Рішення

від 09.11.2022 по справі 440/2450/18

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

Єдиний унікальний номер №440/2450/18

Провадження №2/943/91/2022

09 листопада 2022 року

Буський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Журибіда Б. М.,

при секретарі Гута О.С.,

за участі представника позивача Коченаш Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернувся з означеним позовом до Буського районного суду Львівської області до ОСОБА_3 про розірвання договорів оренди землі. У поданому позові зазначив, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 28 вересня 2017 року були укладені договори оренди землі, на підставі яких позивач передав належні йому на праві власності земельні ділянки, що знаходяться на території с. Вербляни (колишнього Буського району) Золочівського району Львівської області, відповідачу в оренду, а так як останній не виконує умови укладених між сторонами угод, не сплачує останньому орендної плати за використання земель, земельну ділянку сінокіс використовує не за цільовим призначенням, зазначає, що такі порушення з боку відповідача є істотними та носять систематичний характер, внаслідок чого позивач страждає через недоотримання доходів, на які він розраховував при укладенні договорів оренди землі з відповідачем, а також те, що недоотримані кошти (орендна плата) складає значну частку в бюджеті позивача, а тому вважає, що наявність факту систематичного порушення умов договорів оренди землі щодо виконання орендної плати та використання землі не за цільовим призначенням, є підставою для розірвання таких договорів, враховуючи вищезазначене просить позовні вимоги задоволити та розірвати вказані договори оренди землі, як такі, що порушують права та інтереси позивача.

Буським районним судом Львівської області від 07 червня 2019 року у даній справі було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимог позивача було задоволено в повному обсязі.

За заявою позивача, ухвалою Буського районного суду Львівської області від 15 жовтня 2020 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки на № 4620681200:20:000:0133; № 4620681200:20:000:0134; №4200681200:15:000:0138; №4620681200:20:000:0139, за адресою с. Вербляни Буського району Львівської області.

Відповідач ОСОБА_3 заочне рішення оскаржив до Буського районного суду Львівської області. Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 02 грудня 2020 року заочне рішення Буського районного суду Львівської області від 07 червня 2019 року скасовано, справу призначено до загального розгляду.

Позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Коченаш Ю.К. просять позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, дане засідання проводити без застосування засобів технічної фіксації такого, не заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судове засідання повторно не з`явилися без поважних причин, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, відзив на позов, згідно ст. 178 ЦПК України, не подали.

Відповідач, вкотре, подав електронне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю адвоката.

Щодо клопотання відповідача, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Як зазначено вище, відповідач вкотре, за викликом суду не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, суд розцінює таке як зловживання процесуальними правами, оскільки має ознаки повторності та затягування терміну розгляду справи.

За змістом ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, оскільки позивач та представник не заперечують проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе заслухати справу, на підставі наявних доказів без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами.

Враховуючи що судом неодноразово відкладався розгляд даної справи через неявки відповідача, зважаючи на те, що розгляд справи був призначений завчасно, неявки відповідача є систематичними, без поважних причин, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних матеріалів справи, за відсутності відповідача, з постановленням заочного рішення, у відповідності до ст. 280 ЦПК України.

Суд, вислухавши сторону позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, приходить до висновку що позов слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 28 вересня 2017 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 1,5337 га, рілля, кадастровий номер: 4620681200:20:000:0133. Строк дії договору 7 (сім) років. Розмір орендної плати в рік складає 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - у гривнях, яка становить 2997,62 грн, що вноситься орендарем в строк до 31 грудня кожного року.

28 вересня 2017 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 1,3998 га, рілля, кадастровий номер: 4620681200:20:000:0134. Строк дії договору 7 (сім) років. Розмір орендної плати в рік складає 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - у гривнях, яка становить 2735,91 грн., що вноситься орендарем в строк до 31 грудня кожного року.

28 вересня 2017 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,9017 га, сінокіс, кадастровий номер: 4620681200:15:000:0138. Строк дії договору 7 (сім) років. Розмір орендної плати в рік складає 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - у гривнях, яка становить 164,17 грн., що вноситься орендарем в строк до 31 грудня кожного року.

28 вересня 2017 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,8713 га, сінокіс, кадастровий номер: 4620681200:15:000:0139. Строк дії договору 7 (сім) років, розмір орендної плати в рік складає 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - у гривнях, яка становить 159,20 грн., що вноситься орендарем в строк до 31 грудня кожного року.

Отже, станом на день розгляду справи вищевказані земельні ділянки перебувають в оренді у відповідача ОСОБА_3 . Загальна сума орендної сплати за чотири земельні ділянки становить 6056,90 грн в рік, сума яку відповідач має щорічно до 31 грудня сплачувати позивачу, згідно п. 11 Договорів. Цільове призначення земельних ділянок згідно поданих договорів, рілля, сінокіс.

Як зазначив позивач, відповідач з 2018 року по 2021 рік сплачує позивачу орендну плату не в повному обсязі та з порушенням строків сплати орендної плати визначених п. 11 оспорюваних Договорів.

Згідно долучених до матеріалів справи фотодоказів та листа Буської міської ради № 898 від 08.06.2021 року вбачається, що при обстежені земельних ділянок було встановлено, що такі є розорані. Відповідно, цим самим підтверджується факт використання відповідачем орендованих земельних ділянок не за цільовим призначенням, а саме сінокіс використовує, як рілля. Дана обставина є порушенням п. 17 Договору та самостійною підставою для розірвання договору.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року, а конкретніше додатком четвертим, визначено Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) і в якому зазначені групи (види) угідь, що є в Україні.

Група Рілля включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці, а конкретно підгрупи: рілля, перелоги, парники, оранжереї, теплиці.

До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення регулюється ст. 20 Земельного кодексу України. Згідно ст. 21 цього Кодексу, Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Відповідно до ст. 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі, в тому числі, є умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.

Відповідно до вимог ст. 24 Закону України" Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно договору оренди. Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Не використання орендарем земельних ділянок за цільовим призначенням згідно з договорами оренди є істотним порушенням вимог п.1 ч.1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі», умов договорів оренди та є підставою для їх розірвання.

Склад та цільове призначення земель України визначено главою 4 розділу ІІ Земельного кодексу України, згідно з вимогами якої землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, встановлення та зміна яких здійснюється у визначеному законом порядку, і недотримання цього порядку тягне відповідні наслідки.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.

Згідно п.25 оспорюваних Договорів оренди землі, орендодавець має право, зокрема, вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням та своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 38 Договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На підставі ч. 1 ст. 24 зазначеного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Таким чином, обов`язком орендаря є використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, яке зазначене в договорі оренди землі та визначене на підставі документації із землеустрою.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 Земельного кодексу України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13,21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні правовідносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Оскільки відповідач за 2018-2021 роки, а саме двічі не виплачував позивачу орендну плату за користування земельними ділянками на підставі укладених між ними договорів про оренду землі від 28 вересня 2017 року, тому така несплата є систематичною, через що наявні всі підстави для розірвання договорів оренди землі у зв`язку із порушенням орендарем їх умов.

Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договорів. Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати з підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До подібних висновків дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18, від 14 серпня 2019 року у справі № 484/4135/18, від 31 липня 2020 року у справі № 479/1073/18-ц.

Відповідно до п.35 оспорюваних Договорів оренди землі від 28.09.2017 року, дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред`явлення позову про розірвання договору(абз. 3 п. 8).

Згідно з постановою Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (п. п. 2.20, 2.23), у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі», основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Так, усталена судова практика Верховного Суду свідчить про те, що факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати (два чи більше випадки несплати орендної плати) є вичерпною підставою для розірвання договору.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 (справа №183/262/17) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 (справа № 383/708/16-ц), від 30.06.2020 (справа № 484/3514/17). Більше того, Верховний Суд в постанові від 02.05.2018 (справа № 925/549/17) дійшов висновку, що сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також, Верховний Суд (постанова Касаційного цивільного суду від 04.12.2019 у справі № 318/433/18) зробив висновок, що часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати з урахуванням індексації дає право орендодавцям вимагати розірвання договорів попри те, чи виплачена в подальшому заборгованість. В ході розгляду цієї справи Касаційний суд звернувся до попередніх рішень Великої Палати Верховного Суду щодо вирішення подібних питань (постанови від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17, від 06.03.2019 у справі № 183/262/17), згідно яких тлумачення п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України дає можливість зрозуміти, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплату в розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). При цьому, в ході розгляду справи № 313/780/19 судом не з`ясовувався сам розмір заборгованості зі сплати орендної плати, а прийнято до уваги той факт, що «відповідач не здійснював сплату орендної плати в 2016, 2018, 2019 роках», що є підставою для розірвання договору оренди» (постанова Верховного Суду від 07.10.2020).

При вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України щодо підстав для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін з підстав істотного порушення договору другою стороною (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/138617). При цьому, в постанові Верховного Суду від 22.06.2020 (справа № 922/2216/19) зроблено висновок щодо критеріїв істотності порушення умов договору, як підстави дострокового розірвання договору на вимогу сторони в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, як необхідної передумови розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї сторони. Аналогічний правовий висновок міститься у Верховного Суду від 31.07.2020 по справі №479/1073/18.

Зазначено, що істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору. Невиплата орендної плати є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Частиною 2 статті 792 Цивільного кодексу України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Вищевказані відносини регулюються на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

З пояснень позивача ОСОБА_2 , останній отримував від відповідача орендну плату не в повному обсязі та з порушенням строків визначених договорами, за 2018 рік відповідачем не доплачено останньому 1650 грн орендної плати, така ним не сплачувалася в повному обсязі і в подальшому до 2021 року, а саме з 2018 року до 2021 року. Дана інформація стороною відповідача не спростована, оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про день і час проведення судового засідання, у жодне судове засідання не з`явився та не надіслав суду відзив на позов із посиланням на докази, які би підтверджували, що він систематично та в повному обсязі сплачував позивачу орендну плату в грошовій чи натуральній формі, що передбачено п. 12 умовами Договору оренди, тобто він всупереч вимог ст. 12 та ст. 81 ЦПК України не представив суду доказів належного виконання ним своїх зобов`язань за укладеними 28 вересня 2017 року договорами оренди земельної ділянки у виді сплати орендної плати, тобто він не надав суду належних доказів, які свідчать про відсутність його заборгованості перед позивачем за договірними зобов`язаннями та доводів сторони позивача не спростував, як і не спростував використання ним землі за цільовим призначенням.

В свою чергу відповідачем в якості доказу виплати орендної плати позивачу, разом із заявою про скасування заочного рішення, було представлено суду записи, які не можуть бути взяті судом до уваги, як належний доказ, оскільки не містять достатніх доказів сплати останньому орендної плати, у строки та в сумі визначеними договором оренди.

А так як судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 уклавши договір оренди землі та не сплачуючи позивачу орендну плату в період з 2018-2021 роки у передбачені договором терміни, систематично порушував умови договору щодо сплати орендної плати, використовував земельну ділянку не за цільовим призначенням, тобто він неналежно виконував умови договору, а тому враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди та задоволення заявлених позивачем позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640,00 грн., сплачений ним при зверненні до суду.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 526, 629, 651 ЦК України, ст. 141 ЗК України, ст.ст. 1, 13, 15, 21, 24, 32 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.4, 12,19, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282, 354, 355ЦПК України, суд -

ухвалив :

Позов задоволити повністю.

Розірвати Договір оренди землі від 28 вересня 2017 року укладений між ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) на земельну ділянку площею 1,5337 га, рілля, кадастровий номер: 4620681200:20:000:0133.

Розірвати Договір оренди землі від 28 вересня 2017 року укладений між ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) на земельну ділянку площею 1,3998 га, рілля, кадастровий номер: 4620681200:20:000:0134..

Розірвати Договір оренди землі від 28 вересня 2017 року укладений між ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) на земельну ділянку площею 0,9017 га, сінокіс, кадастровий номер: 4620681200:15:000:0138. Строк дії договору 7 (сім) років.

Розірвати Договір оренди землі від 28 вересня 2017 року укладений між ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) на земельну ділянку площею 0,8713 га, сінокіс, кадастровий номер: 4620681200:15:000:0139.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя с. Вербляни Золочівського району Львівської області, 640,00 грн судового збору.

Скасувати заходи забезпечення позову, встановлені Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 15 жовтня 2020 року шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки на № 4620681200:20:000:0133; № 4620681200:20:000:0134; №4200681200:15:000:0138; №4620681200:20:000:0139, за адресою с. Вербляни Буського району Львівської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Б. М. Журибіда