Рішення

від 30.08.2022 по справі 911/455/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2022 р. м. Київ Справа № 911/455/22

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Журавка»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіара-Агро»

прo стягнення 499 112,34 грн.

Суддя Кошик А.Ю.

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Журавка» (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіара-Агро» (надалі відповідач) прo стягнення 499 112,34 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.05.2022 року відкрито провадження у справі № 911/455/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.05.2022 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 10.05.2022 року від позивача надійшло клопотання б/н б/д про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.05.2022 року відкладено підготовче засідання на 14.06.2022 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 31.05.2022 року від позивача надійшло клопотання № 33 від 31.05.2022 року про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.06.2022 року закрито підготовче провадження у справі № 911/455/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.08.2022 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 17.06.2022 року від позивача надійшло клопотання б/н від 16.06.2022 року про розгляд справи без участі представника позивача.

Позивач та відповідач у судове засідання 16.08.2022 року не з`явилися. Розгляд справи відкладався на 30.08.2022 року.

В судове засіданні 30.08.2022 року представники сторін не з?явились.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 30.08.2022 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Журавка» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіара-Агро» (відповідач) було укладено Договір поставки № 18-о/20 від 24.06.2020 року (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити відповідачу, а відповідач зобов`язався оплатити соєву олію.

На виконання умов вказаного Договору позивачем було поставлено 21,42 т соєвої олії на загальну суму 428 400,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № 12121 від 25.06.2020 року. Транспортування та передача товару відповідачу підтверджується товарно-транспортною накладною № Р12121 від 25.06.2020 року. Товар був отриманий відповідачем за довіреністю № 39 від 24.06.2020 року.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата вартості партії товару має бути перерахована постачальнику протягом 14 банківських днів з моменту отримання товару покупцем. Оскільки товар був поставлений відповідачу 25.06.2020 року, то кінцевим строком оплати було 17.07.2020 року.

Однак, відповідачем зобов`язання з оплати поставленого на його користь товару своєчасно та в повному обсязі не виконані, у зв`язку з чим, за відповідачем утворилась прострочена заборгованість за Договором № 18-о/20 від 24.06.2020 року в сумі 428 400,08 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Також, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 17 871,10 грн. 3% річних та 52 841,16 грн. інфляційних за період фактичного прострочення виконання зобов`язання з 18.07.2020 року по 07.12.2021 року.

В ході розгляду спору відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено факт поставки позивачем на користь відповідача товару за Договором № 18-о/20 від 24.06.2020 року на суму 428 400,08 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано. Строк оплати наведеної поставки настав 17.07.2020 року. Однак, у визначений строку відповідачем не оплачено поставлений товар на суму 428 400,08 грн., тому відповідна сума є простроченою заборгованістю і вимога про її стягнення підлягає задоволенню.

Як вбачається з наведеного в позові розрахунку, прострочена заборгованість, на яку проведені нарахування штрафних санкцій, визначена позивачем в сумі 428 400,08 грн., що відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, річні та інфляційні нараховані на фактичну суму прострочення за період фактичного прострочення, що відповідає нормі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України та фактичним обставинам.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 871,10 грн. 3% річних та 52 841,16 грн. інфляційних за період фактичного прострочення виконання зобов`язання з 18.07.2020 року по 07.12.2021 року правомірні, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі. Оскільки позивачем не заявлено та не надано доказів понесення інших судових витрат, відповідне питання не розглядається.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, ст.ст. 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Журавка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіара-Агро» прo стягнення 499 112,34 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіара-Агро» (09600, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, 7, код ЄДРПОУ 37066439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Журавка» (17620, Чернігівська обл., Варвинський р-н, с. Журавка, Майдан Центральний, 3, код ЄДРПОУ 31676353) 428 400,08 грн. простроченої заборгованості, 17 871,10 грн. 3% річних, 52 841,16 грн. інфляційних та 7 486,69 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 11.11.2022 року