Ухвала

від 02.11.2022 по справі 916/2609/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 916/2609/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

за участю представників:

Споживчого кооперативу "КАТЮША" - не з`явився,

Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "ДЮК" - не з`явився,

Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Споживчого кооперативу "КАТЮША"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 (головуючий суддя Савицький Я. Ф., судді Колоколов С. І., Разюк Г. П.) та рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2021 (головуючий суддя Лічман Л. В., судді Щавинська Ю. М., Желєзна С. П.) в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог

у справі № 916/2609/18

за позовом Споживчого кооперативу "КАТЮША"

до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "ДЮК"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

про відновлення становища шляхом виселення,

та за зустрічним позовом Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "ДЮК"

до Споживчого кооперативу "КАТЮША", Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області,

за участю третьої, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: Одеської міської ради,

про визнання недійсним та скасування рішення, державного акту на право постійного користування землею,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Споживчий кооператив "КАТЮША" (далі - СК "КАТЮША", Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "ДЮК" (далі - ОК "ГК "ДЮК", Відповідач) про відновлення становища, яке існувало до порушення права СК "КАТЮША" на гаражну автостоянку "ДЮК", розташовану на земельній ділянці загальною площею 1,2673 га за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 92-А, шляхом виселення із вказаного об`єкта нерухомості ОК "ГК "ДЮК".

Позов обґрунтовано тим, що Відповідачем чиняться перешкоди у користуванні майном - гаражною автостоянкою "ДЮК", яке розташовано на належній Позивачу земельній ділянці, наданій у постійне користування на підставі Державного акта серії І-ОД №000328 від 05.10.2020, виданого на підставі рішення № 4 від 30.05.2000 Таїровської селищної ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області

У грудні 2018 року ОК "ГК "ДЮК" звернулось до господарського суду з зустрічним позовом до СК "КАТЮША" про визнання недійсним та скасування рішення Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 30.05.2000 № 4 "Про видачу державного акту на право постійного користування землею СК "КАТЮША" на території Таїровської селищної ради", а також виданого на підставі цього рішення Державного акта серії І-ОД №000328 від 05.10.2020.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що Таїровська селищна рада здійснила розпорядження земельною ділянкою, яка знаходиться не на її території.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.08.2021 у задоволенні первісного позову СК "КАТЮША" відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОК "ГК "ДЮК" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині зустрічних позовних вимог мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято відносно забудованих земель, які знаходилися на території Таїровської селищної ради, для експлуатації та обслуговування гаражної автостоянки "ДЮК, і включення цих земель до меж м. Одеси не позбавляє СК "КАТЮША" наявного у нього права постійного користування такими землями та не створює передумов для визнання недійсним рішення Таїровської селищної ради від 30.05.2000 № 4, а також виданого на його підставі Державного акта. Крім того, ОК "ГК "ДЮК" не доведено порушення його прав та інтересів оскаржуваним рішенням та виданим на його підставі Державним актом, а відсутність порушеного права на момент звернення до суду з позовом є підставою для відмови у задоволенні позову.

У задоволенні первісних позовних вимог відмовлено з тих підстав, що Державний акт серії І-ОД №000328 від 05.10.2000 не доводить існування у СК "КАТЮША" права на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, переданій у постійне користування, оскільки суду не надано докази на підтвердження майнового права СК "КАТЮША" на нерухоме майно автостоянки за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 92-А.

Зазначене рішення оскаржено СК "КАТЮША" до суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2021 в оскаржуваній частині залишено без змін.

Постанову суду мотивовано тим, що СК "КАТЮША" має право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,2673 га за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 92-А, що підтверджується Державним актом, виданим у встановленому чинним на момент його видачі законодавством. Проте, Позивачем за первісним позовом не доведено існування у нього права на нерухоме майно, яке розміщено на цій земельній ділянці, як й існування такого майна, а також не доведено існування у нього будь-якого правового титулу на майно гаражної автостоянки "ДЮК" (Гаражно-будівельного кооперативу "ДЮК"), який підлягає захисту у обраний позивачем спосіб.

Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, СК "КАТЮША" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 та рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2021 в частині відмови у задоволенні первісного позову, і постановити у цій частині нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги у повному обсязі, а також стягнути з Відповідача за первісним позовом на користь Позивача за первісним позовом судові витрати у розмірі сплати судового збору та витрат на проведення судових експертиз.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статей 95, 152 Земельного кодексу України, статті 5 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 08.12.2015 у справі № 916/773/15-г та постановах Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №922/2155/18, від 14.08.2018 у справі № 908/2212/17.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 916/2609/18 за касаційною скаргою СК "КАТЮША" з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.11.2022; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 24.10.2022.

Від учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

СК "КАТЮША" 02.11.2022 засобами електронного зв`язку направив до Верховного Суду клопотання, у якому підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі, та просив розглянути справу 02.11.2022 о 12-00 год за відсутності його представника - адвоката Доніної Л. А.

ОК "ГК "ДЮК" та Головне управління Держгеокадастру в Одеській області в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання не зверталися.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій за наслідками розгляду первісного позовну встановлено, що СК "КАТЮША" створено шляхом реорганізації Приватного підприємства "КАТЮША" (ідентифікаційний код 24765204), зареєстрованого 12.04.1997 Київською райадміністрацією Одеського міськвиконкому, реєстраційний номер 75 ((пункт 1.1 Статуту СК "КАТЮША" (нова редакція від 11.06.2018 )).

Відповідно до пункти 2.2 Статуту СК "КАТЮША" основною метою Кооперативу є організація та координація спільної діяльності членів Кооперативу по експлуатації та обслуговуванню автостоянок на відведених у встановленому законом порядку та закріплених земельних ділянках, надання інших послуг зі зберігання автотранспорту.

Згідно з пунктом 2.5 цього Статуту Кооператив є юридичною особою неприбутковою організацією та вважається створеними з дня його державної реєстрації.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру, СК "КАТЮША" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 09.07.1999, 05.07.2011 з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 24765204, номер запису 15561200000 042108.

30.05.2000 Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області прийнято рішення за № 4 про видачу СК "КАТЮША" державного акту на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,2673 га забудованих земель під експлуатацію та обслуговування гаражної стоянки на території Таїровської селищної ради за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога/район 4-станції/.

05.10.2000 Таїровською селищною радою народних депутатів Овідіопольського району Одеської області СК "КАТЮША" видано Державний акт серії І-ОД №000328 на право постійного користування 1,2673 га землі в межах згідно з планом землекористування для експлуатації та обслуговування гаражної стоянки "ДЮК", який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за ТІ № 28-18.

На виконання постанови Верховної Ради України від 07.02.2002 №3064-ІІІ "Про зміну меж міста Одеси Одеської області" земельна ділянка за адресою: вул. Люстдорфська дорога (район 4-ої станції) Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області включена до складу земель м. Одеси та з 01.01.2006 знята з обліку в Овідіопольському районі. Структурним підрозділом Головного управління Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеській області передано до відділу у м. Одесі копію Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, технічну документацію зі складання державного акта на право постійного користування землею, другий примірник Державного акту на право постійного користування серії І-ОД № 000328 від 05.10.2000, що підтверджується листами Відділу у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №836/142-18 від 24.10.2018 та №4706/123-18 від 07.09.2018. Архівні документи на зазначену земельну ділянку згідно акту приймання-передачі від 14.09.2018 передані до Відділу в м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, що підтверджується листом № ПІ-564/0-599/0/63-20 від 11.09.2020.

При цьому, враховуючи приписи статей 141 - 143, частини 3 статті 173 Земельного кодексу України, право користування СК "КАТЮША" земельною ділянкою не припинялось.

Також судами встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів № 168 від 16.04.1992 Союзу автомобілістів України відведено земельну ділянку площею 1,7 га в районі 4-ої станції Люстдорфської дороги.

На підставі рішення Виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів № 966 від 11.12.1992 проведено реєстрацію Статуту будівельного кооперативу "ДЮК" та дозволено йому здійснення фінансово-господарської діяльності.

Рішенням Виконавчого комітету Київської райради народних депутатів № 1479 від 17.12.1993, вирішено організувати для володільців індивідуального транспорту гаражну автостоянку, будівництво якої доручено будівельному кооперативу "ДЮК".

Розпорядженням Київської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради від 05.11.1997 № 1847 "Про затвердження акту державної комісії про приймання в експлуатацію закінченої будівництвом гаражної стоянки за адресою: 4-а станція Люстдорфської дороги" затверджено акт державної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту автомобільної стоянки на 180 місць за адресою: 4-а станція Люстдорфської дороги. Окрім іншого вказаним Розпорядженням вирішено видати свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: 4-та станція Люстдорфської дороги; вказано на необхідність ОМБТІ зареєструвати вищевказаний об`єкт за кооперативом "ДЮК".

В подальшому, Розпорядженням голови Київської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради від 10.04.2000 № 619 "Про надання поштової адреси" гаражній автостоянці Гаражно-будівельного кооперативу "ДЮК", розташованій на 4-й станції Люстдорфської дороги, за клопотанням голови цього Кооперативу, присвоєно поштову адресу: вул. Люстдорфська дорога, 92-А.

Позивач за первісним позовом звертаючись до суду з вимогою про відновлення становища, яке існувало до порушення права СК "КАТЮША" на гаражну автостоянку "ДЮК", свої вимоги обґрунтував тим, що майно гаражної автостоянки "ДЮК", яке розташовано на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 92-А, яка перебуває у його постійному користування на підставі Державного акта серії І-ОД №000328 від 05.10.2000, захоплено асоційованими членами та користувачами гаражів, які заснували ОК "ГК "ДЮК" і чинять перешкоди у використанні цього майна шляхом не допуску на територію автостоянки.

При цьому на підтвердження права користування гаражною автостоянкою "ДЮК", Позивачем за первісним позовом надано суду паспорт платного об`єкта зберігання чи тимчасового відстою транспортних засобів у м. Одесі гаражної автостоянки "ДЮК" серії А/С № 0/0/4, виданого 07.05.2003 Виконавчим комітетом Одеської міської ради; договори про постачання електричної енергії від 28.02.2014 № 5940с/с42 та про технічне забезпечення електропостачання споживача від 20.01.2014 № 17; лист Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 01.10.2018, додатком до якого є копії довідок та декларацій з податку на землю, з яких вбачається, що СК "КАТЮША" належно сплачує податок на землю за користування земельною ділянкою загальною площею 1,2673 га за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 92-А.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісних позовних вимог, виходив з того, що Позивач за первісним звертаючись до суду за захистом свого порушеного права на гаражну автостоянку "ДЮК", не надав суду докази придбання або користування, отримання у власність або оренду спірного нерухомого майна - гаражної автостоянки "ДЮК", оскільки на відповідній правовій підставі у користуванні СК "КАТЮША" перебуває лише земельна ділянка загальною площею 1,2673 га. При цьому майно гаражної автостоянки "ДЮК" не було зареєстровано за Гаражно-будівельним кооперативом "ДЮК", у зв`язку з чим члени гаражної автостоянки провели загальні збори та зареєстрували ОК "ГК "ДЮК", як правонаступника гаражної автостоянки "ДЮК".

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання СК "КАТЮША" на наявність у нього Державного акта на право постійного користування землею за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 92-А, не доводить наявність у нього права на нерухоме майно гаражної автостоянки "ДЮК", з якого він просить виселити ОК "ГК "ДЮК", що свідчить про відсутність порушеного права Позивача за первісним позовом, за захистом якого він звернувся до суду, та є підставою для відмови у позові.

Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник оскаржує постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Проте, обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

При цьому, на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19) та від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (провадження №14-166цс20).

Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Проаналізувавши правові висновки Верховного Суду, викладені у справах № 922/2155/18, № 908/2212/17, на які послався скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень у справі № 916/2609/18, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції вважає, що правовідносини у зазначених справах не є подібними, виходячи з такого.

Так, у справі № 922/2155/18 (постанова від 22.06.2020) розглядався спір про визнання відсутнім у Відповідача права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення відповідно до Державного акту на право постійного користування землею. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог Прокурора через обрання ним неефективного способу захисту порушеного права, який не призведе до відновлення порушеного права, вказавши на те, що у земельних правовідносинах слід застосовувати способи захисту прав на земельні ділянки, визначені положеннями статті 152 Земельного кодексу України, та з урахуванням вимог, визначених положеннями статті 5 ГПК України щодо ефективності способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, з огляду на те, що позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред`явити будь-яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, у тому числі й шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права, тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

Отже, за результатами вирішення земельного спору у справі № 922/2155/18 Прокурору відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що ним обрано неефективний спосіб захисту порушеного права. Проте, у даній справі № 916/2609/18, що розглядається, Позивачу за первісним позовом відмовлено у задоволенні позовних вимог за недоведеністю його прав на спірне нерухоме майно - гаражну автостоянку "ДЮК", тобто, за відсутності порушеного права, яке може бути захищене у судовому порядку у обраний позивачем спосіб, а отже правовідносини у цій справі та у справі № 922/2155/18 за суб`єктним складом, предметом і підставами позову, встановленими фактичними обставинами та матеріально-правовим регулюванням не є подібними.

У справі № 908/2212/17 (постанова від 14.08.2018) розглядався спір про зобов`язання укласти договір. За результатами касаційного перегляду справи Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позову і направив справу на новий апеляційний розгляд, вказавши на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив наявні у матеріалах докази, які підтвердили б чи спростували б наявність у позивача порушеного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу за захистом якого він звернувся до суду у обраний ним спосіб.

Враховуючи відмінність предмета та підстав позовів у справі № 908/2212/17 та у справі № 916/2609/18, що розглядається, а також на різні обставини, що встановлені судами при їх розгляді, правовідносини у цих справах також не є подібними.

Водночас, Суд не бере до уваги посилання скаржника, на обґрунтування своїх доводів, на викладену в постанові Вищого господарського суду України від 08.12.2015 у справі № 916/773/15-г правову позицію, оскільки постанова Вищого господарського суду України не є тим судовим рішенням, невідповідність висновкам якого щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченою у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Таким чином, проаналізувавши висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 922/2155/18, № 908/2212/17, на які посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, судових рішень, прийнятих у цій справі, Суд дійшов висновку, що вони ухвалені за неподібних правовідносин стосовно обставин цієї справи та іншого нормативно-правового регулювання, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

Отже, Верховний Суд встановив, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 916/2609/18, що розглядається.

Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З огляду на викладене, враховуючи, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження, касаційне провадження в цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Споживчого кооперативу "КАТЮША" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 та рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2021 в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог у справі № 916/2609/18.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Суховий

Судді І. Берднік

В. Зуєв