Рішення

від 10.11.2022 по справі 640/11842/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2022 року м. Київ № 640/11842/22

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «ІЗУМРУД»

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс»

про визнання протиправним та скасування рішення в частині,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «ІЗУМРУД»( далі - позивач/ТОВ «Завод «ІЗУМРУД») з позовом до Київської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним пункт 42 розділу «Святошинський р-н» Таблиці №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві») згідно з яким, земельну ділянку розташовану на вул. Сосніних Сім`ї, 11 включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.01.2013 року позивач є власником нерухомого майна, а саме цілісного майнового комплексу Київського державного підприємства «Ізумруд», розміщеного по вул. Сім`ї Сосніних, 11 в м. Києві. Відповідно до договору купівлі продажу та Договору про переведення боргу цілісний майновий комплекс КДП «Ізумруд», загальною площею 36 040,90 кв.м. у м. Києві знаходиться на трьох земельних ділянках, загальною площею 46 904 кв.м. Згідно пункт 42 розділу «Святошинський р-н» Таблиці №1 додатка №5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві») земельну ділянку розташовану на вул. Сосніних Сім`ї, 11 включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за Комунальним підприємством «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС».

Позивач вважає, що оскаржуване рішення безпосередньо впливає на його законні інтереси та права, оскільки призводить до незаконного користування майном позивача, а саме об`єктом основних засобів «Автостоянка на 70 автомашин», яка знаходиться на цій земельній ділянці, третіми особами. Крім цього, вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням вимог податкового та земельного законодавства та положень, які регламентують порядок відведення земельних ділянок під майданчики для платного паркування, облаштування на них платних автостоянок та встановлення правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу. Вважає, що відповідач в порушення вимог земельного законодавства не сформував і не визначив межі земельної ділянки, які планували відвести під майданчик для паркування транспортних засобів. Тобто не вчинив дій, на підставі яких мав визначити межі землі на місцевості, цільове призначення та інші, пов`язані з цим фактом дії, зокрема з присвоєння їй вірної адреси, поштової адреси чи інших ідентифікаційних дій, що призвело в тому числі до плутання з даними і неможливістю ідентифікувати місцезнаходження паркувального майданчика, визначеного у спірному рішенні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

30.08.2022 року відповідач- Київська міська рада направила до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила про недоведеністю порушених прав позивача, наявністю у відповідача права приймати рішення відносно земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності міста Києва, відсутністю реєстрації права користування земельною ділянкою за позивачем, а також правом здійснювати діяльність з паркування виключно визначеним Київською міською радою оператором або особами, з якими оператором укладено відповідний договір. Також акцентує увагу на тому, що позивач не мав правових підстав для користування земельною ділянкою станом на день прийняття оскаржуваного рішення.

Від позивача 28.09.2022 року надійшла до суду відповідь на відзив відповідача, в якому повністю заперечує доводи відповідача про недоведеність порушення прав позивача. При цьому позивач підтримує свої доводи зазначені у позовній заяві, щодо підстав користування земельними ділянками. Просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 12.09.2022 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» .

Третя особа КП «Київтранспарксервіс» 13.10.2022 року надіслала до суду пояснення на позов, в яких зазначає, що оскаржуваним рішенням жодним чином не порушуються права та інтереси позивача. НА момент прийняття спірного рішення позивач не мав жодних документів на виділену для паркування підприємству земельну ділянку. На даний час КП «Київтранспарксервіс» уклав з ТОВ «Парк Адмін» Договір про надання майданчика в експлуатацію, утримання та облаштування, яке почало експлуатувати паркувальний майданчик по вул. Сімї Сосніних,11 в м. Києві. Вважає, що Київська міська рада діяла в рамках чинного законодавства і у спосіб передбачений законодавством.Вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між Фондом державного майна України (далі - Фонд/ФДМУ) та ТОВ «Імперія «Комфорту» на аукціоні 06.07.2012 року було укладено Договір № 273 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Київського державного підприємства «Ізумруд» (далі -КДП «Ізумруд»), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №3491.

07.11.2012 між ТОВ «Імперія «Комфорту» та позивачем, за погодженням із Фондом, було укладено Договір про переведення боргу за Договором купівлі продажу КДП «Ізумруд» від 06.07.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Шевельовою В.М. 07.11.2012 року за реєстровим № 1163.

Згідно розділу ІІІ Договору про переведення боргу в порядку та на умовах визначених цим Договором , сторони домовились про заміну Боржника в Основному договорі, і у зв`язку з чим, первісний боржник (ТОВ «Імперія «Комфорту») перевело свої боргові зобов`язання на нового боржника (ТОВ «Завод «Ізумруд»), який приймає на себе всю юридичну відповідальність первісного боржника за Основним договором.

Таким чином, з урахуванням згаданих вище Договорів позивач - ТОВ «Завод «Ізумруд» набуло у власність цілісний майновий комплекс КДП «Ізумруд», що включає в себе всі його активи та пасиви згідно зі зведеним актом інвентаризації станом на 31.05.2011, який розташований на земельних ділянках у м. Києві по вул. Сім`ї Сосніних, 11, загальною площею 46904 кв.м. та в смт. Рокитне, вул. Незалежності,11 в Рівненській області, загальною площею 7461 кв.м.

Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.01.2013р. та Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.01.2013 № 115241 позивач є власником нерухомого майна - цілісного майнового комплексу КДП «Ізумруд».

Відповідно до пп.1.1.1. п.1 Договору купівлі-продажу та абзацу 9 п.1 Договору про переведення боргу, цілісний майновий комплекс КДП «Ізумруд», загальною площею 36 040,90 кв.м. був розташований у м. Києві на трьох земельних ділянка по вул. Сім`ї Сосніних,11, а саме:

-земельна ділянка площею 28689 кв.м., кадастровий номер 8000000000:75:325:0007, з цільовим призначення - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих і господарських будівель КДП «Ізумруд», постійне користування на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 07.12.2004р. №05-9-00010;

-земельна ділянка площею 16 221,2 кв.м. кадастровий номер 75:325:015;

-земельна ділянка площею 1993,32 кв.м., кадастровий номер 75:325:006.

Відповідно до наказу Фонду від 09.08.2012 № 3275 «Щодо прийняття рішення про припинення Київського державного підприємства «Ізумруд» та наказу Фонду від 14.11.2012 року № 3827 «Щодо внесення змін до наказу ФДМУ від 09.08.2012 № 3275 «Щодо прийняття рішення про припинення КДП «Ізумруд» та на підставі Договору купівлі-продажу і Договору про переведення боргу, ТОВ «Завод «Ізумруд» стало правонаступником всіх прав та обов`язків КДП «Ізумруд», місцезнаходження якого: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 11, ЄДРПОУ 05792885.

Згідно з абзацом 9 пп.5.2.4 п.5 Договору купівлі-продажу та абзацу 9 п.ІУ.1.4. ст.ІУ Договору про переведення боргу, позивач , як покупець цілісного майнового комплексу був зобов`язаний Фондом вирішити питання впорядкування земельних ділянок, на яких розташований КПД «Ізумруд».

На виконання зазначених вище зобов`язань Позивач щодо земельної ділянки площею 2,8689 га., кадастровий номер 8000000000:75:325:0007 після розроблення відповідної документації уклав 06.05.2020 року з Київською міською радою Договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кравченко Н.П., зареєстрований в реєстрі за № 213.

Копія договору оренди від 06.05.2020 міститься у матеріалах справи .

Право оренди позивача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 06.05.2020, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52158794 від 06.05.2020, вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки, строк дії: 10 років, дата закінчення дії: 06.05.2030, адреса: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, земельна ділянка 11; цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид користування земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих і господарських будівель та споруд; кадастровий номер: 8000000000:75:325:0007; площа 2.8689 га;.

Щодо земельної ділянки пл.1,6221 га , суд встановив, що позивачем 26.01.2017 року було подано до Київської міської ради клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки № К-29085. 02.03.2017 року позивач повідомив Київську міську раду про початок проведення робіт з складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 1,6221 га за принципом мовчазної згоди.

18.08.2020 року розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивач на підставі заяви передав на погодження Держгеокадастру. За результатами його розгляду земельну ділянку пл. 1,6221 га було зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 800000000067563256001, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

02.10.2020 року позивач через ЦНАП подав до відповідача всю документацію з оригіналом проекту землеустрою для прийняттям рішення щодо передачі земельної ділянки 1,6221 га в оренду. Листом від 09.10.2020 року № 05716-19227 вказані документи відповідач повернув позивачу на доопрацювання.

Щодо земельної ділянки пл.0,199332 га , суд встановив, що позивач 19.10.2020 року подав клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо цієї ділянки з цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування об`єкту транспортної інфраструктури (для влаштування заїзду та місця для відстою автотранспорту).

30.11.2020 року позивач звернувся до Київської міської ради з заявою-повідомленням про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл.0,199332 га в оренду.

Розроблений проект землеустрою про відведення земельної пл.0,199332 га було подано Держгеокадастру на реєстрацію та присвоєння кадастрового номеру. Згідно витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку пл.0,199332 га, її площа була збільшена і становить 0,2097 га, кадастровий номер 8000000000:75:325:0004, місце розташування м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 11-д, цільове призначення:12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, вид використання земель- для експлуатації та обслуговування об`єкту транспортної інфраструктури (для влаштування заїзду, виїзду та місця для відстою автотранспорту).

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 27.09.2021 року №05716-26588 повернув позивачу на доопрацювання проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2097га (0,199332 га) в оренду.

Судом встановлено, що за договором купівлі- продажу КПД «Ізумруд» на земельній ділянці 0,199332 га, яка після розробки проекту землеустрою набула площу 0,2097 га знаходиться «Автостоянка на 70 автомашин», яка належить позивачу на праві власності, що підтверджується також довідкою про балансову вартість майна ТОВ «Завод «Ізумруд» в якій на рахунку 103 обліковується об`єкт Основних засобів «Автостоянка на 70 автомашин», інвентарний номер 1200002.

Поряд із цим, судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 31.08.2021 №2185/22 26«Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» Таблицю №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 24.12.2020 №22/22) викладено в новій редакції, згідно якої земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул.Сімї Сосніних,11 як паркувальний майданчик закріплено за КП «Київтранспарксервіс».

За наслідком прийняття відповідачем вищезазначених змін, відомості про закріплення за КП «Київтранспарксервіс» земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул.Сімї Сосніних,11, містяться в пункті 42 Таблиці 1 до додатку 5 до рішення Київської міської ради.

Позивач просить визнати протиправним та нечинним пункт 42 розділу «Святошинський р-н» Таблиці 1 до додатку 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (з подальшими доповненнями та змінами), згідно якого земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул.Сімї Сосніних,11, як паркувальний майданчик закріплено за КП «Київтранспарксервіс», оскільки рішення в цій частині порушує права та законні інтереси щодо землекористування, а також перешкоджає позивачу мирно володіти своїм майном.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.140 Конституції України особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі-Закон №280/97-ВР).

Частиною 5 ст.16 Закону №280/97-ВР визначено, від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст.17 Закону № 280/97-ВР, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом (ч.1 ст. 18 Закону №280/97-ВР).

Згідно п.31 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Положення ч.1 ст.60 Закону № 280/97-ВР визначають, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частина 5 згаданої вище статті Закону № 280/97-ВР визначає, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.22 Закону України від15 січня 1999 року №401-Х1У «Про столицю України - місто-герой Київ» у зв`язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право: встановлювати порядок утримання та експлуатації об`єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

З урахуванням зазначеного вище, слід дійти висновку, що Київська міська рада в межах своєї компетенції, має право щодо володіння, користування та розпорядження лише об`єктами права комунальної власності.

Згідно ст.ст. 316, 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Положення ч.1 та ч.6 ст. 316 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Як встановлено судом позивач ТОВ «Завод «Ізумруд» є власником будівель, споруд і майна, розміщених на земельних ділянках за адресами вул. Сім`ї Сосніних, 11 та вул. Сім`ї Сосніних,11-д в м. Києві.

Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до роз`яснення Конституційного Суду України, наданого в рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, про те сутність змісту основного права не може бути порушена. У .2.1 рішення від 01.06.2016 №2-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження щодо реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі» (Закон №161-XIV), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Дана норма кореспондується з положеннями статті 93 Земельного кодексу України.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (ч. 1 ст. 3 Закону №161-XIV).

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ч. 2 ст. 4 Закону №161-XIV).

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 5 Закону №161-XIV). Орендарями земельних ділянок можуть бути громадяни і юридичні особи (п «в» ч. 2 ст. 5 Закону №161-XIV).

За положеннями статті 13 Закону №161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень статті 24 Закону №161-XIV на орендодавця покладено обов`язок не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Водночас, в силу частини першої статті 25 Закону №161-XIV орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Звіту про оцінку вартості цілісного майнового комплексу КДП «Ізумруд», станом на 31.05.2011 року, яке за договором купівлі-продажу від 06.07.2012 року перейшло у власність позивача, об`єкти нерухомості ЦМК КДП «Ізумруд», знаходиться за адресою вул. Сімї Сосніних,11 в м. Києві на земельній ділянці №1, яка складається з трьох частин:

-земельна ділянка №1.1 пл.2.8689 га ( кадастровий номер 8000000000:75:325:0007);

--земельна ділянка площею 1.6221 га (кадастровий номер 8000000000:75:325:0001);

-земельна ділянка площею 1993,32 кв.м., яка збільшена у площі до 0,2097 га із присвоєнням нової адреси: м. Київ, вул.Сімї Сосніних,11-д з кадастровим номером 8000000000:75:325:0004.

Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:325:0007 судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено 06.05.2020 року договір оренди земельної ділянки, за яку позивач сплачує орендну плату, а стосовно земельних ділянок з кадастровим номером 8000000000:75:325:0001 та 8000000000:75:325:0004 позивачем розроблені проекти землеустрою про відведенні земельних ділянок в оренду, однак документація по цих земельних ділянках повернута Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради позивачу для доопрацювання в період коли приймалось оскаржуване рішення. Позивач, щодо даних земельних ділянок сплачує земельний податок.

З матеріалів справи вбачається, що суб`єктом владних повноважень вчинялись дії спрямовані на розгляд проекту землеустрою про відведення земельних ділянок позивачу в оренду, так як на згаданих земельних ділянках знаходиться споруди та майно останнього. Однак відповідач не вирішивши питання позивача щодо користування земельними ділянками з кадастровим номером: 8000000000:75:325:0001 та 8000000000:75:325:0004 та без її вилучення, закріпив ділянку як паркувальний майданчик за КП «Київтранспарксервіс».

В контексті наведених обставин, суд враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у контексті дотримання принципу належного урядування. Зокрема, у рішенні у справі Рисовський проти України ЄСПЛ вказав на те, що принцип належного урядування, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Згідно зі статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Так, рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 №930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві», КП «Київтранспарксервіс» визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 «Про правила благоустрою м. Києва» організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором, яким є КП «Київтранспарксервіс» або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» затверджено Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів у м. Києві (додаток 5 до рішення), відповідно до п. 1.1 якого платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням Київської міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

У даному рішенні наведено також Таблицю №1 «Перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс"» до додатку 5.

Рішенням від 24.12.2020 №22/22 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» таблицю №1 до додатку 5 викладено в новій редакції.

В подальшому, Таблицю №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 знову викладено в новій редакції пунктом 1 рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 24.12.2020 №22/22).

В останній редакції, відомості про закріплення за КП «Київтранспарксервіс» земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул.Сімї Сосніних,11, містяться в пункті 42 Таблиці 1 до додатку 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві». Загальна площа земельної ділянки згідно п.42 становить 1575,0 кв.м.

При цьому суд зауважує, що поряд із процедурою розгляду проектів землеустрою щодо відведення позивачу земельних ділянок по вул. Сімї Сосніних, 11 в м. Києві в оренду, відповідач одночасно відносить згадану земельну ділянку до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за КП «Київтранспарксервіс».

У постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004 року, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13.06.2019 №5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.

Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема у постановах від 24.11.2021 у справі №420/998/21, від 10.04.2019 у справі №826/16495/17, від 25.07.2019 у справі №826/13000/18, від 08.07.2021 у справі №160/674/19, від 19.08.2021 у справі №464/7343/17, від 21.09.2021 у справі №420/4649/19.

Згідно ч.1 ст.79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до положень ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно ст.15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об`єктів будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; частину земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація; відомості про назву, код (номер) меліоративної мережі, яка забезпечує гідротехнічну меліорацію відповідної земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак, судом встановлено, що згідно даних Державного земельного кадастру земельної ділянки за адресою м. Київ, вул.Сімї Сосніних,11 площею 1575,0 кв.м. немає, а отже суд приходить до висновку, що спірне рішення прийнято щодо невизначеної земельної ділянки.

Крім цього, абзацами 1 та 2 п.п.268-1.1.2 п.268-1 ст. 268-1 Податкового кодексу України встановлено, що перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради аьо ради обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення збору.

Згідно зп.п.14.1.104 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, майданчики для платного паркування - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів.

Згідно з п.п.14.1.229 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України спеціально відведені автостоянки - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначається органами місцевого самоврядування із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу.

До спеціально відведених автостоянок можуть належати комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів.

Не належать до спеціально відведених автостоянок гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платниками земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також земельні ділянки, що належать до прибудинкових територій;

Як було встановлено судом, позивач станом на момент прийняття спірного рішення є платником земельного податку по земельній ділянці пл.1,6221 га та земельній ділянці 0,2097 га , а також платником орендної плати по земельній ділянці пл. 2,8689 га., на яких був розміщений ЦМК КДП «Ізумруд» у м. Києві по вул. Сімї Сосніних,11.

З огляду на наведене, суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що відповідач хоча і уповноважений розпоряджатися майном територіальної громади, в той же час, зобов`язаний діяти добросовісно та не вчиняти дій, які порушують права та інтереси позивача, як власника будівель і споруд, майна, розміщених за адресами вул. Сім`ї Сосніних, 11 та 11-Д у м. Києві. Приймаючи рішення про закріплення спірної земельної ділянки, орендарем та користувачем якої є позивач, за КП «Київтранспарксервіс», відповідач, всупереч умов договору оренди, вимог земельного та податкового законодавства, протиправно надав КП «Київтранспарксервіс» право експлуатації цієї земельної ділянки без її вилучення з користування у позивача.

Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той час, коли відповідачем належним чином наведені позивачем посилання не спростовано, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути відповідача сплачений ним судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Ізумруд» - задовольнити.

2. Визнати протиправним та нечинним пункт 42 розділу «Святошинський р-н» Таблиці №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві») згідно з яким, земельну ділянку розташовану на вул. Сосніних Сім`ї, 11 включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за комунальним підприємством «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС».

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Ізумруд» 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню) судових витрат по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради( вул.Хрещатик,36 м. Київ, 01044, ЄДРПОУ 22883141).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України. Суддя Я.І. Добрянська