Ухвала

від 11.11.2022 по справі 160/17219/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 листопада 2022 року Справа № 160/17219/22 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., перевіривши матеріали адміністративного позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "КЕРН" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

-стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "КЕРН" (код ЄДРПОУ 20222041) до бюджету у розмірі 7722,11 грн шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2022 позовну заяву - залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви у визначений судом строк шляхом надання:

- заяви про поновлення строку звернення до суду;

- доказів сплати судового збору за подачу даного адміністративного позову у розмірі 2481,0 грн.

07.11.2022 на виконання вищевказаної ухвали до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо усунення недоліків позовної заяви, в якому воно просить відкрити провадження по справі № 160/17219/22 та стягнути суму податкового боргу до бюджету в розмірі 7 722, 11 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "КЕРН" (код ЄДРПОУ 20222041).

Обґрунтовуючи клопотання заявник зазначив, що факт сплати судового збору в межах справи № 160/17219/22 підтверджується наявністю на рахунках спеціального фонду Державного бюджету України невикористаного судового збору за звернення з позовною заявою у справі №160/13381/22. Крім того, у разі якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв`язку із залишення позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору, а тому закон № 3674-VІ дозволяє використати первісний документ про сплату судового збору.

Разом з цим, позивач вказує, що строк звернення із вказаною позовною заявою не минув, оскільки на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі ПК України) зупинено та ст. 102 ПК України доповнено п. 102.9, яким строки зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану.

Тому, позивач вважає, що встановлений строк у 1095 днів ним не пропущено внаслідок його зупинення.

Суд, дослідивши матеріали справи та розглянувши клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Таким чином, суд зобов`язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи.

Такого висновку дійшов й Верховний Суд у постанові від 05.08.2021 у справі №160/5879/20, а також в ухвалі Верховного Суду 15 лютого 2022 року справа № 990/39/22.

Позивачем не надано доказів сплати судового збору за подання даного адміністративного позову, як то передбачено ухвалою від 03.11.2022 про залишення позову без руху.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини 5 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Частиною 1 статті 7 вказаного закону передбачено право заявника повернути сплачений судовий збір за подання позову, зокрема, в разі його повернення.

Частиною 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Тому, в разі повернення позовної заяви у справі № 160/13381/22, позивач не позбавлений права звернутись із заявою про повернення судового збору за подання адміністративного позову у справі № 160/13381/22.

Враховуючи зазначене, позивачем не усунуті недоліки позовної заяви в частині надання доказів сплати судового збору за подання даного адміністративного позову у розмірі 2481,0 грн.

Крім того, частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Так, відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

З вказаних норм у їх сукупності слідує, що за кожним податком і збором у платника податку виникає безумовний обов`язок сплатити суму такого податку чи збору у порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі не сплати - податковий обов`язок не є виконаним.

При цьому, стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

Відповідно до п. 57.3. ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до позовної заяви, податковий борг в сумі 7722,11 грн, про стягнення якого просить контролюючий орган, виник внаслідок несплати платником податків у встановлені терміни сум грошових зобов`язань згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000451401 від 28.04.2017 з терміном сплати 12.07.2017.

Так, відповідно до долученого позивачем копії фіскального чеку, вказане податкове повідомлення-рішення № 0000451401 від 28.04.2017 у той же день направлено на адресу відповідача, яке, згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 02.06.2017 вручено адресату.

Крім того, податковий борг в сумі 7722,11 грн, відповідно до долученого позивачем розрахунку від 02.08.2022 та вищевказаного податкового повідомлення-рішення, виник 12.07.2017.

У постанові від 25.02.2020 у справі № 1340/5767/18 Верховний Суд зазначив, що положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 КАС України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.

За позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.04.2021 у справі №812/1541/16, стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

Позивач стверджує про відсутність інформації щодо оскарження відповідачем вказаного рішення контролюючого органу в адміністративному та судовому порядку, а також зазначає про невиконання обов`язку щодо сплати грошового зобов`язання протягом строку, встановленого п.57.3 ст.57 ПК України.

З огляду на викладене суд встановив, що починаючи з 12.07.2017 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області протягом 1095 днів мало право звернутися до суду з позовом про стягнення податкового боргу, тобто до 12.07.2020. Водночас з даним позовом податковий орган звернувся до суду 31.10.2022.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області у клопотанні про усунення недоліків позовної заяви зазначено, що у відповідності до вимог абзацу 10 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі ПК України) зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану та доповнено ст. 102 ПК України п. 102.9.

Разом з цим, відповідно до п. 102.9 ст. 102 ПК України, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У зв`язку з чим, позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущено, оскільки останній зупинено з 18.03.2020.

Суд вважає необґрунтованими такі доводи позивача виходячи з наступного.

Так, 13.05.2020 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 591-IX, яким зміст одного з абзаців пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України викладено у наступній редакції: «На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу». Вказаний Закон набув чинності 29.05.2020.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з урахуванням змін, внесених наступними постановами) на території України з 12.03.2020 установлено карантин, який в подальшому неодноразово продовжувався. Встановлені карантинні обмеження діють і на даний час.

Також, 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID19)» (далі Закон № 540-ІХ), яким розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Разом з тим, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 № 731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020., закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон № 731-IX удосконалив раніше прийняті норми щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину для того, щоб, з однієї сторони, запобігти випадкам зловживання процесуальними правами недобросовісними учасниками справи та, відповідно, затягування розгляду справи під приводом діючого карантину, а з іншої - через процедуру поновлення судом процесуального строку забезпечити гарантування прав учасників справи, якщо їх реалізація ускладнена у зв`язку з карантинними обмеженнями. При цьому, можливість поновлення процесуального строку законодавцем віднесено на розсуд суду, залежно від обставин конкретної справи.

Вказаний Закон набрав чинності 17.07.2020, а тому перебіг процесуальних строків, що були продовжені на час дії карантину, закінчився 06.08.2020, тобто 06.08.2020 останній день, коли особа могла скористатись правовою підставою для продовження строку для подання позову до адміністративного суду з пропущенням строку в зв`язку з запровадження Урядом України карантинних заходів.

У зв`язку із встановленням з 12.03.2020 на території України карантину, законодавець передбачив можливість продовженням процесуальних строків лише до 06.08.2020. З вказаної дати поновлення пропущеного строку звернення до суду є правом, а не обов`язком суду, якщо суд визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суд, враховуючи, що строк, визначений статтею 102 ПК України, є спеціальним строком, можливість застосування якого передбачено частиною 3 статті 122 КАС України. Тобто, застосування визначеного ст.102 ПК України строку випливає з положень ст.122 КАС України, встановлені якою процесуальні строки були продовжені на час дії карантину, але не довше ніж 06.08.2020 (з урахуванням Закону № 731-IX).

На підставі викладеного та враховуючи, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не наводить обґрунтування поважності причин неможливості звернення до суду з даним позовом у встановлені законодавством строки (з 12.07.2017 по 12.07.2020) саме у зв`язку з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, колегія суддів доходить висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, визначений статтею 102 ПК України.

Суд також не бере до уваги доводи позивача щодо зупинення перебігу строків на період введення воєнного стану виходячи з наступного.

Відповідно до п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Так, дію вищевказаного пункту Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану.

Разом з цим, ст. 102 ПК України, згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 доповнено пунктом 102.9, відповідно до якого, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Вказаний Закон набрав чинності 17.03.2022, а воєнний стан, відповідно до указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено 24.02.2022.

Виходячи з вищевикладеного строк звернення до суду позивача закінчився 12.07.2020, тобто до введення Законом № 2120-IX змін до ПК України.

Так, Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 (справа №500/1912/22, адміністративне провадження № К/990/20688/22) дійшов висновку, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

З огляду на викладене, суд наголошує, що впровадження на території Україні карантинних заходів та введення воєнного стану не свідчать про наявність підстав для автоматичного поновлення позивачу строку на подання позовної заяви за відсутності заяви про поновлення цього строку із наданням доказів поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Так, на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2022 заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин неможливості звернутись до суду із вказаним позовом у період з 12.07.2017 по 12.07.2020 позивачем не надано.

В клопотанні про усунення недоліків позивач жодним чином не обґрунтував, яким чином обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином, унеможливили своєчасне звернення до суду з розглядуваним позовом та не надав суду доказів на підтвердження таких обставин.

Позивач обмежився лише загальним посиланням на те, що пропуск строку звернення до суду був зумовлений поширенням коронавірусної інфекції, запровадженням карантину та введенням воєнного стану.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною п`ятою статті 169 КАС України, встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Таким чином, керуючись статтями 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву - повернути позивачу.

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Калугіна