Рішення

від 15.11.2022 по справі 420/13771/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13771/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛТСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» (66101, Одеська область, м. Балта, вул. Ломоносова, буд. 177-Б) про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛТСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» в якій позивач просить суд:

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛТСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 41924223), а саме з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих підприємство суму заборгованості:

- по адміністративним штрафам та іншим санкціям на загальну суму 1 000 000,00 грн. на бюджетний рахунок UA228999980313060106000015572, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37607526, отримувач коштiв ГУК в Одеській областi/отг.м. Балта;

- по акцизному податку на пальне на загальну суму 299 993,00 грн. на бюджетний рахунок UA698999980333129344000015572, банк отримувача Казначейство України (ЕАП). МФО 899998, 37607526, отримувач коштiв ГУК Одеськiй код в області/отг.м. Балта.

В обґрунтування позову зазначено, що станом на 21.09.2022 року, відповідно до довідки про податкову заборгованість, розрахунку податкового боргу та інтегрованої картки платника (ІКП), податковий борг перед державною ТОВ «БАЛТАПАЛИВО» становить 1 299 993,00 грн.

Ухвалою суду від 05.10.2022 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (ст.262 КАС України).

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до п.15.1. ст.15 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи; крім того, пунктом 36.5 ст.36 Податкового кодексу України встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЛТСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» код ЄДРПОУ 41924223, зареєстроване Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією 07.02.2018 року за №10741020000073083.

За даними Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області. Позивач) ТОВ «БАЛТАПАЛИВО» перебуває за основним місцем обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області, Балтська державній податковій інспекції з 07.02.2018 року та зареєстроване за №265918027679.

Станом на 21.09.2022 року, відповідно до довідки про податкову заборгованість, розрахунку податкового боргу та інтегрованої картки платника (КП), податковий борг перед державною ТОВ «БАЛТАПАЛИВО» становить 1 299 993,00 грн.

Заборгованість по акцизному податку на пальне виникла в результаті проведення фактичної перевірки по результатам якої складено акт за № 510//15/08/PPO/41924223 вiд 05.08.2020 року та винесено податкове повідомлення-рішення за №0017400507 від 27.08.2020 року на загальну суму 300 000,00, але враховуючи переплату у розмірі 7,00 грн. сума заборгованості становить 299 993,00 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням ТОВ «БАЛТАПАЛИВО» скористалось своїм правом на оскарження в судовому порядку. Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/740/21 вiд 27.05.2021 року (рішення набрало законної сили 12.10.2021 року) у задоволені позовних вимог ТОВ «Балтська паливна компанія» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській областi №0017400507 від 27.08.2020 року, яким до ТОВ «Балтська паливна компанія» застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 300 000,00 гривень відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 року по справі 420/740/21 апеляційну скаргу ТОВ «БАЛАПАЛИВО» залишили без задоволення, а рішення OOAC вiд 27.05.2021 року - залишено без змiн.

Заборгованість з адміністративних штрафів та інших санкцій виникла в результаті:

- проведення фактичної перевірки по результатам якої складено акт за №20881/15/08/PPО/41924223 від 24.09.2021 року та винесено податкове повідомлення- рішення за №00280040706 від 17.11.2021 року на суму 500 000,00 грн. (ш/с);

- проведення фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідин що використовуються в електронних сигаретах та пального по результатам якої складено акт за №3237/15-32-09-01-25 від 03.03.2021 року та винесено податкове повідомлення-рішення за №7491/15-32-09-01-30 від 31.03.2021 року на суму 500 000,00 грн. (ш/с).

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням за №7491/15-32-09-01-30 від 31.03.2021 року на суму 500 000,00 грн. ТОВ «БАЛТАПАЛИВО» скористалось своїм правом на оскарження в судовому порядку. Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/14763/21 від 18.11.2021 року (рішення набрало законної сили 21.12.2021 року) в задоволені адміністративного позову ТОВ «Балтська паливна компанія» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №7491/15-32- 09-01-30 від 31.03.2021 року відмовлено.

Станом на 28.09.2022 року платником податків TOB «БАЛТАПАЛИВО» борг не погашений.

У зв`язку з несплатою Відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ю» №0108539-1308-1508 від 29.10.2021 року, яку було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача.

На час розгляду судом справи по суті заявлених позовних вимог, доказів оскарження податкової вимоги або погашення податкового боргу за визначеними податковими зобов`язаннями до суду не надано.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі ПК України).

Відповідно до п.14.1.137 ст.14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Контролюючий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу.

Відповідно до п.54.1. ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.56.11. ст.56 ПК не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно п.57.1. ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Правовими положенням пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 ПК України.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4ст.59 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати про відсутність обов`язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.

Згідно з п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами ст.87 ПК України. Крім того, у силу приписів п.87.9 ст.87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Підпунктом 20.1.34. п.20.1 ст.20 ПК України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення податковим органом відповідачу податкової вимоги, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої суми заборгованості.

Таким чином, позивач є органом державної влади, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

На підставі встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає подання даного позову правомірним, позовні вимоги обґрунтованими, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги - доведеними.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши клопотання представника відповідача , суд робить висновок про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Аналіз наведених норм права вказує, що будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, за винятком справ, зазначених у частині четвертій статті 257 КАС України.

Частиною четвертою статті 257 КАС України визначено перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

- щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, частиною четвертою статті 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

- щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;

- щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Вищенаведений перелік справ, які належить розглядати виключно у порядку загального позовного провадження, визначений частиною четвертою статті 12 та частиною четвертою статті 257 КАС України, є вичерпним, а отже будь-які інші справи, у спорах, не встановлених цим переліком можуть розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: - значення справи для сторін; - обраний позивачем спосіб захисту; - категорію та складність справи; - обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; - кількість сторін та інших учасників справи; - чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; - думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 1 серпня до 31 жовтня 2020 р. на усій території України установлено карантин, з продовженням на всій території України дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Також ряд відповідних заходів вживаються Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Одеської обласної державної адміністрації та Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Виконавчого комітету Одеської міської ради.

При цьому, суд враховує, що і Кабінетом Міністрів України і вказаними Комісіями постійно змінюються та вживаються нові заходи, які спрямовані запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Окремо суд зазначає, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Також, Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022 року, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Згідно ст. 7 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено.

До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через засоби масової інформації.

Ознайомившись із матеріалами справи, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають переходу до розгляду за правилами загального позовного провадження, для повного та всебічного встановлення обставин справи. Крім того, суд враховує заходи безпеки громадян під час пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та воєнного часу, взято до уваги подання відповідачем відзиву на позовну заяву. Більше того, не виклик сторін в засідання не позбавляє їх права надавати докази та висловлювати свою позицію письмово.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про відсутність підстав для переходу до розгляду за правилами загального позовного провадження та проведення розгляду справи у відкритому судовому засіданні за участі сторін, а отже, подане клопотання не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З огляду на те, що суб`єкт владних повноважень не поніс витрати пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, жодні витрати не підлягають розподілу та стягненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 242-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви Головного управління ДПС в Одеській області про розгляду справи за правилами загального позовного провадження - відмовити.

Адміністративний позов позовом Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛТСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» (66101, Одеська обл.., м. Балта (пн.), вул. Ломоносова, буд. 177-Б) про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛТСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 41924223), а саме з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих підприємство суму заборгованості:

- по адміністративним штрафам та іншим санкціям на загальну суму 1 000 000,00 грн. на бюджетний рахунок UA228999980313060106000015572, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37607526, отримувач коштiв ГУК в Одеській областi/отг.м. Балта;

- по акцизному податку на пальне на загальну суму 299 993,00 грн. на бюджетний рахунок UA698999980333129344000015572, банк отримувача Казначейство України (ЕАП). МФО 899998, 37607526, отримувач коштiв ГУК Одеськiй в області/отг.м. Балта.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293,295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Єфіменко