Постанова

від 09.11.2022 по справі 380/3440/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 380/3440/22 пров. № А/857/11777/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засіданняХабазні Ю.Є.,

за участю представника відповідачаБолотіна М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року прийняте суддею Гавдиком З.В. у місті Львові, у справі за позовом малого приватного підприємства «ІРЕНА» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання дій та бездіяльності протиправними,-

встановив:

мале приватне підприємство «ІРЕНА» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області про визнати протиправними та скасування рішень комісії Головного управління ДПС у Львівській області № 3444270/13807069 від 30.11.2021 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 02.11.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 3444268/13807069 від 30.11.2021 про відмову в реєстрації податкової накладної № 5 від 02.11.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних; № 3444271/13807069 від 30.11.2021 про відмову в реєстрації податкової накладної № 6 від 02.11.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних; №3444269/13807069 від 30.11.2021 про відмову в реєстрації податкової накладної № 7 від 02.11.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 4 від 02.11.2021 у Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію, № 5 від 02.11.2021 у Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію, № 6 від 02.11.2021 у Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію, № 7 від 02.11.2021 у Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 позовні вимоги задоволено.

14.07.2022 представник позивача подав до суду заву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути витрати на професійну правову допомогуу розмірі 10000,00 грн.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 заяву задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області та Державної податкової служби України на користь малого приватного підприємства «ІРЕНА» понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 250,00 грн. з кожного із відповідачів. В іншій частині заяви відмовлено.

Суд врахував принцип співмірності, в тому числі щодо предмету спору та розумності і визначив обґрунтованою суму у розмірі 500 грн. по суті за два складені процесуальні документи.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26 червня 2019, в якій викладено правові висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Оскільки позивачем не надано ніяких документів, які підтверджують відображення доходів та витрат від цієї операції, відсутності попереднього розрахунку суми судових витрат, не відображення у акті прийому-передачі наданої професійної правничої допомоги, зокрема, кількості витраченого часу на надання юридичної послуги, а тому ГУ ДПС у Львівській області просить відмовити у задоволені відшкодування витрат на правову допомогу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Частиною першоюстатті 308 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 252 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин першої, третьоїстатті 132 Кодексу адміністративного судочинства Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частин першої - четвертоїстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною дев`ятоюстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значенням справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Приписами пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VIвизначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VIінші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зістаттею 30 Закону № 5076-VIгонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 в справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 в справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 в справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 в справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналізуючи наведені правові норми, можна зробити висновок, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 в справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 в справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 в справі № 726/549/19.

Відповідно до частини сьомоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу суду надано такі докази:

-договір про надання правової допомоги № 163 від 12.01.2022, укладений між малим приватний підприємством «ІРЕНА» та Адвокатським об`єднанням «ЛЕКС ВЕКТОР»;

-платіжне доручення №160 від 12.07.2022 про сплату МПП «ІРЕНА» Адвокатському об`єднанню «ЛЕКС ВЕКТОР» 10000 грн.;

-акт №2/12/07/22-АО про надання юридичних послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги від 12.01.2022.

Отже, з вказаних документів встановлено, що позивачу надано послуги адвоката на суму 10000 грн, однак, такі, на думку суду першої інстанції, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та є явно завищеними, тому задоволено лише в частині - стягнуто 500 грн. з відповідачів.

Колегія суддів зазначає, що збір доказів для підготовки адміністративного позову, вивчення судової практики, включається до витрат, пов`язаних зі складанням адміністративного позову, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а тому дані витрати повинен понести позивач.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі становить 500 грн.

Колегія суддів критично ставиться до доводів скаржника про відсутність підстав для часткового задоволення заяви, оскільки такі жодним чином не обґрунтовані.

Скаржник лише покликається на правові висновки Верховного Суду, однак, не наводить причин для їх застосування при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу у цій справі. Крім того, апелянт не спростовує висновків суду першої інстанції щодо визначення суми, яка підлягає стягненню.

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі справа №826/841/17.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування додаткового рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.243,308,315,316,321,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року у справі № 380/3440/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 11.11.2022 року.