Рішення

від 14.11.2022 по справі 600/1045/22-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/1045/22-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "ДАН-АВТО", в інтересах якого звернувся адвокат Дубіцький Анатолій Валентинович до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2022 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "ДАН-АВТО", в інтересах якого звернувся адвокат Дубіцький Анатолій Валентинович (позивач) до Чернівецької митниці Державної митної служби України (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати прийняте Чернівецькою митницею Держмитслужби рішення про коригування митної вартості товарів №UА408040/2021/000010/2 від 30.11.2021;

визнати протиправним та скасувати прийняте Буковинською митницею Держмитслужби рішення про коригування митної вартості товарів №UА408040/2021/000011/2 від 30.11.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняття митним органом рішень про коригування митної вартості товарів порушили майнові права позивача, оскільки вказані рішення стали підставою для сплати позивачем митних платежів в більшому розмірі, ніж це визначено законом.

Позивач вказував, що заявлена митна ним митна вартість автомобілів була підтверджена належними документами, оскільки митному органу були надані відповідні декларації із розрахунками числових значень складових митної вартості та сплачених митних платежів, рахунки-фактури (інвойси) зі всіма ідентифікаційними даними продавця, покупця, автомобілів та ціни їх продажу, квитанції про сплату на банківський рахунок продавця вартості автомобілів, зазначених в рахунках-фактурах,, договір №11 про надання послуг перевезення автомобілів перевізником, міжнародну товарно-транспортну накладну та платіжний документ на оплату цих послуг. Також на дотримання вимог вказаної норми позивачем надано митному органу митні декларації країни відправлення автомобілів, в яких зазначено ідентифікаційні дані позивача як покупця, продавця та самих автомобілів із цінами, які задекларовані продавцем після їх продажу для експорту за межі країн Євросоюзу та міжнародні комерційні умови їх "FCA".

Зазначав, що посилання відповідача у оскаржуваних рішеннях на наявні виправлення та підчищення в автотранспортній накладній №372879 від 20.11.2021 є необґрунтованими та суперечать вимовам статті 55 МК України. Крім того, зазначав, що товарно-транспортна накладна не є тим документом за яким визначалась митна вартість задекларованих автомобілів.

Позивач вказував, що відповідачем у оскаржуваних рішеннях не наведено жодного належного обґрунтування причин, через які заявлену ним митну вартість автомобілів не могло бути визнано та з яких причин митниця дійшла до висновку, що ним заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість автомобілів або ним невірно визначено їх митну вартість.

Крім цього, позивач вважає, що ним при декларуванні автомобілів вірно обрано основний метод визначення їх митної вартості, натомість відповідачем безпідставно та необґрунтовано застосовано резервний метод.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позову заяву, в якому зазначив, що при аналізі поданих до митного оформлення документів, виявлені неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо повноти, правильності та коректності інформації, зазначеної у вказаних документах. У поданих до митного оформлення документах, а саме в автотранспортній накладній №372879 від 20.11.2021 наявні виправлення та підвищення, а саме в графі 1 "Відправник" зроблено помилку в назві фірми відправника, у графі 2 "Отримувач" зроблено виправлення в адресі отримувача, в графі 4 наявні виправлення в назві місця та дати завантаження, в 21 графі виправлення в даті документа, в 22 графі відсутній штамп відправника. Місце відправки та дата укладення договору перевезення може впливати на вартість доставки, що в свою чергу є складовою митної вартості товару.

З метою спростування неточностей, усунення недоліків та з метою правильного визначення рівня митної вартості у відповідності до вимог митного законодавства, митницею запропоновано позивачу надати додаткові документи, зокрема про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Однак, позивачем не надано жодних документів через неможливість подання.

Вказував, що за основу при визначенні рівня митної вартості митницею взято митні декларації №UA403030/2021/007821 від 26.10.2021 та №UA403030/2021/005213 від 14.09.2021, оскільки оформлювані за ними товари максимально відповідають за фізичними характеристиками, обсягом, походженням та часом митного оформлення.

Посилався на те, що при визначенні митної вартості обрано резервний метод, оскільки на думку відповідача, за цим методом можливо визначити точну та правильну митну вартість товарів.

Ухвалою суду від 21.02.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

25.08.2020 між фірмою нерезидентом "Schaab Automobile" (Продавець), юридичною особою, зареєстрованою у Федеративній Республіці Німеччина та ПП ВКФ "ДАН-АВТО" (Покупець) укладено Контракт №12 за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує транспортні засоби в асортименті, найменування, кількість та ціна яких обумовлюється в експортних інвойсах, що є невід`ємною частиною даного контракту. Загальна сума Контракту становить 50000 Доларів США (п`ять тисяч Доларів США). Валютою цього Контракту є Доларів США (а.с. 13-14).

08.11.2021 на ім`я позивача ПП ВКФ "ДАН-АВТО" продавцем з Республіки Німеччина нерезидентом "Schaab Automobile" виписаний інвойс на автомобіль марки Ford Mondeo, дата першої реєстрації 06.03.2006, вартістю 500,00 євро (а.с. 15).

10.11.2021 позивачем шляхом банківського переказу на рахунок продавця перераховано кошти в сумі 500,00 євро, що підтверджується відповідним банківською квитанцією із даними продавця, позивача, номером вищезазначеного інвойсу та даних автомобіля (а.с.17).

20.11.2021 на ім`я позивача ПП ВКФ "ДАН-АВТО" продавцем з Республіки Німеччина нерезидентом "Schaab Automobile" виписаний інвойс на автомобілі марки Ford С-МАХ, дата першої реєстрації 16.05.2011 року, вартістю 1400,00 євро. (а.с. 18).

22.11.2021 позивачем шляхом банківського переказу на рахунок продавця перераховано кошти в сумі 1400,00 євро, що підтверджується відповідною банківською квитанцією із даними продавця, позивача, номером вищезазначеного інвойсу та даних автомобіля (а.с. 21).

20.11.2021 ПП ВКФ "ДАН-АВТО" укладено із ТОВ "Петроліум Транс-Сервіс" договір про надання послуг на перевезення вантажів, відповідно до якого останній, як Замовник замовив у вказаного товариства послуги по перевезенню вищезазначених двох автомобілів від продавця із Німеччини до митного терміналу Чернівецької митниці. Вартість послуг перевезення, дані продавця автомобіля, а також дані автомобілів та місця їх завантаження та розвантаження узгоджені між позивачем та перевізником в додатку до договору від 20.11.2021 (а.с. 22-23) .

28.11.2021 вказані автомобілі ввезені на митну територію України та доставлені до митного терміналу Чернівецької митниці, що підтверджується відповідними відмітками в попередніх митних деклараціях на автомобілі, міжнародною товарно-транспортною накладною №372879 (СМR), виданою перевізником та штампами Чернівецької митниці з надписом "Чернівецька митниця ДФС" (а.с. 24, 25-28).

28.11.2021 продавцем автомобілів надіслано позивачеві в електронному вигляді митні декларації №MRN21DE875264643632E8 та №MRN21DE875265671707E0 країни відправлення, за якими продавцем проведено митне оформлення проданих автомобілів із зазначенням ціни їх продажу, даних автомобілів, продавця та покупця.

29.11.2021 позивачем проведено оплату послуг перевезення автомобілів шляхом банківського переказу на рахунок перевізника згідно умов договору від 20.11.2021, що підтверджується платіжним доручення №1613 від 29.11.2021 (а.с. 29).

29.11.2021 позивачем з метою проведення митного оформлення ввезених із-за кордону автомобілів в електронному вигляді надіслано відповідачу митну декларацію №UA408040/2021/017648 стосовно автомобіля марки Ford С-МАХ та митну декларацію №UA408040/2021/017647 стосовно автомобіля марки Ford Mondeo (а.с. 30).

Для митного оформлення позивачем до митної декларації UА408040/2020/017648 та митної декларації №UA408040/2021/017647 було додано:

- рахунок-фактуру (інфойс) №00530421 від 20.11.2021;

- рахунок-фактуру (інфойс) №00440421 від 08.11.2021;

- автотранспортну накладну №372879 від 20.11.2021;

- декларацію про походження товару №00530421 від 21.11.2021;

- декларацію про походження товару №0000440421 від 08.11.2021;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 16.05.2011;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 06.03.2006;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 08.05.2018;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 14.03.2018;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, стороною, якого є виробник товарів, що декларуються №12 від 25.08.2021;

- банківський платіжний документ №17 від 22.11.2021;

- банківський платіжний документ №15 від 10.11.2021;

- договір (контракт) про перевезення №11 від 20.11.2021;

- додаток до договору №11;

- документи, що підтверджують вартість перевезення №1613 від 29.11.2021;

- копія митної декларації країни відправлення №MRN21DE875265671707E0 від 27.11.2021;

- копія митної декларації країни відправлення №MRN21DE875264643632E8 від 27.11.2021.

Керуючись положенням ч. 3 ст. 53 МК України, пп. 1 ч. 5 ст. 54 МК України, відповідачем 30.11.2021 о 16:04 год. сформовано електронне повідомлення декларанту з пропозицією надати додаткові документи, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, за власним бажанням декларанта інші наявні документи (а.с. 30).

В подальшому, позивачем надіслано митному органу повідомлення про відсутність інших документів, що підтверджують заявлену митну вартість та неможливість надання висновків про якісні та вартісні характеристики задекларованих автомобілів (а.с. 31-32).

30.11.2021 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА408040/2021/000010/2 та №UA408040/2021/000011/2 щодо задекларованих позивачем автомобілів.

Також судом встановлено, що зв`язку із прийняттям вказаних рішень позивачем здійснено доплату митних платежів виходячи із визначеної відповідачем вартості автомобілів, а саме по автомобілю Ford C-Max - 10857,91 грн, а по автомобілю марки Ford Mondeo доплата становить 1982,21 гривень, а всього на загальну суму 12840,12 гривень.

Після здійснення вказаних доплат митних платежів до митного органу надіслані митні декларації № UA408040/2021/017734 та № UA408040/2021/017735.

Вважаючи протиправними рішення від 30.11.2021 про корегування митної вартості товарів №UА408040/2021/000010/2 та №UA408040/2021/000011/2, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі МК України).

Згідно зі ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

Відповідно до вимог частин 2 та 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

За змістом частин 5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

В силу статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).

За правилами статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Слід зазначити, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Однак, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Також, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

З викладених правових норм видно, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларанті. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Так, позивачем у митній декларації від 27.05.2021 №UA408040.2021.017647 заявлено митну вартість товару - автомобіль марки Ford Mondeo, 2006 року випуску, в сумі 500,00 євро та у митній декларації №UA408040.2021.017648 заявлено митну вартість товару - автомобіль марки Ford С-МАХ, 2011 року випуску, в сумі 1400,00 євро.

Митну вартість зазначених автомобілів визначено декларантом згідно рахунків-фактури (інвойсів) №00440421 від 08.11.2021 та №00530421 від 20.11.2021, та на підставі платіжних доручень про оплату від 10.11.2021 та 22.11.2021.

Крім того, декларантом було також надано відповідачу на підтвердження заявленої митної вартості автомобілів і копії митних декларацій країни відправлення автомобілів MRN21DE875264643632E8 та №MRN21DE875265671707E0, в яких зазначені ідентифікаційні дані продавця автомобілів, покупця (позивача) та автомобілі із його ціною.

Суд вважає, що вказані документи є належними доказами на підтвердження заявленої в митних деклараціях вартості товару - автомобілів, оскільки в квитанціях із реквізитами продавця автомобіля (відбитком печатки, якою завірені інші видані продавцем документи, в тому числі інвойси) вказано дані декларанта, назва марки та моделі автомобілів, за які здійснено оплату у розмірі 500,00 євро та 1400,00 євро (ціна відповідає ціні, вказаній в інвойсах).

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UА408040/2021/000010/2 від 30.11.2021 та №UА408040/2021/000011/2 від 30.11.2021 митний орган виходив із того, що в поданих документах, а саме в автотранспортній накладні №372879 від 20.11.2021 наявні виправлення та підчищення, а саме в графі 1 відправником зроблено помилку в назві фірми відправника, графі 2 отримувач зроблено виправлення в адресі отримувача, в графі 4 виправлення в назві місця та дати завантаження, в 21 графі виправлення в даті документа, в 22 графі відсутній штамп відправника.

Зазначено, що відповідно до частини 3 статті 53 МК України, які підтверджують митну вартість, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (у поданих до митного оформлення документах, а саме відсутній банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару або інший платіжний та/або бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару та містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару).

З приводу таких висновків зроблених відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів №UА408040/2021/000010/2 від 30.11.2021 та рішенні про коригування митної вартості товарів №UА408040/2021/000011/2 від 30.11.2021, суд зазначає, що автотранспортна накладна в розумінні норм Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість автомобілів. Також вказаним документом жодним чином не визначається митна вартість автомобілів, яка була задекларована позивачем.

Відтак, надаючи оцінку діям відповідача, суд вважає їх безпідставними.

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо ненадання позивачем при декларуванні автомобілів банківських платіжних документів, що стосуються автомобілів або інших платіжних та/або бухгалтерських документів , що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, адже разом із деклараціями позивачем надано відповідні платіжні доручення про перерахування на користь продавця грошових коштів в сумах, що відповідають заявленій митній вартості придбаних автомобілів.

Таким чином, суд зазначає, що в порушення вимог частини 2 статті 55 МК України, в оскаржуваних рішеннях відповідачем не наведено жодних належних обґрунтувань, які б свідчили про те, що декларантом (позивачем) заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість автомобілів, та невірно визначено митну вартість товарів.

Також в порушення вимог частини 2 статті 55 МК України відповідачем в оскаржуваних рішеннях про коригування заявленої митної вартості товарів не наведено жодного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не вказано з яких причин відповідач вважає, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість автомобілів або неправильно визначено митну вартість товару.

Враховуючи зазначене в контексті фактичних обставин в справі, суд дійшов висновку, що відповідач не довів обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару, а інших обставин, які б впливали на суму задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Отже, основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

В силу ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 2 ст. 58 МК України).

Згідно зі ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

З вище викладених положень чинного законодавства слідує, що органи доходів і зборів (митні органи) мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю законодавець передбачив процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Поряд із цим, витребування документів, визначених в ч. 3 ст. 53 МК України допускається виключно у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Зазначений висновок узгоджуються з правовими висновками, викладеними у подібних правовідносинах Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16 та від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.

Судом встановлено, що під час опрацювання поданих позивачем митних декларацій, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації шляхом обміну повідомленнями в електронному вигляді. За результатами проведених консультацій встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку із відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку із відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку із відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв`язку із відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку із відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв`язку із відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, щонайбільшою мірою грунтується на раніше визнаних (визначених) митних вартостях.

Так, під час опрацювання митної декларації UА408040/2020/017648 за основу для визначення митної вартості взято: - товар "1. Автомобіль легковий, бувший у використанні: - марка: FORD; - модель: C-MAX тип двигуна: бензиновий; - об`єм двигуна: 1596 куб. см.; - № кузова: НОМЕР_5 ; - колісна формула: 4Х2; - календарний рік виготовлення: 2011; - модельний рік: 2011; - загальна к-сть місць: 5; для перевезення пасажирів по дорогах загального користування Торгова марка: FORD; Виробник: FORD /DE", за МД UA403030/2021/007821 від 26.10.2021 2605 EUR. На цій підставі митним органом зроблено висновок подання нової митної декларації за ціною товару, зазначеному в рішенні про коригування митної вартості.

Під час опрацювання митної декларації №UA408040/2021/017647 за основу для визначення митної вартості взято: - товар "1. Автомобіль легковий, бувший у використанні: - марка: FORD; - модель: MONDEO - тип двигуна: бензиновий; - об`єм двигуна: 1999 куб. см.; - № кузова: WF0WXXGBBW6B03890; - колісна формула: 4Х2; - календарний рік виготовлення: 2006; - модельний рік: 2006; - загальна к-сть місць: 5; для перевезення пасажирів по дорогах загального користування Торгова марка: FORD; Виробник: FORD /DE", за МД UA403030/2021/005213 від 14.09.2021 800 EUR. На цій підставі митним органом зроблено висновок подання нової митної декларації за ціною товару, зазначеному в рішенні про коригування митної вартості.

Визначення митної вартості товару - Автомобіль легковий, бувший у використанні: - марка: FORD; - модель: C-MAX та Автомобіль легковий, бувший у використанні: - марка: FORD; - модель: MONDEO із застосуванням резервного методу є необґрунтованим, оскільки митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, вартість товару зазначено в комерційному інвойсі, який не визнаний митним органом таким, що отриманий неналежним чином, або містить неправдиві відомості, щодо вартості товару. Відомості про суму коштів, яку позивач сплатив контрагенту є правильними, та доведено наданими митному органу документами, а тому митну вартість даної товарної позиції необхідно визначити за першим методом визначення митної вартості, тобто за ціною угоди.

Суд зазначає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, всупереч наведеним вище нормам права, не наведено суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи зазначене, відповідач не довів обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Отже, на думку суду, подані позивачем до митного органу документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

З урахуванням наведених висновків суд вважає, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА408040/2021/000010/2 від 30.11.2021 та №UА408040/2021/000011/2 від 30.11.2021.

У зв`язку з цим, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частиною 1 та частиною 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених вище обставин, проаналізувавши зазначені положення чинного законодавства, суд доходить висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих рішень. Відтак, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання таких рішень протиправними та їх скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 4962,00 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України.

Разом із цим, як вбачається із змісту позовних вимог, позивач просить суд стягнути з Чернівецької митниці Державної митної служби України витрати, пов`язані з розглядом справи у сумі 6750,00 грн.

У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечував щодо стягнення витрат на правову допомогу, оскільки дана справа не є складною, не потребує аналізу різнопланових норм різних галузей права, розмір витрат на правову допомогу заявлений позивачем, не співрозмірний ні зі складністю справи, ні із ціною позову. Оскільки такі витрати складають більш, ніж 50 % ціни позову.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Положення статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до частин 1, 7 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Дубіцьким А.В. (далі - Адвокат) та ПП ВКФ "ДАН-АВТО" (далі - Замовник) 30.11.2021 було укладено Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги (далі - Договір).

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги), складеного 20.01.2022 та підписаним адвокатом Дубіцьким А.В. та ПП ВКФ "ДАН-АВТО", останньому надано правничу допомогу на суму 6750,00 грн за такі послуги:

- правовий аналіз та надання консультації з приводу порядку продовження декларування автомобіля після прийняття рішення про коригування митної вартості, оскарження рішень про коригування митної вартості автомобіля, порядку реалізації судового рішення про визнання протиправним скасування рішення про коригування митної вартості автомобіля 30 хвилин (750,00 грн);

- складення (підготовка) позовної заяви із додатками до Чернівецької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості автомобілів 7 годин (6000,00 грн).

При цьому, як вбачається з платіжного доручення №1624 від 21.01.2022 адвокатом Дубіцьким А.В. отримано від ПП ВКФ "ДАН-АВТО" оплату згідно договору від 30.11.2021 та акту наданих послуг від 20.01.2022 у сумі 6000,00 грн

Проаналізувавши вказані документи та враховуючи наведені вище норми процесуального права, суд вважає, що такими підтверджується сплата позивачем адвокату витрат на суму 6000, 00 грн за надання професійної правничої допомоги у цій справі.

При цьому, суд звертає увагу на правову позицією Верховного Суду, викладену у постанові від 16.04.2020 (справа №727/4597/19), згідно якої при визначенні суми відшкодування судових витрат необхідно виходити з критерію розумності їхнього розміру.

У цій справі суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого:

- дана справа відноситься до справ незначної складності;

- розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження;

- позов носить немайновий характер;

- дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання;

- по аналогічних правовідносинах наявна численна судова практика.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Крім цього, як зазначено Верховним Судом у постанові від 14.07.2021 у справі №200/7763/19-а, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, приходить до висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі на 3000,00 грн (від суми 6000,00 грн, отриманої адвокатом), оскільки заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають умовам співмірності.

Згідно з частинами першою, другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Аналогічної позиції щодо вирішення питання про розподіл судових витрат з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг (зважаючи на їх складність та час, необхідний для їх надання) дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах від 08.09.2021 (справа №600/1065/21-а) та від 13.10.2021 (справа №600/1251/21-а).

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "ДАН-АВТО" до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте Чернівецькою митницею Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів №UА408040/2021/000010/2 від 30.11.2021.

3. Визнати протиправним та скасувати прийняте Буковинською митницею Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів №UА408040/2021/000011/2 від 30.11.2021.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "ДАН-АВТО" за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України судовий збір в сумі 4962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення №1633 від 17.02.2022.

5. Стягнути на користь Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "ДАН-АВТО" судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) грн 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України.

Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "ДАН-АВТО" (вул. Заводська, 12, м. Чернівці, Чернівецька область, 58007, код ЄДРПОУ 35724507);

Відповідач Чернівецька митниця Державної митної служби України (вул. Руська, 248-М, м. Чернівці, Чернівецька область, 58023, код ЄДРПОУ 43971359).

Суддя В.О. Григораш