Рішення

від 15.11.2022 по справі 473/2204/22

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/2204/22

2/467/211/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2022 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Кірімововї О.М.

за участю секретаря Савчук О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Хлібна база №76» Державного агентства резерву України про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та суми індексації,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою до Державного підприємства «Хлібна база № 76» державного агентства резерву України про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та суми індексації.

Свої вимоги мотивує тим, що він перебуває у трудових відносинах із відповідачем з 17.12.2010 року згідно наказу № 445-к від 16.10.2010 року на посаді охоронника. Однак, починаючи з вересня 2020 року по лютий 2022 року відповідач не сплачує йому заробітну плату, яка становить 82185,30 грн. Крім того, за період з вересня 2020 року по лютий 2022 року йому не було нараховано індексацію, яка у зв`язку із втратою частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, не проводилася та становить 751,49 грн.

За таких обставин, позивач просив суд стягнути із відповідача на його користь заборгованість нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з вересня 2020 року по лютий 2022 року в розмірі 82185,30 грн. та індексацію за період з вересня 2020 року по лютий 2022 року в розмірі 751,49 грн.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.09.2022 року справу за даною позовною заявою передано на розгляд до Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою судді від 07.10.2022 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. 6).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлений у встановленому порядку. Враховуючи, що у справі є достатні відомості про правовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, однак відзиву на позовну заяву, заяв та клопотань до суду не подав, позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, суд розглядає справу у відсутність відповідача у заочному порядку відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

За такого, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, а також оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись принципом верховенства права, приходить до наступного.

Частиною 3 статті 6 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців (ч. 1 ч. 2 Закону України "Про оплату праці").

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до положень ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, яка ратифікована 31 січня 1961 року, метою цієї Конвенції є термін «заробітна плата», який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Конвенції ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу (ст. 12 Конвенції про захист заробітної плати).

Статтею 141 КЗпП України встановлено, що обов`язок неухильного додержання законодавства про працю лежить на власнику або уповноваженому ним органі.

Положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як видно, згідно наказу № 445-к від 16.12.2010 року позивач по день ухвалення рішення позивач працює у ДП «Хлібна база №76» на посаді охоронника. Дана обставина підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 10-12).

Згідно довідки ДП «Хлібна база № 76» від 24.06.2022 року № 51 про нараховану і не виплачену заробітну плату, підприємство перед позивачем має заборгованість по заробітній платі без урахування податків і зборів за період з вересня 2020 року по лютий 2022 року в розмірі 82 185,30 грн. (а.с. 13).

Як видно, між сторонами дійсно існує спір щодо стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі. Тому суд вважає вимоги позивача в даній частині позову про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з вересня 2020 року по лютий 2022 року в розмірі 82 185,30 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог про стягнення індексації заробітної плати, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами в цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 692), компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом.

Позивачем надано розрахунок індексу інфляції за період прострочення виплати заробітної плати, який перевірений судом та є правильним й підлягає покладенню в основу рішення.

Враховуючи, що позивачу було нараховано заробітну плату з вересня 2020 року по лютий 2022 року, яку не було виплачено своєчасно, суд вважає, що з Державного підприємства«Хлібна база№ 76»Державного агентстварезерву Українина користьпозивача підлягає стягненню індексації за вказаний період в розмірі 751,49 грн. Тому в цій частині суд задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.

Оскільки позовні вимоги у частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають повному задоволенню, то за правилами ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 992,40 грн.

Згідно із ст. 430 УПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. У зв`язку з цим, рішення суду в цій частині підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та суми індексації, задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченої заробітної плати за період з вересня 2020 року по лютий 2022 року у розмірі 82 185 ( вісімдесят дві тисячі сто вісімдесят п`ять) грн. 30 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України на користь ОСОБА_1 суму індексації з вересня 2020 року по лютий 2022 року у розмірі 751 (сімсот п`ятдесят одну) грн. 49 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України на користь держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн.40 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем та іншими учасниками справи шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Державне підприємство "Хлібна база № 76" державного агентства резерву України (код ЄДРПОУ 20885124, Миколаївська область, Первомайський район, с. Кавуни, вул. Елеваторна, 10)

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова