Постанова

від 11.11.2022 по справі 497/1082/2020

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2263/22

Справа № 497/1082/2020

Головуючий у першій інстанції Кодінцева С. В.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на рішення Болградського районного суду Одеської області від 12 січня 2021 року по цивільній справі за позовом Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року, Державне підприємство "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за лотом №2181 (реєстраційний № 3402) у розмірі:

- 43149.70 гривень основного боргу;

- 1639.62 гривень суми інфляції;

- 1347.68 гривень трьох відсотків річних, що утворилась внаслідок невиконання грошових зобов`язань за договором про відшкодування витрат на підготовку та проведення земельних торгів по лоту № 2181 (реєстрац.№3402) від 25 липня 2019 року;

- судові витрати у розмірі 2102.00 гривень.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 12 січня 2021 року в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Одеський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Державне підприємство "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" подало до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення рішення Болградського районного суду Одеської області від 12 січня 2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства «Одеський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою».

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем, як виконавцем торгів, фактично були надані та понесені відповідні витрати щодо підготовки лоту до торгів та проведення торгів, а на відповідача законом покладено обов`язок відшкодувати ці витрати та оплатити послуги, на підставі чого у суду були наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , посилаючись на її необгрнутованість, просить суд апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» - залишити без задоволення, а рішення Болградського районного суду Одеської області від 12 січня 2021 року без змін.

Відповідно до ч.13ст.7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1ст.369 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274, ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України).

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

За змістом ч.ч. 1, 4ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до нормматеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції, вищезазначеним вимогам закону в повній мірі відповідає, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанціївстановлено, що 15 березня 2019 року між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та Державним підприємством "Одеський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" був укладений договір №38/258 на підготовку лотів та проведення земельних торгів, за умовами якого виконавець ДП «Одеський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» за дорученням організатора Головного управління Держгеокадастру в Одеській області взяв на себе зобов`язання підготувати лоти до проведення земельних торгів та провести земельні торги з продажу прав оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно Додатку № 1 до цього Договору (а.с.32-34, 35-57).

В Додатку №1 до цього договору за порядковим номером 203 значиться земельна ділянка розміром 13.122 га, кадастровий номер 5124784200:01:004:0052, яка розташована на території Одеської області, Тарутинського району, Красненської сільської ради (за межами населеного пункту) без зазначення номера лоту, та без зазначення назви документації із землеустрою, яку необхідно розробити, та не заповнена графа щодо наявності полезахисних лісосмуг (а.с.57).

Додатком №2 до цього договору є Технічні умови (а.с.58-60).

25.07.2019 року за результатами проведення земельних торгів за лотом №3402 Право оренди земельної ділянки площею 13.1220 га, кадастровий номер: 5124784200:01:004:0052, яка розташована на території Одеської області, Тарутинського району, Красненської сільської ради (за межами населеного пункту) переможцем торгів визначено ОСОБА_1 учасника №3. Сума, яку необхідно сплатити за придбаний лот 176 428.40 гривень, витрати на підготовку лота 9 149.70 гривень, винагорода виконавцю 34 000.00 гривень. Зазначені суми мали бути сплачені переможцем до 30.07.2019 року. У разі несплати переможцем зазначених платежів у встановлений строк, результати земельних торгів за рішенням Організатора анулюються (а.с.24-26).

Сторони не заперечували, що даний протокол дійсно був підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом.

Одночасно, ДП «Одеський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» було підготовлено проект договору №873 від 25.07.2019 року про відшкодування витрат на підготовку та проведення електронних торгів між ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та ОСОБА_1 (а.с.19-22), відповідно до якого сума витрат на підготовку та проведення земельних торгів, що підлягає відшкодуванню за цим договором становить 43 149.70 гривень, і проект акту до договору №873 від 25.07.2019 року (а.с.23), які відповідачем ОСОБА_1 підписані не були.

Представник позивача також підтвердив, що відповідач не підписував перелічені проекти документів.

Також судом встановлено, що у зв`язку з відмовою переможця від укладання договору купівлі-продажу або договору оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, торги з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 13.1220 га, кадастровий номер 5124784200:01:004:0052 га, яка розташована на території Одеської області Тарутинського району Красненської сільської ради - було анульовано, що підтверджується Інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті ГУ Держгеокадастру в Одеській області (а.с.27), а також підтверджується листом Державного підприємства «Сетам» (а.с.28).

Разом з тим, сплачені ОСОБА_1 як учасником земельних торгів реєстраційний внесок у сумі 960.50 гривень, гарантійний внесок у сумі 1736.50 гривень,поверненню йому не підлягали, і не були повернуті (а.с.146).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, районний суд виходив з того, що позовні вимоги Державного підприємства «Одеський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, порядок проведення земельних торгів врегульовано статтею 137 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Продаж земельних ділянок, а також прав на них на конкурентних засадах регламентований главою 21 Земельного кодексу України, а саме - ст.ст.135-139 кодексу, у яких розкривається механізм проведення торгів.

Відповідно до ч.1 ст.134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 1, 2 ст.135 ЗК України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених ч. ч. 2, 3 ст.134 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.125 Земельного кодексу України визначено, що організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Виконавцем земельних торгів є суб`єкт господарювання, який уклав з організатором земельних торгів договір про їх проведення.

Учасником земельних торгів є фізична або юридична особа, яка подала виконавцю земельних торгів документи, зазначені в частині сьомій статті 137 цього Кодексу, сплатила реєстраційний та гарантійний внески, зареєстрована у книзі реєстрації учасників земельних торгів і відповідно до закону може набувати право власності чи користування земельною ділянкою, яка виставляється на земельні торги.

Згідно з ч. 7 ст.137 ЗК України особа, яка бажає взяти участь у земельних торгах, не пізніше ніж за три робочі дні до їх проведення подає виконавцю земельних торгів:

а) заяву про участь у земельних торгах;

б) інформацію, зокрема, про найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;

в) документи, що підтверджують сплату реєстраційного та гарантійного внесків (копії розрахункових документів, виписки з рахунків).

Представник фізичної чи юридичної особи подає також документи, що підтверджують право діяти від імені учасника торгів.

Відповідно до ч. 8 ст.137 ЗК України, виконавець земельних торгів приймає документи в учасників - фізичних осіб та представників учасників - юридичних осіб.

Виконавець земельних торгів після отримання документів, зазначених у частині першій цієї статті, заносить до книги реєстрації учасників торгів порядковий номер учасника і номер лота, який він виявив бажання придбати, та видає учаснику (його представнику) довідку про отримання документів із зазначенням їх переліку, вхідний квиток, інформаційну картку на лот та картку учасника (із зазначенням на зворотному боці умов проведення торгів).

Частиною 9 ст.137 Земельного кодексу України визначено, що у день проведення торгів виконавець реєструє присутніх учасників. Учасник (його представник) зобов`язаний пред`явити паспорт (довіреність на вчинення дій під час торгів, зокрема на участь у торгах та підписання протоколу про результати торгів, і паспорт).

Після цього виконавець видає учаснику табличку з номером.

Реєстрація починається за три години та закінчується за 20 хвилин до початку торгів.

Незареєстровані особи до участі у торгах не допускаються.

Земельні торги починаються з оголошення ліцитатором порядку їх проведення (ч. 14 ст.137 ЗК України).

Ліцитатор оголошує номер лота, зазначений в інформаційній картці, місце розташування, розмір, цільове призначення земельної ділянки та можливі види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, а також стартову ціну лота (ч. 16 ст.137 ЗК України).

Торги починаються з оголошення ліцитатором стартової ціни одночасно з ударом аукціонного молотка (гонга), якщо один або більше учасників сповістили про готовність придбати лот (ч. 17 ст.137 ЗК України).

Згідно з пунктом 22 статті 137 ЗК України у процесі проведення торгів виконавець веде протокол, у якому зазначаються номер лота, стартова ціна та ціна продажу лота, відомості про переможця, номери рахунків, на які переможець повинен внести кошти за придбаний лот. У разі потреби до протоколу може вноситися й інша інформація. Протокол підписується переможцем, ліцитатором та організатором земельних торгів або його представником негайно після закінчення торгів за лотом у двох примірниках.

Один примірник протоколу видається переможцю.

Пунктом 2 статті 137 ЗК України передбачено, що ліцитатор оголошує про завершення земельних торгів після підписання протоколу торгів.

Отже закінчення торгів відображається в протоколі, який ведеться під час торгів, та оформлюється шляхом негайного підписання цього протоколу переможцем, ліцитатором та організатором земельних торгів або його представником.

Після підписання протоколу переможцем, ліцитатором та організатором торгів земельні торги є завершеними, про що оголошує ліцитатор.

Закінчення земельних торгів із будь-яким результатом оформлюється протоколом земельних торгів: у разі підписання переможцем цього протоколу разом із ліцитатором та представником організатора настає наступна стадія - завершення земельних торгів із укладенням відповідного договору.

Пунктом 24 цієї ж статті визначено, що договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки між організатором земельних торгів і переможцем торгівукладається безпосередньо в день проведення торгів,крім випадків, передбачених частиною двадцять дев`ятою цієї статті. У разі придбання переможцем кількох лотів договір укладається окремо на кожний з них.

Згідно зі статтями 134, 135 ЗК України право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб набувається за договорами емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Положеннями ч.1, ч.2 ст.138 Земельного кодексу України визначено, що земельні торги за лотом вважаються такими, що відбулися, після укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки.

Земельні торги можуть бути скасовані або визнані такими, що не відбулися, чи їх результати можуть бути анульовані.

Відповідно до ч.5 ст.138 Земельного кодексу України, результати торгів анулюються організатором земельних торгів у разі відмови переможця від укладення договору купівлі-продажу або договору оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, а також у разі несплати переможцем в установлений строк належної суми за придбаний лот.

Згідно з ч. 6 ст.138 ЗК України у разі якщо торги не відбулися або їх результати анульовано, повторні торги можуть бути проведені не раніше ніж через місяць і не пізніше ніж через шість місяців з дня проведення попередніх земельних торгів.

Повторні торги проводяться у порядку, встановленому для проведення торгів. До участі у повторних торгах не допускаються переможці попередніх торгів, які не сплатили в установлений строк належної суми за придбаний лот чи відмовилися від підписання протоколу із зазначенням результатів торгів.

Згідно з ч. 1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто, підставою для укладення договору оренди є саме земельні торги (аукціон), а визнання їх результатів недійсними тягне за собою визнання недійсним договору оренди землі, укладеного за результатами таких торгів (аукціону).

Судовим розглядом справи встановлено, що у зв`язку з відмовою переможця ОСОБА_1 від укладання договору купівлі-продажу або договору оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки площею 13.1220 га, кадастровий номер 5124784200:01:004:0052, розташованої на території Одеської області Тарутинського району Красненської сільської ради, було анульовано результати земельних торгів з продажу прав оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (а.с.27, 28) та наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 15-3115/13-19-СГ від 12.06.2019 року було призначено повторні земельні торги у формі аукціону за цим саме лотом №2181 (а.с.61-75).

Апеляційний суд погоджується із твердженнями суду, що оскільки результатом проведення земельних торгів є підписання протоколу земельних торгів, з якого виник обов`язок по укладанню договору про відшкодування витрат на підготовку та проведення земельних торгів з виконавцем земельних торгів негайно після підписання протоколу, однак відповідач йогоне укладав і не підписував, тому у відповідача відсутній обов`язок протягом трьох банківських днів сплатити витрати, здійснені на підготовку лоту та винагороду виконавцю.

Підставою для укладання договору оренди, відшкодування витрат на підготовку та проведення земельних торгів є саме земельні торги, а визнання їх результатів анульованими тягне за собою відсутність правових підстав для виконання зобов`язань за договорами, які не були укладеними.

У зв`язку із тим, що земельні торги анульовано, тому і відсутні будь-які правові наслідки виконання протоколу № 3818 від 25.07.2019 року, оскільки наслідком анулювання торгів є припинення прав та обов`язків, що виникли на їх підставі.

Таким чином, суд вірно дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 не може відповідати за зобов`язаннями та нести відповідальність по виплаті коштів у разі анулювання результатів проведення земельних торгів, адже ОСОБА_1 не отримав права оренди на земельну ділянку у зв`язку з його відмовою від укладення договору оренди цієї земельної ділянки, тобто метою проведення земельних торгів було саме оформлення права оренди, проте відповідач не отримав послуг, за якими реєструвався.

З урахуванням вищенаведенного, апеляційний суд погоджується із висновком суду про те, що обов`язок зі сплати (відшкодування) відповідних витрат організатора або виконавця земельних торгів виникає у переможця земельних торгів лише після укладення відповідного договору. Проте, відповідачем жодного договору, визначеного вст. 137 ЗК України, не підписувалось, що також вбачається з бланку договору №873 про відшкодування витрат на підготовку та проведення електронних земельних торгів від 25.07.2019 року, з якого вбачається, що проект договору був складений позивачем, але ОСОБА_1 він не підписувався (а.с.19).

Крім цього, судом першої інстанції також було встановлено, що позивачем було проведено повторний аукціон з продажу права оренди цієї ж земельної ділянки, про що свідчить наказ № 15-3115/13-19-СГ від 12.06.2019 року «Про проведення повторних електронних земельних торгів у формі аукціону», відповідно до якого на аукціон виставлена вищезазначена земельна ділянка (а.с.61-75).

З матеріалів справи вбачається, що твердження відповідача про те, що повторні земельні торги відбулися та переможцем було сплачено витрати на виготовлення документації та винагороди виконавцю, позивачем не спростовані, представник позивача лише зазначив, що повторні торги потребували повторних аналогічних витрат, але будь яких доказів з цього приводу суду не надав.

Апеляційний суд також враховує, що згідно ч.10ст. 135 Земельного кодексу України, гарантійні внески не повертаються та перераховуються оператором електронного майданчика на рахунки організатора земельних торгів, зазначені в оголошенні про проведення земельних торгів (за вирахуванням винагороди оператора електронного майданчика з гарантійного внеску переможця): переможцю, якщо ним в установлений строк не підписано протокол про результати земельних торгів, договір за результатами проведення земельних торгів, відмовлено в нотаріальному посвідченні такого договору, не сплачено належної суми за придбаний лот та суми витрат на підготовку лота до продажу.

Згідно Протоколу №3818 про проведення електронних торгів від 25.07.2019 року, сума сплаченого гарантійного внеску становить 1736,50 грн. (а.с. 24), які не були повернуті у зв`язку із не укладанням договору про відшкодування витрат на підготовку та проведення земельних торгів, та відмовою відповідача від укладення договору купівлі-продажу або договору оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки.

Таким чином, відповідно положень ч.10ст. 135 Земельного кодексу України, вказана сума мала бути перерахована оператором електронного майданчика на рахунок саме ДП «Одеський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою», оскільки їх рахунок зазначений у оголошенні про проведення земельних торгів (а.с.27), що свідчить про відшкодування відповідачем витрат на проведення електронних торгів.

На думку апеляційного суду, у разі задоволення позовних вимог в цій справі буде допущено повторне стягнення з відповідача вартості одних і тих же витрат, понесених ДП «Одеській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», на підготовку та проведення аукціону з продажу права оренди земельної ділянки, які вже були відшкодовані позивачу. В свою чергу, повторне проведення торгів не передбачає здійснення виконавцем додаткових дій та виконання певного обсягу робіт, спрямованих на проведення нових торгів.

Щодо вимог стягнення суми інфляції та трьох відсотків річних, внаслідок невиконання грошових зобов`язань, слід зазначити, що у разі відсутності укладеного належним чином договору та відсутності відповідних зобов`язань, ці виплати також не стягуються.

За викладених обставин, виходячи з аналізу вищенаведених вимог чинного законодавства, на основі повно та всебічно досліджених доказів, суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Одеський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки будь-яких договорів з приводу торгів відповідачем підписано не було.

Апеляційний суд вважає необґрунтованим посилання у апеляційній скарзі ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про те, що позивачем, як виконавцем торгів, фактично були надані та понесені відповідні витрати щодо підготовки лоту до торгів та проведення торгів, а на відповідача законом покладено обов`язок відшкодувати ці витрати та оплатити послуги, на підставі чого у суду були наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Так, апеляційний суд зауважує, що, як вже вказувалось вище, підготовка до проведення та порядок проведення земельних торгів врегульованостаттею 137 ЗК Українита частиною 31 цієї статті (у редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції) було визначено, що сума витрат, здійснених організатором або виконавцем земельних торгів на підготовку лота до продажу, організацію та проведення земельних торгів, підлягають сплаті переможцем земельних торгів не пізніше трьох банківських днів з дня укладення відповідного договору. Тобто, обов`язок зі сплати (відшкодування) відповідних витрат організатора або виконавця земельних торгів виникає у переможця земельних торгів лише після укладення відповідного договору. Проте, відповідач жодного договору, визначеного вст. 137 ЗК Українине підписував. Таким чином, Законом встановлено порядок відшкодування витрат на підготовку лотів та проведення електронних земельних торгів лише після укладення відповідного Договору.

Окрім того, слід зазначити, що Земельний Кодекс Українипередбачає право переможця відмовитись від укладання договору та не встановлює жодних майнових зобов`язань переможця у такому випадку. Не встановлює і чинне законодавство такого засобу впливу (покарання) до переможця, який використав право відмовитись від підписання договору за результатами торгів, як відшкодування понесенних виконавцем торгів витрат.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення обґрунтувань заявлених вимог, які вказані у позовній заяві позивача, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

Жодних інших доводів на спростування висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судове рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Слід такожзазначити,що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Слід зазначити, що під час слухання справи в апеляційному порядку, від представника ОСОБА_1 адвоката Шараг О.В. надійшла заява про стягнення витрат на правову допомогу, у якій представник просив стягнути з ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на користь ОСОБА_1 витрати з надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 гривень.

Вищевказана заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.8ст.141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до зазначених вище вимог процесуального закону, про подання доказів понесених судових витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду представник відповідача заявив у відзиві на апеляційну скаргу на рішення Болградського районного суду Одеської області від 12 січня 2021 року.

Тобто стороною відповідача було виконано вимогу встановлену ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Так, ч.1ст. 133 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 та п. 4. ч.3ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно дост. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третястатті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6ст. 137 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Вказаного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 15.04.2021 року по справі ґ3160/6899/20.

Однак таким правом, Державне підприємство"Одеськийнауково-досліднийта проектнийінститут землеустрою"не скористався та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подав.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим, відповідно до п.1, 2 ч.3ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Відповідно до вимог ч.5ст. 137 ЦПК, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження понесених витрат, представником ОСОБА_1 ОСОБА_3 надано до суду:

- копію договору про надання правової допомоги №77/19-1 від 21 серпня 2020 року;

- копію Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №77/19-1 від 21 серпня 2020 року;

- копію Додатку №2 до Договору про надання правової допомоги №77/19-1 від 21 серпня 2020 року,

- копію Акт надання послуг №74 від 27 грудня 2021 року.

- копію Ордеру на надання правничої допомоги;

- копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Також апеляційний суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20 сформував наступний висновок: «25. Судова колегія зазначає, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

26. На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені вКАС Україниз 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

27. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду».

Оскільки нормиКАС Українив цій частині є тотожними нормамЦПК України, то ця правова позиція має застосовуватись як у адміністративному, так і у цивільному судочинстві.

Крім того, слід зазначити, що підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати випливає також із практики Європейського суду з прав людини (даліЄСПЛ), яка є обов`язковою для застосування в Україні як джерело права в силу положеньст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, у Рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені:

«115. Суд зазначає, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)».

Такий висновок ЄСПЛ також викладений у вже зазначеному вище рішенні у справі «Савін проти України» (Заява № 34725/08):

«96. Суд зазначає, що хоча заявник ще не оплатив адвокатські послуги, він зобов`язаний оплатити їх відповідно до договірних зобов`язань. Як вбачається з матеріалів справи, пан Крістенко представляв заявника протягом усього провадження у Суді, а тому має право вимагати оплати його послуг за договором. Відповідно Суд вважає ці витрати «фактичними» (див. рішення від 8 жовтня 2009 року у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (…), заява № 37083/03, п. 106) ».

При цьому на необхідності розгляду витрат, які підлягають оплаті, як фактичних для цілей компенсації наголошується і в Практичних рекомендаціях ЄСПЛ від 28.03.2007 року.

Таким чином фактичність витрат на правничу допомогу слід розглядати у широкому сенсі, включаючи не лише оплату таких витрат, але й виходячи власне із того, що достатньою є наявність відповідного договірного обов`язку. Відповідно, якщо договірний обов`язок щодо оплати наявний, то такого обов`язку достатньо для визнання витрат фактичними і такими, що підлягають компенсації стороні.

Апеляційний суд зазначає, що матеріалами справи підтверджений факт надання адвокатом правової допомоги на користь відповідача в суді апеляційної інстанції у вигляді подачі відзиву на апеляційну скаргу ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Положеннямист.59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Позивач має право на компенсацію витрат, оскільки доведено, що такі витрати на професійну правничу допомогу є фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим та розумним. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

З урахуваннямвищевикладеного,апеляційний судвважає,що витратина професійнуправничу допомогуна суму3000грн.є підтвердженими,вони співмірнізі складністюцієї справи,наданим адвокатомобсягом послугу суді,відповідають критеріюреальності такихвитрат,розумності їхньогорозміру та підлягають відповідно стягненню з ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на користь ОСОБА_1 .

Дана справа згідно п. 2 ч. 6 ст.19ЦПК України є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду. Критерій віднесення справи до малозначної (п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії.

З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" - залишити без задоволення.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 12 січня 2021 року по цивільній справі за позовом Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (вул. Космонавтів, 34, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ: 00702995) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 11.11.2022 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Л.А. Гірняк

О.С. Комлева