Рішення

від 14.11.2022 по справі 320/1598/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2022 року м. Київ №320/1598/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Престиж -К"

до Головного управління Держпраці у Київській області,

про визнання протиправною та скасування постанови,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа Приватного підприємства "Престиж -К" з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправною і скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 15.03.2019 №497/1520/АВ/КД/СПТД/ФС-191 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 адміністративну справу №320/1598/19 за позовом Приватного підприємства "Престиж -К" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови передано на розгляд до Окружному адміністративному суду міста Києва за підсудністю.

Листом Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 матеріали адміністративної справи №320/1598/19 скеровано до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів надати відзив на позовну заяву.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем порушено порядок інспекційного відвідування. А саме, як пояснив позивач, відповідачем було здійснено спробу інспекційного відвідуванням у присутності працівника позивача та поза робочий час керівника підприємства. Також вказано, що адреса яка на думку відповідача є фактичною адресою позивача, зазначена в акті не відповідає дійсності.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому зазначено, що ГУ Держпраці у Київській області діяло на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Престиж-К внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і присвоєно ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32824949.

Місцезнаходженням товариства згідно відомостей з Єдиного державного реєстру є: 04074, м. Київ, вулиця Лугова, 12.

На підставі наказу про проведення інспекційного відвідування №989 від 19.02.2019 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 21.02.2019 №497 Головним управлінням Держпраці у Київській області було здійснено спробу провести інспекційне відвідування Приватного підприємства "Престиж -К" на предмет не оформлення трудових відносин.

Інспектором праці Шевчуком С.О. був складений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №497/1520/АВ/НД від 21.02.2019.

Заступник начальника Головного управління Держпраці у Київській області 15.03.2019 розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування від 21.02.2019 №497/1520/АВ/НД щодо порушень ПП «Престиж-К» (юридична адреса:04074, м. Київ, вул. Лугова, 12) законодавства про працю встановив наступне.

У порушення вимог статті 259 Кодексу законів про працю України та пункту 6 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, документів необхідних для проведення перевірки надано не було.

З огляду на це, керуючись статтею 259 Кодексу законів про працю України, статтею 53 закону України "Про зайнятість населення", частиною третьою статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування", пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.213 №509, та на підставі абзацу 7 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, відповідач прийняв оскаржувану постанову від 15.03.2019 №497/1520/АВ/КД/СПТД/ФС-191, якою наклав на ПП «Престиж-К» штраф у розмірі 417 300 грн.

Вважаючи вказану постанову про накладення штрафу такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини другої вказаної статті встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Абзацом 6 частини другої вказаної статті встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Абзацом 7 частини другої вказаної статті встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

За умови пред`явлення службового посвідчення та направлення для проведення позапланового заходу, позивач та його представники зобов`язані допускати посадових осіб до проведення інспекційного відвідування з наданням безперешкодного доступу до місць здійснення своєї діяльності.

Аналіз вищезазначених положень Кодексу законів про працю України дає підстави вважати, що недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, тягне за собою відповідальність у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати.

При цьому вчинення вказаних дій при проведенні перевірки з питань виявлення неоформлених трудових відносин, тягне за собою відповідальність у стократному розмірі мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що штраф відповідно до постанови Управління Держпраці у Київській області від 15.03.2019 №497/1520/АВ/КД/СПТД/ФС-191 накладено на позивача за наслідком неможливості проведення інспекційного відвідування.

В оскаржуваній постанові про накладення штрафу зазначено, що розглянувши акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 21.02.2019 №497/1520/АВ/НД щодо порушень законодавства про працю.

Проте, посилання на підпункти, пункти та статті законів які були порушені позивачем в сфері законодавства про працю відсутні.

Процедуру проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України від 5 квітня 2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Порядком №295.

Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Абзацом 1 пункту 2 Порядку №295 встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

За приписами пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією:

Суд звертає увагу, що у наказі про проведення перевірки позивача відсутнє посилання на джерела інформації, які були підставою для такої перевірки.

Відповідно до пункту 16-18 Порядку №295 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у зв`язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування посадовими особами відповідача повинні були бути складені відповідні акти та вимога про надання документів.

Відповідач як уповноважений орган держави на здійснення заходу контролю має право на самостійне визначення переліку та обсягу документів, необхідних йому для реалізації наявних повноважень, витребувані документи мають містити інформацію/відомості з питань, які є предметом перевірки. Через ненадання позивачем витребуваних документів, відповідач не реалізував наявне в нього повноваження, що є створенням перешкод у проведенні перевірки.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2019 року у справі №200/11885/18-а.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи акт про неможливість проведення інспекційного відвідування був складений, а вимога про надання документів та їх витребування ні.

Отже встановлені обставини справи свідчать про те, що реалізовуючи свої повноваження, посадові особи відповідача діяли не у спосіб, що визначений Порядком №295.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів повідомлення позивача про проведення стосовно нього інспекційного відвідування; доказів вручення позивачу до моменту прийняття оскаржуваної постанови вимоги про надання документів, чим порушив права позивача на участь у процесі прийняття рішення, з чого слідує, що відповідачем порушено процедуру проведення інспекційного відвідування та порядок накладення штрафу за порушення законодавства про працю.

На підставі викладеного, постанова Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 15.03.2019 №497/1520/АВ/НД/СПТД/ФС-191, складену у відношенні ПП «Престиж-К», є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 15.03.2019 №497/1520/АВ/НД/СПТД/ФС-191.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Престиж -К" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ 32824949) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 6259 (шість тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень) 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.