Постанова

від 10.11.2022 по справі 622/1231/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 622/1231/20 Номер провадження 22-ц/814/1525/22Головуючий у 1-й інстанції Квітка О.О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю., при секретарі судового засідання: Бродській В.О., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 адвоката Смаль Віктора Вікторовича на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 22 липня 2021 року (ухвалене суддею Квіткою О.О., відомості щодо дати складення повного тексмту судового рішення відсутні) у справіза позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Борисенко Катерини В`ячеславівни, про визнання права власності на 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом та визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2020 року ОСОБА_3 звернулася до Золочівського районного суду Харківської області з вищевказаною позовною заявою про визнання права власності на 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом та визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, визнання договору купівлі-продажу недійсним.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 . Після смерті матері вона згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом 12.12.2018 отримала спадщину за законом. У вказаному свідоцтві про спадщину вказано, що спадкоємцем майна ОСОБА_4 є її чоловік ОСОБА_5 , донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 по 1/3 часток. Їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається із 1/6 частини грошових вкладів із нарахованими відсотками та компенсаціями. Аналогічні свідоцтва видані і її брату та батькові. 15.11.2020 вона звернулася до Золочівської державної нотаріальної контори із проханням видати їй свідоцтво про право на спадщину після смерті її матері ОСОБА_4 на її частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 20.11.2020 Державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Борисенко К.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1765/02-31, якою їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_2 , у зв?язку із ненаданням документів, що підтверджують право власності спадкодавця на таке майно. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_5 . Спадщину після смерті батька вона прийняла шляхом подачі заяви.

Однак її не викликали до нотаріальної контори з питання оформлення спадщини. Їй стало відомо, що її братом, ОСОБА_1 , отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02 листопада 2020 року (зареєстрованого в реєстрі за № 1702), після смерті їхнього батька, ОСОБА_5 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається із житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами номер АДРЕСА_3 . Оскільки вказаний житловий будинок побудований її батьками під час перебування у шлюбі, то зазначений житловий будинок є спільною сумісною власністю, попри те, що право власності на будинок оформлено на ОСОБА_5 . Тобто матері належала 1/2 частина вказаного будинку. Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 видане без урахування частини спірного будинку, яка належала її матері, яка була власницею 1/2 частини спірного будинку. Оскільки вона є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 і мала право на 1/6 частину вказаного будинку, то свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02.11.2020, видане ОСОБА_1 підлягає визнанню недійсним в частині включення до складу майна 1/6 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами номер АДРЕСА_3 . Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначила, що ОСОБА_1 здійснив відчуження спірного будинку, в якому їй належала 1/6 частина. Вона як співвласник вказаного мала право на переважне право перед іншими особами на купівлю за ціною, оголошеною для продажу на рівних умовах. Крім того, продавши будинок ОСОБА_1 розпорядився і її часткою без її згоди. Оскільки предметом правочину було майно, яке належало і їй, то вона просить визнати купівлю-продаж вказаного будинку недійсною.

Рішенням Золочівського районногосуду Харківськоїобласті від22липня 2021року позовнузаяву ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами номер АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02 листопада 2020 року, реєстровий номер 1702, видане ОСОБА_1 державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Борисенко Катериною В?ячеславівною на житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами номер АДРЕСА_3 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами номер АДРЕСА_3 від 06.11.2020 (р/н 1777), посвідчений приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Харківської області Кійко Н.Г. (номер запису про право власності 39054394 від 06.11.2020).

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 11 571 (одинадцять тисяч п?ятсот сімдесят одну) грн та 60 (шістдесят) копійок.

З вказанимрішенням судуне погодився ОСОБА_1 таподав нанього апеляційнускаргу,в якійпрохає рішенняЗолочівськогорайонного судуХарківської областівід 22липня 2021року скасувати повністю та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстнації є незаконним, необгрунтованим, а також таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з?ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема вказує, що судом першої інстанції при розгляді справи не враховано доказів того, що ОСОБА_1 має право власності на 5/6 частин спірного житлового будинку. Тому задовольнивши повністю вимоги позивача, суд фактично позбавив ОСОБА_1 на право, яке йому належить на законних підставах. Вважає, що у нотаріуса були законні підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцю за заповітом, тому підстави для визнання його недійсним відсутні. Також зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу не є ефективним, оскільки не тягне за собою будь-яких юридичних наслідків, зокрема скасування державної реєстрації за ОСОБА_6 чи його витребування.

Крім того,з вказанимрішенням судуне погодилася ОСОБА_7 таподала нанього апеляційнускаргу,в якійпрохає рішенняЗолочівськогорайонного судуХарківської областівід 22липня 2021року скасувати повністю та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстнації є незаконним, необгрунтованим, а також таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з?ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема вказує, що ОСОБА_8 є добросовісним набувачем законного права, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання договору купівлі-продажу спірного житлового будинку недійсним.

Від позивача ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому остання спростовуючи доводи, які викладені в апеляційних скаргах та підтримуючи рішення суду першої інстанції прохала апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження за участі сторін та інших осіб по справі. На моменту розгляду справи був присутній ОСОБА_1 , інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з?явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що згідно свідоцтва про одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_9 уклали шлюб 14.07.1962. Після одруження прізвище дружини - ОСОБА_10 (а.с. 202 на звороті).

Відповідно до свідоцтва про народження від 01.06.1963 батьками ОСОБА_11 є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Після укладення шлюбу 08.04.1982 ОСОБА_11 змінила прізвище на ОСОБА_12 (а.с. 27).

Батьками відповідача ОСОБА_1 є також ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 203).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 28, 199).

Як вбачається із спадкової справи, заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори подали ОСОБА_3 (а.с. 29, 197), ОСОБА_1 (а.с. 198 на звороті) та ОСОБА_5 (а.с.201 на звороті, 202).

ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 по 1/3 частки майна. Спадщину, на яку в указаній частці видано це свідоцтво складається з: грошових вкладів з нарахованими відсотками та компенсаціями, а саме: 1/2 частина депозитного рахунку у національній валюті № НОМЕР_1 (відкрито 22.02.2010) у сумі 5500 грн; 1/2 частина поточного рахунку нарахованих відсотків у національній валюті № 263898064591 у сумі 14,38 грн; 1/2 частина карткового рахунку № НОМЕР_2 (відкрито 24.03.2010) у сумі 0 грн, що знаходяться в ПАТ «Мегабанк №1» України м. Харкова. Свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частину рахунків видане ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частину рахунків видане ОСОБА_5 15 листопада 2010 року за реєстровим № 3185 (а.с. 31, 223 на звороті).

Також спадкоємцям видані свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 1 га (кадастровий № 6322655100:06:005:0228) по 1/3 частині кожному (а.с. 37, 221-222).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 153). Після його смерті заяви про прийняття спадщини подали: його син ОСОБА_13 та донька ОСОБА_3 (а.с. 148).

У заяві ОСОБА_13 до Золочівської державної нотаріальної контори від 02.11.2020 вказано, що він прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5 . На день смерті спадкодавець у шлюбі не перебував. Все спадкове майно є особистою приватною власністю спадкодавця (а.с. 152).

Згідно із записів будинкової книги станом на 28.10.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , значився зареєстрованим громадянин України ОСОБА_5 сам (а.с. 156).

Відповідно до заповіту від 04.10.2010 ОСОБА_5 заповів усе своє майно в цілому сину ОСОБА_1 (а.с. 156).

17.04.2020 ОСОБА_3 подала до Золочівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_5 (а.с. 45).

У своєму листі від 23.04.2020 ОСОБА_3 завідувач Золочівської державної нотаріальної контори К. Борисенко зазначила, що після померлого ОСОБА_5 заведена спадкова справа за № 60/2020, вказала перелік документів, які необхідні для прийняття спадщини та ін. інформацію (а.с. 159).

Як вбачається із листа від 28.08.2020, нотаріус повідомляє ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_5 склав заповіт щодо всього належного йому майна не на користь ОСОБА_3 , роз?яснила положення ст. 1241 ЦК України, вказала на необхідність письмового повідомлення нотаріальної контори про звернення до суду. Проте вказаний лист не був отриманий ОСОБА_3 (а.с. 160-161).

Державним нотаріусом Борисенко К.В. шляхом витребування інформації в Управлінні соціального захисту населення Дергачівської РДА, Управлінні пенсійного фонду України в Харківській області перевірено - чи не має ОСОБА_3 права на обов?язкову частку у спадщині (а.с. 162-163).

Рішенням виконавчого комітету Золочівської селищної ради від 09.04.1964 ОСОБА_14 було відведено земельну ділянку під АДРЕСА_4 , розміром 700 кв.м. в безстрокове користування. Зобов`язано ОСОБА_10 одержати до 15.05.1964 від бюро технічної інвентаризації всю технічну документацію на право будівництва будинку на вищеуказаній земельній ділянці (а.с. 173).

Із договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на право особистої власності із кількістю кімнат від однієї до п`яти включно видно, що 14.05.1964 Виконком Золочівського селищної ради депутатів надав ОСОБА_5 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 700 кв.м для будівництва житлового будинку (а.с. 171-172).

25.03.1969 складено акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію вказаного індивідуального домоволодіння (а.с.174-175).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 належала земельна ділянка площею 1 га (а.с. 177).

02.11.2020 ОСОБА_13 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті його батька ОСОБА_5 . Спадщина складається із: житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами номер АДРЕСА_3 , земельної ділянки площею 1 га та 1/3 частки земельної ділянки площею 1 га (а.с. 42, 73, 187-188).

20.11.2020 ОСОБА_3 звернулася із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину після смерті її матері на її частину (1/6) житлового будинку АДРЕСА_2 (а.с. 234 на звороті). Таку ж заяву позивач ОСОБА_3 подала і 15.11.2020 (а.с. 39).

20.11.2020 постановою нотаріуса Алєксєєнко С.В. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_2 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Відмова мотивована тим, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності, на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Правовстановлюючі документи нотаріусу не подані, тому видачу свідоцтва про право на спадщину на вказаний об`єкт нерухомого майна нотаріус вважав неможливою (а.с. 40-41, 192, 235).

Із договору купівлі-продажу житлового будинку від 06.11.2020 вбачається, що ОСОБА_13 продав ОСОБА_15 житловий будинок із господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (колишній АДРЕСА_6 (а.с. 68-69). У звіті про оцінку майна вказано, що вартість цього будинку - 123400 грн (а.с. 80-81).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що остання має право на 1/6 частину спірного будинку після смерті своєї матері ОСОБА_4 , так як вказаний будинок був спільною сумісною власністю її батьків, а ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги, своєчасно подала заяву про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_4 . Тому вараховуючи те, що при видачі свідоцтва про право на спадщину вказана частина майна, яка належить ОСОБА_3 не була врахована, то суд дійшов висновку, що свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_16 після смерті його батька слід визнати недійсним.

Разом з цим, місцевий суд зазначив, що оскільки ОСОБА_13 фактично продав весь будинок, без урахування частки позивача, тому договір купівлі-продажу від 06.11.2020 року слід визнати також недійсним.

Проте, повністю з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступних підстав.

Статтею 15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Відповідно до ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст.392ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1218ЦК України до складу спадщини входять усі права й обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1220ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно зі статті 1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269, 1270ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу в строк шість місяців, заяву про прийняття спадщини.

Стаття 1296ЦК України встановлює право на спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину. В частині 3 вказаної статті зазначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно із ст.1301ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1297ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Стаття 1297ЦК України покладає на спадкоємців обов`язок звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак нею не визначено ні обов`язкових строків звернення за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, ні юридичних наслідків для спадкоємця, який прийняв спадщину, але не звернувся до нотаріуса за видачею його такого свідоцтва.

Положення ч. 3 ст.1296ЦК України визначаються, що відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця самого права на спадщину. Отримання свідоцтва про право на спадщину є правом, а не обов`язком спадкоємця.

Згідно із п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду Укрни від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 одружилися 14.07.1962, а спірний будинок було збудовано в 1969 році. Отже, виходячи із презумпції спільної сумісної власності подружжя, будинок із господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_7 , був спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями, які прийняли спадщину після останньої є її донька ОСОБА_3 , син ОСОБА_13 та чоловік ОСОБА_5 . Всі спадкоємці вчасно подали заяви про прийняття спадщини та отримали свідоцтва про право на спадщину на деяке майно із спадкової маси.

Спадкоємці, які були закликані до спадкування після смерті ОСОБА_4 , не звернулися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину саме на спірний будинок. Лише 20.11.2020 ОСОБА_3 звернулася із такою заявою. Проте, в цей же день нотаріусом Борисенко К.В. було відмовлено у вчиненні вказаної нотаріальної дії, оскільки не надано правовстановлюючих документів на житловий будинок та роз`яснено процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами номер АДРЕСА_3 було видано ОСОБА_1 02.11.2020, так як відповідно до довідки КП «Архітектурно-інвентаризаційного бюро Золочівської селищної ради» №202 від 09.09.2020 єдиним власником вищевказаного будинку був ОСОБА_5 , який у заповіті єдиним спадкоємцем зазначив свого сина ОСОБА_1 .

У відповідності до вимог ст.1226ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Тому, враховуючи вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_13 мав право на спадкування 5/6 частки житлового будинку, так як ОСОБА_3 має право на 1/6 частину спірного будинку після смерті своєї матері ОСОБА_4 , так як вказаний будинок був спільною сумісною власністю її батьків Разом цим слід зазначити, що ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги, своєчасно подала заяву про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_4 ,

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що при видачі свідоцтва про право на спадщину вказана частина майна, яка належить ОСОБА_3 не була врахована.

Проте, суд першої інстанції при розгляді цієї справи дійшов помилкового висновку про те, що свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_16 після смерті його батька слід визнати недійсним у повному обсязі.

Згідно зі статтею 1301ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що порушення у зв`язку із видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

Так, вимога позивача ОСОБА_3 щодо визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.11.2020 №1702 недійсним підлягає частковому задоволенню, оскільки зазначене свідоцтво було видано відповідно до діючого законодавства, але у нотаріуса були відсутні відомості щодо часток майна спадкоємця, тому суд повинен був визнати вказане свідоцтво частково недійсним.

Такий висновок суду викладений у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 752/8119/17-ц, який у відповідності до вимог п.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховується іншими судами при застосуванні таких норм права.

Проте, суд першої інстанції визнаючи повністю недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом порушив права іншого спадкоємця ОСОБА_1 , що суперечить вимогам ч.2 ст. 2 ЦПК України.

За таких, обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.11.2020 №1702 недійсним підлягає частковому задоволенню, та підлягає визнанню недійсним на 1/6 частину права власності спірного будинку.

Також, судом правильно встановлено, що відповідач ОСОБА_13 фактично продав весь будинок, при цьому не було враховано ні право позивача ОСОБА_3 на 1/6 частину вказаного будинку, ні її переважне право на купівлю частки ОСОБА_13 .

Отже, такий правочин суперечить вищенаведеним положенням Цивільного кодексу України, а єдиним належним способом відновлення порушених прав позивача є визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним.

Згідно із ч. 1 ст.215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.358ЦК право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Виходячи із положень ч.ч. 1, 2 ст.362ЦК Україниу разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Згідно із ч. 1 ст 215ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З положень ч.1 ст.203ЦК випливає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог цивільного процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Враховуючи вищевикладеніобставини,колегія суддівприходить довисновку пронаявність підставдля частковогозадоволення апеляційнихскарг ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 адвоката Смаль Віктора Вікторовича, часткового скасуваннярішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 липня 2021 року з ухваленням нового рішення в частині вирішення вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 адвоката Смаль Віктора Вікторовича задовольнити частково.

Рішення Золочівськогорайонного судуХарківської областівід 22липня 2021року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом від 02.11.2020 №1702 видане державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Борисенко Катериною В?ячеславівною в частині права власності ОСОБА_1 на 1/6 частину житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами номер АДРЕСА_3 .

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 14 листопада 2022 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

С.А. Гальонкін

---

О.Ю. Кузнєцова