Рішення

від 04.11.2022 по справі 523/14440/19

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/14440/19

Провадження №2/523/1614/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2022 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря - Щербан О.Д,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9, в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу "Житлове об`єднання "Цементник", треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, про визнання недійсним ордеру,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2019 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОК «Житлове об`єднання «Цементник», треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання ордеру про вселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виданого 30.09.2013 р. недійсним.

Позов обгрунтований тим, що у 2000 р. позивач вселилася в кімнату АДРЕСА_1 . Будинок знаходився на балансі ТОВ «Цемент» З 2001 р. по 2005 р. вона працювала в ТОВ «Цемент» на посаді інженера. 01.03.2004 р. вона, як працівник, заключила договір найму вказаного приміщення з ТОВ «Цемент». З 2000 р. і по цей час проживає в кімнаті АДРЕСА_2 та сплачує комунальні послуги , договір по теперішній час не розірваний. ОК «ЖО «Цементник» не мав права на видачу ордеру і не мав права на розпорядження майном, яке йому не належало. Ордер було видано на зайняту кімнату, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з моменту отримання ордеру договір найму на користування кімнатою не укладали, строк дії ордеру не поновлювали. Відтак даний ордер є недійсним.

Крім того, позивачка зазначає, що вимогу про визнання ордеру недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі, а враховуючи, що треті особи намагаються на цей час виселити позивача, на підставі ордеру, який автоматично втратив свою силу ще 30.10.2013 р. , то вона змушена звернутися з позовом для визнання ордеру недійсним, і тому просить поновити їй строк та розглянути позов.

20.09.2019 р. провадження у справі відкрито.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов з підстав вказаних в позові та просили вимогу задовольнити.

Представник відповідача та треті особи в засідання не з`явилися, повідомлені належним чином про розгляд справи.

Раніше в заяві про закриття провадження висловлював свої заперечення проти розгляду справи, через те, що позивачка зловживаючи своїми правами неодноразово звертається до судів різних інстанцій з позовами, які стосуються тих самих сторін та того ж нерухомого майна, в позовах їй було відмовлено, оскільки вони були надумані, безпідставні та незаконні. Також позовна заява з аналогічним складом сторін , з такими ж вимогами вже була розглянута.

Заявлене представником третьої особи клопотання про відкладення розгляду справи було залишено без задоволення через його необгрунтованість, виходячи з того, що третя особа ОСОБА_4 може приймати участь у розгляді справи через свого представника.

Заслухавши позивачку та її представника , дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з огляду на таке.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2014 року справа №523/19455/13-ц позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування жилим приміщенням, яке знаходиться в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 . Визнано протиправним та скасовано рішення загальних зборів членів ОК «Житлове об`єднання «Цементник» про надання ОСОБА_3 з сім`єю і ОСОБА_4 права зайняття жилої площі в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 , кімнати № НОМЕР_1 і АДРЕСА_5 , площею 19,8 кв. м та 20,1 кв. м, прийняте протоколом загальних зборів членів ОК «Житлове об`єднання «Цементник» від 21 серпня 2013 року № 2. Визнано протиправним та недійсним ордер на жилу площу № 5, виданий ОК «Житлове об`єднання «Цементник» 30 вересня 2013 року на право зайняття ОСОБА_3 з сім`єю і ОСОБА_4 , жилої площі у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 , кімнати № 8 і АДРЕСА_5 , площею 19,8 кв. м та 20,1 кв. м. Визнано, що ОСОБА_3 не набула та не має права користування жилим приміщенням та реєстрації місця проживання за вказаною адресою. Визнано, що ОСОБА_4 не набув та не має права користування жилим приміщенням та реєстрації місця проживання за вказаною адресою. Визнано за ОСОБА_1 право користування жилим приміщенням, яке знаходиться в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , з правом реєстрації місця проживання. Зобов`язано ОК «Житлове об`єднання «Цементник» видати ОСОБА_1 ордер на кімнату АДРЕСА_1 із укладанням договору найму жилої площі.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17.09.2014 року в частині визнання ОСОБА_4 і ОСОБА_3 такими, що не набули та не мають права користування жилим приміщенням і реєстрації місця проживання скасовано. Відмовлено ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання такими, що не набули і не мають права користування жилим приміщенням та реєстрації місця проживання. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17.09.2014 року в частині визнання протиправними і скасування рішення загальних зборів та ордеру на жиле приміщення змінено, виклавши резолютивну частину рішення у цій частині у новій редакції: «позов ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «Житлове об`єднання «Цементник», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправними і скасування рішення загальних зборів та ордеру на жиле приміщення задовольнити частково. Визнати недійсним рішення загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу «Житлове об`єднання «Цементник» від 21.09.2013 року, протокол № 6 у частині надання ОСОБА_3 права зайняття жилої площі 19,8 кв.м. + 20,1 кв.м., кімнат № № 8, 33 у гуртожитку по АДРЕСА_4 і визнати недійсним ордер від 30.09.2013 року, виданий обслуговуючим кооперативом «Житлове об`єднання «Цементник» на ім`я ОСОБА_3 на право зайняття із сім`єю з 2 осіб жилої площі 19,8 кв.м. + 20,1 кв.м. кімнат № АДРЕСА_6 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 вересня 2015 року касаційну скаргу представника ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17.09.2014 року та на рішення апеляційного суду Одеської області від 16.04.2015 року задоволено частково. Рішення апеляційного суду Одеської області від 16 квітня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2015 рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2014 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд апеляційної інстанції постановив, що оскаржуваним рішенням загальних зборів членів ОК «Житлове об`єднання «Цементник» від 21 серпня 2013 року та ордером від 30 вересня 2013 року, виданим на ім`я ОСОБА_3 на зайняття кімнати АДРЕСА_7 , права позивачки не порушуються, оскільки матеріали цієї справи не містять відомостей про те, що вона там проживала або претендує на зайняття кімнати № НОМЕР_2 у цьому гуртожитку. Крім того, ОСОБА_1 з 01 січня 2014 року не має законного права на проживання у кімнаті АДРЕСА_1 , оскільки дія договору найму жилого приміщення, укладеного між ОК «Житлове об`єднання «Цементник» та нею, закінчилась 31 грудня 2013 року.

УхвалоюВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішенняАпеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року залишено без змін.

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішенняАпеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Згідно рішення господарського суду Одеської області від 03 березня 2010 року справа №20/5-10-453 визнано за ОК «ЖО «Цементник» право власності на будівлю гуртожитку за адресою АДРЕСА_4 .

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04 червня 2014 року позов ОК «Житлове об`єднання «Цементник»до ТОВ «Цемент» про визнання з 2010 року права власності на будівлі гуртожитків за адресами: АДРЕСА_8 та АДРЕСА_4 , залишено без розгляду.

Як видно із змісту вказаних рішень судами вже було встановлено обставини та не підлягають доказуванню в силу норми ч.4 ст.82 ЦПК України.

Так встановлено судами, що з 02.07.2001 року по 03.03.2010 року на балансі ТОВ «Цемент» знаходився гуртожиток, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 . Згідно записам в трудовій книжці, позивачка працювала в ТОВ «Цемент» на посаді інженера з 29.08.2001 року по 13.09.2005 року.01.03.2004 року між ТОВ «Цемент» та ОСОБА_1 укладено договір найму житлового приміщення, а саме кімнати АДРЕСА_1 . 11.02.2011 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про вступ до кооперативу ОК «ЖО «Цементник». Протоколом №2 загальних зборів членів ОК «ЖО «Цементник» від 21 вересня 2013 року затверджено рішення загальних зборів про надання ОСОБА_3 кімнати №8. Цим же протоколом від 21.02.2013 року ОК «ЖО «Цементник» постановив відмовити ОСОБА_1 у вступі до кооперативу та попереджено її про виселення.

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживають у кімнаті АДРЕСА_7 , та зареєстровані за цією адресою.

30.09.2013 року ОК «ЖО «Цементник» видав ордер №5 на право зайняття ОСОБА_3 з сім`єю ОСОБА_4 жилої площі в гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 ; 33, розміром 19,8 + 20,1.

04.10.2013 року зареєстровано місце проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3 ; 33.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року позов ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОК «Житлове об`єднання «Цементник»,про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно будівлі гуртожитків, що розташовані за адресою: АДРЕСА_8 та АДРЕСА_4 , та зобов`язання внести відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно задоволено частково, скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на зазначені гуртожитки.

Згідно п. 11,12 договору найму жилого приміщення, укладеного між позивачкою та ТОВ «Цемент», цей договір діє до моменту закінчення його виконання, а в разі коли жодна зі сторін не вимагає його припинення за 30 днів до кінця календарного року, то він вважається автоматично пролонгований на наступний календарний рік. Рішенням загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу «Житлове об`єднання «Цементник» від 21 серпня 2013 року ОСОБА_1 , у зв`язку з систематичним порушенням умов договору, було попереджено про виселення та відмовлено у задоволенні її заяви про вступ в члени кооперативу. У зв`язку з цим, дія договору найму жилого приміщення, укладеного між позивачкою та ТОВ «Цемент», закінчено 31.12.2013 року. Висновок позивачки про його пролонгацію суперечить встановленим обставинам та матеріалам справи.

Відповідно до вимог статті 128 Житлового кодексу Української РСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Стаття 129 Житлового кодексу Української РСР передбачає, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Пунктом 10 Примірного положення про гуртожитки передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Статтями 58, 59 Житлового кодексу Української РСР визначені підстави і порядок видачі ордера та визнання ордера на жиле приміщення недійсним, зокрема, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Отже, ордер на жиле приміщення з огляду на його видачу на зайняте жиле приміщення може бути визнаним недійним лише у випадку, якщо особа, яка фактично проживає у приміщенні зайняла його на законних підставах.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 червня 2015 року № 6-83 цс 15, яка згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковою для судів.

Отже, оскільки ОСОБА_1 проживає в кімнаті № 8 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 з 2014 рокубез законних на то підстав, правових підстав для визнання ордеру № 5, виданого на ім`я ОСОБА_3 , недійсним за її позовом немає.

За змістом вказаних рішень судами також встановлено з довідки КП ОМБТІ та РОН від 27.01.2014 року, що ОСОБА_1 має власне житло за адресою: АДРЕСА_9 (140/1000 частин), на підставі договору дарування, що посвідчений Другою Одеською державною нотаріальною конторою 12.09.2006 року, зареєстрованим № 1-3579; ОСОБА_1 використала своє право на приватизацію житла, що надає Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», при приватизації квартири АДРЕСА_10 .

Відповідно до статті 127 ЖК УРСР, пункту 2 Примірного положення гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання. Під гуртожитки надаються спеціально спорудженні або переобладнані з цією метою жилі приміщення. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Згідно із частинами другою, третьою статті 132 ЖК УРСР працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Встановивши, що законним правом на проживання у спірній кімнаті гуртожитку ОСОБА_1 не наділена, з ТОВ «Цемент» в трудових стосунках не перебуває, в 2005 році звільнена за власним бажанням, має власне житло, а відтак не може вважатися такою, що потребує в забезпеченні її житлом за рахунок гуртожитку, продовжує проживати в спірній кімнаті з 2014 року без законних підстав, суд зробив висновок, що правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права користування кімнатою АДРЕСА_1 немає.

Також судом було визнано безпідставними вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання обслуговуючого кооперативу «Житлове об`єднання «Цементник» видати позивачці ордер та укласти з нею договір житлового найму, оскільки за приписами ст. ст. 6, 627 ЦК України діє принцип свободи договору ї сторони є вільними в укладанні договору та визнання його умов. Ордер на жиле приміщення видається на підставі правил ЖК УРСР, який не містить норм, які б передбачали підстави для видачі ОСОБА_1 ордеру для проживання в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 .

28.07.2016 р. рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради будинок передано на баланс КП "ЖКС "Пересипський".

Суворовська районна адміністрація уклала Договір найму на кімнату №8 з позивачем 11.01.2018 року. 06.02.2018 р. позивачку за вказаною адресою було зареєстровано.

На цей час будівля гуртожитку знаходиться у комунальній власності Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради.

14.08.2019 р. Суворовським районним судом м.Одеси у справі №523/19130/16-ц за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_1 третя особа: Одеська міська рада, Обслуговуючий кооператив «Житлове об`єднання «Цементник» про визнання недійсним та розірвання договору найму житлового приміщення, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про виселення, ухвалено рішення. Позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним та розірвання договору найму житлового приміщення, який був укладений між Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради та ОСОБА_1 щодо кімнати № 8 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 задоволено частково. Визнано недійсним договір найму житла в будинках комунальної власності від 11.01.2018р., який був укладений між Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради та ОСОБА_1 щодо кімнати № 8 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 , а позовні вимоги про розірвання договору найму житлового приміщення, який був укладений між Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради та ОСОБА_1 щодо кімнати № 8 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 - залишено без задоволення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку у кімнати № 8 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 залишено без задоволення. Позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення з кімнати № НОМЕР_1 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 задоволено. Виселено ОСОБА_1 з кімнати № 8 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 без надання іншого жилого приміщення.

Дане рішення на теперішній час оскаржується в апеляційній інстанції.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є визнання права.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.59 ЖК ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Відповідно до ст.59 ЖК УРСР та ст.ст.256,257 ЦК України позовна давність для звернення до суду з вимогою про визнання ордера недійсним становить три роки.

Згідно вимог ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Одним із обгрунтувань даного позову наряду з іншими підставами, які вже були предметом дослідження у справі №523/19455/13-ц за позовом ОСОБА_1 при вирішенні спору в частині вимоги про визнання недійсним ордеру, вона вказує на те, що право власності ОК «ЖО «Цементник» на будівлю було скасовано судом і тому він не міг видавати ордер.

Разом з тим, судом встановлено, що саме на підставі апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення господарського суду яким було визнано право власності за кооперативом скасовано 04.06.2014 року , тобто позивачка була обізнана про цю обставину на час прийняття апеляційним судом рішення у справі №523/19455/13-ц.

Враховуючи встановлені обставини позивачка пропустила строк для звернення з позовом по вказаній нею підставі.

Однак суд виходячи із того, що сторона відповідача не зверталася з заявою, не застосовує строк позовної давності та не розглядає питання про його поновлення.

Оцінивши надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що вимога позивачки про визнання ордеру недійсним, саме з підстави про відсутність в кооперативу повноважень на видачу ордеру через скасування права власності, тобто підстави, яку не зазначала в позові позивачка при розгляді справи №523/19455/13-ц, також не підлягає задоволенню.

Як було встановлено позивачка проживала в спірній кімнаті з 2014 року без законних підстав, тому і правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права користування кімнатою АДРЕСА_1 не було.

Такий же висновок було зазначено колегією суду в рішенні апеляційного суду Одеської області від 24.11.2015 р. справа №523/19455/13-ц, яке набрало законної сили.

В силу ч.5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Заявляючи позов лише до кооперативу позивач статус третіх осіб не змінювала та не залучала їх до участі в якості відповідачів, тоді як вимога безпосередньо стосується прав та інтересів ОСОБА_5 .

Доводи та посилання позивачки на непроживання по провулку Хутірський не приймаються судом до уваги, оскільки не мають значення для вирішення спору, більше того, суд враховує, що спірна кімната весь час зайнята позивачкою і тривають судові спори.

Отже, враховуючи встановлені обставини та обставини встановлені судом у справі №523/19455/13-ц, суд дійшов висновку, що права позивачки під час видачі вказаного ордеру не були порушені, тому її позовна заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12,13, 76-81,89, 258-259, 263-265, 273, 354,355 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу "Житлове об`єднання "Цементник", треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, про визнання недійсним ордеру відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення рішення.

Суддя

Повне рішення складено 14.11.2022 р.