Рішення

від 11.11.2022 по справі 922/751/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2022 р.м. ХарківСправа № 922/751/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) до Приватного підприємства "Східці" (61022, м. Харків, вул. Сумська, 41, кв.13, код ЄДРПОУ 32695618) про стягнення 57 994,65грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті спожитої теплової енергії в сумі 46 637,71грн за період з січня 2016 року по квітень 2021 року включно, 3% річних в розмірі 2 948,60грн та збитки від інфляції в розмірі 8 408,34грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов договору про постачання теплової енергії № 11203 від 01.07.2004 не здійснює оплату за спожиту теплову енергію з посиланням на ст.ст.526, 610, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 11.04.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.04.2022 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача.

Проте, ухвала суду від 11.04.2022 повернута на адресу суду 24.04.2022.

За приписами ч.3 ст.120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч.5 ст.242 Господарського процесуального кодексу України учасникам, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну адреси ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала господарського суду Харківської області від 11.04.2022, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору суду не надходило.

За таких обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" відповідно до п.1.1 Статуту, засновано на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законодавчих актів України, та згідно рішення XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова" № 191/03 від 24.09.2003 належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Метою діяльності Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" є задоволення потреб населення м. Харкова, державних, кооперативних, суспільних, приватних підприємств і організацій у якісній тепловій енергії при найменших витратах, одержання прибутку для розвитку підприємств, забезпечення інтересів його працівників та задоволення їх економічних і соціальних потреб.

01.07.2004 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивач) та Приватним підприємством "Східці" (відповідач) укладено тимчасовий договір про постачання теплової енергії № 11203 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

За умовами п.2.1 договору теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання - протягом року;

- технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою;

- кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Адресою об`єкту теплоспоживання відповідача є нежитлові приміщення Кафе "Східці" загальною площею 108,1 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 41, які належать відповідачу на підставі договору купівлі-продажу № 1370 від 26.03.2003.

За умовами п.6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць

Відповідно до п.6.3 договору відповідач за 3 дні до потачку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість, зазначеної у додатку № 1 до договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

У п.6.5 договору сторони погодили, що різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується відповідачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.

Позивач взяті на себе зобов`язання за договором виконав належним чином та здійснив у приміщення відповідача за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 41 в опалювальний період з січня 2016 року по квітень 2021 року постачання теплової енергії в повному обсязі згідно умов договору.

Відповідач умови договору належним чином не виконав, виставлені позивачем рахунки не сплатив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість за вказаний вище період в розмірі 46 637,71грн.

За неналежне виконання договірних зобов`язань позивач нарахував відповідачу також 3% річних в розмірі 2 948,60грн та збитки від інфляції в розмірі 8 408,34грн за період з 20.07.2016 по 24.11.2021.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст.276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Також правовідносини сторін регулюються Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, тощо.

Згідно із ст.1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Позивач на підставі розпорядження про початок опалювального сезону 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 років та умов договору здійснив постачання теплової енергії до об`єктів відповідача, який визначено в додатку № 4 до договору.

Факт постачання теплової енергії підтверджується актами підключення споживача, наявними в матеріалах справи.

Згідно наданого позивачем розрахунку за спожиту теплову енергію здійснено розрахунок заборгованості за період з січня 2016 року по квітень 2021 на загальну суму 46 637,71грн.

Частиною 6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Такий же обов`язок відповідача закріплено і в абз.5 п.40 Правил користування тепловою енергією, відповідно до якого відповідач зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Як вже було встановлено судом, сторони погодили обов`язок відповідача згідно із п.6.3, п.6.5 договору за 3 дні до потачку розрахункового періоду сплачувати позивачу вартість, зазначеної у додатку № 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду; різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією відповідач зобов`язався сплачувати не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Факт наявності заборгованості на суму 46 637,71грн за період з січня 2016 року по квітень 2021 року підтверджується документально належними та допустимими доказами, наявними у справі.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості в сумі 46 637,71грн, доводи позивача, викладені у позовній заяві відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є цілком обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних на загальну суму 2 948,60грн та збитки від інфляції в розмірі 8 408,34грн за період з 20.07.2016 по 24.11.2021, що нараховані за зобов`язаннями за січень 2016 року по квітень 2017 року, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних на загальну суму 2 948,60грн та збитки від інфляції в розмірі 8 408,34грн за період з 20.07.2016 по 24.11.2021, що нараховані за зобов`язаннями за січень 2016 року по квітень 2017 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, позов є цілком обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладає на відповідача.

Разом з тим, суд вважає з необхідне звернути увагу, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи введення в Україні воєнного стану із 24.02.2022 та активні боєві дії на території м. Харкова, судом був наданий відповідачу більш тривалий час для можливості реалізувати свої процесуальні права та викласти свою правову позицію по справі.

Керуючись ст.ст.129, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Східці" (61022, м. Харків, вул. Сумська, 41, кв.13, код ЄДРПОУ 32695618) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) - 46 637,71грн основного боргу, 2 948,60грн 3% річних, 8 408,34грн збитків від інфляції, 2 481,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "11" листопада 2022 р.

Суддя Т.А. Лавренюк