Постанова

від 09.11.2022 по справі 380/8797/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 380/8797/21 пров. № А/857/10747/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року, ухвалене суддею Гулик А.Г. у м.Львові у справі № 380/8797/22 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Єврошпон» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.05.2021 року № 10721/13-01-07-03, №10722/13-01-07-03.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДПС у Львівській області № 10721/13-01-07-03, № 10722/13-01-07-03 від 17.05.2021 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Єврошпон» судовий збір у розмірі 45400 грн. 00 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Єврошпон» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35000 грн. 00 коп.

Приймаючи рішення по суті спору, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем і його контрагентами є такими, що фактично відбулись та підтверджені первинним документами.

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що контрагенти позивача не могли здійснювати операції з постачання позивачу деревини для виготовлення шпону, оскільки не були їх виробниками, не придбавали у інших осіб та не мали матеріальних ресурсів для їх зберігання та постачання.

На основі цих обставин, відповідач зробив висновок, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не відбулись.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що відповідач провів документальну планову виїзну перевірку господарської діяльності позивача за період з 01.04.2017 року по 30.09.2020 року за результатами якої склав акт № 9548/13-01-07-03/31210033 від 21.04.2021 року.

У акті перевірки відповідач зафіксував порушення позивачем:

-пункт 5 (П(С)БО №11 «Зобов`язання» затвердженого Міністерством фінансів України від 31.01.2000 року, п.7 (П(С)БО № 15 «Дохід» затвердженого Міністерством фінансів України від 29.11.1999 року № 290, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу Україниу результаті чого занижено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 4 124 832грн.;

-пунктів123.3 ст.123, п.198.1,198.2,198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 911817 грн. за що застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 455 908,50 грн.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 17.05.2021 року:

№ 10721/13-01-07-03 на підставі якого збільшено суму податку на прибуток на4 124 832грн. та застосовано штрафні (фінансової) санкції (штрафи) в сумі 862 332,00 грн.;

№ 10722/13-01-07-03 на підставі якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на 911817 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 455 908,50 грн.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Підпункт 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України передбачає, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III „Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу.

Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) визначається у Звіті про фінансові результати (форма № 2). Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток або збиток.

Визначення фінансового результату полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою в бухгалтерському обліку передбачається послідовне зіставлення доходів та витрат. Кінцевий фінансовий результат - чистий прибуток (збиток) визначається як різниця між різними видами доходів та витрат підприємства за звітний період.

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтується, зокрема на таких принципах: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарської операції та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі (абзац другий); превалювання сутності над формою - операції обліковується відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац сьомий).

Згідно з п.3 розділу III Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 1, фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою).

Положення (Стандартом) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29 листопада 1999 року передбачає, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до п.7 цього Положення, доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З системного аналізу вищенаведених правових норм видно, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та доходу для цілей оподаткування податком на прибуток настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які відображають зміст та обсяг наданих послуг чи виконаних робіт. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування доходів та витрат для цілей визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимогст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податок на прибуток, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.72 цього Кодексу.

У підпункті «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України зазначено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, сплачений у складі ціни за товари (послуги) податок на додану вартість включається до податкового кредиту платника податку.

Вирішуючи справи із застосуванням наведених правових норм, Верховний Суд у постановах від 28 жовтня 2020 року (справа № 500/305/19), від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа № 814/2412/17) визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Апеляційний суд встановив те, що у період, який перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини із: ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОп ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , а також ТзОВ «Галімпекс», ТзОВ «Лістранспорт», ТзОВ «Сольва-Ліс», ТзОВ «Торнадо 8».

Досліджуючи господарські операції позивача із ФОП ОСОБА_1 , апеляційний суд встановив наступне.

24.10.2017 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки № 24/10.

Предметом договору є поставка позивачу деревини (дуб-кругляк). ФОП ОСОБА_1 поставив позивачу деревини на суму 4248258,65 грн.

На підтвердження здійснення цієї господарської операції позивач надав:

- видаткові накладні;

- платіжні доручення про оплату за товар;

- товарно-транспортні накладні;

- договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом;

- акти здачі-прийняття наданих транспортних послуг;

- платіжні доручення про оплату за надані транспортні послуги;

- специфікації на деревину;

- акти прийому-передачі лісоматеріалів;

- контракти з іноземними покупцями (ТзОВ «Олівер Хандельсагентур ГМБХ» (Швейцарська Конфедерація), ТзОВ «Чапас і мадерас Бардіса, С.Л.» (Королівство Іспанія), ТзОВ «Перфект-древ») щодо реалізації виготовленої з отриманої деревини продукції;

- заключні виписки;

- експортні митні декларації.

Досліджуючи господарські операції позивача із ФОП ОСОБА_2 , апеляційний суд встановив наступне.

21.03.2019 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір поставки № 21/03.

Предметом договору є поставка позивачу деревини (дуб-кругляк). ФОП ОСОБА_2 поставив позивачу деревини на суму 1086974,46 грн.

На підтвердження здійснення цієї господарської операції позивач надав:

- видаткові накладні;

- платіжні доручення про оплату за товар;

- товарно-транспортні накладні;

- договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом;

- акти здачі-прийняття наданих транспортних послуг;

- платіжні доручення про оплату за надані транспортні послуги;

- специфікації на деревину;

- акти прийому-передачі лісоматеріалів;

- контракти з іноземними покупцями (ТзОВ «Олівер Хандельсагентур ГМБХ» (Швейцарська Конфедерація), ТзОВ «Чапас і мадерас Бардіса, С.Л.» (Королівство Іспанія), ТзОВ «Перфект-древ») щодо реалізації виготовленої з отриманої деревини продукції;

- заключні виписки;

- експортні митні декларації.

Досліджуючи господарські операції позивача із ФОП ОСОБА_12 ,, апеляційний суд встановив наступне.

11.09.2017 року між позивачем та ФОП ОСОБА_12 укладено договір поставки № 11/9.

Предметом договору є поставка позивачу деревини (дуб-кругляк). ФОП ОСОБА_12 поставив позивачу деревини на суму 1868075,00 грн.

На підтвердження здійснення цієї господарської операції позивач надав:

- видаткові накладні;

- платіжні доручення про оплату за товар;

- товарно-транспортні накладні;

- договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом;

- акти здачі-прийняття наданих транспортних послуг;

- платіжні доручення про оплату за надані транспортні послуги;

- специфікації на деревину;

- акти прийому-передачі лісоматеріалів;

- контракти з іноземними покупцями (ТзОВ «Олівер Хандельсагентур ГМБХ» (Швейцарська Конфедерація), ТзОВ «Чапас і мадерас Бардіса, С.Л.» (Королівство Іспанія), ТзОВ «Перфект-древ») щодо реалізації виготовленої з отриманої деревини продукції;

- заключні виписки;

- експортні митні декларації.

Досліджуючи господарські операції позивача із ФОП ОСОБА_4 , апеляційний суд встановив наступне.

12.10.2018 року між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладено договір поставки № 12/10.

Предметом договору є поставка позивачу деревини (дуб-кругляк). ФОП ОСОБА_4 поставив позивачу деревини на суму 539658,80 грн.

На підтвердження здійснення цієї господарської операції позивач надав:

- видаткові накладні;

- платіжні доручення про оплату за товар;

- товарно-транспортні накладні;

- договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом;

- акти здачі-прийняття наданих транспортних послуг;

- платіжні доручення про оплату за надані транспортні послуги;

- специфікації на деревину;

- акти прийому-передачі лісоматеріалів;

- контракти з іноземними покупцями (ТзОВ «Олівер Хандельсагентур ГМБХ» (Швейцарська Конфедерація), ТзОВ «Чапас і мадерас Бардіса, С.Л.» (Королівство Іспанія), ТзОВ «Еуропе Плакахе С.Л.», Королівство Іспанія))щодо реалізації виготовленої з отриманої деревини продукції;

- заключні виписки;

- експортні митні декларації.

Досліджуючи господарські операції позивача із ФОП ОСОБА_5 , апеляційний суд встановив наступне.

14.09.2018 року між позивачем та ФОП ОСОБА_5 укладено договір поставки № 14/09.

Предметом договору є поставка позивачу деревини (дуб-кругляк). ФОП ОСОБА_5 поставив позивачу деревини на суму 552159,97 грн.

На підтвердження здійснення цієї господарської операції позивач надав:

- видаткові накладні;

- платіжні доручення про оплату за товар;

- товарно-транспортні накладні;

- договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом;

- акти здачі-прийняття наданих транспортних послуг;

- платіжні доручення про оплату за надані транспортні послуги;

- специфікації на деревину;

- акти прийому-передачі лісоматеріалів;

- контракти з іноземними покупцями (ТзОВ «Олівер Хандельсагентур ГМБХ» (Швейцарська Конфедерація), ТзОВ «Чапас і мадерас Бардіса, С.Л.» (Королівство Іспанія), ТзОВ «Еуропе Плакахе С.Л.», Королівство Іспанія)) щодо реалізації виготовленої з отриманої деревини продукції;

- заключні виписки;

- експортні митні декларації.

Досліджуючи господарські операції позивача із ФОП ОСОБА_6 , апеляційний суд встановив наступне.

15.03.2018 року між позивачем та ФОП ОСОБА_6 укладено договір поставки № 15/03.

Предметом договору є поставка позивачу деревини (дуб-кругляк). ФОП ОСОБА_6 поставив позивачу деревини на суму 1583102,75 грн.

На підтвердження здійснення цієї господарської операції позивач надав:

- видаткові накладні;

- платіжні доручення про оплату за товар;

- товарно-транспортні накладні;

- договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом;

- акти здачі-прийняття наданих транспортних послуг;

- платіжні доручення про оплату за надані транспортні послуги;

- специфікації на деревину;

- акти прийому-передачі лісоматеріалів;

- контракти з іноземними покупцями (ТзОВ «Олівер Хандельсагентур ГМБХ» (Швейцарська Конфедерація), ТзОВ «Чапас і мадерас Бардіса, С.Л.» (Королівство Іспанія), ТзОВ «Еуропе Плакахе С.Л.», Королівство Іспанія)) щодо реалізації виготовленої з отриманої деревини продукції;

- заключні виписки;

- експортні митні декларації.

Досліджуючи господарські операції позивача із ФОП ОСОБА_7 , апеляційний суд встановив наступне.

27.08.2018 року між позивачем та ФОП ОСОБА_7 укладено договір поставки № 27/08.

Предметом договору є поставка позивачу деревини (дуб-кругляк). ФОП ОСОБА_7 поставив позивачу деревини на суму 831182,49 грн.

На підтвердження здійснення цієї господарської операції позивач надав:

- видаткові накладні;

- платіжні доручення про оплату за товар;

- товарно-транспортні накладні;

- договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом;

- акти здачі-прийняття наданих транспортних послуг;

- платіжні доручення про оплату за надані транспортні послуги;

- специфікації на деревину;

- акти прийому-передачі лісоматеріалів;

- контракти з іноземними покупцями (ТзОВ «Олівер Хандельсагентур ГМБХ» (Швейцарська Конфедерація), ТзОВ «Чапас і мадерас Бардіса, С.Л.» (Королівство Іспанія), ТзОВ «Еуропе Плакахе С.Л.», Королівство Іспанія)) щодо реалізації виготовленої з отриманої деревини продукції;

- заключні виписки;

- експортні митні декларації.

Досліджуючи господарські операції позивача із ФОП ОСОБА_8 , апеляційний суд встановив наступне.

15.12.2017 року між позивачем та ФОП ОСОБА_8 укладено договір поставки № 15/12.

Предметом договору є поставка позивачу деревини (дуб-кругляк). ФОП ОСОБА_8 поставив позивачу деревини на суму 1000719,62 грн.

На підтвердження здійснення цієї господарської операції позивач надав:

- видаткові накладні;

- платіжні доручення про оплату за товар;

- товарно-транспортні накладні;

- договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом;

- акти здачі-прийняття наданих транспортних послуг;

- платіжні доручення про оплату за надані транспортні послуги;

- специфікації на деревину;

- акти прийому-передачі лісоматеріалів;

- контракти з іноземними покупцями (ТзОВ «Олівер Хандельсагентур ГМБХ» (Швейцарська Конфедерація), ТзОВ «Чапас і мадерас Бардіса, С.Л.» (Королівство Іспанія), ТзОВ «Еуропе Плакахе С.Л.», Королівство Іспанія)) щодо реалізації виготовленої з отриманої деревини продукції;

- заключні виписки;

- експортні митні декларації.

Досліджуючи господарські операції позивача із ФОП ОСОБА_9 , апеляційний суд встановив наступне.

12.04.2018 року між позивачем та ФОП ОСОБА_9 укладено договір поставки № 12/04.

Предметом договору є поставка позивачу деревини (дуб-кругляк). ФОП ОСОБА_9 поставив позивачу деревини на суму 927 494,41 грн.

На підтвердження здійснення цієї господарської операції позивач надав:

- видаткові накладні;

- платіжні доручення про оплату за товар;

- товарно-транспортні накладні;

- договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом;

- акти здачі-прийняття наданих транспортних послуг;

- платіжні доручення про оплату за надані транспортні послуги;

- специфікації на деревину;

- акти прийому-передачі лісоматеріалів;

- контракти з іноземними покупцями (ТзОВ «Олівер Хандельсагентур ГМБХ» (Швейцарська Конфедерація), ТзОВ «Чапас і мадерас Бардіса, С.Л.» (Королівство Іспанія), ТзОВ «Еуропе Плакахе С.Л.», Королівство Іспанія)) щодо реалізації виготовленої з отриманої деревини продукції;

- заключні виписки;

- експортні митні декларації.

Заперечення відповідача щодо реальності здійснення господарських операцій із фізичними особами-підприємцями зводяться до наступного.

Позивач, на думку відповідача, здійснив бухгалтерський облік безтоварних операцій із вказаними особами, оскільки перевіркою не встановлено джерело походження товарів, виробників товарів поставлених для позивача вказаними фізичними особами-підприємцями.

У межах кримінального провадження № 32019140000000070 ці підприємці надали пояснення, що жодної фінансово-господарської діяльності не здійснювали зареєструвалися фізичними особами-підприємцями за грошову винагороду.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1058 від 18.03.2020 року підписи від імені ФОП ОСОБА_13 на: видатковій накладній № 10 від 10.02.2018 року, товарно-транспортній накладній № 10 від 10.02.2018 року, Договорі поставки № 24/10 від 24.10.2017 року, протоколі допиту від 29.08.2019 року виконані різними особами.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1060 від 16.03.2020 року підписи від імені ФОП ОСОБА_2 на: видатковій накладній № 2 від 28.03.2019 року, товарно-транспортній накладній № 2 від 20.03.2019 року, на Договорі поставки № 21/03 від 28.03.2019 року, протоколі допиту від 30.08.2019 року виконані різними особами.

Відповідно довисновку судово-почеркознавчої експертизи № 1057 від 13.03.2020 року підписи від імені ФОП ОСОБА_12 на: видатковій накладній № 7 від 17.10.2017 року, товарно-транспортній накладній № 7 від 17.10.2017 року, на Договорі поставки № 11/9 від 11.09.2017 року, протоколі допиту від 28.08.2019 року виконані різними особами.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1055 від 17.03.2020 року підписи від імені ФОП ОСОБА_4 на: видатковій накладній № 2 від 16.10.2018 року, товарно-транспортній накладній № 2 від 16.10.2018 року, на Договорі поставки № 12/10 від 12.10.2018 року, протоколі допиту від 29.08.2019 року виконані різними особами.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1059 від 04.03.2020 року підписи від імені ФОП ОСОБА_5 на: видатковій накладній № 1 від 15.09.2018 року, товарно-транспортній накладній № 1 від 15.09.2018 року, на Договорі поставки № 14/09 від 14.09.2018 року, протоколі допиту від 29.08.2019 року виконані різними особами.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1061 від 06.03.2020 року підписи від імені ФОП ОСОБА_6 на: видатковій накладній № від 21.03.2018 року, товарно-транспортній накладній № 2 від 21.03.2018 року, Договорі поставки № 15/03 від 15.03.2018 року, протоколі допиту від 28.08.2019 року виконані різними особами.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1056 від 11.03.2020 року підписи від імені ФОП ОСОБА_7 на: видатковій накладній № 3 від 07.09.2018 року, товарно-транспортній накладній № 3 від 07.09.2018 року, на Договорі поставки № 27/08 від 27.08.2018 року, протоколі допиту від 30.08.2019 року виконані різними особами.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1056 від 16.02.2020 року підписи від імені ФОП ОСОБА_8 на: видаткових накладних № 1 від 14.12.2017 року, № 2 від 18.12.2017 року,№3 від 23.12.2017 року, № 4 від 25.12.2017 року; товарно-транспортних накладних № 1 від 14.12.2017 року, № 2 від 18.12.2017 року,№3 від 23.12.2017 року, № 4 від 25.12.2017 року,Договорі поставки № 15/12 від 15.12.2017 року, протоколі допиту від 21.02.2020 року і від 10.12.2020 року виконані різними особами.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 1062 від 12.03.2020 року підписи від імені ОСОБА_9 на: видатковій накладній № 1 від 17.04.2018 року, товарно-транспортній накладній № 1 від 17.04.2018 року, договорі поставки № 12/04 від 12.04.2018 року, протоколі допиту від 28.08.2019 року виконані різними особами.

Надаючи оцінку цим твердженням відповідача, апеляційний суд зазначає, що, згідно із позицією Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів у рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами.

Тим більше, що, за правилом статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до частини шостоїстатті 78 Кодексу адміністративного судочинства Українивирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зважаючи на ці норми, апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що протоколи допиту фізичних осіб-підприємців не є належними доказами у цій адміністративній справі і, водночас, такими, що однозначно вказують на порушення позивачем податкового законодавства.

Що стосується висновків судово-почеркознавчої експертизи, то апеляційний суд звертає увагу на те, що експерт досліджував не всі, а окремі документи, які складені в межах господарських операцій із вказаними вище фізичними особами-підприємцями, тому ці висновки не можуть свідчити про нереальний характер усіх партій поставки деревини позивачу.

Суд першої інстанції правильно вказав, що господарські операції позивача із вказаними підприємцями за видатковими накладними, які, в межах судово-почеркознавчої експертизи, визнані такими, що складені не цими підприємцями, є такими, що не мають реального характеру.

Що стосується господарських відносин позивача з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 апеляційний суд зазначає наступне.

12.04.2017 року між позивачем та ФОП ОСОБА_10 укладено Договір поставки № 12/4.

Предметом договору є поставка позивачу деревини (дуб-кругляк). ФОП ОСОБА_10 поставив позивачу деревини на суму 3 407 505,00 грн.

На підтвердження здійснення цієї господарської операції позивач надав:

- видаткові накладні;

- платіжні доручення про оплату за товар;

- товарно-транспортні накладні;

- договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом;

- акти здачі-прийняття наданих транспортних послуг;

- платіжні доручення про оплату за надані транспортні послуги;

- специфікації на деревину;

- акти прийому-передачі лісоматеріалів;

- контракти з іноземними покупцями (ТзОВ «Олівер Хандельсагентур ГМБХ» (Швейцарська Конфедерація), ТзОВ «Чапас і мадерас Бардіса, С.Л.» (Королівство Іспанія), ТзОВ «Перфект-древ» (Республіка Білорусь) щодо реалізації виготовленої з отриманої деревини продукції;

- заключні виписки;

- експортні митні декларації.

Відповідач, щодо господарських операцій позивача із ФОП ОСОБА_10 , зазначає, що ОСОБА_10 померла, а тому не могла здійснювати господарські операції щодо поставки лісопродукції.

Водночас, як встановив суд першої інстанції ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому, на думку апеляційного суду, господарські операції позивача із ФОП ОСОБА_10 , які мали місце до її смерті, а саме за видатковими накладними № 1 від 12.04.2017 року, № 2 від 17.05.2017 року, № 3 від 20.06.2017 року, не слід ставити під сумнів за цієї обставини. Інших аргументів, крім цього, відповідач не навів.

Що стосується господарських операцій позивача із ФОП ОСОБА_10 , які мали місце після її смерті, зокрема, за видатковими накладними № 5 від 03.07.2017 року, № 4 від 03.07.2017 року, № 6 від 04.07.2017 року, № 7 від 07.07.2017 року, № 8 від 11.07.2017 року, № 9 від 12.07.2017 року, № 10 від 18.07.2017 року, № 11 від 17.08.2017 року, № 12 від 22.08.2017 року, № 12 від 31.08.2017 року, № 13 від 07.09.2017 року, то такі є такими, що не відбулись, оскільки ФОП ОСОБА_10 не могла їх здійснювати в силу того, що померла.

Що стосується господарських операцій позивача із ФОП ОСОБА_11 , то апеляційний суд зазначає наступне.

23.09.2019 року між позивачем та ФОП ОСОБА_11 укладений Договір поставки № 23/09.

Предметом договору є поставка позивачу деревини (дуб-кругляк). ФОП ОСОБА_11 поставив позивачу деревини на суму 254437,81 грн.

На підтвердження здійснення цієї господарської операції позивач надав:

- видаткову накладну;

- товарно-транспортну накладну;

- договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом;

- акт здачі-прийняття наданих транспортних послуг;

- платіжне доручення про оплату за надані транспортні послуги;

- специфікації на деревину;

- акти прийому-передачі лісоматеріалів;

- контракти з іноземними покупцями (ТзОВ «Олівер Хандельсагентур ГМБХ» (Швейцарська Конфедерація), ТзОВ «Чапас і мадерас Бардіса, С.Л.» (Королівство Іспанія), щодо реалізації виготовленої з отриманої деревини продукції;

- заключні виписки;

- експортні митні декларації.

Відповідач стверджує, що позивач занизив дохід на 254437,81 грн від здійснення цієї господарської операції, оскільки станом на 30.09.2020 року не розрахувався за цією господарською операцією, отже у позивача утворилась кредиторська заборгованість, яка не погашена. При цьому, відповідач вважає, що позивач отримав безповоротну фінансову допомогу, яку мав віднести до оподатковуваного доходу, оскільки строк позовної давності щодо стягнення цієї заборгованості минув.

Проте, апеляційний суд вважає, що вказана кредиторська заборгованість не є безповоротною фінансовою допомого, оскільки строк позовної давності про її стягнення ще не минув. Це пояснюється тим, що договір поставки був укладений 23.09.2019 року, а тому строк позовної давності, тривалістю 3 роки, спливає 23 вересня 2022 року.

Також апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що ФОП ОСОБА_11 у Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців значиться у стані «припинено», але не знято з обліку.

Водночас, відповідно до позиції, яка висловлена Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 13.02.2019 року у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Зазначене свідчить про те, що договірні зобов`язання між позивачем та ФОП ОСОБА_11 продовжують існувати незалежно від відомостей про припинення перебування згаданої особи у статусі фізичної особи - підприємця.

Таким чином, відповідач передчасно дійшов висновку, що у позивача утворилась безнадійна заборгованість щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_11 , за якою минув строк позовної давності, яка не стягнута після закінчення такого строку, а тому така вважаєтьсябезповоротною фінансовою допомогою.

Підводячи підсумок наведеного, апеляційний суд зазначає, що доводи відповідача про відсутність реального характеру господарських відносин підтвердилась щодо:

- ФОП ОСОБА_13 по видатковій накладній № 10 від 10.02.2018 року, товарно-транспортній накладній № 10 від 10.02.2018 року, договору поставки № 24/10 від 24.10.2017 року;

- ФОП ОСОБА_2 по видатковій накладній № 2 від 28.03.2019 року, товарно-транспортній накладній № 2 від 20.03.2019 року, договору поставки № 21/03 від 28.03.2019 року;

- ФОП ОСОБА_12 на: видатковій накладній № 7 від 17.10.2017 року, товарно-транспортній накладній № 7 від 17.10.2017 року, договору поставки № 11/9 від 11.09.2017 року;

- ФОП ОСОБА_4 по видатковій накладній № 2 від 16.10.2018 року, товарно-транспортній накладній № 2 від 16.10.2018 року, договору поставки № 12/10 від 12.10.2018 року;

- ФОП ОСОБА_5 по видатковій накладній № 1 від 15.09.2018 року, товарно-транспортній накладній № 1 від 15.09.2018 року, договору поставки № 14/09 від 14.09.2018 року;

- ФОП ОСОБА_6 по видатковій накладній № 2 від 21.03.2018 року, товарно-транспортній накладній № 2 від 21.03.2018 року, договору поставки № 15/03 від 15.03.2018 року;

- ФОП ОСОБА_7 по видатковій накладній № 3 від 07.09.2018 року, товарно-транспортній накладній № 3 від 07.09.2018 року, договору поставки № 27/08 від 27.08.2018 року;

- ФОП ОСОБА_8 по видаткових накладних № 1 від 14.12.2017 року, № 2 від 18.12.2017 року,№3 від 23.12.2017 року, № 4 від 25.12.2017 року; товарно-транспортних накладних № 1 від 14.12.2017 року, № 2 від 18.12.2017 року,№3 від 23.12.2017 року, № 4 від 25.12.2017 року,договору поставки № 15/12 від 15.12.2017 року;

- ФОП ОСОБА_9 по видатковій накладній № 1 від 17.04.2018 року, товарно-транспортній накладній № 1 від 17.04.2018 року, договору поставки № 12/04 від 12.04.2018 року.

- ФОП ОСОБА_10 по видаткових накладних № 5 від 03.07.2017 року, № 4 від 03.07.2017 року, № 6 від 04.07.2017 року, № 7 від 07.07.2017 року, № 8 від 11.07.2017 року, № 9 від 12.07.2017 року, № 10 від 18.07.2017 року, № 11 від 17.08.2017 року, № 12 від 22.08.2017 року, № 12 від 31.08.2017 року, № 13 від 07.09.2017 року.

Водночас, виокремлення цих господарських операцій та нарахованих в результаті їх здійснення податкових зобов`язань не є компетенцією суду, так як суд не є органом, який здійснює розрахунок податкового зобов`язання.

Тому, в цьому випадку, апеляційний суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 23.06.2020 року у справі № 817/1785/17, відповідно до якої встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Скасування рішення контролюючого органу повністю у такій ситуації дає йому можливість визначити в установленому законодавством порядку правильне рішення, зокрема, через прийняття нового рішення (у випадку необхідності в цьому).

Зважаючи на наведені вище обставини та норми права, апеляційний суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 10721/13-01-07-03, на підставі якого збільшено суму податку на прибуток на4 124832 грн. за вказаними вище господарськими операціями та застосовано штрафні (фінансової) санкції (штрафи) в сумі 862 332,00 грн., є протиправним.

Досліджуючи господарські операції позивача із ТзОВ «Галімпекс», апеляційний суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Галімпекс» за період з 01.04.2017 року по 30.09.2020 року, укладено договори поставок: № 0000002 від 01.02.2016 року, № 17/01 від 17.01.201 року, 24/01 від 24.01.2019 року, № 13/01 від 13.01.2020 року, відповідно до умов яких позивач придбав у ТзОВ «Галімпекс» лісопродукцію на загальну суму 1 387 804,1 грн у т.ч. ПДВ - 231 300,68 грн.

На підтвердження здійснення цієї господарської операції позивач надав:

- договори поставок;

- видаткові накладні;

- товарно-транспортні накладні;

- довіреності;

- платіжні доручення про оплату за товар;

- довідки про взаєморозрахунок між контрагентами;

- рахунки-фактури;

- акти звірки розрахунків із продавцем;

- розрахунки кількісних і вартісних показників;

- податкові накладні;

- специфікації на деревину;

- акти прийому-передачі лісоматеріалів;

- контракти з іноземними покупцями (ТзОВ «Олівер Хандельсагентур ГМБХ» (Швейцарська Конфедерація), ТзОВ «Чапас і мадерас Бардіса, С.Л.» (Королівство Іспанія), ТзОВ «Еуропе Плакахе С.Л.», Королівство Іспанія))щодо реалізації виготовленої з отриманої деревини продукції;

- заключні виписки банку;

- експортні митні декларації.

Досліджуючи господарські операції позивача із ТзОВ «Лістранспорт», апеляційний суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Лістранспорт» за період з 01.04.2017 року по 30.09.2020 року, укладено договори поставок: № 17/10 від 17.10.2017 року, № 21/01/19 від 21.01.2019 року, відповідно до умов яких позивач придбав у ТзОВ «Лістранспорт» лісопродукцію (бук кругляк і дуб).

На підтвердження здійснення цієї господарської операції позивач надав:

- договори поставок;

- видаткові накладні;

- товарно-транспортні накладні;

- договори перевезення;

- платіжні документи про оплату транспортних послуг;

- довіреності;

- платіжні доручення про оплату за товар;

- довідки про взаєморозрахунок між контрагентами;

- рахунки-фактури;

- акти звірки розрахунків із продавцем;

- розрахунки кількісних і вартісних показників;

- податкові накладні;

- специфікації на деревину;

- акти прийому-передачі лісоматеріалів;

- контракти з іноземними покупцями (ТзОВ «Олівер Хандельсагентур ГМБХ» (Швейцарська Конфедерація), ТзОВ «Чапас і мадерас Бардіса, С.Л.» (Королівство Іспанія), ТзОВ «Еуропе Плакахе С.Л.», Королівство Іспанія))щодо реалізації виготовленої з отриманої деревини продукції;

- заключні виписки банку;

- експортні митні декларації.

Досліджуючи господарські операції позивача із ТзОВ «Сольва-Ліс», апеляційний суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Сольва-Ліс» за період з 01.04.2017 року по 30.09.2020 року укладено Договори поставки № 12/01/1 від 12.01.2016 року, № 23/01 від 23.01.2019 року, № 11/09 від 11.09.2019 року, відповідно до умов яких позивач придбав у ТзОВ «Сольва-Ліс» (Продавець) лісопродукцію (пиловник бук, круглі лісоматеріали бук) на загальну суму 717 886, 2 грн.

На підтвердження здійснення цієї господарської операції позивач надав:

- договори поставок;

- видаткові накладні;

- товарно-транспортні накладні;

- договори перевезення;

- платіжні документи про оплату транспортних послуг;

- довіреності;

- платіжні доручення про оплату за товар;

- довідки про взаєморозрахунок між контрагентами;

- рахунки-фактури;

- акти звірки розрахунків із продавцем;

- розрахунки кількісних і вартісних показників;

- податкові накладні;

- специфікації на деревину;

- акти прийому-передачі лісоматеріалів;

- контракти з іноземними покупцями (ТзОВ «Олівер Хандельсагентур ГМБХ» (Швейцарська Конфедерація), ТзОВ «Чапас і мадерас Бардіса, С.Л.» (Королівство Іспанія), ТзОВ «Еуропе Плакахе С.Л.», Королівство Іспанія))щодо реалізації виготовленої з отриманої деревини продукції;

- заключні виписки банку;

- експортні митні декларації.

Досліджуючи господарські операції позивача із ТзОВ «Торнадо 8», апеляційний суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Торнадо 8» за період з 01.04.2017 року по 30.09.2020 року, укладено договір поставки: № 28/04 від 28.04.2020 року, відповідно до умов якого позивач придбало у ТзОВ «Торнадо 8» лісопродукцію (дуб кругляк).

На підтвердження здійснення цієї господарської операції позивач надав:

- договір поставки;

- видаткові накладні;

- товарно-транспортні накладні;

- договори перевезення;

- платіжні документи про оплату транспортних послуг;

- довіреності;

- платіжні доручення про оплату за товар;

- довідки про взаєморозрахунок між контрагентами;

- рахунки-фактури;

- акти звірки розрахунків із продавцем;

- розрахунки кількісних і вартісних показників;

- податкові накладні;

- специфікації на деревину;

- акти прийому-передачі лісоматеріалів;

- контракти з іноземними покупцями (ТзОВ «Олівер Хандельсагентур ГМБХ» (Швейцарська Конфедерація), ТзОВ «Чапас і мадерас Бардіса, С.Л.» (Королівство Іспанія), ТзОВ «Еуропе Плакахе С.Л.», Королівство Іспанія)), ПАТ «Єврошпон-Смига»щодо реалізації виготовленої, з отриманої деревини, продукції;

- заключні виписки банку;

- експортні митні декларації.

Заперечуючи реальність господарських операцій позивача із цими контрагентами-юридичними особами, відповідач зазначив, що відсутні будь-які первинні документи, які ідентифікують джерело походження активу, його виробника та постачальника, тому актив вартістю 6 616 168 грн., отриманий від цих контрагентів, є безоплатно отриманим. Внаслідок цього відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 911817 грн. і застосував штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 455 908,50 грн.

З цього приводу апеляційний суд звертає увагу на те, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо покупець мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів призначених для використання у його господарській діяльності.

Надані позивачем документи, з приводу господарських операцій із ТзОВ «Галімпекс», ТзОВ «Лістранспорт», ТзОВ «Сольва-Ліс» і ТзОВ «Торнадо 8», свідчать про реальний рух активів, зокрема, переробку придбаної деревини та реалізація виготовленої продукції іноземним покупцям.

Апеляційний суд погоджується із позицією суду першої інстанції в тому, що відповідач не навів доказів, обґрунтованих об`єктивною інформацією, яка спростовувала б факти господарської діяльності позивача та його контрагентів.

Натомість відповідач обмежився лише дослідженням Єдиного реєстру податкових накладних та даними інформаційних баз ДПС, на підставі аналізу яких, дійшов висновку про обрив ланцюга придбання і не проводив перевірок контрагентів позивача.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідної, для ведення господарської діяльності, кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, складських приміщень, відсутність ліцензій на перевезення вантажів не можуть свідчити про безтоварність договорів поставки, оскільки контрагенти позивача, для здійснення господарських операцій, могли залучати інших фізичних осіб-підприємців чи юридичних осіб, шляхом укладання цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі.

Отже, на основі наведеного, апеляційний суд констатує, що господарській операції позивача із ТзОВ «Галімпекс», ТзОВ «Лістранспорт», ТзОВ «Сольва-Ліс» і ТзОВ «Торнадо 8» фактично відбулись.

Зважаючи на наведені вище обставини та норми права, апеляційний суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 10722/13-01-07-03, на підставі якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на 911817 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 455 908,50 грн. є протиправним.

Підводячи підсумок наведеного, апеляційний суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 17.05.2021 року № 10721/13-01-07-03, №10722/13-01-07-03 є протиправними, а тому їх необхідно скасувати.

Зважаючи на цей висновок адміністративний позов необхідно задовольнити.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 380/8797/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена 16.11.2022 року