Рішення

від 11.11.2022 по справі 540/1093/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 540/1093/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Херсонського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №540/1093/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 25.10.2021 № 7467/03-16 "Про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи" та від 04.11.2021 №213050025383 "Про відмову у призначенні пенсії" ОСОБА_1 , щодо відмови в зарахуванні до стажу, який дає право на пільгову пенсію за віком за списком № 1, стажу роботи формувальником ручної формовки, який бере участь у литті:

- 15.03.1999 до 28.11.2008 на Дочірньому підприємстві "Херсонський чавуноливарний завод" ВАТ "Херсонські комбайни";

- 03.12.2009 до 15.03.2015 на ТОВ "ТПК "Херсонський ливарний завод" (ЄДРПОУ - 35469414), а також щодо відмови призначити з 01.11.2021 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV;

зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на пільгову пенсію за віком за списком № 1, стаж роботи формувальником ручної формовки, який бере участь у литті:

- з 15.03.1999 до 28.11.2008 на Дочірньому підприємстві "Херсонський чавуноливарний завод" ВАТ "Херсонські комбайни";

- з 03.12.2009 до 15.03.2015 на ТОВ "ТПК "Херсонський ливарний завод";

зобов`язати Головне управління ПФУ в Херсонській області призначити з 01.11.2021 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058- IV.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням голови Верховного Суду від 18 березня 2022 року № 11/0/9-22, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду на Одеський окружний адміністративний суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду, справа №540/1093/22 передана судді Радчуку А.А.

Одеському окружному адміністративному суду надано доступ до електронної судової справи №540/1093/22.

Згідно даних автоматизованої документообігу Діловодство спеціалізованого суду, судове рішення по суті в адміністративній справі №540/1093/22 не прийнято.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що за час своєї трудової діяльності ОСОБА_1 працював на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, стаж на яких зараховується до пільгового та дає право на призначення пенсії за віком, вiдповiдно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

По досягненні 50 років, 20.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області з заявою про підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте рішенням від 25.10.2021 № 7467/03-16 ГУ ПФУ в Херсонській області відмовило ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи формувальником, який бере участь у литті з 15.03.1999 по 28.11.2008 на Дочірньому підприємстві «Херсонський чавуноливарний завод» ВАТ «Херсонські комбайни» до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком за списком № 1, вiдповiдно до пункту 2 частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через вiдсутнiсть первинних документів.

01.11.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте 04.11.2021 ГУ ПФУ в Херсонській області прийняло рішення № 213050025383, яким вiдмовило в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного пiльгового стажу за списком № 1. Підстава відсутність первинних документів.

Позивач вважає вказані рішення необгрунтованими та незаконними. На думку позивача, він надав відповідачу документи, які містять усі необхідні відомості для підтвердження пільгового стажу позивача.

Вважаючи порушеними свої законні права на призначення пенсії з 01.11.2021 року внаслідок протиправних дій ГУ ПФУ в Херсонській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 11.07.2022 року прийнято справу до провадження та визначено розгляд адміністративної справи №540/1093/22 розпочати спочатку зі стадії відкриття провадження у справі та проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвала судді від 11.07.2022 року була доставлена в електронний кабінет відповідача в системі «Електронний суд» 11.07.2022 року, про що сформована довідка 13.07.2022 року.

Електронний примірник адміністративного позову з додатками також було доставлено в електронний кабінет відповідача в системі «Електронний суд» 08.07.2022 року, про що сформована довідка 13.07.2022 року.

Таким чином відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою судді від 11.07.2022 року строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відзив на адміністративний позов до суду не надходив.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на час розгляду справи від відповідача не надходило жодних повідомлень щодо неможливості надання відзиву.

З огляду на зазначене суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2618406317, що підтверджує його право на одержання послуг та матеріального забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

20.09.2021 ОСОБА_1 , по досягненні ним 50 років, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з заявою про підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням від 25.10.2021 № 7467/03-16 комісія з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області відмовлено ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи формувальником, який бере участь у литті з 15.03.1999 по 28.11.2008 на Дочірньому підприємстві «Херсонський чавуноливарний завод» ВАТ «Херсонські комбайни» до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком за списком № 1, вiдповiдно до пункту 2-1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із-зі відсутності первинних документів.

01.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 вiдповiдно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з заявою про призначення пенсії від 01.11.2021 року, яка зареєстрована за №25383, позивач надав додаткові документи згідно переліку, зазначеному в розписці-повідомленні, наявному в матеріалах справи.

За результатом розгляду заяви позивача від 01.11.2021 року відповідачем 04.11.2021 року було прийнято рішення № 213050025383 «Про відмову у призначенні пенсії». Як зазначено у даному рішенні, на підставі рішення комiсiї протокол від 21.10.2021р. №12 не зараховано до пільгового стажу за списком №1 період з 15.03.1999 по 28.11.2008, оскільки відсутні первинні документа. Не врахована довідка № 78/1 від 21.06.202 р. за період роботи з 03.12.1990 по 26.12.1996 за списком №2, оскільки в довідці не вiрно вказано посилання на Постанову КМУ № 162 вiд 11.03.1994р. (в довідці №36 від 16.01.2003р.), а також є неточності в трудовій книжці заявник працював - російською мовою в комплексной хозрасчетной бригаде, а в довідці зазначено в цеху гумотехнічних виробів. При цьому визначено, що страховий стаж заявника складає 26 років 10 місяців 19 днів (на зазначених роботах - 5 років 3 місяці 13 днів).

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, обставини справи, що мають значення для розгляду та вирішення справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 12 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788), встановлено умови призначення пенсій за віком.

Право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 1788, право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Суд встановив, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 04.02.1999 року прийнятий учнем ручного формування, який бере участь у литті на Херсонський чавуноливарний завод. З 15.03.1999 року йому присвоєно другий розряд формувальника ручного формування, що бере участь у литті. Згідно записів у трудовій книжці від 15.12.1999 та від 14.05.2004 робоче місце «формувальника ручного формування, що бере участь у литті» атестоване як таке, що дає право на Список №1. 28.11.2008 року позивача звільнено згідно п.1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін).

Відповідно даних трудової книжки позивача з 14.03.2009 по 20.07.2018 року ОСОБА_1 працював у ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» на посаді формувальника ручного формування. Згідно запису від 02.07.2008 робоче місце «формувальник ручного формування, що бере участь у литті» атестоване як таке, що дає право на Список №1. Згідно запису від 25.01.2010 року робоче місце «формувальник ручного формування ЛВ ПФВ» атестоване як таке, що дає право на Список №1. 02.02.2012 року позивачу присвоєно третій розряд формувальника ручного формування, а 09.09.2013 року четвертий розряд. Відповідно запису від 16.03.2015 року робоче місце «формувальника ручного формування» атестоване як таке, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2. 20.07.2008 року позивач звільнений згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Спірними щодо зарахування до стажу, який дає право на пільгову пенсію за віком за списком №1, у даних правовідносинах є такі періоди:

- 15.03.1999 по 28.11.2008 у Дочірньому підприємстві «Херсонський чавуноливарний завод» ВАТ «Херсонські комбайни»;

- з 03.12.2009 по 15.03.2015 у ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод».

З рішення про відмову у призначенні пенсії № 213050025383 від 04.11.2021 вбачається, що на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії, вік заявника становить 50 років.

Страховий стаж заявника відповідно оскаржуваного рішення від 04.11.2021 року складає 26 років 10 місяців 19 днів (на зазначених роботах 5 років 3 місяці 13 днів).

При цьому, до страхового стажу заявника за списком № 1 не зараховано період з 15.03.1999 по 28.11.2008 року. Підставою не зарахування слугувало рішення комісії протокол від 12.10.2021 р. №12, оскільки відсутні первинні документи.

Зі змісту рішення про відмову у призначенні пенсії № 213050025383 від 04.11.2021 вбачається, що період роботи у ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» з 03.12.2009 по 15.03.2015 відповідачем враховано до пільгового стажу позивача. Зазначений період складає 5 років 3 місяці 13 днів, що відповідає зазначеному у даному рішенні та рахується відповідачем як час відпрацьований на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1.

На підставі викладеного, суд приходить висновку, що вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування рішення щодо відмови в зарахуванні до стажу, який дає право на пільгову пенсію за віком за списком № 1, стажу роботи формувальником ручної формовки, який бере участь у литті з 03.12.2009 до 15.03.2015 на ТОВ "ТПК "Херсонський ливарний завод" не є спірними.

Щодо зарахування позивачу до стажу, який дає право на пільгову пенсію за віком за списком № 1, стажу роботи формувальником ручної формовки, який бере участь у литті з 15.03.1999 по 28.11.2008, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 (далі- Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов, праці за час виконання роботи до 21.08.1992р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992р.

На час виконання у вищезазначений період трудових обов`язків Позивача підлягають застосуванню:

розділ XIV «Металообробка» 21500000 Ливарне виробництво Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 11 березня 1994 р. №162 (зі змінами), де також було передбачено посаду « 2150100а-19430 Формувальники ручного формування»;

розділ XI «Оброблення металу» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 16 січня 2003 р. № 36 (зі змінами), де було передбачено посаду: « 11.1а - формувальники ручного формування, які беруть участь у литті металу»;

Тобто, відповідно зазначених Списків №1 і №2, право на зарахування до стажу, який дає право на пільгову пенсію за віком за списком № 1 стажу роботи формувальником ручної формовки, який бере участь у литті позивач має тільки за період з 16.01.2003 по 28.11.2008. Тобто, за час, коли посада формувальника ручного формування, що бере участь у литті містилась у Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Період праці позивача на посаді формувальника ручного формування з 15.03.1999 по 15.01.2003 року може бути зараховано до його стажу при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах тільки за Списком №2.

Суд зазначає, що підставою не зарахування позивачу до пільгового стажу за списком №1 періоду 15.03.1999 по 28.11.2008 стало рішення відповідача про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи.

Так, відповідно витягу з протоколу від 21.10.2021 №12 відповідачем встановлено, що в записах №№ 9,10 трудової книжки позивача проведено записи про атестацію робочого місця "формувальника ручного формування, який бере участь в литті" за списком № 1 за наказами вiд 15.12.1999 № 196, вiд 14.05.2004 № 1094. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.02.2019 припинена діяльність дочірнього підприємства "Херсонський чавуноливарний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод" (код ЄДРПОУ 24112927). За інформацією Трудового архіву м. Херсона документи Херсонського чавуноливарного заводу на зберігання до архівної установи не надходили (лист вiд 13.07.2021 № 01-15/1365). За повідомленням виконавчого комітету Херсонської міської ради (довідка від 30.10.2019 № 8-8847-19/12) ДП "Херсонський чавуноливарний завод" ТОВ науково- виробничого підприємство "Херсонський машинобудівний завод" (ідентифікаційний код 24112927) зареєстроване 11.03.1997 та припинено дiяльнiсть 27.02.2019. 15.03.2013 було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів, а саме: зміна повного та скороченого найменування, зміна складу засновників та інше. З 15.03.2013 засновником виступає Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого пiдприемство "Херсонський машинобудівний завод" (далі ТОВ НВП "ХМЗ"). За повідомленням виконавчого комітету Херсонської міської ради (довідка від 30.10.2019 № 8-8847-19/12) ДП "Херсонський чавуноливарний завод" ТОВ науково- виробничого підприємство "Херсонський машинобудівний завод" (ідентифікаційний код 24112927) зареєстроване 11.03.1997 та припинено дiяльнiсть 27.02.2019. 15.03.2013 було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів, а саме: зміна повного та скороченого найменування, зміна складу засновників та інше. З 15.03.2013 засновником виступає Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого пiдприемство "Херсонський машинобудівний завод". Листом вiд 24.10.2019 № 01/399 TOB НВП "ХМЗ" (код ЄДРПОУ 35788406) повідомлено, що товариство не є правонаступником ліквідованого ДП "Херсонський чавуноливарний завод" ТОВ НВП "ХМЗ", будь-які документи дочірнього підприємства в товаристві відсутні.

Таким чином, відповідачем відмовлено ОСОБА_1 в зарахуваннi періоду роботи формувальником, який бере участь у литті з 15.03.1999 по 28.11.2008 на дочірньому підприємстві "Херсонський чавуноливарний завод" вiдкритого акціонерного товариства "Херсонські комбайн" до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком за списком № 1 з підстав відсутності первинних документів.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такі самі положення передбачені п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року по справі № 195/840/17.

Матеріалами справи підтверджено, що періоди роботи, які не були враховані відповідачем до пільгового стажу записані у трудовій книжці позивача.

Дослідивши копію трудової книжки позивача, суд встановив, що в ній зазначені записи, які містять повну інформацію: дати прийняття та звільнення, посада та місце роботи, на підставі якого документу здійснений запис у трудовій книжки, атестація робочих місць як таким, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 і №2, відповідні печатки та підписи уповноваженої особи.

Будь-яких доказів того, що надана позивачем трудова книжка містить в собі недостовірну інформацію, відповідачем в оскаржуваному рішенні від 21.10.2021 №12 та від 04.11.2021 №213050025383 зазначено не було.

Тому, суд доходить висновку, що відсутні підстави для застосування до позивача п. 20 Порядку № 637 та не врахування відомостей з трудової книжки для зарахування пільгового стажу.

В даному конкретному випадку, стаж позивача підтверджується як відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, так і наданою позивачем трудовою книжкою.

Крім того, у трудовій книжці ОСОБА_1 внесені записи про атестацію робочих місць позивача як таких, що дають право на пільгову пенсію за списком № 1. Вiдповiдач не спростовує достовірності наведених записів.

Тому, право вимагати від позивача надання первинних документів в ГУ ПФУ не з`явилось.

Натомість, з аналізу записів трудової книжки позивача, судом встановлено, що в період з 15.03.1999 по 28.11.2008 року ОСОБА_1 обіймав посаду "формувальника ручного формування, який бере участь у литті на Дочірньому підприємстві "Херсонський чавуноливарний завод" ВАТ "Херсонські комбайни".

При цьому, як встановлено судом, тільки стаж роботи на зазначеній посаді за період 16.01.2003 по 28.11.2008 року дає право на пільгову пенсію за віком за списком №1. (Всього 5 років 10 місяців 12 днів).

Враховуючи встановлені та з`ясовані судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішення відповідача від 25.10.2021 № 7467/03-16 "Про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи" та від 04.11.2021 №213050025383 "Про відмову у призначенні пенсії" ОСОБА_1 , щодо відмови в зарахуванні до стажу, який дає право на пільгову пенсію за віком за списком № 1, стажу роботи формувальником ручної формовки, який бере участь у литті з 16.01.2003 по 28.11.2008 на ТОВ "ТПК "Херсонський ливарний завод" (ЄДРПОУ - 35469414), а також щодо відмови призначити з 01.11.2021 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV є правомірними та належать задоволенню.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на пільгову пенсію за віком за списком № 1, стаж роботи формувальником ручної формовки, який бере участь у литті, з 16.01.2003 по 28.11.2008 на Дочірньому підприємстві "Херсонський чавуноливарний завод" ВАТ "Херсонські комбайни".

Щодо вимоги позивача зобов`язати Головне управління ПФУ в Херсонській області призначити з 01.11.2021 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058- IV, суд зазначає наступне.

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховує положення Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві з застосуванням слова може.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.11.2021 року про призначення пенсії, зарахувавши період роботи з 16.01.2003 по 28.11.2008 в Дочірньому підприємстві "Херсонський чавуноливарний завод" ВАТ "Херсонські комбайни" на посаді формувальника ручної формовки, який бере участь у литті, до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з частковим задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 25.10.2021 № 7467/03-16 "Про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи" та від 04.11.2021 №213050025383 "Про відмову у призначенні пенсії" ОСОБА_1 , щодо відмови в зарахуванні до стажу, який дає право на пільгову пенсію за віком за списком № 1, стажу роботи формувальником ручної формовки, який бере участь у литті з 16.01.2003 по 28.11.2008 на ТОВ "ТПК "Херсонський ливарний завод" (ЄДРПОУ - 35469414), а також щодо відмови призначити з 01.11.2021 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на пільгову пенсію за віком за списком № 1, стаж роботи формувальником ручної формовки, який бере участь у литті, з 16.01.2003 по 28.11.2008 на Дочірньому підприємстві "Херсонський чавуноливарний завод" ВАТ "Херсонські комбайни".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.11.2021 року про призначення пенсії, зарахувавши період роботи з 16.01.2003 по 28.11.2008 в Дочірньому підприємстві "Херсонський чавуноливарний завод" ВАТ "Херсонські комбайни" на посаді формувальника ручної формовки, який бере участь у литті, до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. 28 армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) зі сплати судового збору в розмірі 992 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. та 40 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук.