Рішення

від 11.11.2022 по справі 915/326/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2022 року Справа № 915/326/22

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи

за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний номер 24584661, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (54001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546, електронна адреса: office@sunpp.atom.gov.ua)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "В Вікторія" (01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, 2, оф. 24, код ЄДРПОУ 32985275)

про: стягнення заборгованості,

(без проведення судового засідання),

В С Т А Н О В И В:

05.09.2022 позивачем подано до господарського суду Миколаївської області позовну заяву, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 12755,52 грн пені за неналежне виконання Договору №53-123-01-21-07385 на постачання товару на суму 1275552,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором стосовно поставки товару у визначений строк.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2022, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/326/22 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 12.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, визначено відповідачеві 5-денний строк для подання суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті спору.

Ухвалою суду від 20.09.2022 виправлено описку у вступній частині ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2022 у справі №915/326/22 стосовно найменування відповідача.

Ухвалу суду від 20.09.2022 направлено відповідачеві 20.09.2022 за адресою: 01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, 2, оф. 24 та повернуто суду з відміткою «за відсутності адресата за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвалу суду від 20.09.2022 відповідачеві надіслано за адресою, яку зазначено у Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Приписами ч.ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Отже, забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України (http://reestr.court.gov.ua) до внесених до такого реєстру судових рішень.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2022 у справі № 915/326/22, у відповідності до положень Закону України "Про доступ до судових рішень", оприлюднено 22.09.2022.

Відтак, господарським судом вжито всіх процесуальних заходів щодо забезпечення повідомлення сторін про час та місце розгляду даної справи.

Враховуючи, що відповідач не заперечив проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах воєнного стану, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обгрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

17.12.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - покупець, позивач, найменування змінено 26.04.2022) та Товариством з обмеженою відповідальністю "В Вікторія" (надалі - постачальник, відповідач), укладений договір №53-123-01-21-07385 на постачання товару (надалі -Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код CPV 42950000-0 по ДК 021:2015 - Частини універсальних машин (Частини до масло очищувальної установки) (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2020 року (п.1.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору, постачання здійснюється з дати публікації Договору в системі РгоZогго, але не пізніше 20.12.21, на умовах DDР м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» відповідно до правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника.

Відповідно до пункту 3.3 Договору, датою постачання товару є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару

Відповідно до пункту 4.1 Договору, у разі порушення зобов`язань по договору, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання товару понад 30 календарних днів постачальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Відповідно до п.8.1., 8.2., 8.3., 8.4 Договору, сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі, як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладання даного договору. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом. Сторона, яка зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документа. Про закінчення дії форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5-денний строк повідомляє другу сторону. Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, сторони мають право розірвати договір, уклавши про це відповідну угоду. Наявність форс-мажорних обставин звільняє сторони від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 13.1. Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2022 включно.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку поставки товару позивачем виставлено претензію про сплату штрафних санкцій на суму 12755,52 грн, яку відповідачем залишено без відповіді.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за Договором щодо поставки товару.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як витікає з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 4.1 Договору, у разі порушення зобов`язань по договору, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання товару понад 30 календарних днів постачальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

За неналежне виконання відповідачем зобов`язання за Договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 12755,52 грн за період з 21.12.2021 по 30.12.2021.

Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що він арифметично правильний, отже позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "В Вікторія" (01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, 2, оф. 24, код ЄДРПОУ 32985275) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул. Назарівська, 3, ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, ЄДРПОУ 20915546) пеню в сумі 12755,52 грн за неналежне виконання Договору №53-123-01-21-07385 від 17.12.2021 на поставку товару та 2481,00 грн судового збору за подання позову.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул. Назарівська, 3, ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція", 55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, ЄДРПОУ 20915546

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "В Вікторія" (01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, 2, оф. 24, код ЄДРПОУ 32985275).

Судове рішення складено та підписано судом 11.11.2022.

Суддя В.О.Ржепецький