Рішення

від 02.11.2022 по справі 375/1394/21

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 375/1394/21

Провадження № 2/375/72/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року смт Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Чорненької О.І.

при секретарі судового засідання Киричок В.В.,

за участі:

відповідача ОСОБА_1

третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

Позивач звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними.

Свої позовні вимоги обгрунтовує наступним, що у провадження Рокитнянського районного суду Київської області перебуває справа № 375/1210/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з борговою розпискою від 17.05.2020. У межах провадження у справі прийнято ухвалу від 16.07.2021 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_1 , а саме: земельні ділянки площею 2,3417 га з кадастровим номером 3223786000:03:019:0034 та 3223786000:03:017:0021, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Синявської сільської ради Білоцерківського району Київської області, які належали відповідачу на праві власності.

З метою уникнення виконання вказаного рішення суду та задля переховування власного майна від можливого звернення стягнення на нього в разі задоволення позову у справі № 375/1210/20 були вчинені нотаріально посвідчені договори дарування на користь близького родича II ступеня спорідненості - власного рідного брата ОСОБА_2 , договори дарування № 1977, № 1976 від 03.08.2021 року вище вказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які посвідчені державним нотаріусом Рокитнянської районної державної нотаріальної контори Київської області Калітенко Л.Б.

За таких обставин позивач вважає, що укладені договори дарування земельних ділянок мають фіктивний характер та спрямовані на приховування майна відповідачем.

Процесуальні дії по справі. Ставлення учасників судового процесу до пред`явленого позову.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 13 квітня 2022 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Підготовче судове засідання призначено на 13 годину 14 червня 2022 року.

27 травня 2022 року відповідпчем ОСОБА_1 надано відзив на позов.

У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Свою позицію обгрунтовує тим, що йому було відомо про розгляд Рокитнянським районним судом Київської області позову ОСОБА_3 про стягнення з нього заборгованості за борговою розпискою. Разом з тим, Ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 16 липня 2021 року у справі №375/1210/20 станом на 03 серпня 2021 року він не отримував.

03 серпня 2021 року він звернувся до Рокитнянської районної нотаріальної контори Білоцерківського нотаріального округу Київської області для укладення договору дарування належних йому земельних ділянок його брату - ОСОБА_2 . Він мав намір подарувати брату земельні ділянки з кадастровими номерами 3223786000:03:019:0034 та 3223786000:03:017:0021, площею 0,5263 га та 1,8154 га відповідно.

Державним нотаріусом було перевірено всю інформацію щодо належних йому земельних ділянок та відсутність відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Так, станом на 03 серпня 2021 року дані відомості про арешт, обжеження відсутні. Це підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки: 268705258 від 03.08.2021).

25 травня 2022 року, після отримання копії позовної заяви, він звернувся із запитом до Рокитнянського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про отримання копій матеріалів про накладення арешту на належні йому земельні ділянки.

Із наданих копій матеріалів виконавчого провадження він дізнався, що ОСОБА_3 звернувся до виконавчої служби із заявою про приняття Ухвали Рокитнянського районного суду Київської області від 16 липня 2021 року до виконання 22 вересня 2021 року. На підставі поданої ОСОБА_3 заяви 23.09.2021 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66922752.

Тому при вчиненні договорів дарування земельних ділянок він діяв правомірно.

Оскільки відповідачем ОСОБА_1 через канцелярію суду було подано клопотання про відкладення судового розгляду у зв`язку з його хворобою, підготовче судове засідання було відкладено до 11 години 06 вересня 2022 року.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 06 вересня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду. Також відповідача ОСОБА_1 зобов`язано надати суду належним чином завірені копії договорів дарування земельних ділянок, які є предметом позову.

06.09.2022 до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії договору дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 3223786000:03:019:0034, який зареєстровано в реєстрі за номером 1976 від 03.08.2021 та договір дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 3223786000:03:017:0021, який зареєстровано в реєстрі за номером 1977 від 03.08.2021.

У судове засідання, призначене на 02.11.2022 позивач та його представник не прибули. Натомість у матеріалах справи наявні клопотання представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Зайцева В.С. від 14.06.2022 та 31.08.2022 відповідно до яких він просить подальший розгляд зазначеної справи проводити в порядку письмового провадження без участі позивача або його представника. Заявлені позовні вимоги просить задоволити повністю та на відповідача покласти судові витрати у тому числі на правову допомогу, клопотання про стягнення яких буде заявлено окремо.

Відповідач у судовому засіданні категорично заперечував проти задоволення позову. В обгрунтування своєї позиції навів факти, викладені ним у відзиві на позов, наголосивши, що договори дарування земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223786000:03:019:0034 та 3223786000:03:017:0021, площею 0,5263 га та 1,8154 га, відповідно, які правомірно перебували у його власності він вчинив після проведення нотаріусом всіх необхідних перевірок. Тому у задоволенні позову просив відмовити.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3223786000:03:019:0034, площею 0,5263 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Синявської сільської ради Білоцерківського (Рокитнянського) району Київської області, на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №259463, виданого Рокитнянською райдержадміністрацією Київської області на підставі розпорядження Рокитнянської райдержадміністрації Київської області від 15 жовтня 2004 року №346 та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010434700131 та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В.Д. 29 вересня 2012 року за реєстровим №2070, належала ОСОБА_1 на праві власності.

03 серпня 2021 року ОСОБА_1 уклав із ОСОБА_2 договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3223786000:03:019:0034, площею 0,5263 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Синявської сільської ради Білоцерківського (Рокитнянського) району Київської області, який посвідчений державним нотаріусом Рокитнянської районної нотаріальної контори Київської області та зареєстровуаний у реєстрі за №1976 (договір дарування НРК 084786).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №268788615 від 03.08.2021 за ОСОБА_2 03 серпня 2021 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223786000:03:019:0034, площею 0,5263 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Синявської сільської ради Білоцерківського (Рокитнянського) району Київської області. Підставою для державної реєстрації став договір дарування земельної діялнки сільськогосподарського призначення за номером 1977 від 03.08.2021.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3223786000:03:017:0021, площею 1,8154 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Синявської сільської ради Білоцерківського (Рокитнянського) району Київської області, на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №259463, виданого Рокитнянською райдержадміністрацією Київської області на підставі розпорядження Рокитнянської райдержадміністрації Київської області від 15 жовтня 2004 року №346 та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010434700131 та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В.Д. 29 вересня 2012 року за реєстровим №2070, належала ОСОБА_1 на праві власності.

03 серпня 2021 року ОСОБА_1 уклав із ОСОБА_2 договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3223786000:03:017:0021, площею 1,8154 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Синявської сільської ради Білоцерківського (Рокитнянського) району Київської області, який посвідчений державним нотаріусом Рокитнянської районної нотаріальної контори Київської області та зареєстровуаний у реєстрі за №1977 (договір дарування НРК 084788).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №268786773 від 03.08.2021 за ОСОБА_2 03 серпня 2021 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223786000:03:017:0021, площею 1,8154 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Синявської сільської ради Білоцерківського (Рокитнянського) району Київської області. Підставою для державної реєстрації став договір дарування земельної діялнки сільськогосподарського призначення за номером 1976 від 03.08.2021.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 16 липня 2021 року з метою забезпечення заявленого позову, накладено арешт на майно ОСОБА_1 , а саме: на земельні ділянки загальною площею 2,3417 га з кадастровими номерами 3223786000:03:019:0034 та 3223786000:03:017:0021 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Синявської сільської ради Білоцерківського (Рокитнянського) району Київської області.

Постановою старшого державного виконавця Рокитнянського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Смакоти С.В. 23 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66922752 по примусовому виконанню ухвали Рокитнянського районного суду Київської області від 16.07.2021 про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , а саме: на земельні ділянки загальною площею 2,3417 га з кадастровими номерами 3223786000:03:019:0034 та 3223786000:03:017:0021 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Синявської сільської ради Білоцерківського (Рокитнянського) району Київської області.

Норми права та стала судова практика, якими керується суд при вирішенні спору.

При вирішенні справи, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина 1 статті 20 ЦК України встановлює, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно з частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

норми матеріального права та усталена судова практика

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Частиною 1 статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до частини 2 статті 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не тільки про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року справа №619/82/19, провадження №61-23057св 19 та у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19) викладено правовий висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставах загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустиноссті зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України) та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність і розумність (п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами 2 та 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Аналогічна правова позиція викладена 19.01.2021 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 754/15344/18, провадження № 61-12804св20 (ЄДРСРУ № 94297110).

Окрім цього, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише «про людське око», знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17.Текст скопирован с сайта https://alibi.dp.ua.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судоврішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за ті межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч.1 ст. З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст. 13 ЦК України).

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд у наведених вище постановах врахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Суд дійшов до висновку, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв не добросовісно, зловживаючи своїми цивільними правоами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Водночас, відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року у справі №299/396/17, провадження №61-26562св18, від 24 липня 2019 року справі №405/1820/17, провадження №61-2761св19, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.

норми процесуального права

Згідно з ч.1, ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Суд критично відноситься до пояснень відповідача, в тому числі викладеними у відзиві на позов, про те, що йому не було відомо про накладення арешту на належні йому земельні ділянки з метиою заберпечення заявленого до нього позву про стягнення заборгованості за борговою розпискою. Так, при винесенні Ухвали від 16.07.2021 у цивільній справі № 375/1210/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за борговою розпискою, копія зазначеної ухвали, до набрання нею законної сили, була поштовим зв`язком направлена ОСОБА_1 .

Крім того, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу того, що йому не було відомо про накладення арешту на належні йому земельні ділянки з метою забезпечення заявленого позову про стягнення на користь позивача заборгованості за борговою розпискою.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної оставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідач ОСОБА_1 надав суду один доказ - відзив на позов з доданими до нього копіями виконавчого провадження по примусовому виконанню Ухвали Рокитнянського районного суду Київської області від 16.07.2021 про накладення арешту на земельні ділянки, на підтвердження тієї обставини, що він відчужив (подарував) зазначені ділянки правомірно, без наміру ухилитись від сплати заборгованості за борговою розпискою.

Однак, вказаний доказ є недостатнім у розумінні статті 80 ЦПК України для визнання недійсними договорів дарування від 03 серпня 2021 року на підставі статті 229 ЦК України.

З урахуванням «балансу вірогідностей», суд висновує, що ОСОБА_1 уклав договори дарування належних йому земельних ділянок не маючи на меті реального настання наслідків, обумовлених ними, а саме: реальне передання зазначених земельних ділянок у власність іншої особи, оскільки вони були укладені після накладення арешту на вказані земельні ділянки, на користь брата, тобто особи, яка перебуває у родинних стосунках з відчужувачем та з укладенням безоплатного договору.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку про обгрунтованість заявленого позову та необхідності його задоволення.

Щодо судових витрат

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З огляду на викладене з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати, пов`язані із розглядом справи.

При поданні позовної заяви позивачем сплачену судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень, що підтверджується квитанцію № 0.0.2326549164.1 від 03.11.2021.

Керуючись ст. 4, 15, 20, 203, 215, 229, 717 ЦК України, ст. ст. 77, 80-81, 89, 141, 263-265, 273 ЦПК України, Законом україни "Про судовий збір", суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 3223786000:03:019:0034 вчинений ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , який посвідчений державним нотаріусом Рокитнянської районної державної нотаріальної контори Київської області Калітенко Л.Б., зареєстровано в реєстрі за номером 1976 від 03.08.2021 та договір дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 3223786000:03:017:0021, вчинений ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , який посвідчений державним нотаріусом Рокитнянської районної державної нотаріальної контори Київської області Калітенко Л.Б. та зареєстровано в реєстрі за номером 1977 від 03.08.2021

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень, що підтверджується квитанцію № 0.0.2326549164.1 від 03.11.2021, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлено 12 листопада 2022 року.

Повне найменування сторін

позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:

ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Головуюча суддя Олена ЧОРНЕНЬКА