Рішення

від 11.11.2022 по справі 620/6196/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2022 року Чернігів Справа № 620/6196/22

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заяць О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та зобов`язати зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 в приватному підприємстві «КОСМОТ» в період з 29.12.2009 по 01.07.2013; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Чернігівської області здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням періодів роботи з 29 грудня 2009 року по 01 липня 2013 року в приватному підприємстві «КОСМОТ» відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказав, що наявність заборгованості перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи, за який підприємством-страхувальником не сплачено страхові внески, оскільки відповідальність за їх несплату несе страхувальник, в якому працює застрахована особа, а не остання.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, зважаючи на те, що згідно з індивідуальними відомостями застрахованої особи ОСОБА_1 (Форма ОК-5), номер облікової картки застрахованої особи: НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , відсутні відомості про сплату страхових внесків (єдиного внеску) за спірний період з грудня 2009 року по грудень 2010 року та з квітня 2011 року по червень 2013 року. Період за січень, лютий та березень 2011 року зараховано до страхового стажу, у зв`язку зі сплатою страхових (єдиного внеску) на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу. У зв`язку з чим, вважає, що дії Головного управління є правомірними.

У відповіді на відзив позивач заперечує щодо доводів відповідача та наполягає на позиції, викладеній у позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 30.06.2022 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» /а. с. 17/.

Відповідно до довідки форми ОК-5 індивідуальних відомостей про застраховану особу в ОСОБА_1 наявний страховий стаж з січня 1998 року по червень 2022 року /а. с. 12-15/.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області позивачу не було враховано страховий стаж за період з 29.12.2009 по 01.07.2013, протягом якого ОСОБА_1 працювала в приватному підприємстві «Космот» на посаді бухгалтера відповідно до наказу № 14-к від 29.12.2009, де згодом була переведена на посаду фінансового директора відповідно до наказу № 8-к від 01.08.2012. 01.07.2013. Надалі ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади за згодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України відповідно до наказу № 7-к від 01.07.2013, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.09.1979 /а. с. 10-11/.

Представником позивача в інтересах ОСОБА_1 12.08.2022 направлявся адвокатський запит до відповідача з метою отримання інформації стосовно того, коли було прийнято рішення про нарахування пенсії ОСОБА_1 , який стаж при призначенні пенсії було враховано, а який ні, інформацію з приводу розміру пенсії, а також з приводу того, чи подавався позов про стягнення ЄСВ з ПП «Космот», в якому працював на той час позивач за період 2009 року по липень 2013 року /а .с .23/.

У відповіді на адвокатський запит від 23.08.2022 № 2500-0202-8/28747 відповідач посилається на Закон України «Про інформацію» і Закон України «Про захист персональних даних» та не вбачає підстав для надання інформації щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 /а. с. 24/.

У листі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 12.08.2022 № 6212-4837/П-02/8-2500/22 на заяву позивача, зареєстровану 13.07.2022 за № 4837/П-2500-22, відповідач вказав, що в обліковій картці застрахованої особи зберігається вся актуальна інформація про застраховану особу, яка сформована відповідно до наданої роботодавцями звітності. Інформація про стаж застрахованої особи формується згідно нарахованої заробітної плати, своєчасної сплати єдиного соціального внеску (по всіх працівниках роботодавця) та подання звітності. Якщо сплата не була своєчасно проведена або не подано звіт, то дані про стаж сформуються тільки після повного погашення заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску та подання звіту.

За даними інформаційних систем Пенсійного фонду України у страхувальника ПП "КОСМОТ" (код ЄДРПОУ 34759494) наявний борг зі сплати єдиного соціального внеску, у зв`язку з чим позначки про сплату в індивідуальних відомостях застрахованих осіб не сформовані автоматично, і відповідно, страховий стаж працівникам даної організації не зараховано.

Відповідно до статті 25 пункту 6 Закону України № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зі змінами та доповненнями, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у календарної черговості їх виникнення. В разі погашення страхувальником в повному обсязі боргу по сплаті соціального внеску, страховий стаж буде зараховано автоматично /а. с.25/.

Не погодившись з таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та вважаючи бездіяльність відповідача щодо неврахування страхового стажу періоду роботи в приватному підприємстві «Космот» протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У свою чергу правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Закон № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 1 Закон № 1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За статтею 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Таким чином до 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Суд зауважує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (підпункт 2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (підпункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (підпункт 2.4. Інструкції).

Як встановлено судом, період роботи позивача з 29.12.2009 до 01.07.2013, протягом якого ОСОБА_1 працювала в приватному підприємстві «Космот» підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.09.1979 /а. с. 10-11/.

Крім того, Новозаводський районний суд м. Чернігова 23.12.2014, розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу, видав судовий наказ про стягнення з приватного підприємства «Космот» на користь ОСОБА_1 102 878 (сто дві тисячі вісімсот сімдесят вісім) гривень 65 копійок нарахованої, але не виплаченої заробітної плати /а. с. 26/.

Тож, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у оскаржений період, а також суд не встановив жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці позивача. Тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.

Крім того необхідно зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Окрім того суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція підтримана і Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи наведене, а також те, що доказів, які б свідчили про недостовірність записів трудової книжки ОСОБА_1 відповідачем не надано, на переконання суду, пенсійний орган протиправно не зарахував до страхового стажу періоди роботи позивача в приватному підприємстві «Космот» з 29 грудня 2009 року до 01 липня 2013 року.

Також щодо протиправності не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача вказаного періоду роботи у зв`язку із несплатою роботодавцем єдиного соціального внеску, суд вказує таке.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами частини 6 статті 20 Закону №1058-IV страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частини 12 статті 20 Закону № 1058- IV).

Згідно Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових зборів до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.06.1994 № 5-5 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду від 06.09.1996 № 11-1), статті 1 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками зборів на пенсійне страхування є підприємства, установи та організації усіх форм власності, які також несуть відповідальність за своєчасну сплату страхових внесків. Сама, застрахована особа не сплачує зборів та не несе відповідальності за несвоєчасну сплату страхових внесків підприємством, на якому вона працювала.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно з частиною 5 та 6 статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.

Всі місяці роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику, заробітну плату та утримало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні.

Згідно з статтею 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, страховий стаж провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

При цьому, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

З огляду на наведене суд вважає, що посилання відповідача на відсутність підстав для врахування отриманих ним сум заробітної плати у зв`язку з несплатою підприємством страхових внесків, є неправомірними, адже обов`язок щодо сплати страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 208/6680/16-а, від 20.03.2019 по справі № 688/947/17 та від 17.07.2019 по справі № 144/669/17, а також підтримано і Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи у постанові від 27.05.2021, якою було направлено справу № 343/659/17 на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Зважаючи на те, що обов`язок щодо сплати страхового внеску, так і обов`язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже, і відповідальність за не нарахування страхового внеску покладено також на страхувальника.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, не нарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування позивачу страхового стажу за спірний період із заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.

Вказаний правовий висновок щодо застосування наведених норм права викладений у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 560/4616/20, який відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, має бути врахований у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову та вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в приватному підприємстві «КОСМОТ» з 29 грудня 2009 року до 01 липня 2013 року; зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в приватному підприємстві «КОСМОТ» з 29 грудня 2009 року до 01 липня 2013 року та здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням періоду роботи в приватному підприємстві «КОСМОТ» з 29 грудня 2009 року до 01 липня 2013 року відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вказує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірності своїх дій.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду: договір про надання правової допомоги від 27.07.2022, акт виконаних робіт від 09.09.2022 за договором про надання правової допомоги від 27.07.2022, квитанцію до прибуткового касового ордера № 121 від 09.09.2022 на суму 5000,00 грн, ордер серії СВ № 1035948 від 09.09.2022, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю /а. с. 27-31/.

Отже, зважаючи на документально підтверджені докази, відсутність заперечень відповідача щодо стягнення правничої допомоги, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у розмірі 5 000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вказує, що на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн сплачений відповідно до квитанції від 08.09.2022 /а. с. 32/.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в приватному підприємстві «КОСМОТ» з 29 грудня 2009 року до 01 липня 2013 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в приватному підприємстві «КОСМОТ» з 29 грудня 2009 року до 01 липня 2013 року, та здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням періоду роботи в приватному підприємстві «КОСМОТ» з 29 грудня 2009 року до 01 липня 2013 року відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул.П`ятницька, 83-А,м.Чернігів,14005, код ЄДРПОУ: 21390940.

Повний текст рішення суду виготовлено 11 листопада 2022 року.

Суддя О.В. Заяць