Рішення

від 07.11.2022 по справі 591/6890/21

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/6890/21

Провадження № 2/591/602/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2022 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гончаренко Т.С.,

представників відповідача Смирнової О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу № 591/6890/21 за позовом ОСОБА_1 до Виробничо-комерційної приватної фірми «Меліса» про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року позивач звернувся до суду із позовом, який, уточнивши позовні вимоги, мотивує тим, що 14.09.2020 між ним та відповідачем було укладено усний договір купівлі-продажу плитки тротуарної та бордюрів пресованих на загальну суму 56480 грн. без ПДВ. Придбаний товар був доставлений продавцем покупцю двома партіями 14.09.2020 та 16.10.2020. За доставку товару покупець сплатив продавцю окремо 3000 грн. В подальшому було виявлено недоліки товару, у зв?язку з чим повідомив продавця по телефону про відмову від договору купівлі-продажу, а також направив на адресу продавця письмову претензію і одночасно подав скаргу в державну службу по захисту прав споживачів. 10.11.2020 між сторонами було укладено усний договір про повернення товару, за умовами якого покупець повертає поставлений товар, а продавець приймає товар, про що виписується відповідна прибуткова накладна. Розрахунок за повернутий товар проводиться в період часу з 01.01.2021 по 15.05.2021.

16.11.2020 покупець повернув неякісний товар і між сторонами було підписано акт приймання-передачі товару, а на екземплярі акту покупця керівник відповідача власноручно зробив напис про повернення оплати 15.05.2021. Після 15.05.2021 відповідачем було передано позивачу 25000 грн. та повідомлено про те, що решта суми повертатися не буде. Крім того, керівник продавця відмовився компенсувати витрати покупця на доставку товару. Зазначає, що має право на стягненні залишку неповернутих коштів, сплачених при покупці неякісного товару, в сумі 31480 грн., витрат на транспортування товару в сумі 6000 грн., прямих матеріальних збитків у вигляді витрат за надані послуги юриста по захисту його порушених відповідачем прав у сумі 5000 грн., а всього 42480 грн. Посилаючись на положення ст. ст. 5,6,21,22 Закону України «Про захист прав споживачів», просить стягнути з відповідача на свою користь кошти в сумі 42480 грн., з яких 31480 грн. залишок несплачених за неякісний товар коштів, 11000 грн. прямих матеріальних збитків на оплату автотранспортних та юридичних послуг.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. 14.09.2020 позивач звернувся до нього з приводу придбання тротуарної плитки та бордюру. В цей же день була виписана накладна №715 за якою покупець повинен був отримати товар на суму 63000 грн. Накладну покупець забрав із собою, кошти не сплачував і товар не отримував. За усною домовленістю передоплату повинен був здійснити при відвантаженні йому товару. 21.09.2020 покупець звернувся до продавця, зазначивщи, що у накладній продавцем зазначено підприємця ОСОБА_2 , а не ВКПФ «Меліса», тому накладну на товар необхідно переписати і продавцем зазначити саме цю фірму. Оскільки ФОП « ОСОБА_2 » було припинено, на прохання позивача 21.09.2020 була виписана накладна №725 на відпуск товару з передплатою 24200 грн. Вказана сума була внесена покупцем в касу відповідача. Товар був доставлений покупцю, що підтверджується корінцем товарного чеку від 21.09.2020 про сплату фірмою вартості автотранспортних послуг. Також по накладній від 14.10.2020 покупцю була відпущена плитка на загальну суму 38240 грн., але передоплата покупцем не вносилась, оскільки була домовленість про оплату протягом 10 днів з моменту доставки. Товар був доставлений покупцю за рахунок фірми.

16.11.2020 позивач звернувся до директора відповідача з питання повернення усього отриманого товару, оскільки йому не сподобалась його якість. Продавець погодився прийняти товар, був підписаний акт приймання-передачі від 16.11.2020 і за усною домовленістю сторони погодились на проведення взаєморозрахунку щодо сплаченої покупцем суми 24200 грн. 14.11.2020 покупець привіз за свій рахунок частину товару на суму 24960 грн. Решту товару зобов?язався повернути 17.11.2020, однак у домовлений строк товар не був повернутий. 15.05.2021 відповідач повернув позивачу кошти в сумі 25000 грн. за повернутий 14.11.2020 товар. Також позивач самостійно привіз частину товару, який не був повернутий у листопаді 2020 року. У зв?язку з тим, що у привезеній партії не вистачало товару на суму 12040 грн. відповідач товар не прийняв.

Позивачем не надано доказів сплати понесених автотранспортних та юридичних послуг на суму 11000 грн. Просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач повідомляє неправдиву інформацію. 14.09.2020 прибув на виробничу базу відповідача, де передав ОСОБА_2 попередню оплату в сумі 39000 грн., а ОСОБА_2 виписав від імені ФОП ОСОБА_2 накладну №715 на загальну суму 63200 грн, на якій власноручно написав прописом про отримання ним коштів в сумі 39000 грн. 21.09.2020 було сплачено ще 24200 грн. та відповідачем надано прибутковий касовий чек від імені ВКПФ «Меліса». Жодної з доданих до відзиву накладних відповідач позивачу не надавав та жодну з них позивач не підписував.

У запереченнях відповідач зазначив, що раніше викладені заперечення та аргументи підтримує у повному обсязі. Ніяких розрахункових документів, окрім квитанції від 21.09.2020 про оплату коштів в сумі 24200 грн. не надано. Факт повернення 25000 грн. позивач підтвердив у своєму позові. Позовні вимоги не підтверджені доказами.

Ухвалою суду від 20.10.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного письмового провадження. Ухвалою суду від 24.12.2021 за клопотанням відповідача призначено судове засідання у даній справі. 27.01.2021 відкладено розгляд справи на 16.02.2022. У судовому засіданні 16.02.2022 оголошена перерва у зв?яку із закінченням процесуального часу. 21.02.2022 оголошена перерва у судовому засіданні у зв?язку з викликом свідків. Призначена на 15.03.2022 справа була знята з розгляду на підставі п. 1 рішення Зборів суддів Зарічного районного суду м. Суми від 24.02.2022 №5 у зв?язку із запровадженням воєнного стану. 09.05.2022 судове засідання призначене на 24.05.2022. 24.05.2022 судове засідання відкладене за клопотанням представника відповідача. 05.07.2022 відкладено розгляд справи у зв?язку з неявкою позивача. 09.08.2022 відкладено судовий розгляд за клопотанням представника позивача. 25.08.2022 відкладено розгляд справи за клопотанням представників сторін. 06.09.2022 відкладено розгляд справи за клопотанням представника відповідача. 21.09.2022 відкладено судовий розгляд за клопотанням представника позивача. 19.10.2022 відкладено судовий розгляд за клопотанням представника позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із зазначених підстав, додатково пояснив, що у зв?язку із невиконанням у добровільному порядку відповідачем обов?язку повернути кошти за товар неналежної якості, такі кошти, а також витрати на транспортування товару та правову допомогу підлягають стягненню у судовому порядку.

У судовому засіданні представники відповідача заперечували проти позову. Додатково пояснили, що всю суму грошей за фактично повернутий товар відповідач сплатив позивачеві. Частина товару залишається не повернутою позивачем. Просять відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що 14.09.2020 складено накладну №715 про передачу від ПП ОСОБА_2 ОСОБА_1 товару: плитки сірої 80кв.м., червоної 80 кв.м., жовтої 80 кв.м., бордюра кількістю 200 шт. Всього товарів на суму 63200 грн. На накладній зазначено про передплату в сумі 39000 грн. (а.с. 4).

Відповідно до накладної №715 від 21.09.2020 ВКПФ «Меліса» відпущено, а ОСОБА_1 одержано плитку тротуарну сіру кількістю 50 кв.м., червону та жовту кількістю 50 кв.м., бордюр кількістю 66 шт. на загальну суму 24960,00 грн., зазначено про передплату в сумі 24200 грн. Надана копія накладної не містить підпису одержувача (а.с. 36).

21.09.2020 ВКПФ «Меліса» складено квитанцію до прибуткового касового ордера серії 01АААС 053651, відповідно до якої прийнято від ОСОБА_1 передоплату за тротуарну плитку в сумі 24200 грн. (а.с. 4).

14.10.2020 складено накладну №812, за якою ВКПФ «Меліса» відпущено, а ОСОБА_1 одержано плитку тротуарну жовту кількістю 50 кв.м., плитку тротуарну червону кількістю 60 кв.м., плитку тротуарну сіру кількістю 30 кв.м., бордюр кількістю 134 шт. Всього товару на суму 38240,00 грн. (а.с. 27).

28.10.2020 позивач направив ВКПФ «Меліса» повідомлення про відмову від договору, відповідно до якого при огляді товару споживачем було виявлено численні недоліки товару. У зв?язку з цим вимагав повернути сплачені кошти за товар в сумі 63200 та 2200 грн. сплачених за транспортні витрати по доставці товару, потім забрати самовивозом за власний рахунок неякісний товар (а.с. 5, 6).

29.10.2020 позивачем направлено до ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області звернення, у якому просив допомогти у вирішенні питання викладеного у зверненні, щодо повернення неякісного товару. На звернення 05.11.2020 була надана відповідь, у якій повідомлено про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 18.03.2015 а також про те, що підставою для проведення перевірки ВКПФ «Меліса» може бути звернення фізичної особи з наданням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення. Запропоновано надати додаткове звернення та розрахункові документи, що підтверджують придбання плитки (а.с. 8,9).

16.11.2020 між ВКПФ «Меліса» та ОСОБА_1 складено акт приймання-передачі товару, за якою продавець ВКПФ «Меліса» прийняв, а покупець ОСОБА_1 повернув товар: плитку тротуарної сіру кількістю 80 кв.м., плитку тротуарну червону кількістю 80 кв.м., плитку тротуарну жовту кількістю 80 кв.м., бордюр пресований кількістю 88 шт. всього на суму 56480 грн.

У вказаному акті приймання передачі (повернення) товару поряд із підписом продавця міститься надпис про повернення товару 15.05.2021, поряд із підписом покупця міститься напис «з оплатою не згоден», слово «не» закреслено (а.с. 10).

16.11.2020 складено накладну №325 згідно з якою ОСОБА_1 відпущено, а ВКПФ «Меліса» одержано товар: плиту сіру кількістю 50 кв.м., жовту кількістю 50 кв.м., бордюр кількістю 66 шт. на загальну суму 24960,00 грн. Зазначено також «оплата за повернення 25000 грн.» (а.с. 38).

Відповідачем надано корінці товарних чеків про оплату автомобільних послуг 14.10.2020 на суму 1150 грн., 21.09.2020 на суму 1150 грн., 17.11.2020 на суму 1200,00 грн.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що позивач після придбання неякісної плитки звернувся до нього, як до юриста, з приводу сприяння поверненню коштів за неякісний товар. Накладна, у якій містилась інформація про одержання передплати, була оформлена від ФОП ОСОБА_2 , однак, за інформацією у реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань було з?ясовано, що підприємницька діяльність ОСОБА_2 була припинена до видачі накладної. ОСОБА_2 , як директор відповідача, погодився забрати плитку, однак гроші за повернутий товар пообіцяв віддати у травні. Під час бесіди ОСОБА_2 погоджувався, що позивач сплатив 39000 грн., а потім 24000 грн. за придбаний товар. У його присутності директор відповідача передав позивачу 25000 грн. частину вартості оплаченої плитки.

Свідок ОСОБА_4 , який є різноробочим, пояснив, що здійснював роботи по розгрузці плитки, які оплачував ОСОБА_2 . Перша поставка плитки була у кількості 12 піддонів, яку розгрузили. У листопаді 20202 року ОСОБА_2 знову звертався до нього з питання розгрузки плитки. Автокран, який повинен був привезти плитку від ОСОБА_1 до складу ВКПФ «Меліса» повернувся порожнім, тому роботи по розвантаженню не проводиились.

Свідок ОСОБА_5 , який є грузчиком, пояснив, що розгружав плитку, яку привозив ОСОБА_1 до ВКПФ «Меліса», роботи оплачував ОСОБА_2 . Тоді Самотой пообіцяв, що за два дні привезе решту плитки. Через деякий час до ОСОБА_1 поїхав автомобіль, щоб забрати плитку, однак повернувся порожній.

Відповідно доч.1ст.8Закону України«Про захистправ споживачів»у разівиявлення протягомвстановленого гарантійногостроку істотнихнедоліків,які виниклиз винивиробника товару(продавця,виконавця),або фальсифікаціїтовару,підтверджених занеобхідності висновкомекспертизи,споживач,в порядкута устроки,що встановленізаконодавством іна підставіобов`язковихдля сторінправил чидоговору,має правоза своїмвибором вимагативід продавцяабо виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

Відповідно до ч. 11 ст. 8 вказаного закону вимоги споживача розглядаються після пред`явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.

Відповідно до п. 7, ч. 1, ч. 5 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченимЗаконом України"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Терміни "розрахунковий документ" та "електронний розрахунковий документ" вживаються в цьому Законі у значенні, наведеному вЗаконі України"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до абз.19 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону №996 первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно доЗакону України Про електронний цифровий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем.

З наведених норм вбачається, що видаткова накладна, як документ, що підтверджує факт передачі та отримання товару вважається документом первинного обліку, однак не є розрахунковим документом, який підтверджує господарську операцію з продажу товару.

В якості докази сплати відповідачу коштів в сумі 39000 грн. позивачем надано копію накладної №715 від 14.09.2020, згідно з якою ПП ОСОБА_2 передано ОСОБА_1 товари на суму 63200 грн. та на якій міститься напис про передплату в сумі 39000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 50, ч. 1 ст. 52 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленомузакономпорядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

З матеріалів справи вбачається, що накладна №715 від 14.09.2020 складена ПП ОСОБА_2 , разом з тим, вимоги про стягнення коштів заявлені до ВКПФ «Меліса». Зазначене підприємство зареєстроване як юридична особа, а його директором є ОСОБА_2 (а.с. 13зв). Вказані особи є різними суб?єктами господарювання, а тому ВКПФ «Меліса» не може відповідати за зобов?язаннями ПП ОСОБА_2 .

Позивачем не були заявлені вимоги до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 або до ОСОБА_2 як фізичної особи у випадку припинення його підприємницької діяльності. За таких обставин, копія накладної №715 від 14.09.2020 не може бути прийнята судом як доказ виникнення зобов?язань та первинний документ, що підтверджує здійснення господарської операції юридичною особою ВКПФ «Меліса».

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про неналежну якість придбаного товару як підставу для повернення коштів за його придбання, відповідачем були повернуті гроші за товар в сумі 25000 грн, а решту сплаченої суми 31480 грн. просить стягнути у судовому порядку. Відповідач заперечує неналежну якість товару, однак не заперечує проти повернення фактично сплачених коштів за товар, який був поставлений споживачу, а згодом повернутий продавцю та зазначає, що повернення усієї фактично сплаченої суми, яка становить 25000 грн., відбулось у травні 2021 року

З матеріалів справи вбачається, що двома видатковими накладними від 21.09.2020 та від 14.10.2020 ВКПФ «Меліса» відпущено позивачу товарів на загальну суму 63200 грн. (24960 грн. +38240,00 грн.). Квитанцією до прибуткового касового ордера від 21.09.2020 підтверджується прийняття відповідачем від позивача передплати за тротуарну плитку в сумі 24200 грн. Накладною від 16.11.2020 підтверджується повернення товару продавцеві на суму 24960,00 грн. Сторонами визнається той факт, що відповідачем повернуто позивачу кошти в сумі 25000 грн. Про цей факт також свідчить відмітка у накладній №325 від 16.11.2020 про оплату за повернутий товар в сумі 25000 грн.

Матеріали справи не містять належних доказів оплати позивачем відповідачу ВКПФ «Меліса» вартості товару в сумі 31480 грн., які позивач просить стягнути з відповідача. За таких обставин, вимога про повернення залишку несплачених за неякісний товар коштів в сумі 31480 грн. не підлягає задоволенню у зв?язку з її недоведеністю.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6000 грн. витрат, пов?язаних із доставкою придбаного товару та 5000 грн. витрат за надану правову допомогу по договору цивільно-правового характеру.

У відповідності до вимог ст.12,13,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У порушення зазначених норм позивачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що ним було сплачено кошти за доставку придбаного товару та оплату юридичних послуг на загальну суму 11000 грн..

Показання свідка ОСОБА_3 , який не був присутній під час передачі покупцем коштів за товар та передачі товару покупцеві, а був лише присутній при поверненні ОСОБА_1 25000 грн., тобто коштів, які сторонами не оспорюються, не може бути доказом на підтвердження заявлених позовних вимог.

Позивачем не надано доказів оплати доставки придбаного товару в сумі 6000 грн. та понесення витрат на правову допомогу у зв?язку із поверненням товару. А відтак, вказані вимоги також задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв?язку з відмовою у задоволенні позовних вимог та відсутністю доказів понесених відповідачем судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір не розподіляється.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 200, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виробничо-комерційної приватної фірми «Меліса» про стягнення коштів в сумі 42480,00 грн. відмовити у зв?язку з необгрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Виробничо-комерційна приватна фірма «Меліса» , адреса місцезнаходження: вул. Г.Кондратьєва, 167, м. Суми, код ЄДРПОУ 14013130.

Повний текст рішення виготовлено 07.11.2022.

Суддя О.О. Ніколаєнко