив не скористалося та у визначений судом строк вказаний документ суду не подав.

Указами Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 року №259/2022 та від 17.05.2022 №341/2022 від 12.08.2022 №573/2022 затвердженими Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, від 21.04.2022 №2212-IX) та від 15.08.2022 року № 2500-IX введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.04.2021 Товариством (покупець) і Підприємством (продавець) укладено Договір №16, відповідно до умов якого:

- за результатами проведення аукціону із продажу необробленої деревини заготівлі 2021 року, який відбувся 13.04.2021, продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах і способом, вказаними у Договорі №16 (пункт 1.1 Договору №16);

- загальна вартість товару, що є предметом Договору №16, складає 108 669,60 грн, в тому числі ПДВ (пункт 2.1 Договору №16);

- за фактом готовності партії товару, продавець надає покупцеві повідомлення про готовність товарної партії та запрошення на відбір товару (до відвантаження) [пункт 2.2 Договору №16];

- покупець паротягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання запрошення, при необхідності, проводить відбір товару. За результатами проведеного відбору складається специфікація та при необхідності акт відбору. В разі, якщо відбір товару покупцем не проводиться, рахунок виставляється продавцем через три дні з моменту направлення продавцю запрошення (пункт 2.3 Договору №16);

- покупець здійснює оплату (передоплату 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 3 (трьох) банківських днів після дня отримання рахунку (рахунків)[пункт 2.4 Договору №16];

- продавець передає товар у власність покупця за умовами франко-склад продавця (франко-нижній, франко-верхній, EXW-нижній) відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною Договору №16 (пункт 3.2 Договору №16);

- продавець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів передати покупцеві товар після отримання на свій рахунок 100 % передоплати за партію товару (пункт 3.3 Договору №16);

- Договір №16 вважається укладеним та набуває чинності з моменту підписання сторонами та реєстрації в організатора (пункт 7.1 Договору №16);

- Договір №16 діє з 16.04.2021 по 31.12.2021 (пункт 7.2 Договору №16).

30.06.2021 Товариством (покупець) і Підприємством (продавець) укладено Договір №30, відповідно до умов якого:

- за результатами проведення аукціону із продажу необробленої деревини заготівлі 2021 року, який відбувся 30.06.2021, продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах і способом, вказаними у Договорі №30 (пункт 1.1 Договору №30);

- загальна вартість товару, що є предметом Договору №30, складає 379 080 грн, в тому числі ПДВ (пункт 2.1 Договору №30);

- за фактом готовності партії товару, продавець надає покупцеві повідомлення про готовність товарної партії та запрошення на відбір товару (до відвантаження) [пункт 2.2 Договору №30];

- покупець паротягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання запрошення, при необхідності, проводить відбір товару. За результатами проведеного відбору складається специфікація та при необхідності акт відбору. В разі, якщо відбір товару покупцем не проводиться, рахунок виставляється продавцем через три дні з моменту направлення продавцю запрошення (пункт 2.3 Договору №30);

- покупець здійснює оплату (передоплату 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 3 (трьох) банківських днів після дня отримання рахунку (рахунків) [пункт 2.4 Договору №30];

- продавець передає товар у власність покупця за умовами франко-склад продавця (франко-нижній, франко-верхній, EXW-нижній) відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною Договору №30 (пункт 3.2 Договору №30);

- продавець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів передати покупцеві товар після отримання на свій рахунок 100 % передоплати за партію товару (пункт 3.3 Договору №30);

- Договір №30 вважається укладеним та набуває чинності з моменту підписання сторонами та реєстрації в організатора (пункт 7.1 Договору №30);

- Договір №30 діє з 30.06.2021 по 31.12.2021 (пункт 7.2 Договору №30).

Вказані договори підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку не оспорені та не визнані недійсними.

Таким чином, Договори №16 та №30 є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковими для виконання сторонами.

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором постачання електричної енергії споживачу.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач вказує, що відповідачем не було виконано належним чином умови Договорів, внаслідок чого Товариство недоотримало 561 куб.м. на суму 264 656,16 грн.

З огляду на викладене, позивач просить суд зобов`язати Підприємство про таке:

- виконати пункт 1.3 Договору №16, а саме - реалізувати позивачу товар в кількості 54 куб. м. деревини дров`яної по ціні 359,64 грн на суму 19 420,56 грн з ПДВ, в порядку та на умовах, визначених Договором №16;

- виконати пункт 1.3 Договору №30, а саме - реалізувати позивачу товар в кількості 120 куб. м. по ціні 427,68 грн на суму 51 321,60 грн з ПДВ, 180 куб.м по ціні 443,88 грн на суму 79 898,40 грн з ПДВ, 207 куб.м. по ціні 550,80 грн на суму 114 015,60 грн з ПДВ, в порядку та на умовах, визначених Договором №30.

У свою чергу, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що неодноразово повідомляв Товариство про графіки вивезення ліосопродукції за договорами.

Водночас позивач вказаний товар не вивіз,, а, зважаючи на закінчення строку Договорів (31.12.2021), продаж товару за цінами 2021 року, які є нижчими ніж актуальні ціни у 2022 року, є порушенням принципу пропорційності.

Крім того, Підприємство зазначило, що саме з вини Товариства, останнім не було вивезено товар до 31.12.2021.

Що ж до порядку оплати, надання повідомлення про готовність та запрошення на відбір, то відповідач зазначив таке:

- між сторонами склалися тривалі господарські відносини та окрім Договорів №16 та №30, Товариством і Підприємством також укладався договір від 10.11.2020 №10/11-2Л;

- під час дії вказаних правочинів, у позивача не виникало жодних проблем щодо отримання товару у відповідача;

- також передача товару відбувалася без попередньої оплати, надання повідомлень про готовність та запрошення на відбір;

- Підприємство надало докази як передачі товару (товарно-транспортні накладні), так і оплати вказаного товару після його отримання.

Слід зазначити, що саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, якими він обґрунтовує підстави позову.

З поданих суду як позивачем, так і відповідачем документів вбачається, що передача товару відбувалася без дотримання процедури повідомлення про готовність, запрошення на відбір і попередньої оплати (товарно-транспортні накладні, виписки, акти, заява свідка - провідного інженера Підприємства, тощо).

У свою чергу, з листування сторін вбачається, що:

- Товариство зверталося до Підприємства з проханням надати графіки відпуску товару, у тому числі, за Договорами №16 та №30 (листи від 01.11.2021 №52, від 06.12.2021 №59, від 07.12.2021 №62);

- у свою чергу, відповідач надсилав позивачу відповідні графіки відпуску товару та наголошував на необхідності вивезення товару до 31.12.2021 (листи від 25.11.2021 №518, від07.12.2021 №557);

- у листі від 30.12.2021 №65 позивач зазначив, що у зв`язку з невиконанням умов договорів відповідачем (без уточнення про невиконання яких саме обов`язків заявляє позивач), Товариство просить продовжити їх дію на 2022 рік;

- Підприємство у листі від 17.01.2022 №19 повідомило Товариство про те, що позивачем не виконано умови договорів, а саме пунктів 2.4 на вказаний Товариством об`єм товару, а тому відповідач можу здійснити пролонгацію лише на такий товар: за Договором №16 на 43,0 куб.м. на суму 15 464,52 грн; за Договором №30 на 147,935 куб.м. на суму 81 482,34 грн.

Разом з тим, позивач такою пропозицією відповідача не скористався; доказів протилежного суду не подано.

Відповідно до частини четвертої статті 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

В силу приписів частини першої статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

З укладених сторонами договорів вбачається, що саме позивач як покупець забирає товар зі складу відповідача як продавця.

Доказів того, що Товариство з`являлося на склад Підприємства, а останнім не було передано товар суду не подано.

Оскільки, строк дії Договорів №16 та №30 закінчився 31.12.2021, то зобов`язання відповідача передати товар у 2022 році без підтвердження порушення ним своїх обов`язків, є безпідставним і необґрунтованим.

Обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що, вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням уважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Що ж до решти доводів і тверджень учасників процесу, які викладені у позові, відзиві на позов, то слід вказати таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників процесу та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

У даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ТРАНС ЛІС» (ідентифікаційний код: 35822394; 02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 19; поштова адреса:02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 11-Б, офіс 005/ представник - адвокат Ступак Сергій Олександрович е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1) до комунального підприємства «Дарницьке лісопаркове господарство» (ідентифікаційний код: 03359635; 02092, м. Київ, вул. Опришківська (Новоросійська), 35) про зобов`язання виконати в натурі умови договору, відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено11.11.2022.

Суддя Ігор Курдельчук