Постанова

від 10.11.2022 по справі 240/6951/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/6951/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

10 листопада 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС), Головного сервісного центру МВС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулась до суду з позовом до Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС), Головного сервісного центру МВС, в якому просила суд:

- визнати протиправними та скасувати наказ Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області від 16.03.2021 № 39 о/с, від 14.04.2021 №40 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста сектору персоналу Регіонального сервісного центру МВС Житомирській області.

- поновити її на посаді спеціаліста Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) з 07 квітня 2021 року.

- зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 квітня 2021 року по день ухвалення судового рішення.

- зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області нарахувати та виплатити вихідну допомогу при звільненні у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, а саме в розмірі 13295,10 грн.

- зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області нарахувати та виплатити дні тимчасової непрацездатності згідно листка непрацездатності серії АЛВ № 388796 від 24.03.2021 за період з 24.03.2021 по 05.04.2021.

- зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області здійснити перерахунок, нарахування та виплату недоотриманої щорічної основної відпустки, щорічної додаткової відпустки, компенсації за невикористані відпустки, грошової допомоги, виплату за рішенням суду, днів тимчасової непрацездатності.

- стягнути з Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській с області моральну шкоду в сумі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень) за незаконне звільнення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалась на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.

06 та 07 вересня 2022 року до суду від Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області та Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначено про безпідставність її доводів.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 серпня 2022 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач перебувала у трудових відносинах (державна служба) з Регіональним сервісним центром МВС в Житомирській області.

Відповідно до наказом РСЦ МВС від 15.06.2020 № 28 о/с в редакції наказів РСЦ МВС від 13.07.2020 № 33 о/с, 27.07.2020 № 34 о\с, 03.08.2020 № 35 о\с ОСОБА_1 відповідно до п. 11 ч. 1, п. 1 ч. З ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області звільнено з 03.08.2020, з посади спеціаліста сектору персоналу РСЦ МВС в Житомирській області.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 по адміністративній справі №240/14509/20, позов ОСОБА_1 до Регіонільного сервісного центру МВС в Житомирській області, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС), Головного сервісного центру МВС України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток задоволено частково.

На виконання вимог рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 та ст. 371 КАС України, наказом РСЦ МВС в Житомирській області від 19.02.2021 № 38 о/с ОСОБА_1 поновлена на посаді спеціаліста сектору персоналу РСЦ МВС в Житомирській області з 04.08.2020.

Відповідно до попередження від 22.02.2021 позивача повідомлено про припинення державної служби на підставі п. 1-1 ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку із ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області. Відповідно до акту складеного 22.02.2021 ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення з вищевказаним попередженням.

Згідно оскаржуваного наказу Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області від 15.06.2020 №28 о/с позивача було звільнено із займаної посади з 16.03.2021 у зв`язку із ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області, відповідно до пункту 1-1 ч. 1, пункту 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" (далі - №889-VIII).

Вважаючи вказаний наказ про звільнення протиправним, позивач завернулась до суду для захисту своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Так, ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII(Закон № 889).

Частиною 1 ст. 1 Закону №889 визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно до ст. 4 Закону №889 одним із принципів державної служби є забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження.

Згідно зі ст. 6 Закону №889 посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійної компетентності державних службовців.

Визначення підкатегорій посад державної служби та прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Частиною 1 ст. 87 Закону № 889 визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.

Згідно з ч. 3 ст. 87 Закону №889 суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №889 у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 41 Закону №889 державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

- на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

- на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно зі ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною 3 ст. 49-2 КЗпП України визначено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно спірного наказу, підставою для звільнення позивача є п. 1 ч.1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" з займаної посади з припиненням державної служби стало ліквідація Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 № 79.

На переконання колегії суддів не є спірним той факт, що в даному випадку Регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області був створений як юридична особа публічного права згідно з постановою КМ України "Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ" від 28 жовтня 2015 року N 889.

За змістом п.1 Положення про регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1405 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 19 травня 2017 року N 407) Регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області (далі - РСЦ МВС в Житомирській області) підпорядковувався Головному сервісному центру МВС як головному органу в системі територіальних органів з надання сервісних послуг МВС.

Відтак, ліквідація Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області як юридичної особи публічного права була зумовлена постановою КМ України "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 12 лютого 2020 року N79.

Приписи цієї постанови передбачали, що територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до впорядкування структури Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ.

У відповідності до вказаних вимог наказом Головного сервісного центру МВС №9 від 27.04.2020 затверджено Положення про регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС в Житомирській області.

За змістом вказаного Положення регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС в Житомирській області набув статусу філії Головного сервісного центру МВС.

Більш того, функції регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Житомирській області є абсолютно тотожними з функціями, передбаченими Положенням про регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1405 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 19 травня 2017 року N 407).

Загальновідомо, що згідно з ч. 2 ст. 81 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

В силу приписів статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Зазначене дає підстави зробити висновок, що припинення Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області відбулося в результаті реорганізації.

Водночас, перевіряючи правомірність чи протиправність дій відповідачів в межах даної адміністративної справи, суд апеляційної інстанції дає оцінку доводам апелянта з приводу порушення Регіональним сервісним центром МВС в Житомирській області процедури її звільнення.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач 22.02.2021 письмово повідомив позивача про її можливе наступне звільнення, у зв`язку із скорочення посади, яку вона обіймала, що свідчить дотримано вимоги абзацу першого частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» щодо попередження державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Водночас, колегія суддів критично ставиться до тверджень апелянта з приводу того, що відповідачами не було запропоновано позивачу усі наявні посади у цій установі, з огляду на наступне

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, з метою забезпечення прав ОСОБА_1 РСЦ МВС в Житомирській області 22.02.2021 року, звернулось до Житомирського міського центру зайнятості із проханням у сприянні її працевлаштування, а також до Головного сервісного центру МВС із листом про надання інформації щодо наявних рівнозначних посад державної служби, а також вакантні посади цивільного персоналу в філії ГСЦ МВС в Житомирській області для подальшого працевлаштування ОСОБА_1 .

Листом від 25.02.2021 року Головний сервісний центр повідомив РСЦ МВС в Житомирській області про відсутність вакантних посад державної служби - спеціалістів, одночасно повідомивши про наявність вакантної посади, що не належить до посад державної служби, а саме діловод територіального сервісного центру № 1843( на правах відділу м. Коростень) РСЦ ГСЦ МВС в Житомирській області.

Крім того, Головний сервісний центр МВС повідомив, що у разі виявлення бажання в ОСОБА_1 працевлаштуватися на вищевказану посаду запропоновано їх звернутись до Головного сервісного центру МВС.

Також, листом від 03.03.2021 №31/6-1142, наявного в матеріалах справи, РСЦ МВС в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 , що відповідно до наданої відповіді на звернення ліквідаційної комісії Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області, Головним сервісним центром МВС від 25 лютого 2021 року №31/7406 надано інформацію щодо відсутності рівнозначних вакантних посад державної служби при цьому повідомлено про наявність вакантної посади, що не належать до посад Державної служби, а саме - діловода територіального сервісного центру №1843 РСЦ ГСЦ МВС в Житомирській області.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 відмовилась від запропонованої посади, у зв`язку з тим, що запропонована посада перебуває у іншій місцевості, а також не належить до рівнозначних посад.

Тобто, враховуючи вищеперелічене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачами, було здійснено усіх можливих дій з метою працевлаштування позивача, що свідчить про дотримання вимог вказаних вище правових норм в частині можливості надання державному службовцю пропозиції про працевлаштування на вакантній посаді.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з`ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.

Суд зауважує, що докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.

На переконання апелянта факт вакантних посад, які були наявні на час її звільнення підтверджується штатним розписом РСЦ ГСЦ МВС в Житомирській області.

Проте, колегія суддів дослідивши документ на який посилається позивач, в становила, що із останнього не можливо встановити ким вказаний документ виданий, ким затверджений, також не можливо встановити якого саме періоду він стосується, а також не містить інших реквізитів передбачених Законом

Будь яких інших доказів в розумінні положень ст.ст. 773-76 КАС України, які б підтверджували доводи ОСОБА_1 в цій частині, останньою ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано, що свідчить про безпідставність твердження апелянта щодо наявності у відповідачів інших вакантних посад, які необґрунтовано не були запропоновані позивачу при звільненні

У ході судового розгляду справи судом не встановлено наявності у позивача будь-яких гарантій, визначених Законом України «Про державну службу» та Кодексом законів про працю України, які унеможливлюють її звільнення на підставі оскаржуваного наказу.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач неодноразово наголошувала на тому, що її безпідставно звільнили із займаної посади під час перебування на лікарняному, що свідчить про протиправність дій Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області щодо її звільнення.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає вказані твердження безпідставними, оскільки з матеріалів справи встановлено, що наказом РСЦ МВС в Житомирській області від 14 квітня 2021 оку були внесені зміни до наказу РСЦ МВС в Житомирській області від 16.03.2021 року №39о/с в частині дати звільнення та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що наказ Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області від 16.03.2021 № 39 о/с винесений з дотриманням вимог чинного Законодавства та не підлягає скасуванню.

Оскільки позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною вимогою від двох попередніх, у задоволенні яких суд відмовив, то вона також не підлягає задоволенню судом.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.