Рішення

від 11.11.2022 по справі 334/3110/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 11.11.2022

Справа № 334/3110/20

Провадження № 2/334/181/22

РІШЕНННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року

Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Гнатюка О.М.,

при секретарі Алєйніковій О.В.,

за прокурора Гризоглазової Д.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов керівника Запорізької місцевоїпрокуратури № 3 в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позов обґрунтований наступним чином.

Запорізькою місцевою прокуратурою №3 в ході реалізації визначеної в ст. 131-1 Конституції України функції представництва інтересів держави встановлено, що 07.04.2009 року між Запорізькою міською радою в особі міського голови Карташова Є.Г. та ТОВ «ЕКСІМ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 31890366) в особі директора Фіненко М.О. укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої між буд. АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 для розташування тимчасової відкритої охоронюваної платної автостоянки.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.05.2013 у справі №908/1163/13, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського від 21.10.2013 вищевказаний договір оренди розірвано.

17.03.2014 Запорізькою міською радою в особі міського голови Сіна О.Ч. та ТОВ «ЕКСІМ ТРЕЙД» в особі директора Музичука О.М. підписано акт приймання - передавання земельної ділянки, у відповідності до якого ТОВ «ЕКСІМ ТРЕЙД» передало, а Запорізька міська рада прийняла земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209 площею 0,6495 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .

Згідно листа керуючого справами виконавчого комітету Запорізької міської ради Омельяновича Р.А. № 12366/03-20/09 від 23.09.2019, Запорізькою міською радою упродовж 2013-2019 років рішень про передачу у користування або власність земельної ділянки площею 0,6495 га, розташованої між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 не приймалось.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 30.03.2020 року право оренди чи постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209 ні за ким не зареєстроване.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 25.11.2019 №950/0/92-19-ДК/998/АО/10/01/-19 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, цільове призначення «12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства для розташування тимчасової відкритої охоронюваної платної автостоянки», площею 0,6495 га, яка знаходиться між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 огороджена парканом. На земельній ділянці розташована та функціонує цілодобова платна автостоянка.

За наслідками перевірки фахівцями ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.11.2019 №950/0/92-19-ДК/1520/АП/09/01/-19, згідно якого вищевказана земельна ділянка використовується фізичною особою ОСОБА_1 за відсутності відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки та є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Факт використання вищезазначеної земельної ділянки саме ОСОБА_1 підтверджено поясненнями сторожа автостоянки ОСОБА_3 .

Також за результатами вказаної перевірки, державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, 04.12.2019 складено припис про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель відносно громадянина ОСОБА_1 (№950/0/92-19-ДК/0219Пр/03/01/-19) та приписано у 30 денний термін звільнити земельну ділянку.

Крім того, факт використання вищевказаної земельної ділянки для автостоянки також підтверджується актом перевірки від 14.05.2020, складеним представником управління з питань Земельних відносин Запорізької міської ради - головним спеціалістом відділу юридичного забезпечення та самоврядного контролю Лісняка Є.О. та листом Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради №01-24/1069 від 02.06.2020 року.

Згідно вказаного акту на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209 розташована тимчасова споруда у вигляді металевої будки (сторожки). Територія по всьому периметру огороджена металевим парканом (сітка).

Згідно технічного звіту Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 10.12.2019 з виготовлення висновку щодо меж земельної ділянки розташованої автостоянки, що знаходиться між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , установлено, що площа займаної земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209 складає 0,6495 га.

ОСОБА_1 , достовірно знаючи про відсутність рішення Запорізької міської ради про надання у власність чи у користування земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209 площею 0,6495 га, в порушення вимог ст.14 Конституції України, ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, самовільно зайняв вказану земельну ділянку, яку огородив парканом та став використовувати в якості автостоянки, в наслідок чого, територіальній громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, як власник земельної ділянки, яка згідно ст. 142 Конституції України, є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, створені перешкоди у здійсненні права користування вищезазначеною земельною ділянкою.

Тому, керівник Запорізької місцевої прокуратури №3 в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України, звертається до Ленінського районного суду м.Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради обираючи такий способи захисту порушеного інтересу держави як повернення самовільно зайнятої земельної ділянки (ч.3 ст.212 Земельного кодексу України), тобто відновлення становища, яке існувало до порушення (п.4 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України), виходячи з наступного.

Наявність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави обґрунтовується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

У пункті «б» ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права комунальної власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Особливості реалізації прав територіальної громади через органи місцевого самоврядування визначено у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009.

Так. відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 5).

Виходячи з цих конституційних положень у системному зв`язку з положеннями ст. 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Конституційний Суд України визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, перелік яких визначено у Конституції і законах України.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами ст.ст. 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

Так. згідно положень ст. 131-1 Конституції України в Україні, органи прокуратури уповноважено здійснювати представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури здійснюють представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно ч.1 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Як зазначено в ч3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ч.6 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно положень ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Звернення прокурора до суду з вказаним позовом спрямовано на захист інтересів перш за все територіальної громади м. Запоріжжя, як власника вищезазначеної земельної ділянки комунальної власності, права якої порушено, внаслідок самовільного її зайняття.

Ураховуючи, що права територіальної громади м. Запоріжжя реалізуються через її представницький орган, статус органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, має виключно Запорізька міська рада.

Згідно з інформацією ГУ ДПС Запорізькій області Музичук О.М. за користування вищевказаною земельною ділянкою податки не сплачує.

Вказане порушує економічні інтересі територіальної громади міста Запоріжжя, оскільки призводить до недоотримання місцевим бюджетом Запорізької міської ради значних коштів, які можуть бути використані для задоволення нагальних потреб територіальної громади.

Крім того, порушення встановленого законом порядку набуття права користування вищевказаною земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Запоріжжя, спричиняють шкоду державі та територіальній громаді м. Запоріжжя і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави, щодо повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Фактичне використання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її передачу у користування (оренду) призводить до неможливості здійснення Запорізькою міською радою місцевого самоврядування на відповідній території, чим порушено основні принципи місцевого самоврядування в Україні, а саме: поєднання місцевих і державних інтересів; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.

Відповідно до листа департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради від 20.05.2019 встановлено, що Запорізька міська рада обізнана про зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209 майном сторонні осіб, якими забезпечується незаконне функціонування платної автостоянки.

Згідно листа керуючого справами виконавчого комітету Запорізької міської ради Омсльяновича Р.А., № 12366/03-20/09 від 23.09.2019 з позовом про зобов`язання звільнити вказану земельну ділянку Запорізька міська рада до суду не зверталась.

Крім того, відповідно до листа заступника керуючого справами виконавчого комітету Запорізької міської ради - начальник відділу організаційної та кадрової роботи виконавчого комітету Запорізької міської ради Савенко О.В. №00898/03- 20/10 від 10.02.2020 року, Запорізька міська рада із позовом про зобов`язання звільнити вищевказану земельну ділянку до суду не зверталась.

Таким чином, Запорізька міська рада не здійснює заходи щодо захисту порушених інтересів територіальної громади міста Запоріжжя.

Позивач просить зобов`язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області) повернути Запорізькій міській раді (69105, проспект Соборний. 206, м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 04053915) самовільно зайняту земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, площею 0,6495 га, яка розташована між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , звільнивши її від тимчасової споруди у виді металевої будки (сторожки) та металевого паркану (сітки), розташованого по всьому периметру земельної ділянки, які ідентифіковані актом від 14.05.2020, складеного управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради.

Стягнути з ОСОБА_1 кошти, витрачені у 2020 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 5100,00 грн.

В зв`язку з припиненням роботи Запорізької місцевої прокуратури № 3 на підставі ст. 55 ЦПК України до участі у вказаній справі залучено Дніпровську окружну прокуратуру міста Запоріжжя Запорізької області.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, навів пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказавши, що він не займав вказану земельну ділянку.

Представник відповідача також заперечив можливість задоволення позову. Вказав на необґрунтованість позовних вимог.

Суд, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи всі надані докази в їх сукупності, приходить наступного.

07.04.2009 року між Запорізькою міською радою в особі міського голови Карташова Є.Г. та ТОВ «ЕКСІМ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 31890366) в особі директора Фіненко М.О. укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої між буд. АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 для розташування тимчасової відкритої охоронюваної платної автостоянки.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.05.2013 у справі №908/1163/13, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського від 21.10.2013 вищевказаний договір оренди розірвано.

17.03.2014 Запорізькою міською радою в особі міського голови Сіна О.Ч. та ТОВ «ЕКСІМ ТРЕЙД» в особі директора Музичука О.М. підписано акт приймання - передавання земельної ділянки, у відповідності до якого ІТОВ «ЕКСІМ ТРЕЙД» передало, а Запорізька міська рада прийняла земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209 площею 0,6495 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .

Згідно листа керуючого справами виконавчого комітету Запорізької міської ради Омельяновича Р.А. № 12366/03-20/09 від 23.09.2019, Запорізькою міською радою упродовж 2013-2019 років рішень про передачу у користування або власність земельної ділянки площею 0,6495 га, розташованої між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 не приймалось.

Відповідно до висновку про експертно-грошової оцінки земельної ділянки величина вартості земельної ділянки станом на 11 лютого 2020 року складає 340000 грн.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 25.11.2019 №950/0/92-19-ДК/998/АО/10/01/-19 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, цільове призначення «12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства для розташування тимчасової відкритої охоронюваної платної автостоянки», площею 0,6495 га, яка знаходиться між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 огороджена парканом. На земельній ділянці розташована та функціонує цілодобова платна автостоянка.

За наслідками перевірки фахівцями ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.11.2019 №950/0/92-19-ДК/1520/АП/09/01/-19, згідно якого вищевказана земельна ділянка використовується фізичною особою ОСОБА_1 за відсутності відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки та є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України.

За результатами вказаної перевірки, державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, 04.12.2019 складено припис про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель відносно громадянина ОСОБА_1 (№950/0/92-19-ДК/0219Пр/03/01/-19) та приписано у 30 денний термін звільнити земельну ділянку.

Відносно ОСОБА_1 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України складений протокол про адміністративне правопорушення від 4.12.2019 року за фактом самовільного зайняття земельної ділянки/

Постановою від 9.12.2019 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності стосовно ОСОБА_1 закрито.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 30.03.2020 року право оренди чи постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209 ні за ким не зареєстроване.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 25.11.2019 №950/0/92-19-ДК/998/АО/10/01/-19 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:031:0209, цільове призначення «12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства для розташування тимчасової відкритої охоронюваної платної автостоянки», площею 0,6495 га, яка знаходиться між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 огороджена парканом. На земельній ділянці розташована та функціонує цілодобова платна автостоянка.

Відповідно до протоколу№482824 проведення електронних торгів ТОВ «АСК АВТО» придбав 2.06.2020 року Будівлю охорони (літ.А) за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2021 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради про визнання протиправної та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, скасована постанова №470 адмінкомісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради від 16.06.2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн. за ст. 152 КпАП України.

Постановляючи таке рішення суд виходив з недоведеності факту розміщення ОСОБА_1 споруди за адресою: АДРЕСА_4 , тобто відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 152 КпАП України.

Відповідно до витягу з ЄРДР № 42019080000000146 Прокуратурою Запорізької області 21.11.2019 року розпочате кримінальне провадження за ч.1 ст. 197-1 КК України.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною третьою, четвертою, п`ятою статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Урегульовуючи розбіжності щодо застосування норм права щодо повноважень прокурора на представництво інтересів громадянина або держави у суді, викладені у правових позиціях касаційних судів,Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункти ).

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункти 36-43).

На підставі викладеного, суд вважає, що Запорізька місцева прокуратура №3, має підстави для звернення з відповідним позовом до суду, оскільки Запорізькою міською радою не було вжито заходів щодо звільнення самовільно зайнятої ділянки.

За змістом частин першої, другої, третьої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 (зі змінами та доповненнями) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до абзацу 15 статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У пункті «б» частини першої статті 211 ЗК України вбачається, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до частин першої, другої статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до частини першої статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Подібна норма викладена у частині першій статті 76 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З огляду на статтю 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка самовільно зайнята без укладення будь-яких договорі та використовується під автостоянку, огороджена парканом.

В той же час прокурором не надано доказів того, що на момент звернення прокурора до суду з позовом земельна ділянка зайнята та використовується саме відповідачем.

За вказаних обставин вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовної заяви заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 , про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі Апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 11 листопада 2022 року.

Суддя О.М. Гнатюк