Рішення
від 08.11.2022 по справі 918/812/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2022 р. м. РівнеСправа № 918/812/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Львів" (вул. Сербська, 1, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 09801546) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЛЛЕР" (вул. Гагаріна, 39, м. Рівне, 33003, код ЄДРПОУ 43397334) про стягнення 218 432 грн 21 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

03.10.2022 до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Львів" (далі - позивач, АТ АК "Львів") до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЛЛЕР" (далі - відповідач, ТОВ "ФІЛЛЕР") про стягнення 218 432 грн 21 коп. (з яких 188 405 грн 81 коп. - основний борг, 30 026 грн 40 коп. - заборгованість за відсотками).

Ухвалою від 04.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/812/22, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 25.10.2022.

Ухвалою від 25.10.2022 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/812/22 по суті на 08.11.2022.

08.11.2022 судом встановлено, що позивач та відповідач у справі не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення даного засідання, що підтверджується довідкою про надіслання на офіційну електронну адресу позивача ухвали від 25.10.2022 та рекомендованим повідомленням про вручення ухвали від 25.10.2022 (поштове відправлення за трек-номером 3301312215684) для відповідача.

Відповідно до п. 17 розділу ІІІ положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 за № 1845/0/15-21 встановлено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою та наявність вимоги позивача про розгляд справи без його представника, яка викладена у позовній заяві, - суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі АТ АКБ "Львів" та ТОВ "ФІЛЛЕР".

Згідно з ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі, при цьому такий строк сплинув 28.10.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

В обґрунтування позовних вимог АТ АК "Львів" зазначає, що ТОВ "ФІЛЛЕР" не виконувало зобов`язання за Кредитним договором № 197/В/2021 від 28.09.2021, додаток № 1 до якого 28.09.2021 викладено у новій редакції. Відтак згідно з п.п. 4.8., 4.9. Договору у позивача виникло право вимагати дострокового повернення кредиту, а також процентів, комісій та інших належних до сплати платежів.

Відповідно до умов Договору АТ АК "Львів" зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 260 000 грн. 00 коп., із процентною ставкою 23,88 % річних, з кінцевою датою повернення 22.09.2023.

Зважаючи на те, що по даному кредитному зобов`язанню наявна заборгованість, банком надіслано позичальнику лист-вимогу № 609/0-05 від 04.08.2022 про оплату простроченої заборгованості в розмірі 211 433 грн 57 клоп. Однак вказана вимога банку залишена відповідачем без задоволення.

Позивач стверджує, що станом на 29.09.2022 заборгованість відповідача становить 218 432 грн 21 коп. (з яких 188 405 грн 81 коп. - основний борг, 30 026 грн 40 коп. - заборгованість за відсотками), яку позивач просить стягнути з відповідача.

Судом встановлено, що 23.03.2021 між АТ АКБ "Львів" (далі - кредитор, Банк) та ТОВ "ФІЛЛЕР" (далі - позичальник) було укладено Кредитний договір № 197/В/2021 (далі - Договір).

28.09.2021 Додаток №1 до Кредитного договору сторонами було викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 1 Договору, банк зобов`язується надати у власність позичальника грошові кошти (далі - кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Відповідно до умов Договору, банк зобов`язався видати позичальнику кредит у розмірі 260 000,00 грн. (п. 2.1.1 Кредитного договору), із процентною ставкою в розмірі 23,88% річних (п. 2.1.3 Кредитного договору), із датою повернення Кредиту у повному обсязі - 22.09.2023 (п. 2.1.4 Кредитного договору).

Згідно з умовами пунктів 2.3. - 2.5. Договору підставою здійснення банком переказу кредитних коштів з позичкового рахунку є заявка на видачу кредиту, платіжне доручення або будь-який інший адресований банку документ позичальника, який містить усі необхідні для здійснення переказу реквізити, підписаний уповноваженими особами. Сторони домовились, що підписання позичальником цього договору є одночасно ініціативою позичальника на отримання кредиту, а тому видача кредитних коштів банком може відбуватися без додаткових заяв, доручень чи інших документів,

Кредит видається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання.

Датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку).

Відповідно до п. 2.1.6 Договору повернення кредиту здійснюється згідно з графіком погашення кредиту, оформленого додатком № 1 до Договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно з положеннями пункту 2.7. Договору банк має право відмовити у виплаті позичальнику кредиту або його частини та/або вимагати дострокового повернення кредиту у випадках невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених цим договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно п. 4.1 Договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені Договором та/або Додатками до нього. Повернення кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу Банку (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п. 2.1.3 Договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п. 2.1.4 Договору.

Відповідно до п. 2.7 Договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених Договором, а також у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини.

Згідно п. 4.8 Договору банк, у випадках, передбачених п. 2,7 Договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за Договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Пунктом 4.9 Договору передбачено, що позичальник зобов`язаний протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п. 4.8) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за Кредитним договором.

У п. 6.1 Договору сторони погодили, що за невиконання/несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за Договором) банк вправі вимагати в позичальника сплату пені: - за зобов`язаннями у національній валюті - в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

Згідно п. 6.2 Договору при неповерненні або несвоєчасному поверненні суми кредиту (його частини), позичальник, на вимогу банку, повертає цю суму кредиту, збільшену на розмір індексу інфляції за весь час прострочення.

Судом встановлено, що взяті на себе зобов`язання по Договору банк виконав у повному обсязі, перерахувавши на поточний рахунок позичальника кошти в розмірі 260 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 771802 від 24.03.2021.

З метою вирішення даного спору у позасудовому порядку, позивачем направлено для відповідача лист № 609/0-05 від 04.08.2022 з вимогою погасити заборгованість за Договором, що підтверджується копією конверта, яким відповідачу направлявся лист-вимога, копією списку № 3400 згрупованих відправлень від 04.08.2022 та копією опису вкладення у лист.

У даному листі, зважаючи на те, що по кредитному зобов`язанню у відповідача наявна заборгованість, банк просив позичальника погасити прострочену заборгованість у розмірі 211 433 грн 57 клоп. (з яких - 160 144 грн 97 коп. - строкова заборгованість за кредитом, 28 260 грн 84 коп. - прострочена заборгованість за капіталом, 11 497 грн 78 коп. - прострочена заборгованість за процентами, 374 грн 93 коп. - строкові проценти, 11 155 грн 05 коп. - відтерміновані проценти).

Суд відзначає, що у вказаній вимозі банк посилаючись зокрема на положення пунктів 2.7., 2.1.6., 4.1., 4.8., 4.9. Договору просив позичальника погасити протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання вимоги достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі, які станом на 04.08.2022 становлять 211 433 грн 57 коп. Банк попередив позичальника, що у випадку невиконання вимоги кредитор буде змушений розпочати процедуру примусового стягнення всієї суми заборгованості по Договору.

Однак вказана вимога банку залишена без відповідного реагування зі сторони позичальника. Викладене стало причиною звернення позивачем з даним позовом.

З наведених обставин вбачається, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються договірних правовідносин пов`язаних з наданням кредитних коштів, а також договірних відносин що стосуються вчинення правочину з забезпечення виконання основного зобов`язання.

Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної повернення отриманих кредитних коштів порушеними.

Як унормовано положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Укладений між позивачем та відповідачем Договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно з правилами ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

В силу вимог ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд зазначає, що згідно з положеннями ст. 204 ЦК України укладений сторонами кредитний договір як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Нормами ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас нормами ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що на виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 260 000 грн. 00 коп. за процентною ставкою 23,88 % річних з графіком погашення що визначений додатком № 1 до договору.

Водночас у зв`язку уз неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору (прострочення платежів з повернення кредитних коштів та відсотків) 04.08.2022 направив позичальнику лист вимогу про оплату прострочених платежів.

Як випливає зі змісту вказаної вимоги банк повідомив позичальника, що у випадку невиконання такої вимоги протягом 10 днів з моменту її отримання банком буде розпочато процедуру повернення всієї суми заборгованості, що передбачено положеннями пунктів 4.8.-4.9. кредитного договору.

Докази виконання вимоги банку матеріали справи не містять.

З огляду на встановлені судом обставини, суд робить висновок, що заявивши вимогу про повернення простроченої заборгованості та повідомивши позичальника про наслідки невиконання вказаної вимоги (до позичальника буде застосовано процедуру дострокового повернення отриманого кредиту) банк реалізував своє право вимагати у позичальника дострокового повернення кредиту починаючи з 04.08.2022.

До матеріалів справи позивачем виписку по особовим рахункам з 23.01.2021 по 12.09.2022, з якої вбачається, що відповідачем отримано кредит у розмірі 260 000 грн 00 коп. та здійснено ряд оплат за Договором на загальну суму 71 594 грн 19 коп., при цьому вихідний залишок становить 188 405 грн 81 коп.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача кредитних коштів по основному зобов`язання в розмірі 188 405 грн 81 коп. є законними та обґрунтованими, а тому такими, що мають бути задоволені.

Умовами кредитного договору встановлено, що кредитні кошти надаються із процентною ставкою 23,88 % річних, а пунктом 3.2. договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п. 2.1.3, цього договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п. 2.1.4. цього договору. Позичальник сплачує нараховані банком проценти у валюті кредиту щомісяця не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані, якщо графіком погашення кредиту не встановлені інші терміни сплати процентів.

Водночас застосування абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України щодо щомісячної виплати процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути можливе лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Однак, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з правилами ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача в охоронних правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 910/11534/13-ц, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 903/914/17, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2018 у справі № 310/11534/13-ц дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зазначено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, і права та інтереси позивача в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто у постановах Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами (наприклад у межах строку користування кредитом) та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягають положення ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.4 Договору, у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання, в тому числі після надіслання йому (вручення) вимоги про дострокове повернення кредиту, позичальник відповідно до вимог ч. 3 ст. 625 ЦК України сплачує проценти у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними Кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом «факт/360» від простроченої суми, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення.

З урахуванням вищенаведеного, суд робить висновок, що після спливу строку кредитування у зв`язку з вимогою позивача, у позивача також наявні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами у розмірі визначеному договором (23,88 %).

За розрахунком суду, розмір заборгованості відповідача з оплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 23.03.2021 до 28.09.2022 включно складає 30 026 грн 40 коп., позаяк за даний період позичальнику було нараховано 77 458 грн 37 коп. відсотків, з яких 47 431 грн 97 коп. сплачено відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язання в укладених з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасному отриманні оплати за наданий кредит та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення суми заборгованості та відсотках, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 218 432 грн 21 коп. (з яких 188 405 грн 81 коп. - основний борг, 30 026 грн 40 коп. - заборгованість за відсотками).

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у даній справі при поданні позовної заяви є стягнення з відповідача 218 432 грн 21 коп.

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 218 432 грн 21 коп. позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 3 276 грн 48 коп.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується меморіальним ордером № 996513 від 28.09.2022.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 218 432 грн 21 коп., то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 3 276 грн 48 коп., який покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 119, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Львів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЛЛЕР" про стягнення 218 432 грн 21 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЛЛЕР" (вул. Гагаріна, 39, м. Рівне, 33003, код ЄДРПОУ 43397334) на користь Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Львів" (вул. Сербська, 1, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 09801546) 218 432 (двісті вісімнадцять тисяч чотириста тридцять дві) грн 21 коп. (з яких 188 405 (сто вісімдесят вісім тисяч чотириста п`ять) грн 81 коп. - основний борг, 30 026 (тридцять тисяч двадцять шість) грн 40 коп. - заборгованість за відсотками).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЛЛЕР" (вул. Гагаріна, 39, м. Рівне, 33003, код ЄДРПОУ 43397334) на користь Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Львів" (вул. Сербська, 1, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 09801546) 3 276 (три тисячі двісті сімдесят шість) грн 48 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано "14" листопада 2022 року.

Суддя Романюк Ю.Г.

Дата ухвалення рішення08.11.2022
Оприлюднено16.11.2022

Судовий реєстр по справі —918/812/22

Судовий наказ від 06.12.2022

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Романюк Ю.Г.

Рішення від 08.11.2022

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Романюк Ю.Г.

Ухвала від 25.10.2022

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Романюк Ю.Г.

Ухвала від 04.10.2022

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Романюк Ю.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні