Постанова

від 08.11.2022 по справі 160/4086/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 160/4086/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2022 року, (суддя суду першої інстанції Єфанова О.В.), прийняте в порядку спрощеного провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/4086/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд Плюс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробуд Плюс" звернулось до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0018670718 від 31.01.2022 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Головним управління ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Євробуд Плюс" (код ЄДРПОУ 34898640) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "АВТО ТРЕЙД ЛОГІСТІК" (код ЄДРПОУ 43652739), ТОВ "РОМЕКС ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 42198438) за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 року та всіх звітних періодів, в яких було задекларовано податковий кредит за взаємовідносинами з цими контрагентами, за результатами якої складено акт від 28.12.2021 №4701/04-36-07-18/34898640. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0018670718 від 31.01.2022 року. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0018670718 від 31.01.2022 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що реальність здійснених господарських операцій не підтверджується по ланцюгу постачання послуг контрагента позивача ТОВ «АВТО ТРЕЙД ЛОГІСТІК». На думку відповідача, позивач безпідставно сформував податкову звітність на підставі первинних документів по взаємовідносинам з означеним контрагентом. Відповідач наголошує, що податкове повідомлення рішення є правомірним та обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, позивач просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управління ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Євробуд Плюс" (код ЄДРПОУ 34898640) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "АВТО ТРЕЙД ЛОГІСТІК" (код ЄДРПОУ 43652739), ТОВ "РОМЕКС ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 42198438) за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 року та всіх звітних періодів, в яких було задекларовано податковий кредит за взаємовідносинами з цими контрагентами.

Перевіркою встановлено порушення:

п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість до сплати на суму 197286 грн., у тому числі за грудень 2020 року - 197286 грн. по відносинах з контрагентом - ТОВ "АВТО ЛОГІСТІК".

За результатами перевірки складено Акт від 28.12.2021 №4701/04-36-07-18/34898640 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0018670718 від 31.01.2022 року.

Відповідно до даних перевірки (аркуш Акту 29) підстави для визначення господарських операцій з TOB «РОМЕКС ТРЕЙД» нереальними відсутні.

Відповідачем була здійснена перевірка взаємовідносин позивача з ТОВ «АВТО ТРЕЙД ЛОГІСТІК», зокрема, на підставі Договору перевезення №3489-1811 від 18.11.2020 року.

Податкове повідомлення рішення №0018670718 від 31.01.2022 року є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Відповідно до п. 1.1. Договору від 18.11.2020 в порядку та на умовах, визначених: цим Договором, Перевізник (ТОВ «АВТО ТРЕЙД ЛОГІСТІК») зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу вантажу), а Замовник (ТОВ «Євробуд Плюс») зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

Найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим Договором узгоджуються Сторонами в додатках до цього 1 Договору (п. 1.2 Договору від 18.11.2020).

Перевезення здійснюється на підставі акту про надання послуг та товарно-транспортної накладної, належним чином оформленої за формою, встановленою чинним законодавством України (п. 2.1 Договору).

Ціна (вартість) перевезення вантажів (провізна плата) та умови її оплати визначені сторонами в розділі 3 Договору від 18.11.2020.

Так, ціна (вартість) перевезення (Провізна плата) кожного окремого вантажу (партії вантажу) розраховується сторонами з урахуванням тарифів Перевізника (узгоджених обома сторонами та чинних на момент здійснення перевезення) кількості (маси) вантажу та узгоджується Сторонами у Додатках до цього Договору (п. 3.1 Договору).

Позивачем під час проведення позапланової виїзної перевірки надано Відповідачу первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарської операції та фіксують факт її здійснення, а саме: договір перевезення №3489-1811 від 18.11.2020 року, рахунки на оплату №206 від 30.11.2020 та №89 від 18.11.2020, Акти надання послуг №183 від 30.11.2020, №145 від 18.11.2020, платіжні доручення №2116 від 14.12.2020, №2117 від 14.12.2020, а також товарно-транспортні накладні в кількості 52 шт.

Відповідачем в Акті від 28.12.2021 №4701/04-36-07-18/34898640 зазначено, що відповідно до ЄРПН не встановлено придбання ТОВ «АВТО ТРЕЙД ЛОГІСТІК» транспортних послуг від контрагентів постачальників. Відповідно до ЄРПН відсутнє придбання послуг пов`язаних з орендою транспортних засобів, лізингом, а придбані ТОВ "АВТО ТРЕЙД ЛОГІСТІК" сідельні тягачі марки DAF CF 85.410 та MANTGS 18.320 відсутні у відомості про об`єкти оподаткування. Водії, зазначені у товарно-транспортних накладних не є співробітниками ТОВ «АВТО ТРЕЙД ЛОГІСТІК».

Натомість суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов`язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про заниження позивачем ПДВ, сплачених в ціні товару, поставленого на адресу позивача.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під час проведення перевірки, податковим органом зазначено про порушення позивачем вимог податкового законодавства з огляду на аналіз податкової інформації про відсутність у контрагента позивача трудових та матеріальних ресурсів.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки відповідача необґрунтованими з огляду на наступне.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Так, Рішенням Європейського суду з прав людини у справах І Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція викладена і у п.38 рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), а саме: … коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Відтак, наявність у податкового органу інформації, яка може свідчити про порушення третіми особами податкової дисципліни, не може вказувати на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту, за відсутності у податкового органу доказів участі платника в таких зловживаннях.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з надання послуг позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили несумлінність позивача як платника податків.

Верховним Судом по справі №К/990/4256/17 від 27.02.2018 року зроблено висновок, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції відповідачем не доведено факту порушення позивачем вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з його контрагентом у періоді, що перевірявся.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. б) п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

... б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, платник податку на додану вартість має право на формування податкового кредиту з ПДВ, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, на бюджетне відшкодування, або зарахування її до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за умови дотримання ним зазначених вище умов, при цьому, його право знаходиться у прямій залежності від підтвердження відповідних господарських операцій розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Як правильно зазначено судом першої інстанції відповідачем, в ході здійснення перевірки позивача не встановлено та в акті не відображено жодного порушення позивачем будь-якої з зазначених вище обов`язкових умов, встановлених ПК України, що дають позивачу право на включення від`ємних значень сум, розрахованих згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, до суми бюджетного відшкодування або до складу податкового кредиту за ПДВ наступного звітного періоду - при здійсненні позивачем операцій з придбання товарів за договором, укладеним з ТОВ АВТО ТРЕЙД ЛОГІСТІК.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що наданими до перевірки та до суду первинними документами в повній мірі підтверджено правомірність формування позивачем податкової звітності та сплати податкових зобов`язань, тому висновки податкового органу про порушення податкового законодавства та прийняті на їх підставі податкові повідомлення рішення є необґрунтованими та неправомірними.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу необґрунтованості прийнятих відповідачем податкового повідомлення рішення, що свідчить про наявність законних підстав для його скасування.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для зміни або скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2022 року в адміністративній справі №160/4086/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий - суддяО.О. Круговий

суддяТ.С. Прокопчук

суддяА.В. Шлай