Ухвала

від 10.11.2022 по справі 757/27431/22-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27431/22-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4, при секретарі ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність старшого слідчого з ОВС ГСУ НП України ОСОБА_6, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021070000000095 від 10.03.2021, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, -

В С Т А Н О В И В :

05.10.2022 адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 звернулась до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42021000000002708 від 28.12.2021, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, що було вилучено в будинку АДРЕСА_1 , серед інших речей було вилучено транспортний засіб VOLKSWAGEN POLO, рік випуску 2017, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021070000000095, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.03.2021 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 191 КК України.

У межах зазначеного кримінального провадження, 06.04.2022 слідчими ГСУ НП України, на підставі постанови слідчого в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України в будинку АДРЕСА_1 , серед інших речей було вилучено транспортний засіб VOLKSWAGEN POLO, рік випуску 2017, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Заявник даної скарги стверджує, що обставини набуття права власності ОСОБА_1 на вказаний транспортний засіб в повному обсязі відповідають вимогам діючого законодавства. Зокрема, власник придбав автомобіль у встановленому законодавством порядку за договором купівлі-продажу за належні йому власні грошові кошти, які були здобуті законним шляхом та не мають відношення до будь-якої протиправної діяльності.

Так, право власності ОСОБА_1 на належний їх транспортний засіб підтверджується наступними документами: договором купівлі-продажу/поставки автомобіля від 26.09.2017, укладеного між ТОВ "Порше Інтер Авто Україна" (Код ЄДРПОУ 36159459); актом приймання-передачі автомобіля від 09.10.2017, за яким ОСОБА_1 прийняла автомобіль Volkswagen Polo sedan Comfortline 14 TSI, кузов № НОМЕР_2 , видатковою накладною № 809 від 09.10.2017, а також полісом добровільного страхування цивільної відповідальності власника наземного транспорту № 245029/4450/0000191 від 11.10.2021.

В ході проведення зазначеного обшуку та вилучення транспортного засобу старшим слідчим в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_2 було складено протокол обшуку від 06.04.2022, до якого додано опис майна, яке було вилучено в ході обшуку. Копії вказаного протоколу та опису додаються до даної скарги.

29.08.2022 адвокатом ОСОБА_8 було направлено клопотання за №29-08-2022/01 на адресу старшого слідчого з ОВС ГСУ НП України ОСОБА_6, в якому він просив, повідомити чи накладено у кримінальному провадженні № 12021070000000095, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.03.2021 арешт на транспортний засіб - автомобіль VOLKSWAGEN, модель POLO, рік випуску 2017, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , колір - КОРИЧНЕВИЙ, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 . Також він просив в разі, якщо на зазначений транспортний засіб арешт у кримінальному провадженні № 12021070000000095 від 10.03.2021 не накладено - повернути вказаний автомобіль власнику або їх уповноваженому представнику.

Крім того, за змістом вказаного клопотання адвокат ОСОБА_8 просив слідчого забезпечити вільний доступ до майна, що належить власнику і на яке не накладено арешт у кримінальному провадженні № 12021070000000095 від 10.03.2021, та можливість вчиняти власнику або їх уповноваженому представнику на власний розсуд щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, в тому числі, але не виключно, переміщення свого майна за територію домоволодіння.

У відповідь на вищезазначене клопотання адвокатом ОСОБА_8 було отримано постанову від 16.09.2022 старшого слідчого з ОВС ГСУ НП України ОСОБА_6, якою йому було частково відмовлено у задоволенні клопотання в частині повернення тимчасово вилученого майна та задоволено в частині надання власникам вільного доступу до майна, на яке не накладено арешт.

Мотивуючи відмову в поверненні тимчасово вилученого майна, слідчий вказав, що вищезазначений транспортний засіб було постановою слідчого визнано речовим доказом.

Крім того, слідчим було повідомлено, що 07.04.2022 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_9 по справі № 757/9550/22-к було задоволено клопотання сторони обвинувачення та надано дозвіл на проведення обшуку будинку АДРЕСА_1 , з метою вилучення, зокрема транспортного засобу VOLKSWAGEN POLO, рік випуску 2017, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .

Представник особи, в інтересах якої подано скаргу в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду скарги повідомлявся належним чином. Адвокат ОСОБА_7 через канцелярію суду подала заяву про розгляд скарги за її відсутності.

Представник Головного слідчого управління Національної поліції України у судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду скарги повідомлявся належним чином. Старший слідчий з ОВС ГСУ НП України ОСОБА_6 через канцелярію суду подав заяву про розгляд скарги за її відсутності, вирішення питання щодо повернення тимчасово вилученого майна, просив залиши на розсуд суду.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності слідчого/прокурора.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021070000000095, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.03.2021 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 191 КК України.

В межах зазначеного кримінального провадження, 06.04.2022 слідчими ГСУ НП України, на підставі постанови слідчого в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України в будинку №30 за адресою: м. Київ, провулок Садовий, серед інших речей було вилучено транспортний засіб VOLKSWAGEN POLO, рік випуску 2017, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Заявник даної скарги стверджує, що обставини набуття права власності ОСОБА_1 на вказаний транспортний засіб в повному обсязі відповідають вимогам діючого законодавства. Зокрема, власник придбав автомобіль у встановленому законодавством порядку за договором купівлі-продажу за належні йому власні грошові кошти, які були здобуті законним шляхом та не мають відношення до будь-якої протиправної діяльності.

Так, право власності ОСОБА_1 на належний їх транспортний засіб підтверджується наступними документами: договором купівлі-продажу/поставки автомобіля від 26.09.2017, укладеного між ТОВ "Порше Інтер Авто Україна" (Код ЄДРПОУ 36159459); актом приймання-передачі автомобіля від 09.10.2017 за яким ОСОБА_1 прийняла автомобіль Volkswagen Polo sedan Comfortline 14 TSI, кузов № НОМЕР_2 , видатковою накладною № 809 від 09.10.2017, а також полісом добровільного страхування цивільної відповідальності власника наземного транспорту № 245029/4450/0000191 від 11.10.2021.

В ході проведення означеного обшуку та вилучення транспортного засобу старшим слідчим в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_2 було складено протокол обшуку від 06.04.2022 до якого додано опис майна, яке було вилучено в ході обшуку.

29.08.2022 адвокатом ОСОБА_8 було направлено клопотання за №29-08-2022/01 на адресу старшого слідчого з ОВС ГСУ НП України ОСОБА_6, в якому він просив, повідомити чи накладено у кримінальному провадженні № 12021070000000095, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.03.2021 арешт на транспортний засіб - автомобіль VOLKSWAGEN, модель POLO, рік випуску 2017, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , колір - коричневий, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 . Також він просив в разі, якщо на зазначений транспортний засіб арешт у кримінальному провадженні № 12021070000000095 від 10.03.2021 не накладено - повернути вказаний автомобіль власнику або їх уповноваженому представнику.

Крім того, за змістом вказаного клопотання адвокат ОСОБА_8 просив слідчого забезпечити вільний доступ до майна, що належить власнику і на яке не накладено арешт у кримінальному провадженні № 12021070000000095 від 10.03.2021, та можливість вчиняти власнику або їх уповноваженому представнику на власний розсуд щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, в тому числі, але не виключно, переміщення свого майна за територію домоволодіння.

У відповідь на вищезазначене клопотання адвокатом ОСОБА_8 було отримано постанову від 16.09.2022 старшого слідчого з ОВС ГСУ НП України ОСОБА_6, якою йому було частково відмовлено в задоволенні клопотання в частині повернення тимчасово вилученого майна та задоволено в частині надання власникам вільного доступу до майна, на яке не накладено арешт.

Мотивуючи відмову в поверненні тимчасово вилученого майна, слідчий вказав, що вищезазначений транспортний засіб було постановою слідчого визнано речовим доказом.

Крім того, слідчим було повідомлено, що 07.04.2022 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_9 по справі № 757/9550/22-к було задоволено клопотання сторони обвинувачення та надано дозвіл на проведення обшуку будинку АДРЕСА_1 , з метою вилучення, зокрема транспортного засобу VOLKSWAGEN POLO, рік випуску 2017, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно з ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Обов`язковою обставиною, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину. Обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги.

У разі відсутності підстав вважати вилучене майно таким, що містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, тобто, що є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні - вони мають бути повернуті власнику.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Така позиція також узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (<...>) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Так, у своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Так, судовим розглядом встановлено, що під час проведення невідкладного обшуку 06.04.2022 було вилучено: транспортний засіб автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель POLO, рік випуску 2017, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , колір - коричневий, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Всупереч зазначеному, представник Головного слідчого управління Національної поліції Українив судове засідання не з`явився та станом на час розгляду скарги слідчому судді не надано відомостей та документів, в яких наводилися б підстави для подальшого утримання майна ОСОБА_1 та його необхідність, як такого, що має значення для подальшого досудового розслідування. Оскільки, доказів, які б могли свідчити, що вилучене майно є таким, що містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, тобто, що є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні № 12021070000000095 від 10.03.2021 не надано.

Так, при винесенні даного рішення слідчий суддя приймає до уваги, що обов`язок доведення існування, тієї обставини, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов`язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в матеріалах судового провадження за скаргою даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ОСОБА_3 належним їй майном.

За вказаних обставин, позиція органу досудового розслідування щодо неповернення майна його законному володільцю спростовується, тобто вилучене майно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, що, як наслідок, свідчить про бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні майна, що вилучено під час проведення обшуку 06.04.2022 за місцем проживання ОСОБА_1 , яке необхідно усунути шляхом зобов`язання останнього повернути вилучене майно власнику, відповідно до п. 4 ст. 169 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність старшого слідчого з ОВС ГСУ НП України ОСОБА_6, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021070000000095 від 10.03.2021, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна - задовольнити.

Зобов`язати старшого слідчого з ОВС ГСУ НП України ОСОБА_6 або іншу уповноважену особу Головного слідчого управління Національної поліції України, яка здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12021070000000095 від 10.03.2021 повернути ОСОБА_1 майно, яке було тимчасово вилучене 06.04.2022 в будинку АДРЕСА_1 , а саме:

- транспортний засіб автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель POLO, рік випуску 2017, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , колір - коричневий, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_4