Рішення

від 16.11.2022 по справі 344/8513/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/8513/17

Провадження № 2/344/139/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді - Антоняка Т.М.,

секретарів: Максимів Н.С., Мрічко Н.І.,

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

третьої особи ОСОБА_4 ,

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція новин «Фіртка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Альянс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про захист особистого (приватного) і сімейного життя та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом від свого імені, а також в інтересах малолітнього ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція новин «Фіртка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Альянс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 про захист особистого (приватного) і сімейного життя та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначається, що на інтернет сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 («Агенція новин ІНФОРМАЦІЯ_2 ») розміщено (поширено) статтю (інформаційну продукцію) під назвою - « ІНФОРМАЦІЯ_3 адреса (Uniform Resource Locator - єдиний вказівник на ресурс): - ІНФОРМАЦІЯ_4 Інтернет сайт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Агенція новин «Фіртка» (ЄДРПОУ 37952050, індекс 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Хіміків, будинок 17, квартира 70). На інтернет сайті gk-press.if.ua («Галицький кореспондент») розміщено (поширено) статтю (інформаційну продукцію) під назвою - « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». URL адреса (Uniform Resource Locator - єдиний вказівник на ресурс): - ІНФОРМАЦІЯ_6 Інтернет сайт «gk-press.if.ua» належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіа альянс» (ЄДРПОУ 33644957, індекс 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця О. Сорохтея, будинок 37, квартира 84). В обох вищевказаних інформаційних продуктах (матеріалах) мова іде про судовий, сімейно-правовий спір щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_8 та інших приватно-правових відносин (спорів) між батьками та іншими членами сім`ї.

Позивач зазначає, що у вказаних інформаційних матеріалах фактичні обставини висвітлені однобоко, некоректно, недостовірно, з негативним підтекстом щодо нього та членів його сім`ї, з перевищенням меж втручання в особисте (приватне) і сімейне життя та порушення таємниці його особистого життя. В обох випадках відповідачами поширені вигадані заголовки (назви) інформаційних продуктів, а саме « ІНФОРМАЦІЯ_7 », малолітня дитина рік не бачить матері» ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та «У Франківську дитині два роки не дають жити з рідною мамою» (gk-press.if.ua). Вказані заголовки (назви) зазначених інформаційних матеріалів не відповідають дійсності, перекручені, штучно створюють хибну уяву про події, при цьому в контексті загального інформаційного продукту створюють однозначне негативне ставлення до нього та його сім`ї. В зазначених інформаційних продуктах (матеріалах) протиправно, без отримання відповідної згоди, використані (поширені) його ім`я, ім`я його матері - ОСОБА_9 (третя особа) та його сина - малолітнього ОСОБА_7 . Зокрема, інформаційний продукт (матеріал) на сайті « ІНФОРМАЦІЯ_1 », під заголовком (назвою) - « ІНФОРМАЦІЯ_3 », містить наступну інформацію:

«Майже рік 7-річного ОСОБА_8 не повертають його рідній мамі...»;

«За словами матері, ОСОБА_10 , організатором цього усього є матір батька ОСОБА_11 , з якою ОСОБА_12 роками перебуває у неприязних стосунках.»;

«З червня 2015 Івано-Франківським міським судом розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_10 до громадянина ОСОБА_6 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та встановлення порядку участі батькові ОСОБА_13 у вихованні сина.»;

«... побачитись з дитиною на території загальноосвітньої школи № 25, де близько 25 років працює баба по лінії тата ОСОБА_14 , взагалі неможливо...»;

«… ОСОБА_15 водить дитину до школи як під конвоєм», - каже Ірина.»;

«Виходить, що в липні 2015 року мама була згідна, щоб її малолітній син ОСОБА_16 проживав з татом і водночас звернулася до правоохоронних органів з заявою про незаконне утримання хлопчика його біологічним батьком ОСОБА_17 .»;

«Крім цього варто зазначити, що поряд з цивільною справою про визначення місця проживання дитини, на початку літа 2015 року мама звернулася до Івано-Франківського міського суду з позовною заявою про відібрання малолітнього сина ОСОБА_16 від баби ОСОБА_4 .»;

«5 серпня 2015 року суд прийняв рішення відібрати дитину від ОСОБА_4 і повернути дитину їй за місцем попереднього проживання та реєстрації дитини.»;

та інша інформація, яка відноситься до нематеріальних прав особи, поширення якої потребує спеціального дозволу.

В інформаційному продукті (матеріалі) на сайті «gk-press.if.ua», під заголовком (назвою) - «У Франківську дитині два роки не дають жити з рідною мамою», містить наступну інформацію:

- «Івано-Франківський міський суд у 2016 році визнав право ОСОБА_10 на спільне проживання з малолітнім сином ОСОБА_18 (2009 року народження)»;

- « ОСОБА_19 бабуся дитини ОСОБА_20 , мати цивільного чоловіка ОСОБА_10 , працює в школі № 25. Школа відкрито перешкоджає мені бачитися з сином, пише ТСН. На мене чиниться величезний психологічний тиск, але якщо допускається умисне невиконання законного рішення суду, то коментарі тут зайві, - пояснює ОСОБА_21 »;

- «Рішенням Івано-Франківського міського суду визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_7 разом з матір`ю, воно вступило в законну силу»;

- « ОСОБА_22 став заручником ситуації. Вона травмує його, - прокоментувала ОСОБА_23 »;

- «Поведінка та психічний стан самої бабусі викликає питання фахівців. Не думаючи про стан дитини, вона насильно перетягує його на себе, підміняючи рідну маму. Це ненормально. Вкрай важливо, що ОСОБА_16 бачить і розуміє, що любляча мама бореться за нього».

Позивач вказує, що очевидним є порушення його особистих нематеріальних прав, прав його сина та членів сім`ї, надмірне втручання у його приватне і сімейне життя, приватне і сімейне його сина, що виразилось у протиправній (незаконній) публікації (поширенні) вищевказаних інформаційних продуктів (матеріалів), в яких поширено конфіденційну інформацію про нього, його малолітнього сина ОСОБА_7 та його матері ОСОБА_9 . Також грубо порушена таємниця його особистого життя та життя всієї родини. Все це завдало значної моральної шкоди йому та його малолітньому сину, яка полягає стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв`язків та порушенні стосунків з оточуючими людьми, через протиправні і незаконні дії відповідачів.

Вимогами позову позивач просить:

визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція новин «Фіртка» (ЄДРГІОУ 37952050) щодо поширення конфіденційної інформації про нього та малолітнього ОСОБА_7 в мережі інтернет, на сайті - « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за URL адресою: - http:// firtka.if.ua/?action=showid= 103758, надмірним втручанням в особисте (приватне) і сімейне життя, протиправними і незаконними та стягнути на користь позивачів спричинену моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.;

визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа альянс» (ЄДРПОУ 33644957) щодо поширення конфіденційної інформації про нього та малолітнього ОСОБА_7 в мережі інтернет, на сайті «gk-press.if.ua», за URL адресою: - ІНФОРМАЦІЯ_6 , надмірним втручанням в особисте (приватне) і сімейне життя, протиправними і незаконними та стягнути на користь позивачів спричинену моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Представник відповідача - «Агенція новин «Фіртка» подала заперечення на позов, у якому зазначила, що стаття, яка була опублікована на сайті «Агенція новин «Фіртка» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » перш за все мала на меті висвітлити проблему невиконання судових рішень в Україні та, зокрема, в м. Івано-Франківськ. Висвітлені події та факти, опубліковані в статті, жодним чином не посягають на втручання в особисте чи сімейне життя, розповсюдження конфіденційної інформації, розголошення персональних даних, тощо. Матір дитини, про яку йде мова в статті, безпосередньо зверталася до національних медіа ресурсів, зокрема до Телевізійної Служби Новин телеканалу 1+1 «ТСН» та до телеканалу «ІСТV» для висвітлення її проблеми. Редакція на початку статті зазначила та виділила, що інформація надана «За словами матері, ОСОБА_10 », тобто не давала свою оцінку сімейним подіям. В статті використовується пряма мова та чітко зазначено, що інформація надається з пояснень ОСОБА_10 . Далі в статті приділяється увага саме проблемі виконання судового рішення про повернення дитини матері, роботі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та комісії з питань захисту прав дитини щодо ситуації, що виникла. А також здійснюється аналіз законодавства. Згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень», а саме ст. 2 - кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному Законом. Згідно з Законом Украниї «Про виконавче провадження», ст. 8 - вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово. Тож інформація щодо судових рішень та виконавчих проваджень, пов`язаних з темою статті, є у відкритому доступі. Дана справа є досить резонансною в Івано-Франківську, а тому потребує висвітлення та пошуку шляхів врегулювання. Представник відповідача вказує, що стаття висвітлює суспільно-необхідну інформацію та не завдає будь-якої моральної шкоди, не принижує честі та гідності, не висвітлена в брутальній принизливій чи непристойній формі та не являється втручанням в особисте та сімейне життя, а навпаки звертає увагу на порушення прав людини, невиконання законів України та бездіяльності органів та посадових осіб. Просить відмовити позивачеві у задоволенні позову (а.с. 38-41, т. 1).

У запереченні на позов та у відзиві на позовну заяву представник відповідача - ТОВ «Медіа Альянс» позовні вимоги заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, зазначаючи, що друковані засоби масової інформації є вільними у поданні інформації. Не допускається вимога попереднього погодження повідомлень та матеріалів, які поширюються друкованими ЗМІ, а також заборона поширення повідомлень та матеріалів з боку посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій або об`єднань громадян, крім випадків, коли посадова особа є автором поширюваної інформації. Усі використані журналістом засоби викладення, є формою використання свободи слова і вільного вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань, які гарантуються Конституцією України та є правомірною поведінкою. Право на повагу до приватного та сімейного життя, гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним та може бути обмеженим. Як вбачається зі спірної публікації, у ній розкриваються обставини щодо порушення права матері на спілкування з дитиною та на проживання з нею, а також невиконання рішення суду щодо визначення місця проживання дитини, яке набрало законної сили. Таким чином, вказана інформація не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом. Право на конфіденційність та недоторканість приватного життя може бути обмежене, якщо поширена інформація про особу стосується фактів порушення прав і свобод людини. Представник відповідача вказує на законну мету такого втручання, що відповідає Конвенції. Крім того, усі висловлювання публікації, наведені позивачем, є дослівним відтворенням повідомлень, які були поширені телеканалами ТСН та ІСТV, про що прямо зазначено в спірній публікації на сайті тижневика « ІНФОРМАЦІЯ_9 » та є прямою мовою інших осіб (матері дитини ОСОБА_10 , її адвоката Олега Голубничого та психолога Дарини Попівської). Вказане є підставою для звільнення від будь-якої відповідальності за публікацію спірних відомостей. Стосовно порушення публікацією таємниці сімейного життя, представник відповідача вказує на те, що спірні висолови, які на думку позивача містять таку інформацію, викладені як пряма мова матері дитини, її адвоката та психолога. Крім того, уся інформація щодо судової справи, сторін та сімейного життя позивача викладено на офіційному сайті «Судова влада» (http://cоurt.gov.ua/fair/sud0907/), а також у судових рішеннях.

Також, представник відповідача заперечує щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, покликаючись на те, що ст. 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» передбачено певні особливості їх відповідальності за заподіяну моральну (немайнову) шкоду, зокрема з`ясуванню підлягають наявність злого умислу журналіста або засобу масової інформації, а також наслідки використання потерпілим можливостей позасудового (досудового) спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі й гідності та врегулювання конфлікту в цілому. Позивач не надав відповідних доказів суду. Жодного злого умислу в діях журналіста чи редакції не було та не могло бути, оскільки усі зазначені позивачем висловлювання є прямою мовою інших осіб та розміщені на сайті з дотриманням практики Європейського Суду (а.с. 120-128, т. 1).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2017 року до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 (а.с. 163, т. 1).

У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав у повному обсязі. Просив задовольнити позов у повному обсязі. В подальшому від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги просить задовольнити.

Представника відповідача ТОВ «Агенція новин «Фіртка» в судовому засіданні заперечила позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на обставини, викладені у запереченні на позов. В подальшому не прибула у судове засідання.

Представника відповідача ТОВ «Медіа Альянс» в судовому засіданні заперечила позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на обставини, викладені у запереченні на позов. В подальшому не прибула у судове засідання.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, вказавши, що спірні публікації порушили негативно вплинули на її сина, онука, на неї, їх авторитет, спричинили їм значну моральну шкоду. Просить задовольнити позов. В подальшому не прибула у судове засідання.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні вказала, що позивач ОСОБА_13 без її згоди змінив місце проживання дитини, їй чиняться перешкоди у зустрічах з дитиною. Враховуючи складну ситуацію, що склалася, вона була змущена звернутися до суду за захистом прав дитини та своїх прав, як матері. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.06.2016 року у цивільній справі № 344/8004/15-ц, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , разом з матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Судом апеляційної та касаційної інстанції вказане рішення залишено без змін. Таким чином, рішеннями судів трьох інстанцій встановлено факт необхідності проживання дитини з матір`ю, оскільки це відповідає інтересам дитини. Однак дитина надалі фактично проживає з бабою та батьком, які відмовляються в добровільному порядку повернути дитину матері. Зважаючи, що своїми діями ОСОБА_13 порушує право її малолітнього сина ОСОБА_7 , на повноцінне спілкування з рідною матір`ю, а також ряд прав дитини, передбачених нормами сімейного законодавства України, вона була змушена звернутись по допомогу до журналістів. Просила відмовити у задоволенні позову. В подальшому не прибула у судове засідання.

В судовому засіданні допитано свідків: ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_5 , які повідомили відомі їм обставини щодо даного спору.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_4 , яка є першою вчителькою її дітей. Вона бачила публікації в соціальних мережах та образливі коментарі до них. Вказані публікації висвітлені з однієї сторони. Про опубліковані статті розмовляла з ОСОБА_31 і бачила, що їй було неприємно. Після цього чула негативні відгуки про ОСОБА_32 . Свідок вказала, що публікацію її син прочитав у мережі ОСОБА_33 , однак точно не може сказати хто її опублікував.

Свідок ОСОБА_25 повідомила, що вона працює у загальноосвітній школі № 25 та знає ОСОБА_4 як високопорядну людину, спеціаліста вищої категорії. Висвітлена у публікації інформація була перекручена та завдала шкоди ОСОБА_4 . Остання плакала, була подавлена. Вважає, що висвітлена інформація завдала шкоди ОСОБА_34 як професіоналу, яка казала, що їй соромно іти до школи на роботу.

Свідок ОСОБА_27 повідомила суду, що працює вчителем у 25 школі. Знайома з позивачем та ОСОБА_4 . Весною 2017 року вийшли спірні публікації, які наробили багато шуму. Інформація у них була перекрученою. У публікаціях були зазначені прізвище і школа, де працює ОСОБА_35 . Після публікації їй телефонували батьки, тобто постраждала репутація сім`ї та дитини. Дитина ОСОБА_36 , який навчався у 3 класі, усвідомлював зміст статті, після чого став замкнутим. Також вона бачила, що ОСОБА_37 і ОСОБА_35 були подавлені після виходу публікації, вони виправдовувались перед батьками інших дітей.

Свідок ОСОБА_29 вказала, що сім`ю ОСОБА_38 знає приблизно 15 років. Коли вона прочитала в інтернеті публікацію у мережі Фейсбук, її дуже вразило, оскільки публікація висвітлена односторонньо. Викладено багато фактів, які показували їх у негативному світлі. З публікації їй було зрозуміло, що редакція поділяє сторону дописувача. ОСОБА_4 була в травмуючому стані, вважає що зазначена у ній інформація завдала шкоду цій сім`ї.

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні вказала, що працювала у редакції «Галицький кореспондент». Вона не є автором спірної публікації, однак побачила її на ресурсі, розмістила її, оскільки це була цікава новина. Джерело походження публікації було всеукраїнське, сумнівів у його достовірності не було. Ця інформація була скопійована.

Свідок ОСОБА_28 вказав, що є редактором інтернет-видання «Фіртка». Пригадує, що після того, як на загальнонаціональних каналах вийшли сюжети про дану ситуацію, їх сайт теж вирішив про це написати з посиланням на інформацію на ці канали. Після виходу матеріалу до них зверталася бабуся хлопчика, просила зняти поширену інформацію і спростувати її. Свідок зазначив, що всі дані, зазначені у публікації, є у відкритих джерелах інтернету на сайті Судова влада України.

Свідок ОСОБА_30 зазначила суду, що про цю історію знає з 2013 року. До них звернувся депутат ОСОБА_39 і розповів, що у мами забирають дитину. Вона написала цю історію, яка була перепостом з ТСН. Як журналіст побачила в цьому резонанс.

ОСОБА_5 , допитана як свідок в судовому засіданні, пояснила, що батько дитини ОСОБА_6 відмовився виконувати рішення суду, вона не мала вільного доступу до спілкування з дитиною, тому зверталася в різні видання до журналістів. У статтях не поширювалась конфіденційна інформація, інформація стосувалась рішення суду та висвітлювалась на всеукраїнських каналах таких як ТСН, ІСТV та на багатьох ніших сайтах. Перед цим вона зверталася до Служби у справах дітей. Інформація поширюється і спотворюється іншою стороною.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, з`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що на інтернет сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 («Агенція новин ІНФОРМАЦІЯ_2 ») розміщено (поширено) статтю (інформаційну продукцію) під назвою - « ІНФОРМАЦІЯ_3 адреса ( ОСОБА_40 - єдиний вказівник на ресурс): - ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13-21).

Також, як слідує з матеріалів справи, на інтернет сайті ІНФОРМАЦІЯ_11 (« ІНФОРМАЦІЯ_9 ») розміщено (поширено) статтю (інформаційну продукцію) під назвою - « ІНФОРМАЦІЯ_5 адреса (Uniform Resource Locator - єдиний вказівник на ресурс): - ОСОБА_41 (а.с. 22-23).

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду роздруківки вказаних сторінок з мережі інтернет з інформацією, поширеною на вищевказаних інтернет сайтах.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ч. 4 ст. 32 Конституції України).

Відповідно до частин 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав та основних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституціїта законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв`язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова) судам роз`яснено, що статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

У пункті 15 Постанови роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У пункті 19 вказаної Постанови також роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Варто зазначити, що поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 Європейської конвенції з прав людини захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Тушалп проти Туреччини» (Tusalp v. Turkey) від 21.02.2012 року Європейський суд встановив, що навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли були визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження. При цьому, Європейський суд підкреслив, що використання, навіть, «вульгарних фраз» само по собі не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто «стилістичним цілям», оскільки «стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий захищений разом зі змістом вираження».

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бодрожич та Вуїін проти Сербії» (Bodrohic and Vujic v. Serbia) від 23.06.2009 року вказано, що свобода вираження поглядів, яка захищена ч. 1 ст. 10 Конвенції утворює одну із фундаментальних цінностей у демократичному суспільстві. При чому, це стосується не лише тієї «інформації» чи «ідей», які «приємно» отримувати та які не є образливими, а також тих, які є шокуючими чи такими, що викликають занепокоєння.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria) від 08.07.1986 року, «Бладет Тромсо і Стенсаас проти Норвегії» (Bladet Tromso and Stensaas v. Norway) від 20.05.1999 року та «Українська прес-група» проти України» (Ukrainian media group v. Ukraine) від 29.03.2005 року підкреслено, що не лише преса має завдання повідомляти таку інформацію, що являє собою громадський інтерес, але і громадськість має право її отримувати.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Так, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Як вбачається зі змісту спірних публікацій, у них розкриваються обставини щодо порушення права матері на спілкування з дитиною та на проживання з нею, а також невиконання рішення суду щодо визначення місця проживання дитини, яке набрало законної сили.

Таким чином, вказана інформація не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом. Право на конфіденційність та недоторканість приватного життя може бути обмежене, якщо поширена інформація про особу стосується фактів порушення прав і свобод людини.

Також, зі спірних публікацій слідує, що висловлювання публікації, наведені позивачем, є відтворенням повідомлень, які були поширені телеканалами ТСН та ІСТV, про що, зокрема, прямо зазначено в спірній публікації на сайті тижневика « ІНФОРМАЦІЯ_9 ».

Крім того, наведені у спірних публікаціях висловлювання подаються зі слів матері дитини ОСОБА_10 , її адвоката Олега Голубничого та психолога Дарини Попівської, про що зазначено у публікаціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому і самореалізації кожної окремої особи. Суд враховує правову позицію ЄСПЛ щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «факти». Так, у п.39 рішення ЄСПЛ від 28.03.2013 у справі «Нова Газета» і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У п. 75 рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 року у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначив, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

Позивач повинен довести факт поширення саме недостовірної інформації відповідачем (а не оціночних суджень), а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

При виборі і застосуванні норм права для розгляду цієї справи суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 20.05.2019 року по справі № 591/7099/16-ц, в якій зазначено, що будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Також суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року по справі №758/14324/15-ц, відповідно до якого мовні обороти, які не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно особи позивача не є порушенням балансу між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію.

Стороною позивача не надано суду належних та допустимих доказів стосовно порушення особистих немайнових прав, завдання шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджання йому повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право внаслідок поширення оспорюваної інформації. Згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року, зазначені обставини є обов`язковою ознакою юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову в зазначеній категорії справ.

Таким чином, зазначена інформація не є такою, що носить стверджувальний характер, а носить характер оціночних суджень і є ні чим іншим, як суб`єктивною думкою авторів спірних публікацій. Аналогічні обставини викладені в ухвалі ВССУ від 06.09.2017 року по справі № 161/10978/15-ц, а також схожу позицію ВССУ викладено в ухвалі від 31.05.2017 року по справі № 757/1751 1/15-ц, в якій суд відхилив доводи позивача в аналогічній справі виходячи з того, що «...висловлювання відповідачів є критикою та оціночним судженням, оскільки, є лише вираженням їх особистих поглядів про процеси, пов`язаних зі схемами позивача, і ніяким чином не ствердженням про конкретні дії в цьому позивача».

Таким чином, судом не встановлено порушення прав позивача, а позивачем в судовому засіданні не доведено, яку саме шкоду йому було завдано.

Враховуючи, що стороною позивача не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, то у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 Цивільного процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-13, 76-89, 258-273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_6 , ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція новин «Фіртка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Альянс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про захист особистого (приватного) і сімейного життя та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Тарас АНТОНЯК

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2022 року.