Рішення

від 23.09.2022 по справі 361/3001/22

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/3001/22

Провадження № 2/361/2943/22

23.09.2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 вересня 2022 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Калініченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зугреської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат № 31 Донецької обласної ради про визнання припиненими трудових відносин,

у с т а н о в и в:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася зпозовом до Зугреської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат № 31 Донецької обласної ради про визнання трудових відносин припиненими.

Позивач зазначала, що 01 вересня 1998 року вона була прийнята на посаду вихователя як "Спеціаліст" з нижчим окладом на контрактних умовах до Зугреської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для розумово відсталих дітей. Згодом, відповідно до Рішення Донецької обласної ради № 6/9-240 від 23.02.2012 р., вищезазначений учбовий заклад було перейменовано у Зугреську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат № 31 Донецької обласної ради.

З 01.09.1998 р. і до травня 2020 року позивач працювала у Зугреській СЗШІ № 31. 10.02.1999 р. позивача було переведено вихователем на постійну роботу, а 01.09.1999 р. переведено учителем, у квітні 2013 р. під час роботи у школі їй присвоєно Рішенням атестаційної комісії Управління освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації категорія «спеціаліст вищої категорії». Усі відповідні записи наявні у трудовій книжці НОМЕР_1 .

Зугреська СЗШІ № 31 розташована у м. Зугрес м. Харцизьк Донецької області, є юридичною особою та перебуває у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом 21963300.

м. Зугрес м. Харцизьк Донецької області є населеним пунктом, що опинився на тимчасово окупованій території, тому навесні 2020 року позивачем було прийнято рішення про переїзд до підконтрольної Українській владі території.

19 травня 2020 року позивач звільнилася за власним бажанням та виїхала до підконтрольної Українській владі території , але запису до трудової книжки зроблено не було. Документи які підтверджують факт припинення трудових відносин, видані установою на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, тому ці документи є недійсними і не створюють правових наслідків.

У зв?язку з тим, що відповідач перебуває на тимчасово окупованій території, позивач не може у звичайний спосіб, визначений КзПП України, припинити трудові відносини, як це було відмічене.

Підтвердження припинення трудових відносин позивачу потрібно для подальшого працевлаштування, тому позивач просила суд визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Зугреською СЗШІ № 31 припиненими з 19 травня 2020 року за власним бажанням.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надала до суду заяву у якій просила розглядати справу у її відсутність та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача Зугреської СЗШІ № 31 Донецької обласної ради не з`явилися, про місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у м. Бровари, Київська область, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою № 3250-5001440827/14397 від 02.05.2022р. (а.с. 8).

01 вересня 1998 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду вихователя як "Спеціаліст" з нижчим окладом на контрактних умовах до Зугреської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для розумово відсталих дітей, 10.02.1999 р. ОСОБА_1 було переведено вихователем на постійну роботу, 01.09.1999 р. ОСОБА_1 переведено учителем, 25.04.2013 р. під час роботи у школі ОСОБА_1 присвоєно Рішенням атестаційної комісії Управління освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації категорія «спеціаліст вищої категорії», що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 (а.с. 10-11).

Відповідно до довідки № 295 від 26.08.2020 р., ОСОБА_1 звільнена з Зугреської спеціальноїзагальноосвітньої школи-інтернат№ 31Донецької обласноїради 19.05.2020 р. за ст. 38 КзПП України, власне бажання (наказ зі школи-інтернату № 73 від 19.05.2020 р.) (а.с.22).

Згідно Рішення Донецької обласної ради № 6/9-240 від 23.02.2012 р., Зугреську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для розумово відсталих дітей було перейменовано у Зугреську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат № 31 Донецької обласної ради (а.с. 23).

Зугреська СЗШІ № 31 розташована у м. Зугрес м. Харцизьк Донецької області, є юридичною особою та перебуває у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом 21963300 (а.с. 12).

Відповідно до реєстру та витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування, ОСОБА_1 у період з жовтня 2014 року від Зугреської СЗШІ № 31 не нараховувся дохід та за неї не сплачували страхові внески, також ОСОБА_1 має статус особи, яка отримує допомогу по безробіттю (а.с. 13-17, 18-21).

Згідно ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, таким, що укладається на час виконання певної роботи. Відповідно до вимог, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є, зокрема угода сторін, розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Згідно ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст.77-80 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 79 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Пленум Верховного Суду України у п. п. 10, 11 постанови №9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз`яснив, що конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції України) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

ЄСПЛ у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, таким чином суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Понесення інших судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами, а тому вони розподілу не підлягають.

Керуючись КонституцієюУкраїни, ст.ст. 23, 36, 38, 116, 233 КЗпП України, статями 3, 4, 76, 80, 81, 141, 258-259, 263-265, 280-284, 350, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Трудові відносини між ОСОБА_1 та Зугреською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернат № 31 Донецької обласної ради, визнати припиненими з 19 травня 2020 року за власним бажанням, відповідно до ст. 38 Кодексу законів України про працю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В. С. Сердинський