Рішення

від 07.11.2022 по справі 524/2394/21

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/2394/21

Провадження №2/524/143/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2022 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого суддіПредоляк О.С.

при секретарі судового засідання - Лапік К.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судувм.Кременчуці впорядку загальногопровадження цивільнусправу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних на суму боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних на суму боргу за кредитним договором № 010/05/2562 від 26.05.2008 року у розмірі 38466 доларів США 86 центів.

В обґрунтування позову зазначають, що 26.05.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Нафтопром-Плюс», як позичальником укладено Кредитний договір № 010/05/2562. В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та фізичними особами ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , укладено договори поруки № № 010/05/2562 та 010/05/2562/1.

24.05.2017 року на підставі Договору факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Кристалбанк», останній набув всіх прав кредитора за кредитними операціями, переданими йому згідно реєстру відступлених прав вимоги від 25.05.2017 року. Також, 25.05.2017 року на підставі Договору відступлення прав за договорами поруки укладеному 25.05.2017 року, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив на користь ПАТ «Кристалбанк» права вимоги за Договорами поруки, що зазначені в додатку № 1 до цього договору, зокрема за договорами поруки № 010/05/2562 та № 010/05/2562/1 від 26.05.2008 року, укладеними з поручителями ОСОБА_1 та ОСОБА_2

25.10.2018 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» уклало з АТ «Кристалбанк» Договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги за кредитними операціями, та Договір про відступлення прав вимоги за договорами поруки відповідно до якого позивач набув прав вимоги за кредитним договором № 010/05/2562 укладеним з ТОВ «Нафтопром-Плюс» та право вимоги за договорами поруки № 010/05/2562 та № 010/05/2562/1.

Так як позичальник ТОВ «Нафтопром-Плюс» не виконав взятих на себе зобов`язань по вищевказаному кредитному договору, рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 26.10.2011 року у цивільній справі № 22ц-3296/2011, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнуто суму заборгованості за кредитом - 794019,02 доларів США; прострочені відсотки 2624,79 доларів США; пеню за несвоєчасне погашення кредиту 32748,61 доларів США (у гривневому еквіваленті 249688, 50 грн.); пеню за несвоєчасну сплату відсотків 302,95 доларів США (у гривневому еквіваленті 2309,82 грн.), а також судові витрати по 865 грн. з кожного.

На виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області видані виконавчі листи.

30 серпня 2013 року у виконавчому провадженні № 36036890 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , та 27 вересня 2013 року у виконавчому провадженні № 36036754 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , державними виконавцями ВПВР УВДС ГТУЮ в Полтавській області винессено постанови про повернення виконавчих документів стягувачу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Позивач зазначає, що оригінали виконавчих листів втрачено, повторно на виконання до органу ДВС не пред`являлися. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22.10.2020 року по справі № 2-30/11 у задоволенні заяви АТ «Кристалбанк» про видачу дублікатів виконавчих документів та поновлення строку пред`явлення до виконання відмовлено.

На дату написання позову виконавчі провадження з виконання виконавчих документів відсутні.

На даний час рішення виконано частково, а саме за період з 26.10.2011 року по 24.05.2017 року сплачено 156406,96 доларів США в рахунок погашення заборгованості за кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Так як рішення Апеляційного суду Полтавською області від 26.10.2011 року у цивільній справі № 22ц-3296/2011 виконано поручителями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частково, позивач просить стягнути на його користь 3 відсотки річних в сумі 38466, 86 доларів США, нарахованих на суму заборгованості 640237,35 доларів США за 731 день за період з 16.03.2019 року по 16.03.2021 року.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22.06.2021 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

14.09.2021 року представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Веснянко О.М. подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що договір про відступлення права вимоги за договорами поруки від 25.10.2018 року, укладений між позивачем та АТ «Кристалбанк» не містить умов передачі права стягувача за рішенням суду, яке виникло у первісного кредитора ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Первісний кредитор не вжив належних заходів щодо реального виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 26.10.2011 року. Позивач не надав належних та достатніх доказів втрати виконавчих листів. Строк пред`явлення до виконання виконавчих листів пропущений та причини пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до примусового виконання не є поважними. Крім того, позивні вимоги про стягнення з поручителів 3% річних заявлені поза межами трирічного строку передбаченого договорами поруки та передбаченого ч 4 ст. 559 ЦК України і поза межами п`ятирічного строку передбаченого кредитним договором. Звертає увагу, що кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3% річних, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Нарахування 3% річних на суму невиконаного судового рішення в той час коли сам первісний кредитор ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з вересня 2013 року не здійснював заходів щодо реального виконання рішення є незаконними та кабальними вимогами.

Просить застосувати позовну давність до спірних правовідносин як однієї з підстав для відмови у позові. Зазначає, що позивач звернувся до суду 16.03.2021 року через 8 років після того, як минув п`ятирічний строк позовної давності передбачений кредитним договором, який застосовується до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням цього договору. Тобто позивач звернувся до суду з порушенням строку позовної давності.

24.09.2021 року представником позивача ТОВ «ФК «Омега Фактор» подано відповідь на відзив. Зазначає, що закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Позивач не позбавлений права вимагати заборгованість, що нарахована відповідно до ст. 625 ЦК України на вже встановлений розмір боргу рішенням суду.

25.10.2021 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Веснянко О.М. подані письмові заперечення. Вказує, що позивач не надав доказів, що вказують на правомірність донарахування та стягнення 3% річних в сумі 38466, 86 долара США на суму 640237, 35 доларів США, адже в матеріалах справи відсутні докази надані з боку виконавчої служби на підтвердження стягнутих коштів з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виконавчих провадженнях № 36036754 та № 36036890, та які знищені в лютому 2017 року. Зазначає, що між сторонами ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ПАТ «Кристалбанк» не укладались Акти приймання-передачі документів та судових справ та/або виконавчих проваджень, які безпосередньо стосуються договорів поруки з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача ТОВ «ФК «Омега Фактор» в судове засідання не з`явився, попередньо надіславши до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтопром-Плюс» (код ЄДРПОУ 34461566), як позичальником укладено кредитний договір № 010/05/2562, за яким останньому надано кредит у формі мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з лімітом 3400000, 00 грн., який в подальшому було збільшено до 4600000, 00 грн. на підставі додаткової угоди № 1 від 16.07.2008 року.

За умовами кредитного договору сторони встановили кінцевий термін погашення кредиту 20 травня 2009 року. У відповідності до умов пункту 14.7. Кредитного договору до всіх правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у п`ять років. Виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором забезпечено порукою відповідно до договорів поруки, укладених з фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

За умовами договору поруки № 010/05/2562 укладеного 26.05.2008 року з ОСОБА_2 , та договору поруки № 010/05/2562/1 укладеного 26.05.2008 року з ОСОБА_1 , які є ідентичними за умовами та змістом, поручителі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зобов`язались перед кредитором ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідати за зобов`язаннями боржника ТОВ «Нафтопром-Плюс», а саме за повернення кредиту, сплати процентів, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафу), а також відшкодувати збитки та виконати інші умови Кредитного договору у повному обсязі. Одночасно за умовами вищевказаних договорів поруки сторони домовилися, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання основного зобов`язання пред`явить вимоги до поручителів (п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України).

24.05.2017 року на підставі договору факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ПАТ «Кристалбанк», останній набув всіх прав кредитора за кредитними операціями, переданими йому згідно реєстру відступлених прав вимоги від 25.05.2017 року.

Також, на підставі договору відступлення прав за договорами поруки укладеному 25.05.2017 року, та у відповідності з додатком №1 - витягом з реєстру договорів поруки, права вимоги за якими передаються цедентом цісіонарію (щодо кредиту ТОВ «Нафтопром-Плюс»), ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив на користь ПАТ «Кристалбанк» права вимоги за договорами поруки № 010/05/2562 та № 010/05/2562/1 від 26.05.2008 року, укладеними з поручителями ОСОБА_2 та ОСОБА_1

05 червня 2018 року офіційне найменування юридичної особи змінено з Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» на акціонерне товариство «Кристалбанк».

25.10.2018 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Омега Фактор» уклало з АТ Кристалбанк» договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги за кредитними операціями, та договір про відступлення прав вимоги за договорами поруки відповідно до якого позивач набув прав вимоги за кредитним договором № 010/05/2562 укладеним з ТОВ «Нафтопром-Плюс» та право вимоги за договорами поруки № № 010/05/2562 та 010/05/2562/1, укладеними з поручителями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Так як позичальник ТОВ «Нафтопром-Плюс» не виконав взятих на себе зобов`язань по вищевказаному кредитному договору, рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 26.10.2011 року у цивільній справі № 22ц-3296/2011 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було стягнуто суму заборгованості за кредитом - 794019, 02 доларів США; прострочені відсотки 2624,79 доларів США; пеню за несвоєчасне погашення кредиту 32748,61 доларів США (у гривневому еквіваленті 249688, 50 грн.); пеню за несвоєчасну сплату відсотків 302,95 доларів США (у гривневому еквіваленті 2309,82 грн.), а також судові витрати по 865 грн. з кожного.

На виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області, видані виконавчі листи № 2-30/11 від 14.12.2011 року.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статей 524,533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України у конструкції Цивільного кодексу України розташована у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Кодексу. Відтак приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а так само й на грошові зобов`язання, що виникли на підставі рішення суду та за своєю правовою природою носять цивільно-правовий характер.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), відступаючи від висновку Верховного Суду України, зокрема викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України).

Основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 14.12.2011 року на виконання Апеляційного суду Полтавської області видані виконавчі листи № 2-30/11, про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитом - 794019, 02 доларів США; прострочені відсотки 2624,79 доларів США; пеню за несвоєчасне погашення кредиту 32748,61 доларів США (у гривневому еквіваленті 249688, 50 грн.); пеню за несвоєчасну сплату відсотків 302,95 доларів США (у гривневому еквіваленті 2309,82 грн.), а також судові витрати по 865 грн. з кожного.

Як вбачається з листа ВПВР УВДС ГТУЮ в Полтавській області за вихідним № 023/15080 від 26.11.2019 року, який містяться в матеріалах справи, 27.09.2013 року у виконавчому провадженні № 36036754 відносно ОСОБА_1 державний виконавець ВПВР УВДС ГТУЮ в Полтавській області виніс постанову, якою повернув виконавчий документ стягувачу - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». 27.02.2017 року виконавче провадження №36036754 знищено у зв`язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 37).

Як вбачається з листа ВПВР УВДС ГТУЮ в Полтавській області за вихідним № 023/15081 від 26.11.2019 року, який містяться в матеріалах справи, 30.08.2013 року у виконавчому провадженні № 36036890 відносно ОСОБА_2 державний виконавець ВПВР УВДС ГТУЮ в Полтавській області виніс постанову, якою повернув виконавчий документ стягувачу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». 27.02.2017 року виконавче провадження № 36036890 знищено у зв`язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 38).

Вищевказані постанови стягувачем не оскаржувалися.

Таким чином, враховуючи факт повернення виконавчих листів стягувачу - 30.08.2013 року та 27.09.2013 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XІV та можливість пред`явлення таких виконавчих листів до виконання протягом 1 (одного) року, тобто до 30.08.2014 року та 27.09.2014 року відповідно, строк пред`явлення до виконання виконавчих документів сплив на час набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, тому до примусового виконання виконавчих листів № 2-30/11 від 14.12.2011 року у даній справі необхідно застосовувати річний строк.

Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 22.10.2020 року У цивільній справі № 2-30/11 заяву АТ «Кристалбанк» про видачу дублікатів виконавчих листів № 2-30/11 та поновлення строків пред`явлення їх до виконання залишено без задоволення.

Суд розглядаючи заяву встановив, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» як кредитор, після повернення виконавчих документів не вжив належних заходів щодо реального виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 26.10.2011 року. З моменту видачі виконавчих листів минуло майже 9 років, стягувач звернувся до суду лише у серпні 2020 року, що свідчить про несумлінне використання ним своїх прав, а не наявність об`єктивних причин, що перешкоджали вчиненню таких дій. Виконавчі документи повернуто державним виконавцем стягувачу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 30.08.2013 року та 27.09.2013 року. Отже, при укладенні 25.05.2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Кристалбанк» договору відступлення прав за договорами поруки, строк пред`явлення до виконання виконавчих листів вже був пропущений. За таких обставин причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не є поважними.

Залишення без задоволення заяви АТ «Кристалбанк» про видачу дублікатів виконавчих листів № 2-30/11 та поновлення строків пред`явлення їх до виконання, унеможливлює застосування до спірних правовідносинстатті 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню лише у разігрошового зобов`язання, яке підлягає виконанню.

З врахуванням наведеного, сплив строків пред`явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа. Також, ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників.

Відмовляючи у задоволенні позову суд враховує не лише право стягувача, а й права боржника, у підсумку обом гарантуючи право на справедливий суд, оскільки має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у даному випадку правомірно протягом кількох років міг розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення.

Таким чином, встановивши відсутність обов`язку відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку із спливом часового проміжку наданого законом для пред`явлення виконавчих листів про стягнення з них боргу на користь первісного кредитора, до сплати основного боргу, очевидним є відсутність правової підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача можливого похідного зобов`язання, передбаченого ст. 625 ЦК України.

При вирішенні справи суд враховує правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі № 757/44680/15ц (провадження № 61-3217ск18), відповідно до якої натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Такої ж позиції Верховний Суд притримується у постановах №569/12918/16-ц від 02.09.2020 р., №442/398/15-ц від 18.03.2020 р., №390/880/16-ц від 11.12.2019 р.

Враховуючи, що ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області у справі № 2-30/11 (провадження № 6/524/230/20), яка набрала законної сили, стягувачу відмовлено у видачі дублікатів виконавчих листів та у поновленні строку на пред`явлення виконавчих документів до виконання, тобто йоговимоги,які виниклина підставірішення суду,не можутьбути захищенів судовому(примусовому)порядку, між сторонами виникло натуральне зобов`язання, до якого не можуть бути застосовані положенняст.625 ЦК України.

Оскільки строк для виконання виконавчих листів закінчився, що встановлено ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області у справі № 2-30/11, тому вимоги про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача 3% річних за період з 16.03.2019 року по 16.03.2021 року є безпідставними.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15950,32 грн. необхідно віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. ст.12, 81, 263-265 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фактор» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних на суму боргу за кредитним договором відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15950,32 грн. віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.С. Предоляк