Рішення

від 31.10.2022 по справі 160/12725/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2022 року Справа № 160/12725/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю МЕДУША до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю МЕДУША до Дніпровської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про визначення коду товару від 02.08.2022 року № KT-UA110000-0034-2022, видане Дніпровською митницею (ЄДРПОУ 43971371, 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22) товариству з обмеженою відповідальністю МЕДУША (ЄДРПОУ 42470659, 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище міського типу Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 98) під час митного оформлення товару за митною декларацією № UA110150/2022/007830 від 01.08.2022 року;

- стягнути з Дніпровської митниці (ЄДРПОУ 43971371, 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22) судові витрати.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем, при прийнятті оскаржуваного рішення про визначення коду товару від 02.08.2022 року № КТ-UА110000-0034-2022 взагалі не надано жодного повідомлення, в якому було б обґрунтовано наявність виявлених митницею порушень правил класифікації з боку декларанта, не надано належних та допустимих доказів, та жодних висновків експертних досліджень, на підтвердження висновків щодо помилковості визначення позивачем коду товарів за УКТЗЕД щодо того, що вказаному товару відповідає код 8422 30 00 99, що свідчить про безпідставність прийняття спірного рішення.

22.09.2022 року від Дніпровської митниці до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому митний орган заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Декларантом 01.08.2022 року подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA110150/2022/007830 на товар «інше обладнання для пакування та загортання товарів з термоусадкою пакувального матеріалу: stickpackagingmachine» (далі - товар). ТОВ «Медуша» задекларовано товар у товарній підпозиції 842240 згідно з УКТЗЕД як інше обладнання для фасування та загортання товарів (включаючи обладнання для загортання товару з термоусадкою пакувального матеріалу), хибно застосувавши основні правила інтерпретації УКТЗЕД. Таким чином, відповідно до характеристик товару та правил 1 та 6 УКТЗЕД, товар класифікується у товарній підпозиції 842230 згідно з УКТЗЕД як обладнання для наповнення інших ємностей. В конкретному випадку наявність або відсутність термоусадки пакувального матеріалу не є кваліфікуючою ознакою для класифікації зазначеного товару згідно з УКТЗЕД. Відповідно до ч. 2 ст. 60 МКУ, під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Згідно відомостей АСМО «Інспектор», наявні рішення про визначення коду щодо подібних (аналогічних) товарів (КТ-100250003-0007-2017 від 20.01.2017 року, КТ-500050000-0019-2012 від 02.02.2012 року, КТ-110000013-0017-2017 від 26.01.2017 тощо). Відповідно до пункту 14 розділу ІІІ НМФУ від 30.05.2012 року № 650, рішення приймається посадовими особами ВМП або уповноваженими особами ПМО чи митного поста на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару, згідно з Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД. Позивачем в позовній заяві зазначено, що при подання митної декларації в графі 33 декларантом було зазначено код товару 8422400090, так як даний код товару було вказано в товаросупровідних документах відправника, а саме - в пакувальному листі від 20.07.2022 року та експортній декларації № 22341300ЕХ00587319 від 20.07.2022 року. В той же час, визначення коду товару згідно УКТЗЕД є спеціальним питанням, яке потребує не лише відповідної кваліфікації, а й належних повноважень, а ведення УКТЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Завдання із ведення УКТЗЕД, передбачені ст. 68 МКУ, покладаються як на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну митну політику взагалі, так і на митні органи зокрема також на підставі Закону України «Про Митний тариф», Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 428 «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», тобто, повноваження щодо класифікації товарів належать до виключної компетенції митних органів. Відповідно до ч. 8 ст. 69 МКУ висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер. Технічний опис товарів, наданий Позивачем до суду не відповідає технічному опису, який було подано Позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією від 01.08.2022 року № UА110150/2022/007830. Оскаржуване рішення про визначення коду товару прийнято посадовою особою митниці саме на підставі технічного опису товару, поданого позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією № UА110150/2022/007830 з метою контролю правильності класифікації товарів згідно з УКТЗЕД. Таким чином, рішення про визначення коду товару прийняте митницею в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Натомість позивачем не надано беззаперечних та переконливих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог. Окрім того, розмір 14 000,00 грн витрат на правничу допомогу не співмірним зі складністю справи і обсягом наданих робіт та належним чином не обґрунтованим, оскільки справа є незначної складності, і розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

28.09.2022 року ТОВ МЕДУША до суду подана відповідь на відзив щодо позовної заяви, в якому позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість доводів, які викладені у відзиві на позовну заяву.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2022 року, зазначена вище справа була розподілена та 24.08.2022 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою суду від 29.08.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ МЕДУША є підприємством, що провадить свою діяльність за видами: 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у. (основний); 46.49 Оптова торгівля інтими товарами господарського призначення; 82.92 Пакування: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 10.86 Виробництво дитячого харчування та дієтичних харчових продуктів; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами.

21.06.2022 року між GDH MAKINA SANAYI VE DIS TICARET LTD. STI. (Продавець) та ТОВ МЕДУША (Покупець) було укладеного контракт № 00894 (далі - Контракт), згідно п. 1.1. якого відповідно до умов Контракт Продавець зобов`язується виготовити Обладнання та передати його у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити Обладнання.

Відповідно до п. 2.1. Контракту, найменування, кількість та ціна за одиницю Обладнання, яке поставляється за цим Контрактом, вказуються у Додатку № 1 (Специфікації).

21.06.2022 року GDH MAKINA SANAYI VE DIS TICARET LTD. STI. (Продавець) (Продавець) та ТОВ МЕДУША (Покупець) уклали Додаток № 1 до Контракту, яким затвердили характеристики, найменування, кількість й загальну вартість Обладнання, що поставляється, а саме - узгодили до поставки Stick packaging machine / ПАКУВАЛЬНА машина для стіків (далі - Обладнання) (Комплектація: 1) Пакувальний автомат. 2) Датер для вставки дати. 3) Система завантаження. 4) Шнековий дозатор для міні доз для сипучих продуктів, що пилять. 5) Об`ємний маятниковий дозатор для міні доз для сипучих продуктів. 6) Ваговий дозатор для міні доз для сипучих продуктів. 7) Поршневий дозатор для рідких та пастоподібних продуктів. 8) Датчик фотомітки. 9) Програмований контролер. 10) Панель керування з LCD дисплеєм. 11) Лічильник кількості упаковок. 12) Термопринтер), за загальну вартість 30 000, 00 (тридцять тисяч) доларів США.

Після чого, ТОВ МЕДУША, на підставі виставлених Продавцем рахунку-проформи № GIB2022000000003 від 20.07.2022 року та рахунку-фактури № 2278 від 20.07.2022 року, сплатило вартість Обладнання згідно платіжних доручень № 2 від 29.06.2022 та № 3 від 08.07.2022 року.

GDH MAKINA SANAYI VE DIS TICARET LTD. STI. відвантажило Обладнання - Stick packaging machine (Пакувальна машина для стіків) та склало Пакувальний лист від 20.07.2022 року та Копію митної декларації країни відправлення від 29.07.2022 р., в яких виробник Обладнання зазначив код товару - 8422 40 00 90.

В митній декларації № UA110150/2022/007830 від 01.08.2022 року митний брокер позивача надав наступний опис Товару: «Інше обладнання для наповнення з ТЕРМОУСАДКОЮ ПАКУВАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ: stick packaging machine. Фасувальне обладнання формує стіки, та спаює краї стіків термічним способом шляхом нагрівання з термоусадкою пакувального матеріалу. - 1шт. Автомат фасує (наповнює) малими дозами у сформовані стіки (пакети) з термозбіжної плівки розміром 400 мм, сипучі та рідкі та пастоподібні продукти (цукор, гранульовану каву 3 в 1, майонез, соуси), спаює краї стіків термічним способом шляхом нагрівання запайними пластинами з термоусадкою пакувального матеріалу. У комплектації: пакувальний автомат, запайні пластини, система завантаження, шнековий дозатор для міні доз для сипучих продуктів, що пилять, об`ємний маятниковий дозатор для міні доз для сипучих продуктів, ваговий дозатор для міні доз для сипучих продуктів, поршневий дозатор для рідких та пастоподібних продуктів, датчик фотомітки, програмований контролер, панель керування з LCD дисплеєм, лічильник кількості упаковок, термопринтер, датер для вставки. Кількість каналів (струмків)- 5шт , Продуктивність, мак. -170 (пак/хв) Обсяг дози 1-50(см3), Ширина рулону плівки, мак. 400(мм) Ширина пакету для 5-канальної машини 15-25(мм), Довжина пакета 40-250(мм), Зовнішній діаметр рулону плівки, ф350 мак. (мм), Електроживлення 3*380(В). Частинно у розибраном стане, для зручности транспортування. Виробник: GDH MAKINA SANAYI VE DIS TICARET LTD. STI. Рік виготовлення: 2022 р.».

01.08.2022 року ТОВ МЕДУША при митному оформленні товару за митною декларацією UA110150/2022/007830, який ввозився на митну територію України, визначило код товару згідно з УКТ ЗЕД 8422 40 00 90 «Машини посудомийні; обладнання для миття або сушіння пляшок або інших ємкостей; обладнання для наповнення, закупорювання пляшок, банок, закривання ящиків, мішків або інших ємкостей, їх запечатування, закорковування або наклеювання на них етикеток; обладнання для герметизації пляшок, банок, тюбиків та аналогічних ємкостей; інше обладнання для фасування та загортання товарів (включаючи обладнання для загортання товару з термоусадкою пакувального матеріалу); обладнання для газування напоїв: інше обладнання для пакування та загортання товарів (включаючи обладнання для загортання товару з термоусадкою пакувального матеріалу): інше».

На підтвердження визначення коду товару позивачем було надано до Дніпровської митниці (далі - Відповідач) наступні документи:

Митна декларація, заповнена у звичайному порядку № UA110150/2022/007830 від 01.08.2022 року;

Пакувальний лист (Packing list) від 20.07.2022 року;

Рахунок-проформа (Proforma invoice) № GIB2022000000003 від 20.07.2022 року;

Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 2278 від 20.07.2022 року;

Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 81767 від 22.07.2022 року;

Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 0671408 від 20.07.2022 року;

Банківський платіжний документ, що стосується товару від 29.06.2022 року;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг СФ-0000841 від 27.07.2022 року;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортно- експедиційні витрати № 4919 від 27.07.2022 року;

Контракт № 00894 від 21.06.2022 р. та додаток № 1 від 21.06.2022 року;

Договір про надання послуг митного брокера №С65/19 від 27.08.2019 року;

Транспортна заявка від 18.07.2022 року № 2419 року.;

Опис товару від 21.07.2022 р.;

Копія митної декларації країни відправлення від 20.07.2022 року.

Відповідач не погодився з заявленим кодом УКТ ЗЕТ товару та прийняв рішення про визначення коду товару від 02.08.2022 р. № KT-UA110000-0034-2022, згідно якого товар був класифікований за кодом УКТ ЗЕД 8422300099 «Машини посудомийні; обладнання для миття або сушіння пляшок або інших ємкостей; обладнання для наповнення, закупорювання пляшок, банок, закривання ящиків, мішків або інших ємкостей, їх запечатування, закорковування або наклеювання на них етикеток; обладнання для герметизації пляшок, банок, тюбиків та аналогічних ємкостей; інше обладнання для фасування та загортання товарів (включаючи обладнання для загортання товару з термоусадкою пакувального матеріалу); обладнання для газування напоїв: - обладнання для наповнення, закупорювання пляшок, банок, закривання ящиків, мішків або інших ємкостей, їх запечатування, закорковування або наклеювання на них етикеток; обладнання для герметизації пляшок, банок, тюбиків та аналогічних ємкостей; обладнання для газування напоїв: - - інше: інше».

Не погодившись з оскаржуваним рішенням про визначення коду товару, ТОВ МЕДУША в особі митного брокера, надало до митниці пояснення від 04.08.2022 року, в яких зазначив, що при поданні митної декларації в графі 33 ним було зазначено код товару 8422 40 00 90, так як даний код товару було вказано в товаросупровідних документах відправника, а саме в пакувальному листі від 20.07.2022 року та експортній декларації № 22341300ЕХ00587319 від 20.07.2022 року, враховуючи положення УКТ ЗЕД та тех. документацію на обладнання. А також зауважив, що з рішенням щодо класифікації товару № KT-UA110000-0034-2022 від 02.08.2022 не згодний.

Як наслідок, ТОВ МЕДУША з метою закінчення процедури митного оформлення та зменшення збитку від затримки випуску товару здійснило декларування товару згідно вищевказаних документів за митною декларацією № UA110150/2022/007977 від 05.08.2022 року та вимушений був сплатити мито у розмірі 2 % від митної вартості товару у розмірі 23 228, 76 грн. (двадцять три тисячі двісті двадцять вісім гривень 76 коп.), хоча за первісно поданою митною декларацією ставка мита складала 0 % від вартості Товару, тобто вартість мита складала б 0,00 грн.

Позивач не погоджуючись із рішенням про визначення коду товару від 02.08.2022 року № KT-UA110000-0034-2022, вважаючи таке рішення безпідставним та протиправним, звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Митного кодексу України (далі МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Частиною 1 статті 5 МК України регламентовано, що державна митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її інтеграції до світової економіки. Державна митна політика є складовою частиною державної економічної політики.

Указом Президента України від 17 травня 2002 року № 466/2002 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів» Україна приєдналась до вказаної системи.

Згідно п. «а» статті 3 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів (дата підписання: 14 червня 1983 року), що є частиною національного законодавства, Договірна Сторона Конвенції зобов`язується, що її митно-статистичні номенклатури будуть відповідати Гармонізованій системі з моменту набуття чинності справжньої Конвенції по відношенню до цієї Сторони. Тим самим вона зобов`язується по відношенню до своєї номенклатури митних тарифів і статистичної номенклатури: використовувати всі товарні позиції і субпозиції Гармонізованої системи, а також цифрові коди, що відносяться до них, без яких-небудь доповнень або змін; застосовувати основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи, а також всі примітки до розділів, груп і субпозицій і не змінювати об`єм розділів, груп, товарних позицій і субпозицій Гармонізованої системи; дотримуватись порядку кодування, прийнятий в Гармонізованій системі.

Відповідно до п. 1, 2, 3, 4, 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД додатку до Закону України «Про Митний тариф України» від 19 вересня 2013 року №584-VII, класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами.

Так, назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

(a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як постання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

У разі коли згідно з правтом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (а), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (а) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів (ч. 1 статті 246 МК України).

В силу приписів ч. 3статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Тож, відповідно до положень статті 67, 68 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ведення УКТ ЗЕД передбачає: 1) відстеження та облік змін і доповнень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, пояснень та інших рішень щодо її тлумачення, що приймаються Всесвітньою митною організацією; 2) підготовку пропозицій щодо внесення змін до УКТ ЗЕД; 3) деталізацію УКТ ЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру; 4) забезпечення однакового застосування всіма митними органами правил класифікації товарів; 5) прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у складних випадках; 6) розроблення пояснень і рекомендацій до УКТ ЗЕД та забезпечення їх опублікування; 7) своєчасне ознайомлення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності з рішеннями та інформацією (крім тих, що є конфіденційними) щодо питань класифікації товарів та про застосування УКТ ЗЕД; 8) здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТ ЗЕД.

За правилами частин 1-5 статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Відповідно до частини 7 статті 69 МК України рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

При цьому, висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер (ч. 8 ст. 69 МК України).

Аналізуючи вказані положення суд зазначає, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. У свою чергу, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №826/7208/16.

Відповідно до частини першої статті 69 МК України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Частиною другою статті 69 МК України визначено, що органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари (частина четверта статті 69 МК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 69 МК України, під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.04.2018 року у справі № 810/2823/17 «...Класифікація товарів для цілей митного оформлення відбувається згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), яка побудована на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС) та Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (КН ЄС), відповідно до статті 311

Митного кодексу України. Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 428, відповідно до пункту 2 якої УКТ ЗЕД, є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України", що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів. Змістом частини 5 статті 69 МК України визначено, що у разі наявності складного випадку класифікації товару у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару, при виникненні суперечностей щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, необхідно застосовувати спеціальні знання, проводити дослідження».

Верховний Суд за результатами розгляду справи вважає, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію. Орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо самостійного визначення коду товару, оскільки жодного експертного дослідження митним органом не проводилося..».

Відтак, позивач самостійно, на підставі документів, наданих виробником Обладнання, виходячи з назви товарної позиції та опису товару, користуючись Основними правилами інтерпретації УКТ ЗЕД до Закону України «Про Митний тариф України», визначив код Обладнання Stick packaging machine / Пакувальна машина для стіків згідно з УКТ ЗЕД 8422 40 00 90 «Машини посудомийні; обладнання для миття або сушіння пляшок або інших ємкостей; обладнання для наповнення, закупорювання пляшок, банок, закривання ящиків, мішків або інших ємкостей, їх запечатування, закорковування або наклеювання на них етикеток; обладнання для герметизації пляшок, банок, тюбиків та аналогічних ємкостей; інше обладнання для фасування та загортання товарів (включаючи обладнання для загортання товару з термоусадкою пакувального матеріалу); обладнання для газування напоїв: інше обладнання для пакування та загортання товарів (включаючи обладнання для загортання товару з термоусадкою пакувального матеріалу): інше».

З технічного опису обладнання від 21.07.2022 року убачається, що Stick packaging machine є пакувальним автоматом, що формує пакети стіки для порційного пакування продуктів харчування. У комплектації з дозатором/дозаторами пакувальний верстат фасує та упаковує малими дозами у сформовані пакети сипучі, рідкі та пастоподібні продукти. Відтак, основною функцією обладнання є ПАКУВАННЯ ТОВАРІВ шляхом нагрівання З ТЕРМОУСАДКОЮ ПАКУВАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ.

Крім того, в доказ характеристики Обладнання, як обладнання для пакування та загортання товарів (включаючи обладнання для загортання товару з термоусадкою пакувального матеріалу), Позивач долучає диск з відеозаписом роботи обладнання, що взяте з офіційного сайту виробника Обладнання.

Доречно зазначити, що з вищенаведеної інформації вбачається, що Обладнання пакує та фасує у сформовані пакети, шляхом нагрівання з термоусадкою пакувального матеріалу, сипучі, рідкі та пастоподібні продукти, при цьому, в характеристиках Обладнання взагалі не вбачається жодних властивостей, які б свідчили про можливість його характеристики, як обладнання для наповнення, закупорювання пляшок, банок, закривання ящиків, мішків або інших ємкостей, їх запечатування, закорковування або наклеювання на них етикеток; обладнання для герметизації пляшок, банок, тюбиків та аналогічних ємкостей; обладнання для газування напоїв.

Разом з тим, відповідачем, при прийняті оскаржуваного рішення про визначення коду товару від 02.08.2022 р. № КТ-ЦА110000-0034-2022, взагалі не надано жодного повідомлення, в якому було б обґрунтовано наявність виявлених митницею порушень правил класифікації з боку декларанта, не надано належних та допустимих доказів, та жодних висновків експертних досліджень, на підтвердження висновків щодо помилковості визначення Позивачем коду товарів за УКТЗЕЛ та щодо того, що вказаному товару відповідає код 8422 30 00 99, що свідчить про безпідставність прийняття спірного рішення.

Таким чином, суд вважає, що рішення про визначення коду товару від 02.08.2022 року № КТ-UА110000-0034-2022 є необґрунтованим, та таким, що прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є неправомірним і підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2481 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №192 від 16.08.2022 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2481 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

З приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що Кодекс адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з підпунктом 1, 2, 6 частини 1 та частини 2 статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАС, суд враховує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду подано копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 23.09.2022 року (Серія АЕ №1111792) для здійснення представництва інтересів позивача відносно адвоката Дударенко Анастасії Дмитрівни; копію платіжного доручення №321 від 27.09.2022 року про сплату 3000 грн. за послуги адвоката; копію акту №2 приймання-передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги адвокатом від 26.09.2022 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги адвокатом від 04.08.2022 року; копію Договору про надання правової (правничої) допомоги адвокатом від 04.08.2022 року; копію акту №1 приймання-передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги адвокатом від 15.08.2022 року до Договору про надання правової (правничої) допомоги адвокатом від 04.08.2022 року; копію рахунку №1 від 15.08.2022 року на суму 7000 грн.; копію платіжного доручення №193 від 27.09.2022 року про сплату 7000 грн. за послуги адвоката.

Суд також вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.02.2020 року (№ провадження К/9901/95/200), відповідно до якої (п.23) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, суд зауважує, що з урахуванням предмету позову, зазначена справа є справою незначної складності. Також, суд зауважує, що по вказаній категорії справ є значна кількість усталеної судової практики, що вказує на можливість використання адвокатом у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії.

До того ж, розгляд даної справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи співмірність заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, внаслідок якого сталось порушення прав позивача, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку про часткове задоволення клопотання представника позивача про розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. підлягають стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю МЕДУША до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про визначення коду товару від 02.08.2022 року № KT-UA110000-0034-2022, видане Дніпровською митницею (ЄДРПОУ 43971371, 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22) товариству з обмеженою відповідальністю МЕДУША (ЄДРПОУ 42470659, 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище міського типу Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 98) під час митного оформлення товару за митною декларацією № UA110150/2022/007830 від 01.08.2022 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю МЕДУША (ЄДРПОУ 42470659, 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище міського типу Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 98) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (ЄДРПОУ 43971371, 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2481 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня), сплачені згідно платіжного доручення 192 від 16.08.2022 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю МЕДУША (ЄДРПОУ 42470659, 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище міського типу Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 98) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (ЄДРПОУ 43971371, 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн. (три тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник