Рішення

від 03.11.2022 по справі 920/642/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.11.2022м. СумиСправа № 920/642/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/642/22 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут» (вул. О.Береста, буд. 21, м. Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 39586236),

до відповідачаПриватного підприємства «Медсервіс» (вул. Горького, буд. 23/1, м.Суми, 40004; код за ЄДРПОУ 32462971),

про стягнення 200069,58 грн

установив:

29.08.2022 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 200057,56 грн (двісті тисяч п`ятдесят сім грн 56 коп.), з яких: 197939,87 грн (сто дев`яносто сім тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять грн 87 коп.) основний борг (за період постачання з 01 січня 2022 року по 31 березня 2022 року), 1385,58 грн (одна тисяча триста вісімдесят п`ять грн 58 коп.) інфляційне збільшення, 732,11 грн (сімсот тридцять дві грн 11 коп.) 3% річних; а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3000,86 грн (три тисячі грн 86 коп.).

Ухвалою від 01.09.2022 у справі №920/642/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; установлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Копія ухвали від 01.09.2022 у справі №920/642/22 надіслана учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України на поштові та електронні адреси зазначені у позовній за списом розсилки 2660 від 01.09.2022.

Копія ухвали від 01.09.2022 у справі №920/642/22 надіслана відповідачу 01.09.2022 на адресу, зазначену у позові, що також співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними ЄДРПОУ: Приватне підприємство «Медсервіс», вул. Горького, буд. 23/1, м.Суми, 40030, повернута відділенням поштового зв`язку 08.09.2022 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18.).

12.09.2022 представник відповідача за клопотання (вх №4177/22 від 12.09.2022) ознайомився з матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи зазначене, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

29.09.2022 позивач надіслав лист (вх №4593/22), в якому просить долучити до матеріалів справи лист відповідача від 15.09.2022 №б/н, в якому відповідач визнав суму основного боргу в розмірі 197939,87 грн, що є предметом спору, та просив укласти мирову угоду. Зазначені документи долучено до матеріалів справи.

02.11.2022 позивач подав клопотання (вх №5216), в якому зазначив про арифметичну помилку в сумі основного боргу та враховуючи акти від 31.01.2022, від 28.02.2022 та від 31.03.2022, які додані до позовної заяви, зауважив, що вірна сума заборгованості відповідача за період січень-березень 2022 року складає 197951,89 грн. Зазначена заява прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

03.11.2022 позивачем подане клопотання(вх №5292/22) про долучення до матеріалів справи платіжного доручення від 03.11.2022 №115090 як доказу доплати судового збору в сумі 0,18 грн. Клопотання з доданими документами долучено до матеріалів справи.

Відповідач, що належним чином повідомлений судом про розгляд справи №920/642/22, ні аргументованих заперечень щодо позовних вимог, ні доказів сплати заборгованості не подав.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» є суб`єктом господарювання, основним видом діяльності якого є діяльність з постачання природного газу. Відповідно до Статуту ТОВ «Сумигаз Збут» предметом діяльності Товариства, зокрема, є: надання населенню, бюджетним установам та організаціям, промисловим підприємствам, а також іншим юридичним особам послуг з постачання природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ.

У відносинах у сфері енергетики, що склалися між сторонами спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» (позивач) виступає постачальником природного газу, а Приватне підприємство «Медсервіс» (відповідач) - споживачем.

Перебування відповідача (ЕІС код 56XO0000WCUQZ005) в період з 01.01.2022 по 05.08.2022 в Реєстрі споживачів ТОВ «Сумигаз Збут» підтверджується даними з Інформаційної платформи Оператора ГТС за посиланням: iplatforma.tsoua.com/sap/bc/gui/sap/its/webgui?sap-client=100sap-ianguage=UK (роздруківка додана позивачем до позову).

Як зазначає позивач та підтверджено матеріалами справи у порядку, встановленому п. 12 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, зареєстрованих в Мінюсті України 06.11.2015 за №1382/27827, постачальником та споживачем складено, підписано та скріплено печатками підприємств наступні акти приймання-передачі природного газу за період січень-березень 2022 року:

-акт №СМ382000501 від 31.01.2022 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 01.01.2021 №41АР407-314-21 за січень 2022 року на загальну суму 108053,26 грн;

-акт №СМ382000936 від 28.02.2022 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 01.01.2021 №41АР407-314-21 за лютий 2022 року на загальну суму 50286,79 грн;

-акт №СМ382001324 від 31.03.2022 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 01.01.2021 №41АР407-314-21 за березень 2022 року на загальну суму 39599,83 грн.

У позові позивач зауважує, що листом від 30.05.2022 ТОВ «Сумигаз Збут» звернувся до Оператора ГРМ із запитом про обсяги розподіленого відповідачу природного газу у період з 01.01.2022. по 30.04.2022.

01.06.2022 листом №400-Сл-4127-0622 AT «Сумигаз», що є Оператором ГРМ на території Сумської області надало лист із зазначенням обсягів розподіленого у період з січня по квітень 2022 року обсягів природного газу відповідачу, які повністю співпадають з обсягами вказаними сторонами в актах приймання-передачі природного газу.

04.07.2022 відповідно до фіскального чеку №000034476 00075, поштового опису вкладення в цінний лист та накладної №4003010696694 від 04.07.2022 позивач направив відповідачу вимогу №407-Сл-3723-0722 щодо сплати вартості спожитого газу за період з січня 2022 року по березень 2022 року.

Як зазначає позивач, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем у період з січня 2022 року по березень 2022 року позивач поставив відповідачу природний газ вартістю 197951,89 грн. Водночас, відповідач розрахунки за поставлений природний газ не здійснив у зв`язку з чим позивач вернувся до суду з даним позовом.

15.09.2022 відповідач направив на адресу позивача лист №б/н в якому пропонував укласти мирову угоду у справі №920/642/22 щодо стягнення основного боргу, зазначивши періоди погашення такої заборгованості.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення, а згідно з ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом для даного виду договорів не вимагається.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами (ч.1 ст.208 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Частинами 1 та 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається із актів приймання-передачі природного газу №СМ382000501 від 31.01.2022, №СМ382000936 від 28.02.2022 та №СМ382001324 від 31.03.2022 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 197951,89 грн. Зазначене є підтвердженням того, що відповідач прийняв пропозицію позивача щодо поставки природного газу та отримав зазначений товар, підписавши та скріпивши печаткою свого підприємства дані акти без жодних зауважень.

Отже, вищенаведене свідчить про наявність домовленості сторін щодо поставки за договором у спрощеній формі.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків за приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України) є договір.

У силу положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та §3 Глави 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Закон не виключає можливості укладення договорів поставки у спрощений спосіб: шляхом оплати споживачем поставленого постачальником товару відповідно до підписаних сторонами актів приймання-передачі електричної енергії.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу природного газу в сумі 197951,89 грн, у зв`язку із відсутністю від відповідача аргументованих заперечень чи доказів сплати заборгованості, що є предметом спору, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 197951,89 грн визнаються судом законними обґрунтованими.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 732,11 грн 3% річних та 1385,58 грн інфляційних нарахувань суд зазначає.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами,

Відповідно до поданого у позовній заяві розрахунку, позивачем нараховано відповідачу 1385,58 грн інфляційних нарахувань за липень 2022 року та 732,11 грн 3% річних за період з 13.07.2022 по 26.08.2022.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договору постачання електричної енергії, укладеного у спрощеній формі, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% інфляційних втрат в межах заявлених сум, а саме: 732,11 грн 3% річних та 1385,58 грн інфляційних нарахувань

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач проти заявленого позову не заперечив, доказів належного виконання зобов`язань перед позивачем за договором не надав.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 197951,89 грн заборгованості за поставлений газ за період з січня по березень 2022 року, 732,11 грн 3% річних та 1385,58 грн інфляційних нарахувань, у зв`язку з чим позов задовольняється судом як законний та обґрунтований.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

При зверненні до суду з позовом у даній справі, відповідно до платіжного доручення від 26.08.2022 №103620 та від 03.11.2022 №115090 позивачем сплачено судовий збір в сумі 5324,15 грн та 0,18 грн відповідно.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3001,04 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Медсервіс» (вул. Горького, буд. 23/1, м. Суми, 40004; код за ЄДРПОУ 32462971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут» (вул. О. Береста, буд. 21, м. Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 39586236) 200069,58 грн (двісті тисяч шістдесят дев`ять грн 58 коп.), з яких: 197951,89 грн (сто дев`яносто сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят одна грн 87 коп.) основний борг за поставлений природний газ за період з 01 січня 2022 року по 31 березня 2022 року, 1385,58 грн (одна тисяча триста вісімдесят п`ять грн 58 коп.) інфляційне збільшення, 732,11 грн (сімсот тридцять дві грн 11 коп.) 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 3001,04 грн. (три тисячі одна грн 04 коп.).

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2022.

СуддяВ.Л. Котельницька