Постанова

від 09.11.2022 по справі 440/5011/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 р.Справа № 440/5011/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Прокопчук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2021, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава, повний текст складено 20.07.21 по справі № 440/5011/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області /далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області/ , відповідно до якого просить:

визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 19 квітня 2021 року №Ф-5246-10/914;

зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про борг на суму 17857,84 грн та інформації про нараховані на цей борг штраф та пеню.

Підставою позову позивач зазначив порушення спірною вимогою своїх прав у сфері публічно-правових відносин через безпідставне нарахування відповідачем єдиного соціального внеску. Наголосив, що оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону No 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у відповідний період нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримував дохід від неї у відповідному періоді. Так, ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Юртрансервіс", яким нараховано та сплачено відповідні суми єдиного внеску за позивача.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу NoФ-5246- 10/914 від 19.04.2021. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає рішення суду таким , що що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права . Вважає , що отримання позивачем заробітної плати та сплата роботодавцем у визначеному Законом порядку єдиного внеску, нарахованого на суму такої заробітної плати, не звільняє позивача від обов`язку сплачувати єдиний внесок за здійснення підприємницької діяльності, не пов`язаної із трудовою діяльністю. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі .

Головним управлінням ДПС у Полтавській області до суду апеляційної інстанції подані додаткові пояснення , в яких зазначено , що 03.08.2021 податковим органом внесено зміни до інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про борг на суму 14557,84 гривень. Звертає увагу суду, що на даний час оскаржувана вимога ГУ ДПС у Полтавській області є відкликаною в силу пункту 6 розділу VI Інструкції про порядок нарахування сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 No 449, а тому не створює для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав, та безпосередньо не породжує для позивача будь-яких обов`язків. Зазначає , що на даний час, борг за оскаржуваною вимогою ГУ ДПС у Полтавській області No 5246-10/914 становить 3300 грн.

Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу , вважає, що судом прийнята правомірна постанова , висновки якоії відповідають дійсним обставинам справи , вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, просить суд апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 року - без змін.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Представник позивача в судове засідання не прибув про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Представник відповідачів в судовому засіданні підтримав доводи , викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішеннясуду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено , що позивачем отримано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії No 631 від 20.11.2008 .

Згідно Довідки про взяття на облік платника податків від 18.12.2008 No АД-43 адвокат ОСОБА_1 взятий на облік у контролюючому органі 18.12.2008 за No 25667 .

Також згідно засвідченої копії трудової книжки НОМЕР_1 з 10 березня 2009 року позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Юртрансервіс" .

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплачувався роботодавцем ТОВ "Юртрансервіс" (ідентифікаційний код 34958149) за ОСОБА_1 як застраховану особу, що підтверджується наданою на вимогу суду довідкою про застраховану особу (форми ОК-5), довідкою роботодавця про суми виплачених доходів та утриманих податків .

25.03.2021 ОСОБА_1 подано до ГУ ДПС у Полтавській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік, в якій не визначено податкових зобов`язань .

В той же час, відповідачем самостійно здійснено нарахування єдиного внеску для позивача в загальному розмірі 17857,84 грн, та як наслідок винесено спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) на вказану суму та направлено на адресу позивача.

Не погодившись з прийняттям вказаної вимоги , позивач звернувся з даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того , що нарахування позивачу контролюючим органом єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як самозайнятій особі (адвокату) є безпідставним, оскільки законних підстав для самостійного нарахування відповідачем єдиного внеску для позивача на суму 17857,84 грн, крім того, який за позивача, як працівника сплачено його роботодавцем за цей самий період, у відповідача не було, тому відповідачем безпідставно та протиправно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19 квітня 2021 року № Ф-5246-10/914.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог , виходячи з наступного .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовані нормамиПодаткового кодексу Українив частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормамиЗакону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За приписамистатті 2 Закону №2464-VIйого дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цимЗаконом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цимЗакономвизначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 1 Закону №2464-VIєдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 5 частини першоїстатті 4 Закону №2464-VІплатниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до підпункту14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК Українисамозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пунктом14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК Українидано визначення поняттю «працівник». Згідно з цією нормою це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно з частинами другою, третьою, восьмоюстатті 9 Закону №2464-VІобчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цьогоЗаконунараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цимЗаконом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цьогоЗаконунараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першоїстатті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першоїстатті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 7 Закону №2464-VІєдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першоїстатті 4 цього Закону, - нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Проаналізувавши наведені вище положення законодавства колегія суддів зазначає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, в даному випадку, незалежної професійної адвокатської діяльності, та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є свідченням здійснення особою адвокатської діяльності.

Законом України від 06.12.2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"було внесено зміни доЗакону України №2464-VІ, що діють з 01.01.2017 року, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першоїстатті 7 Закону №2464-VI(в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першоїстатті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно доЗакону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першоїстатті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першоїстатті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно ч. 12ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа у відповідні періоди фактично не здійснює,Законом №2464-VIне врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на встановлені обставини та зазначені нормативно-правові положення, колегія суддів доходить висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесокне нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходулише за умови, що така особа не отримує дохід від роботодавця, який використовує її працю на умовах трудового або цивільно-правового договору, або на інших умовах, передбачених законодавством. В іншому випадку така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС як самозайняті особи, зокрема особи, які мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно отримують доход від роботодавця, який використовує їх працю на підставі трудового або цивільно-правового договору, або інших умовах, передбачених законодавством, спричиняє подвійну сплату єдиного внеску (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Такий правовий висновок щодо застосування нормЗакону №2464-VIвідповідає висновку, який Верховний Суд зробив в постанові від 27.11.2019 у адміністративній справі №160/3114/19 та в подальшому був підтриманий, зокрема в постанові від 04.12.2019 у адміністративній справі №440/2149/19 та в постанові від 16.03.2021 у адміністративній справі № 500/2433/19.

Апелянт зазначає, про необхідність сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах. Водночас такі твердження апелянта ґрунтуються на невірному тлумаченні нормЗакону №2464-VI, оскільки сплата єдиного внеску безпосередньо особою та роботодавцем спричиняє подвійну його сплату, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то, як вірно зазначив суд першої інстанції, в розумінніЗакону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у відповідний період нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї у відповідному періоді.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 05 грудня 2019 року (справа №260/358/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 27 лютого 2020 року (справа №0440/5632/18).

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно дост. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"підлягають застосуванню судами як джерела права.

Колегією суддів встановлено , що сума заборгованості у розмірі 17857,84 грн, яка визначена в оскаржувані вимозі складається з:

у розмірі 14557,84 грн заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , яка виникла в період щоквартальних нарахуваньз 19.07.2019 року по 19.10.2020 року та включена у вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 № Ф-5246-10/6089;

у розмірі 3300,0 грн заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , яка виникла за рахунок щоквартальних нарахувань по строку сплати 19.01.2021.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 року у справі № 440/7313/20, яке набрало законної сили згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 р., визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 № Ф-5246-10/6089 у розмірі 14557,84 грн та зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про борг на суму 14557,84 грн.

При прийнятті рішень у справі № 440/7313/20 встановлено , що 10.03.2009 р. ОСОБА_1 прийнято на посаду юрисконсульта ТОВ «Юртрансервіс», про що свідчить запис в трудовій книжці та копія наказу від 10.03.2009 р. № 1К . Згідно з довідкою про доходи виданою ТОВ "Юртрансервіс" №15 від 04.12.2020 ОСОБА_1 за період січень - грудень 2019 року нараховувалася заробітна плата з якої вираховувався єдиний соціальний внесок. Згідно з довідкою про доходи виданою ТОВ "Юртрансервіс" №16 від 04.12.2020 ОСОБА_1 за період січень - листопад 2020 року нараховувалася заробітна плата з якої вираховувався єдиний соціальний внесок. ОСОБА_1 є найманим працівником, отримує заробітну плату, а єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за нього сплачує його роботодавець.Позивач як самозайнята особа (адвокат) поза межами трудової діяльності доходів від незалежної професійної діяльності не отримує, визначена спірною вимогою сума ЄСВ у розмірі 14557,84 грн фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача, що в свою чергу суперечить меті запровадження державою консолідованого страхового внеску.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із наведеного слідує, що нарахування Головним управлінням ДПС у Полтавській області позивачу заборгованості у розмірі 14557,84 грн зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , яка виникла в період щоквартальних нарахуваньз 19.07.2019 року по 19.10.2020 року та яка включена у вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 № Ф-5246-10/6089 є протиправним, що підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Порядок стягнення заборгованості з платників передбачено розділом VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженоїнаказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (даліІнструкція №449).

За змістом п. 3 зазначеногорозділу Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску надсилається (вручається) платнику у разі виникнення, зростання чи часткового зменшення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Згідно з п. 6 розділу VІІнструкції №449Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:

-сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;

податковий орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);

вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;

борг (недоїмка) списується у випадках, передбаченихстаттею 25або іншими положеннями Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу,- у день прийняття податковим органом рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно дочастини сьомоїстатті 25 або іншого положення Закону;

є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі,- у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.

Згідно з п.7 розділу VІІнструкції № 449якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Враховуючи вищенаведені норми права, слід дійти висновку, що саме в разі зростання суми боргу протягом наступного базового періоду платнику єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування направляється вимога про сплату недоїмки та виключно на суму зростання боргу (недоїмки).

Отже, колегія суддів зауважує, що позивачу повинна була бути направлена вимога лише на суму зростання боргу.

Однак, виходячи зі змісту розрахуноку сума недоїмки за спірною вимогою у цій справі утворилася за період з 19.07.2019 року по 19.10.2020 року, тобто за період, який був охорлений раніше винесеною вимогою від 06.11.2020 № Ф-5246-10/6089 на суму 14557,84 грн , яка в подальшому була скасована в судовому порядку , та заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 3300,0 грн , яка виникла за рахунок щоквартальних нарахувань по строку сплати 19.01.2021.

З огляду на те, що податковим органом внесено до оскаржуваної вимоги загальну суму заборгованості позивача, колегія суддів приходить до висновку, що на час винесення оскаржуваної вимоги, Головним управлінням ДПС у Полтавській області порушено вимогиІнструкції № 449, оскільки спірна вимога про сплату недоїмки містить не тільки суму зростання боргу.

Також , посилання відповідача в додаткових поясненнях до апеляційної скарги на те , що 03.08.2021 внесено зміни до інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про борг на суму 14557,84 грн , тому відповідно до п. 6 розділу VІІнструкції № 449 оскаржувана вимога вважається відкликаною, з огляду на ненадання жодних рішень щодо скасування та зміни суми боргу по оскаржувані вимозі №Ф-5246-10/914 від 19.04.2021 на суму 14557,84 грн , не доводить, що вказана вимога є відкликаною або скасованою.

Жодних доказів прийняття відповідачем рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки) суду не надано.

Інших обставин, вказаних у п. 6 розділу VІІнструкції №449,судом не встановлено.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-5246-10/914 від 19.04.2021, не зважаючи очевидну протиправність, залишається чинною , а тому підлягає скасуванню судом.

Стосовно заборгованість, яка виникла за рахунок щоквартальних нарахувань по строку сплати 19.01.2021 в сумі 3300,00 грн за 4 квартал 2020 року, колегія суддів наступне.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 4 квартал 2020 р сплачувався роботодавцем ТОВ "Юртрансервіс" (ідентифікаційний код - 34958149) за ОСОБА_1 як застраховану особу, що підтверджується наданою на вимогу суду довідкою про застраховану особу (форми ОК-5), довідкою роботодавця про суми виплачених доходів та утриманих податків.

Доказів отримання позивачем у 4 кварталі 2020 р, за який визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску, у розмірі 3300,0 грн , доходів від провадження ОСОБА_1 індивідуальної адвокатської діяльності відповідачем до суду не надано та про наявність таких доходів не зазначено.

Відсутність у позивача доходу від здійснення адвокатської діяльності за 4 квартал 2020 р також не заперечується відповідачем по справі.

Враховуючи те, що позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього 4 кварталі 2020 р , за який , крім інших, винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, колегія суддів дійшла висновку, що дані обставини виключають обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Сама по собі наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі № 820/1538/17, від 28.03.2019 по справі № 820/6324/17.

Отже, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а в розумінніЗакону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у 4 кварталі 2020 р, за який, крім іншого, винесена оскаржувана вимога нараховував та сплачував роботодавуць в розмірі не менше мінімального, колегія суддів вважає, що визначена в оскаржуваній вимогі ГУ ДПС у Полтавській області від 19 квітня 2021 року №Ф-5246-10/914 сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 3300,0 грн фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність визнання протиправною та скасування спірної вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу №Ф-5246-10/914 від 19.04.2021.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першоїстатті 315 КАС Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зістаттею 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положеннястатті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 по справі № 440/5011/21 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 14.11.2022 року