Постанова

від 07.11.2022 по справі 386/288/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

07 листопада 2022 року м. Кропивницький

справа № 386/288/19

провадження № 22-ц/4809/936/22

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Єгорової С.М.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Селянське фермерське господарство «Славутич»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства «Славутич» на рішення Голованівського районного судуКіровоградської області від 13 червня 2022 року у складі судді Гута Ю.О.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Селянського фермерського господарства «Славутич» (далі по тексту СФГ «Славутич») про застосування наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування позову вказував, що йому на підставі свідоцтва про право на спадщину належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3521486000:02:000:0233, площею 3,7252 га, яка розташована на території Перегонівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області. Успадкована позивачем земельна ділянка була предметом договору оренди земельної ділянки, укладеного 04 квітня 2013 року між його покійним батьком - ОСОБА_2 та СФГ «Славутич», який був зареєстрований державним реєстратором Голованівського РУЮ Топольник О.М. 18 листопада 2013 року (номер запису про інше речове право 3431584). Вважаючи, що покійний батько позивача не міг укласти вказаний договір оренди землі, ОСОБА_1 звернувся до Голованівського районного суду Кіровоградської області із позовом до СФГ «Славутич» про визнання цього договору недійсним. За наслідками розгляду позову ОСОБА_1 11 вересня 2015 року Голованівським районним судом Кіровоградської області було ухвалено рішення по справі №386/386/15-ц, яке набрало законної сили 11 лютого 2016 року, та яким позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено, визнано недійсним договір оренди землі від 04 квітня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та СФГ «Славутич». Позивач вважає, що безпідставне зайняття та використання СФГ «Славутич» належної йому земельної ділянки протягом 2013-2015 років суперечить вимогам закону, відповідач до теперішнього часу не відшкодував позивачеві належні йому кошти за безпідставне користування його земельною ділянкою. Згідно з відповіддю відділу агропромислового розвитку Голованівської райдержадміністрації Кіровоградської області від 31 січня 2019 року №01-19/38 на адвокатський запит від 24 січня 2019 року середній розмір фактично виплаченої орендної плати за 1 га землі по Голованівському району станом на 2018 рік складає 2408,30 грн. Вказав, що вартість користування відповідачем належною позивачеві земельною ділянкою станом на дату звернення до суду із позовом складає 8971,40 грн на рік (2408,30 грн х 3,7252 га). Вважав, що відповідач має сплатити на його користь по 8971,40 грн за кожен рік користування належною йому земельною ділянкою, починаючи з 2013 року по 2015 рік включно, що складає 26914 грн 20 коп (8971,40 грн х 3 роки).

Рішенням Голованівського районного судуКіровоградської області від 13 червня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з СФГ «Славутич» на користь ОСОБА_1 26914 грн 20 коп у якості відшкодування вартості користування протягом 2013-2015 років земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3521486000:02:000:0233, площею 3,7252 га, яка розташована на території Перегонівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, на підставі договору оренди землі, який рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2015 року визнано недійсним. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням СФГ «Славутич» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відзив на апеляційнускаргудо апеляційного суду не надходив.

У судовому засіданні апеляційного суду адвокатка Завгородня В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала доводи поданої апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив. Про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Направив клопотання про розгляд справи без участі свого представника (т.2 а.с.147). Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності представника відповідача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом встановленота підтвердженописьмовими доказамипо справі,що ОСОБА_1 на правівласності належитьземельна ділянкадля веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва,кадастровий номер3521486000:02:000:0233,площею 3,7252га,розташовану натериторії Перегонівськоїсільської радиГолованівського районуКіровоградської області,яку позивачотримав успадок післясмерті батька- ОСОБА_2 ,що підтверджуєтьсякопією свідоцтвапро правона спадщинуза законом,зареєстрованого 21листопада 2014року державним нотаріусомГолованівської районноїдержавної нотаріальноїконтори Голованівськогорайону Кіровоградськоїобласті,зареєстрованого уреєстрі за№1731,та копієюВитягу здержавного реєструречових правна нерухомемайно від21листопада 2014року №29841382 (т.1 а.с.10-11).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 18 листопада 2013 року №13001262 та копії договору оренди землі без номера, який був укладений 04 квітня 2013 року між ОСОБА_2 та СФГ «Славутич» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3521486000:02:000:0233, площею 3,7252 га, яка розташована на території Перегонівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, строк дії договору 10 років, оренда плата за договором становить не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (т.1 а.с.12-14).

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2015 року у справі № 386/386/15-ц, яке набрало законної сили 11 лютого 2016 року, визнано недійсним договір оренди землі від 04 квітня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та СФГ «Славутич» (т.1 а.с.15).

Як свідчить лист Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 31 січня 2019 року №01-19/38 середній розмір орендної плати на 1 га, який передбачено договорами оренди, складав у 2017 році 2026,2 грн, у 2018 2225,3 грн, фактично виплачено у 2017 році - 2030 грн, у 2018 2408,3 грн (т.1 а.с.17).

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказував, що відповідно до прибуткового касового ордеру №312 від 09.12.2014 та видаткового касового ордеру від 09 грудня 2014 року ОСОБА_1 за оренду земельного паю у 2014 році отримав 3941,18 грн та сплатив прибутковий податок у розмірі 591,18 грн (т.1 а.с.243-244), а також отримав 3700 грн за 2013 рік, що підтверджується копією відомості №1 на видачу орендної плати по СФГ «Славутич» (т.1 а.с.244-245). Згідно з копією відомості №2 на внесення прибуткового податку по СФГ «Славутич» за 2013 рік ОСОБА_2 начебто вніс 555 грн прибуткового податку (т.1 а.с.248-249).

На спростування тверджень про отримання орендної плати ОСОБА_2 за договором оренди землі від 04 квітня 2013 року судом було призначено посмертну судову почеркознавчу експертизу.

Висновком експерта від 28 січня 2022 року №СЕ-19/112-21/9696-ПЧ встановлено, що досліджені підписи, розташовані у колонці «підпис про отримання» навпроти графи «14 ОСОБА_2 » у відомості №2 на видачу орендної плати по СФГ «Славутич» за 2013 рік та в колонці «підпис про отримання» навпроти графи «14 ОСОБА_2 » у відомості №1 на внесення прибуткового податку по СФГ «Славутич» за 2013 рік ймовірно виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, що свідчить про те, що ОСОБА_2 не отримував орендної плати за договором оренди землі від 04 квітня 2013 року.

Із наданого позивачем розрахунку убачається, що ОСОБА_1 втратив дохід у виді орендної платина дату звернення до судуу розмірі8971,40 грн на рік (2408,30 грн * 3,7252 га), тобто за період з 2013 року по 2015 рік включно - 26914 грн 20 коп (8971,40 грн * 3 роки).

Ухвалюючи рішенняпро задоволенняпозову судпершої інстанціївиходив зтого,що в діях СФГ «Славутич» наявний склад цивільного правопорушення, яке полягає у користуванні земельною ділянкою без належної правової підстави, що спричинило майнову шкоду власнику ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Статтею 22 ЦК Українипередбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Необхідною умовою доведення наявності упущеної вигоди є встановлення, насамперед, самих збитків та причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника й збитками потерпілої сторони. При цьому потрібно довести, що протиправна дія або бездіяльність особи, яка порушила право, є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи, є слідством такої протиправної поведінки.

Збитки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише тоді, коли особа могла реально отримати вигоду, якби не протиправна поведінка відповідача. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.

Отже відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Стаття 390 ЦК Українипередбачає, що власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Згідно з частиною першоюстатті 79 ЗК України,яким регулюютьсяці правовідносини, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частиною першоюстатті 93 ЗК Українипередбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першоїстатті 96 ЗК України),

Відповідно достатті 125 ЗК Україниправо оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до частини 2статті 152 ЗК Українивласник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом відшкодування заподіяних збитків (ч. 3ст. 152 ЗК України).

Відповідно до п.«д»ст.156 ЗК Українивласникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно дост.157 ЗК Українивідшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як роз`яснено у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам слід мати на увазі, що спори, пов`язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьоюстатті 152 ЗКшляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третястатті 386 ЦК).

При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанови Верховного Суду України від 14 червня 2017 року у справі №923/2075/15, від 09 грудня 2014 року у справі №5023/4983/12).

Судом встановлено, що стороною відповідача було підтверджено факт використання належної позивачеві земельної ділянки, зокрема посиланням на те, що ОСОБА_2 у 2013 році було отримано орендну плату у розмірі 4255 грн, та ОСОБА_1 - у розмірі 4532,36 грн. Крім того, відповідачем здійснювалось користування земельною ділянкою на підставі правочину, який рішенням суду від 11 вересня 2016 року було визнано недійсним та яке набрало чинності 11 лютого 2016 року.

Відповідно до ч.1ст.1214 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З урахуванням встановлених обставин та наданих сторонами доказів суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам та прийшов правильного, обґрунтованого цими доказами висновку про те, що в діях СФГ «Славутич» наявний склад цивільного правопорушення, яке полягає у користуванні земельною ділянкою без належної правової підстави, що спричинило майнову шкоду власнику - ОСОБА_1 . Преюдиціальні обставини стосовно протиправного землекористування були встановлені в межах іншої цивільної справи про визнання договору оренди недійсним, що підтверджує наявність причино-наслідкового зв`язку, необхідного для доказування заподіяних збитків, та унеможливило отримання позивачем доходу у виді орендної плати, який беззаперечно мав бути би отриманий, якщо б право позивача не було б порушено відповідачем, тобто за наявності винних дій останнього.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з СФГ «Славутич» збитків у розмірі 26914 грн 20 коп, які виникли внаслідок фактичного користування землею без укладення орендних правовідносин із власником земельної ділянки за період 2013-2015 роки, які суд визнає збитками у формі неодержаних доходів у виді неотриманої орендної плати за 2013-2015 роки, що підлягають відшкодуванню на підставі статті1214 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що позивач обрав належний спосіб захисту у правовідносинах, що виникли між сторонами. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставістатті 375 ЦПК Українизалишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.367,374,375,382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства «Славутич» залишити без задоволення, а рішення Голованівського районного судуКіровоградської області від13червня 2022року- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2022 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді Л.М.Дьомич

C.М. Єгорова