ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" листопада 2022 р. Справа №909/127/22
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - суддіКравчук Н.М.
суддівКордюк Г.Т.
Скрипчук О.С.
розглянувшиапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-20"</a> б/н від 01.07.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/1564/22 від 05.07.2022)
на рішенняГосподарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2022 (суддя І.М. Скапровська, повний текст складено 13.06.2022)
у справі №909/127/22
за позовом:Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-20"</a> (надалі ТзОВ "Арго-20"), м. Івано-Франківськ
про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 40 261,30 грн.
за участю учасників справи: не викликалися
ВСТАНОВИВ:
Івано-Франківська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ "Арго-20" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 40 261,30 грн.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2021 у справі №9 09/127/22 позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ "Арго-20" на користь Івано-Франківської міської ради 38 477,02 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати та 2 371,04 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/621/19 встановлено факт розміщення на земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:08:004:0047 нерухомого майна ТзОВ "Агро-20". Оскільки відповідач фактично використовує вказану земельну, проте, без правовстановлюючих документів, не здійснюючи оплати за користування останньою, відтак, суд дійшов висновку, що є всі правові підставі застосування ст. 1212 ЦК України, так як відповідач збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти за користування земельною ділянкою), проте з врахуванням заяви про застосування строку позовної давності.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині стягнення 38 477,02 грн, ТзОВ "Арго-20" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:08:004:0047 знаходиться за адресою: вул. Сагайдачного, 48 «А». у м. Івано-Франківськ, а нерухоме майно ТОВ «Арго-20», яке належить на праві власності товариству, розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Сагайдачного, 48 «Р», тобто, розміщене за іншою адресою та на іншій земельній ділянці. Відтак, вказане свідчить про безпідставне стягнення коштів в розмірі орендної плати.
Окрім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на рішення суду у справі № 909/621/19, як на приюдиційний факт, не врахував ту обставину, що у вказаній справі господарський суд дійшов висновку про відмову в частині позову, в зв`язку з тим, що Івано-Франківською міською радою не було надано Витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2022 справу №909/127/22 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Скрипчук О.С.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Арго-20" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2022 у справі № 909/127/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи про їхнє право протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.
Учасники даного судового процесу були повідомлені про нього згідно контактних даних, відомості про які містяться в матеріалах справи. Крім того, процесуальні документи апеляційного суду у порядку, встановленому Законом України Про доступ до судових рішень, були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Позивач та відповідач в строки, визначені судом, жодних заяв та клопотань не подали.
Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів відповідача заперечив, зазначив, зокрема, що рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції встановила таке.
З матеріалів справи вбачається, що 15.06.2021 Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради рекомендованим листом №0443/34.3-02/18 було надіслано відповідачу повідомлення про проведення обстеження земельної ділянки (кадастровий номер: 2610100000:08:004:0047) за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Сагайдачного,48 А, Ж. на предмет дотримання вимог земельного законодавства (а.с. 17).
28.07.2021 було проведено відповідне обстеження земельної ділянки (кадастровий номер: 2610100000:08:004:0047) за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Сагайдачного,48А,Ж на предмет дотримання вимог земельного законодавства наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, у відповідності до вимог ст. 12.189 Земельного кодексу України, п.п. 1 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 11.12.2020 №311-2, Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.06.2019 №141-26.
За результатами проведеного обстеження складено Акт обстеження земельної ділянки № 393 від 28.07.2021 (а.с. 14).
Згідно з вказаним Актом інспектором Івано-Франківської міської ради Срібняком Р.З. в присутності двох свідків було встановлено, що:
Земельна ділянка використовується для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час обстеження ТзОВ «Арго-20» не перебуває в стані припинення.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТзОВ «Арго-20» є власником нерухомого майна. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31985395. Підстава виникнення права власності - рішення Господарського суду Івано-Франківської області №12/92-18/98 від 05.10.2010. Дата державної реєстрації нерухомого майна - 05.11.2010.
Земельна ділянка сформована, має складну форму. На західній частині земельної ділянки збудована одноповерхова цегляна будівля без даху.
Візуально зайняття додаткової суміжної території не виявлено, орієнтовно земельна ділянка знаходиться в тих межах, в яких відводилась і відповідає кадастровому плану.
Земельна ділянка захаращена, покрита вся багаторічними зеленими рослинами (бур`янами) на земельній ділянці росте борщовик.
Земельна ділянка площею 0,0693 га сформована, присвоєно кадастровий номер: 2610100000:08:004:0047
Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості
На підставі п. 2 рішення Івано-Франківської міської ради від 11.03.2016 № 79-4 п. 14 додатку 2 ТзОВ «Арго-20» отримало дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на вул. Гетьмана Сагайдачного, 48-р площею 0,0693 га для обслуговування нежитлового приміщення за рахунок земельної ділянки, яка перебувала в оренді у підприємця Надраги P.I.
Договір оренди земельної ділянки площею 0.0693 га на вул. Сагайдачнорго.48-а у м. Івано-Франківську (кадастровий номер 2610100000:08:004:0047) для будівництва виробничих приміщень по пошиттю хутрових виробів, складських та офісних приміщень терміном на 3 роки, був укладений з ФОП Надрагою Романом Івановичем на підставі п.7 рішення Івано-Франківської міської ради від 04.06.2009 (втратив чинність 04.06.2012).
Земельна ділянка сформована, має складну форму.
На день проведення обстеження в Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради відсутні інформація про наявність укладеного договору оренди земельної ділянки із ТзОВ «АРГО-20».
Згідно інформації Головного управління ДПС в області кошти за користування земельною ділянкою ТзОВ «Арго-20» площею 0,0693га (кадастровий номер 2610100000:08:004:0047) протягом 2018 2021 років не декларувало та не сплачувало.
Таким чином, Івано-Франківська міська рада, маючи результати обстеження земельної ділянка, з метою досудового врегулювання спору, 13.10.2021 надіслала відповідачу претензію з пропозицією добровільно сплатити суму безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності на території м. Івано-Франківська за період з 01.01.2019 по 30.06.2021 (а.с. 11-12).
Вищевказана претензія залишена без відповіді та задоволення.
Вказані обставини стали підставою для звернення Івано-Франківської міської ради з позовом до Господарського суду Львівської області про стягнення з ТзОВ «Арго-20» безпідставно збережених коштів орендної плати у сумі 40 261,30 грн.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За приписами статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно із ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.
Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями ч.1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.
Тобто, в силу вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", укладання договору оренди землі є обов`язковим.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що з 05.11.2010 у власності ТзОВ «АРГО-20» перебуває майно з реєстраційним номером 31985395, адреса нерухомого майна: м. Івано-Франківськ, вул. Сагайдачного,48Р, підстава виникнення права власності: рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2010 у справі № 12/92-18/98.
Відповідно до рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.10.2010 у справі № 12/92-18/98, яке набрало законної сили, позов ТзОВ "Арго-20" до Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою вул. Г.Сагайдачного, 48-Р в м. Івано-Франківську задоволено.
Вищевказаним рішенням було встановлено, що 08.02.2010 між підприємцем Надрагою Романом Івановичем та ТзОВ АРГО-20 укладено Договір про передачу прав забудовника, згідно умов якого підприємець передав, а ТзОВ АРГО-20 прийняло на себе права та обов`язки забудовника на будівництво приміщень по пошиттю хутрових виробів, складських та офісних приміщень по вулиці Гетьмана Сагайдачного за № 48-А та №48-В в м. Івано-Франківську, згідно рішення Івано-Франківського МВК від 21.07.2004 про дозвіл на будівництво, рішення №60 від 25.02.2003 про дозвіл на проектно-пошукові роботи; Договору оренди землі №15 укладеного 27.01.2010 з Івано-Франківською міською радою про оренду земельної ділянки площею 0,0693 га, Договору оренди землі №16 укладеного 27.01.2010 з Івано-Франківською міською радою про оренду земельної ділянки площею 0,0630 га, Договору оренди землі, укладеного 06.08.2007 з Івано-Франківською міською радою про оренду земельної ділянки площею 0,0462 га, який зареєстровано у Івано-Франківському міському відділі Івано-Франківської регіональної філії центру ДЗК при Держкомземі України 12.11.2007 за №040729400748.
Згідно Довідки Івано-Франківської міської інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю №1461515 від 15.08.2007 об`єкту присвоєно поштову адресу - вул. Гетьмана Сагайдачного, 48-Р, м. Івано-Франківськ.
У липні 2010 року ТзОВ АРГО-20 закінчило будівництво та підготувало об`єкт до здачі в експлуатації. Згідно акту готовності від 12.08.2010 об`єкт нерухомого майна по вулиці Гетьмана Сагайдачого, 48-Р в м. Івано-Франківську вважається готовим до експлуатації.
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними та об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Відтак, з вищенаведеного вбачається, що на земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:08:004:0047 по вулиці Гетьмана Сагайдачного за № 48-А, знаходиться нерухоме майно ТзОВ АРГО-20, якому присвоєно поштову адресу - вул. Гетьмана Сагайдачного, 48-Р, м. Івано-Франківськ.
Таким чином, відповідач, маючи право власності на об`єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою, обов`язку щодо укладення та реєстрації договору оренди на спірну земельну ділянку вчасно не виконав.
Як зазначалося вище, предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з ТзОВ «Агро-20» безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді несплаченої орендної плати в сумі 40 261,30 грн. (за період з 01.01.2019-31.01.2021) на підставі статті 1212 ЦК України за фактичне користування земельними ділянками.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
При цьому для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою комунальної форми власності свідчить про втрату позивачем майна, що у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто, в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею. Отже, фактичний землекористувач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц і від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних правовідносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18).
Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з ч. ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (в розмірі орендної плати) є сформованим об`єктом цивільних прав.
Крім того, суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (ст.18 Закону України "Про оцінку земель").
Так, рішенням Івано-Франківської міської ради від 08.07.2016 № 215-6 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська» (доступно у вільному доступі на офіційному сайті за посиланням - http://www.namvk.if.ua/dt. 43361/) було затверджено нормативну грошову оцінку земельних ділянок, яка відповідно була чинною в спірний період (2019- 2021 роки).
Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 року № 489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Відповідно до п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.
Згідно з п. 288.4, пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2017 року) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.
З 01.01.2017 року у зв`язку із внесенням змін до зазначених положень Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою від розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.
Відтак, оскільки нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності, наявність витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для розрахунку заявленої до стягнення суми безпідставно збережених відповідачем грошових коштів у виді орендної плати за землю є обов`язковою.
Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 917/353/19, від 16.09.2020 у справі №922/3361/19.
При цьому, чинне законодавство України, у тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель" не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. Така правова позиція дотримана у постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянку №1400 від 09.07.2021, нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:08:004:0047 станом на 2021 становить 459 949,08 грн. (а.с. 18).
З вищевикладеного вбачається, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею. Відтак, відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності у межах якого позивач міг звернутись за захистом свого права або інтересу, позов підлягає задоволенню частково, зокрема, в сумі 38 477,02 грн за період з 17.02.2019 по 31.12.2021.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) та у справі Трофимчук проти України (Рішення ЄСПЛ від 28.10.2010), в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі, суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи викладені в апеляційній скарзі та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ :
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-20"</a> залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2022 у справі №909/127/22 залишити без змін.
3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбаченні ст.ст. 287-288 ГПК України.
5.Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Головуючий-суддяН.М. Кравчук
СуддіГ.Т. Кордюк
О.С.Скрипчук
Суд | Західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 07.11.2022 |
Оприлюднено | 17.11.2022 |
Номер документу | 107321213 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Кравчук Наталія Миронівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні