Рішення

від 14.11.2022 по справі 640/17240/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2022 року м. Київ №640/17240/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної податкової служби у Київській областідо Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській областіпровизнання протиправними та скасування постанов встановив:

Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просило суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10 серпня 2022 року ВП №69592830 про стягнення виконавчого збору у розмірі 26000 грн;

-визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10 серпня 2022 року ВП №69592830 про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 300 грн.

Позовні вимоги мотивовані виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року у справі №320/11110/21 ще до відкриття виконавчого провадження ВП №69592830, а відтак оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні 08 листопада 2022 року.

Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву та витребувано матеріали виконавчого провадження ВП №69592830.

У судове засідання 08 листопада 2022 року учасники справи не прибули, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце проведення судового засідання.

В зв`язку з неприбуттям сторін у судове засідання 08 листопада 2022 року суд вирішив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

09 листопада 2022 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на дотримання ним норм Закону України «Про виконавче провадження». Також відповідачем надані копії матеріалів виконавчого провадження ВП №69592830.

Слід звернути увагу, що позивачем позов звернутий до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зазначивши код ЄДРПОУ 43315602, в той же час Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області не має статусу юридичної особи. Код ЄДРПОУ 43315602 в ЄДР належить Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ).

Частинами першою та третьою статті 42 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Отже, належним відповідачем по справі є Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) як юридична особа.

Вирішуючи спір за наявними матеріалами суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначені обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців.

Так, відповідно до частини першої цієї статті виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої цієї статті).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною шостою цієї статті за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до частини четвертої згаданої статті державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

При цьому, відповідно до частини п`ятої цієї статті виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Також, відповідно до частини дев`ятої цієї статті виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 16 липня 2019 року №2165/5 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 липня 2019 року за №789/33760, затверджені Зміни до деяких наказів Міністерства юстиції України.

Так, згідно внесених змін до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5):

«Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про:

відкриття виконавчого провадження;

стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);

стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);

стягнення витрат виконавчого провадження;

закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:

виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);

пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Авансові внески стягувачів використовуються виконавцем для здійснення витрат виконавчого провадження в порядку, визначеному пунктом 17 розділу VII цієї Інструкції.

Про використання авансового внеску виконавець готує звіт, в якому наводить перелік витрат виконавчого провадження, здійснених за рахунок авансового внеску, із зазначенням сум коштів, сплачених на фінансування кожної з витрат. Звіт про використання авансового внеску підписується виконавцем та залишається в матеріалах виконавчого провадження.

У разі передачі виконавчого документа відповідно до пункту 7 розділу III цієї Інструкції, передачі виконавчого провадження відповідно до пунктів 4, 6 розділу V цієї Інструкції невикористаний авансовий внесок стягувача перераховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби (приватного виконавця), якому передається виконавчий документ або виконавче провадження, одночасно з винесенням виконавцем постанови про передачу виконавчого документа (виконавчого провадження). До постанови про передачу виконавчого документа (виконавчого провадження) додається звіт про використання авансового внеску, в якому наводиться перелік витрат виконавчого провадження, здійснених за рахунок авансового внеску, із зазначенням сум коштів, сплачених на фінансування кожної з витрат.

Якщо витрати виконавчого провадження було здійснено за рахунок авансового внеску стягувача, ці кошти перераховуються стягувачу як повернення авансового внеску за рахунок стягнутих з боржника витрат виконавчого провадження.

У разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа невикористаний авансовий внесок повертається стягувачу не пізніше трьох робочих днів з дня винесення відповідної постанови.».

Підстави для закінчення виконавчого провадження наведені в статті 39 Закону №1404-VІІІ.

Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вже було зазначено, відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Відповідно до норм частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналіз наведених вище норм Закону №1404-VІІІ дозволяє зробити висновок, що при надходженні до державного виконавця заяви стягувача та виконавчого документа, державний виконавець повинен прийняти одне з двох рішень - прийняти або постанову про відкриття виконавчого провадження, або повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Нормами частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII регламентовано вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби. При цьому суд констатує, що на цій стадії державний виконавець не має ані повноважень, ані можливості перевірити, чи вимоги виконавчого документа виконані боржником добровільно до дати подання стягувачем заяви про відкриття виконавчого провадження.

Як було встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 17 червня 2022 року Київський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у справі №320/11110/21, яким зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Консалт» (код ЄДРПОУ 38266323) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

08 серпня 2022 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за вх. №8306 зареєстрована заява стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Консалт» про примусове виконання рішення, а саме виконавчого листа №320/11110/21, виданого Київським окружним адміністративний судом у справі №320/11110/21.

За наслідками розгляду заяви стягувача про примусове виконання виконавчого листа №320/11110/21, виданого 17 червня 2022 року Київським окружним адміністративний судом у справі №320/11110/21, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження ВП №69592830, про що винесено постанову від 10 серпня 2022 року про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, 10 серпня 2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні ВП №69592830 винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника у розмірі 26000,00 грн та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними постановами позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії державного виконавця при винесенні оскаржуваних постанов та доводи позивача, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року у справі №320/11110/21 виконано боржником добровільно, ще до відкриття виконавчого провадження ВП №69592830, на підтвердження чого надано Витяг з Протоколу від 28 червня 2022 року №132/10-36-18-03-03 засідання Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо платників податків, які перебувають на обліку в ГУ ДПС у Київській області, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист суду є виконавчим документом та належною підставою для примусового виконання. Оскільки заявником було подано до виконання належно оформлений виконавчий лист суду, державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приймаючи 10 серпня 2022 року рішення про відкриття виконавчого провадження №69592830, діяв на підставі, у межах повноважень та в порядку, визначеному Законом №1404-VIII, оскільки не встановив передбачених частиною четвертою статті 9 Закону №1404-VIII підстав для повернення стягувачу виконавчого документа.

Оцінюючи доводи позивача про те, що рішення суду в адміністративній справі №320/11110/21 виконане боржником до відкриття виконавчого провадження, а держаний виконавець прийняв постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких, спрямовані ці рішення, суд визнає такі помилковими.

Як вже зазначив суд, на стадії відкриття виконавчого провадження в державного виконавця немає повноважень перевіряти фактичне виконання рішення суду; натомість державний виконавець перевіряє, чи виконавчий документ відповідає вимогам частини першої статті 4 Закону №1404-VІІІ, а також чи немає інших підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, що і було ним зроблено.

Приписами статей 26, 27 Закону №1404-VІІІ на державного виконавця покладено обов`язок не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій одночасно державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору, а також винести постанову про стягнення виконавчого збору у визначеному законом розмірі. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

У цей же строк державний виконавець на підставі статті 42 Закону №1404 та пункту 2 розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень зобов`язаний винести постанову про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.

Отже, оскаржені рішення прийняті державним виконавцем правомірно, у чіткій відповідності до наведених норм законодавства щодо примусового виконання рішень.

Статтею 19 Закону № 1404-VІІІ на сторін виконавчого провадження покладений обов`язок інформувати державного виконавця про повне/часткове самостійне виконання рішення суду.

Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, - тобто якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, позивач як боржник у виконавчому провадженні зобов`язаний подати державному виконавцю повідомлення про виконання ним вимог виконавчого листа №320/11110/21, виданого Київським окружним адміністративним судом, а також підтверджуючі цю обставину документи. Якщо державний виконавець встановить факт добровільного виконання вимог виконавчого документа до прийняття ним постанови про відкриття виконавчого провадження, то ця обставина буде підставою для закриття виконавчого провадження, при цьому виконавчий збір з боржника на підставі оскарженої постанови стягуватися не буде.

З матеріалів виконавчого провадження ВП №69692830 вбачається, що державним виконавцем за наслідками розгляду наданого боржником 05 вересня 2022 року вх. №9528 витягу з Протоколу від 28 червня 2022 року №132/10-36-18-03-03 засідання Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо платників податків, які перебувають на обліку в ГУ ДПС у Київській області, згідно якого на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року у справі №320/11110/21 встановлено невідповідність ТОВ «ЕКО КОНСАЛТ» (38266323) критеріям ризиковості платника податків, що визначені в Додатку 1 до порядку зупинення, - винесено постанову від 05 жовтня 2022 року про закінчення виконавчого провадження, керуючись вимогами пункту 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо визначення мінімального розміру витрат виконавчого провадження, то таке здійснене державним виконавцем відповідно до вимог закону та не порушує прав позивача як боржника у виконавчому провадженні.

Розрахунок мінімальних витрат - це передбачений законом спосіб відшкодування фактичних витрат, пов`язаних із технічним та матеріальним аспектом здійснення примусового виконання рішень.

При цьому, постанова про розмір мінімальних витрат виноситься одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження, і факт відкриття виконавчого провадження є підставою для розрахунку суми мінімальних витрат.

В оскаржувані постанові від 10 серпня 2022 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження державним виконавцем детально зазначено види витрат та сума коштів, витрачена на такі витрати, що в свою чергу спростовує доводи позивача, а саме: що « 41. Зі змісту оскаржуваної постанови державного виконавця вбачається, що у ній не зазначено видів витрат виконавчого провадження, які стягуються з позивача…».

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За сукупністю вищевикладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, адже спірні постанови відповідають нормам чинного законодавства.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати, які підлягають розподілу у відповідності з нормами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 287, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10 серпня 2022 року ВП №69592830 про стягнення виконавчого збору у розмірі 26000 грн та від 10 серпня 2022 року ВП №69592830 про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 300 грн. - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 287, 296 - 297, з урахуванням перехідних положень, Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко