Рішення

від 10.11.2022 по справі 522/25977/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/25977/21

Провадження № 2/522/2822/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Лукашкіні О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коперніко Україна» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за, грошової компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за весь час затримки виплати та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коперніко Україна» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за жовтень 2021 року, грошової компенсації за невикористану відпустку за 2021 рік, вихідної допомоги у розмірі 40000,00 грн., середнього заробітку за весь час затримки виплати та моральної шкоди у сумі 50000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебував у трудових стосунках з відповідачем. 20.02.2021 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коперніко Україна» укладено трудовий договір № 20/2 від 20.02.2021, згідно якого Позивача прийнято на посаду бухгалтера з 01.03.2021. На підставі цього трудового договору відповідачем видано наказ від 26.02.2021 №2-к та внесено запис до трудової книжки позивача про прийняття на роботу.

21.10.2021 ОСОБА_1 , наказом відповідача №11-к від 21.10.2021 звільнено з роботи. Відповідно до заяви Позивача та Наказу відповідача №11-к від 21.10.2021, причиною звільнення зазначено пункт 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України): за угодою сторін. У день звільнення позивачу відповідачем видано трудову книжку, однак розрахунок при звільненні не проведено.

На день звільнення позивач не отримав від відповідача заробітну плату за жовтень 2021 року, грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2021 рік, вихідну допомогу у розмірі 40000,00 грн., передбачену умовами трудового договору № 20/2 від 20.02.2021.

Заборгованість із заробітної плати за жовтень 2021 року складає 4537,50 грн.

Розмір компенсації за невикористану відпустку за 2021 рік складає 1 986,76 грн.

Розрахунок середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку починаючи з 22.10.2021 року по 10.11.2022 року становить 76915,00 грн.

Розмір вихідної допомоги згідно умов 5.6. трудового договору № 20/2 від 20.02.2021 складає 40000,00 грн.

13.11.2021 року Позивачем направлено претензію Відповідачу з вимогою негайного погашення заборгованості. Однак, відповідач відмовив позивачу у її задоволенні.

За таких обставин, посилаючись на порушення відповідачем законодавства про працю, позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Відповідач, наданими йому процесуальним законодавством правами не скористався, відзиву на позов у встановлені законом строки не подав, участі у судових засіданнях не приймав, незважаючи на те, що заяви по суті справи, ухвала суду та повістки про виклик у судове засідання йому надсилалися своєчасно, за належною адресою та були вручені органом поштового зв`язку АТ «Укрпошта».

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані по справі докази та повідомлені позивачем обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

Згідно трудового договору № 20/2 від 20.02.2021, Позивача прийнято на посаду бухгалтера з 01.03.2021 у ТОВ «Коперніко Україна». На підставі цього трудового договору відповідачем видано наказ від 26.02.2021 №2-к та внесено запис до трудової книжки позивача про прийняття на роботу.

21.10.2021 ОСОБА_1 , наказом відповідача №11-к від 21.10.2021 звільнено з роботи за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України, про що внесено запис до трудової книжки позивача.

На день звільнення позивач не отримав від відповідача заробітну плату за жовтень 2021 року, грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2021 рік, вихідну допомогу у розмірі 40000,00 грн., передбачену умовами трудового договору № 20/2 від 20.02.2021.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 (відповідь ДПСУ на запит в електронному вигляді від 11.09.2022), індивідуальних відомостей з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 (відповідь ПФУ за формою ОК-5 від 11.09.2022), індивідуальних відомостей з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 (відповідь ПФУ за формою ОК-7 від 11.09.2022) відсутня інформація про нарахування та виплату роботодавцем ТОВ «Коперніко Україна» заробітної плати працівнику ОСОБА_1 у липні, серпні, вересні та жовтні 2021 року.

Згідно розрахунків, здійснених позивачем на підставі інформації про його заробітну плату, зазначеній у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 (відповідь ДПСУ на запит в електронному вигляді від 11.09.2022), індивідуальних відомостях з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 (відповідь ПФУ за формою ОК-5 від 11.09.2022), індивідуальних відомостях з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 (відповідь ПФУ за формою ОК-7 від 11.09.2022), -

- заборгованість із заробітної плати за жовтень 2021 року складає 4537,50 грн.;

- розмір компенсації за невикористану відпустку за 2021 рік складає 1 986,76 грн.;

- розрахунок середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку починаючи з 22.10.2021 року по 10.11.2022 року становить 76915,00 грн.

Розмір вихідної допомоги згідно умов 5.6. трудового договору № 20/2 від 20.02.2021 складає 40000,00 грн.

Оцінка Суду.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За вимогами статей 115, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Вихідна допомога- це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами. Основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.

Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом або договором підстав.

Підставою припинення трудового договору між позивачем та відповідачем є угода сторін. Пунктом 5.6. трудового договору № 20/2 від 20.02.2021 укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Коперніко Україна», визначено обов`язок ТОВ «Коперніко Україна» в день звільнення виплатити вихідну грошову допомогу у розмірі 40000 (сорок тисяч гривень).

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах з 01.03.2021 року по 21.10.2021 року включно, всупереч зазначеним вище вимогам відповідач не виплатив позивачу у день звільнення заробітну плату за жовтень 2021, компенсацію за невикористану відпустку у 2021 році та вихідну допомогу, передбачену п. 5.6. трудового договору № 20/2 від 20.02.2021.

За таких обставин, встановлені порушення прав та інтересів позивача підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості з заробітної плати за жовтень 2021 у сумі 4537,50 грн., компенсації за невикористану відпустку у 2021 році у розмірі 1986,76 грн., вихідної допомоги у розмірі 40000,00 грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні суд приходить до наступного.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач своєчасно не виконав покладений законом обов`язок щодо проведення повного розрахунку з працівником у день його звільнення, а відтак в силу вимог закону підлягає застосуванню ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тягар доказування відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця. Такого висновку дійшов КЦС у складі ВС у постанові від 27 січня 2020 року у справі №682/3060/16-ц, провадження № 61-23170сво18.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п. 3 Розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати. При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати).

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 22.10.2021 року (по день ухвалення рішення у справі) 10.11.2022 року складає 76915,00 грн. який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України. Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст.237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення, тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати. Такий висновок відповідає і практиці Європейського суду з прав людини у справах «Тома проти Люксембургу» (2001 рік), «Надбала проти Польщі» (2000 рік), згідно з якими при визнанні звільнення незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Позивачем на обґрунтування моральних страждань зазначено, що через затримку виплати заробітної плати при звільненні йому спричинено моральних страждань, які виразилися у тому, що позивач повинен був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини. Позивач не довів, що внаслідок незаконних дій відповідача зазнав душевних страждань, наслідком яких стало погіршення його фізичного та духовного стану. Отже, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне відмовити позивачеві в частині вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з пунктом 1 частини 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач на день звернення до суду з позовом був звільнений від сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, його сума, пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 908, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

За позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908, 00 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодуванню судового збору..

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ЗУ «Про відпустки», ст. ст. 44, 83, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коперніко Україна» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за, грошової компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за весь час затримки виплати та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коперніко Україна» (вул. Леха Качинського, буд.10, м. Одеса, 65026, код за ЄДРПОУ: 41395639) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ):

- заборгованість із заробітної плати за жовтень 2021 р. у розмірі 4537 (чотири тисячі п`ятсот тридцять сім) грн. 50 коп.;

- грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2021 р. у розмірі 1 986 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят шість) грн. 76 коп.;

- вихідну допомогу у розмірі 40000 (сорок тисяч) грн. 00 коп.;

- середній заробіток за весь час затримки з 22.10.2021 по (день постановлення судового рішення) 10.11.2022 у розмірі 76915 (сімдесят шість тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 00 коп.;

- відшкодування сплаченого судового збору 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коперніко Україна» (вул. Леха Качинського, буд.10, м. Одеса, 65026, код за ЄДРПОУ: 41395639) в дохід держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 11.11.2022 року.

Суддя

10.11.2022