Рішення

від 15.11.2022 по справі 755/11453/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2022 р.

м. Київ

справа № 755/11453/22

провадження № 2/755/6547/22

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , мотивуючи свої вимоги тим, що 13.02.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції між сторонами зареєстровано шлюб, від якого сторони мають спільних малолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак сімейне життя з відповідачем у подальшому не склалось через відсутність порозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини, сімейні обов`язки з ведення спільного господарства. Позивач та відповідач зрозуміли, що вони зовсім різні люди, і не тільки за характерами, але й за інтересами та поглядами на життя, практично не розуміють один одного, не підтримують шлюбно-сімейних відносин, спільного господарства не ведуть. Позивач вважає спільне сімейне життя з відповідачем неможливим, що є підставою звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач ОСОБА_2 скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 11 листопада 2022 року строк, відповідно до якого проти розірвання шлюбу не заперечила.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з положенням ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13 лютого 2010 року зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, що підтверджено свідоцтвом про шлюб, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції від 13 лютого 2010 року, актовий запис № 168. (а.с. 7)

Від шлюбу сторони мають спільних малолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 26.02.2012 року, актовий запис № 551, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження, виданим Печерським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 28.10.2016 року, актовий запис № 4577. (а.с. 5, 6)

Згідно положення частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Судом достовірно встановлено, що сторони від шлюбу мають спільних малолітніх дітей, сімейне життя позивача та відповідача не склалось у зв`язку з тим, що вони мають різні погляди на життя, не в змозі дійти до єдиної думки при вирішенні сімейних та побутових проблем, протягом тривалого часу не підтримують шлюбних стосунків та не ведуть спільного господарства, шлюб між позивачем та відповідачем носить лише формальний характер, за даних обставин поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони бажання не мають.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.

Суд прийшов до висновку, що сім`я розпалась остаточно і поновити шлюбні відносини між позивачем та відповідачем неможливо. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Згідно змісту позовної заяви, позивач займає категоричну позицію щодо розірвання шлюбу, заперечує будь-яку можливість для примирення з відповідачем.

Згідно ст. 3 Сімейного Кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сторони проживають окремо за обопільною згодою, що не пов`язана з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми чи інших поважних причин. При таких обставинах сім`я фактично розпалась і поновити сімейні відносини неможливо.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що причини, з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, оскільки тривалий час сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, фактично живуть окремим один від одного життям, тому суд вважає, що формальне існування даного шлюбу суперечить моральним засадам суспільства, тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 36, 51, 111, 112 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 141, 142, 197, 198, 200, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції від 13 лютого 2010 року (актовий запис № 168) - розірвати.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Сторони мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даної копії рішення суду.

Повний текст рішення складено 15 листопада 2022 року.

Суддя: В.І. Галаган