Ухвала

від 11.11.2022 по справі 640/8311/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 640/8311/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022

у справі за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будлайф Інвест",

2) Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

про визнання протиправним та скасування наказу, скасування реєстраційних дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. 21.10.2022 Мін`юст звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

2. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

3. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

4. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

5. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

6. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

7. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

8. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

9. Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та / або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

10. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

11. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

12. Окрім посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену п.3 ч.2 ст.287 ГПК із відповідним її обґрунтуванням, скаржник зазначає, що "також при ухваленні оскаржуваних рішень не враховано правові позиції Верховного Суду: 1) постанову Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №911/269/19, 2) постанову Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №404/6619/17" (сторінки 11-12 касаційної скарги).

13. При цьому скаржник не посилається на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК (зокрема на п.1 ч.2 ст.287 ГПК) та не наводить обґрунтувань щодо такої (таких) підстави, у зв`язку із чим Верховний Суд пропонує скаржнику уточнити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

14. Відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

15. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".

16. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

17. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

18. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

19. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").

20. Враховуючи вимоги касаційної скарги, скаржник при подачі цієї касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 12 612 грн (2 102 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020) х 3 вимоги немайнового характеру х 200%).

21. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.

22. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

23. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

24. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження залишається без розгляду до усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 у справі №640/8311/20 залишити без руху.

2. Надати Міністерству юстиції України строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Міністерству юстиції України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя О. Кібенко