Рішення

від 14.11.2022 по справі 903/734/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 листопада 2022 року Справа № 903/734/22

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/734/22 за позовом Державного підприємства «Адміністрація Морських портів України» в особі філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація Морських портів України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія Сабсоіл» про стягнення 193143,53 грн,

ВСТАНОВИВ:

19.09.2022 Державне підприємство «Адміністрація Морських портів України» в особі філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація Морських портів України» надіслало до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія Сабсоіл» про стягнення 193143,53 грн., в т.ч.: 84143,45 грн. пеня та 109000,08 грн. штраф.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки від 09.08.2021.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 22.09.2022 надіслана на офіційну електронну адресу відповідача sk.sabsoil@ukr.net - 22.09.2022 о 10:59 год.

27.10.2022 об 16:17 год судом надіслано запит на електронну адресу відповідача sk.sabsoil@ukr.net, в якому суд просив повідомити до 31.10.2022, чи отримана відповідачем ухвала Господарського суду Волинської області від 22.09.2022, якщо отримана, то коли?

Відповідь відповідача на адресу суду не надходила.

Ухвала суду від 22.09.2022, яка була направлена рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача (43000, м. Луцьк, вул. Лідавська, 2) повернута з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія Сабсоіл»: 43000, м. Луцьк, вул. Лідавська, 2, отже суд направив ухвалу від 22.09.202 за місцем державної реєстрації останнього.

Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 911/3309/17).

Строк для подання відзиву - до 08.11.2022 включно.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом враховано, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина друга статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З огляду на викладене, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися з ухвалою Господарського суду Волинської області від 30.08.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відсутній", "закінчення терміну зберігання" тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Разом з цим суд вважає, що дана обставина не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2021 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСНА КОМПАНІЯ САБСОІЛ» (надалі - Постачальник) укладено Договір поставки №48-В-АМПУ-21 (далі - Договір, а.с.40-50).

Згідно з п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю товар: за кодом ДК 021:2015 09130000-9 «Нафта і дистиляти» (Дизельне паливо наливом) (далі - Товар), а Покупець прийняти і оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, кількість та ціна на Товар, що поставляється згідно з цим Договором, визначені у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору) (далі - Специфікація), яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п.1.4. Договору Покупець розподіляє кількість Товару, зазначену у Специфікації, між відокремленими підрозділами (філіями) Покупця, перелік яких визначений у Додатку № 2 до цього Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору, в межах загальної кількості відповідного найменування Товару, шляхом зазначення у Замовленні кількості Товару, необхідної до постачання.

Згідно з п. 3.1. Договору ціна договору становить 17567564,04 грн без ПДВ, крім того ПДВ 3513512,81 грн, разом ціна цього договору становить 21081076,85 з ПДВ.

Відповідно до Специфікації (а.с.51) ціна за одиницю виміру Товару (кг) становить 24,03 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 5.1. Договору поставка Товару здійснюється окремими партіями на підставі Замовлень Покупця, отриманих Постачальником протягом строку дії цього Договору.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що Постачальник письмово, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати укладення цього Договору, повідомляє Покупця про відповідальних осіб Постачальника, уповноважених отримувати Замовлення на Товар із зазначенням номерів телефонного зв`язку, адреси електронної пошти для надання Замовлень, поштової адреси для надсилання оригіналів замовлень.

Згідно з п. 5.6.1. Договору поставка Товару здійснюється окремими партіями протягом 4 (чотирьох) робочих днів з дати отримання Постачальником замовлення на відповідну партію Товару. Замовлення на партію Товару надається уповноваженою особою Покупця, визначеною відповідно до пункту 5.3 цього Договору.

Замовлення на партію Товару повинно містити: найменування, кількість та місце поставки (відповідно до п. 5.2 цього Договору), технічні вимоги до поставки та спосіб поставки (автоцистерна), сезонність, тощо Товару, що поставляється та може надаватися Покупцем електронною поштою та/або з подальшим надсиланням оригіналу замовлення поштою. Датою отримання Замовлення Постачальником, вважається дата відправлення Покупцем Замовлення електронною поштою.

Пунктом 6.2.1 Договору Покупець має право відмовитись від цього Договору в односторонньому порядку у разі невиконання зобов`язань Постачальником, повідомивши про це його у строк 15 календарних днів до дати розірвання Договору.

За умовами пп. 6.3.4. п. 6.3. Договору Постачальник зобов`язаний сплатити штрафні санкції і відшкодувати збитки в разі невиконання або неналежного виконання ним зобов`язань за цим Договором за письмовою Вимогою Покупця.

Відповідно до п. 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Зі змісту п. 7.1. Договору вбачається, що порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п.7.2.2. Договору, за порушення строку поставки Товару, встановленого в пп. 5.6.1. п. 5.6. цього Договору, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) % вказаної вартості.

Згідно п. 7.4. Договору закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мале місце під час дії Договору.

Пунктом 10.3 Договору передбачено право Покупця на відмову від цього Договору в односторонньому порядку, що має наслідком розірвання Договору, зокрема, у випадку невиконання Постачальником зобов`язань щодо поставки Товару (інші випадки, передбачені Договором).

Відповідно до п. 11.6 Договору будь-які повідомлення, які направляються факсом та/або електронною поштою Покупцем та /або Постачальником, мають юридичну силу.

Як слідує з матеріалів справи, листом від 16.08.2021 №1608/21 «Про уповноважену особу» Постачальник повідомив Покупця про особу, яка уповноважена отримувати замовлення на партії Товару. За інформацію, зазначеною у вище окресленому листі, особою, уповноваженою отримувати замовлення на партії Товару зі сторони ТОВ «СК Сабсоіл», є ОСОБА_1, тел. НОМЕР_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса для листування: 43023, м. Луцьк, вул. Лідавська, буд. 2 (а.с.58).

Протягом строку дії Договору належним чином оформлені та погоджені Замовлення (а.с.63, 73-78):

- від 20.09.2021 №3242/10-02-01/Вих/1 на поставку партії Товару дизельного палива (зимове/літнє) у кількості 14 000 кг;

- від 22.09.2021 №3284/10-02-01/Вих на поставку партії Товару дизельного палива (зимове/літнє) у кількості 40 000 кг були направлені відповідно 20.09.2021 р. та 22.09.2021 року на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1, вказану Постачальником в повідомленні про уповноважену особу Постачальника, уповноважену отримувати Замовлення на Товар, від 16.08.2021 № 1608/21, що підтверджується роздруківками електронних повідомлень, та з подальшим надсиланням оригіналів вищезазначених Замовлень на поштову адресу Постачальника, що підтверджується реєстром № 164 від 27.09.2021, списком №4315 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Одеса-26 та фіскальним чеком (а.с.107-109).

За умовами пп. 5.6.1. п. 5.6 Договору Постачальник зобов`язаний з дати отримання замовлення на відповідну партію Товару поставити Товар на протязі 4 (чотирьох) робочих днів, а саме за замовленнями:

- від 20.09.2021 №3242/10-02-01/Вих/1 на поставку дизельного палива (зимове/літнє) у кількості 14 000 кг, загальна вартість якого складає 403 704,00 грн (чотириста три тисячі сімсот чотири гривні 00 копійок) з ПДВ, до 24 вересня 2021 року включно;

- від 22.09.2021 № 3284/10-02-01/Вих на поставку дизельного палива у кількості 40 000 кг, загальна вартість якого складає 1 153 440,00 грн (один мільйон сто п`ятдесят три тисячі чотириста сорок гривень 00 копійок) з ПДВ, до 28 вересня 2021 року включно.

У зв`язку з відсутністю належного постачання дизельного палива до філій ДП «АМПУ» та враховуючи нагальну виробничу потребу у забезпечені паливом філій для виконання стратегічних завдань, Позивач листами від 07.10.2021 № 35/10-02-01/Вих та від 21.10.2021 № 3674/10-02-01/Вих звертався до ТОВ «СК САБСОІЛ» щодо негайного здійснення поставки товару та виконання належним чином взятих на себе зобов`язань за Договором (а.с.82-85).

03.11.2021 Покупець листом №3 840/10-02-01/Вих (а.с.79-92) повідомив Постачальника про відмову від Договору та припинення виконання зобов`язань Постачальника, які виникли щодо поставки Товару за невиконаними заявками, та про дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку.

Одночасно Позивач зазначив у Повідомленні, що датою розірвання Договору вважається 16 (шістнадцятий) календарний день після дня отримання даного повідомлення про розірвання Договору. Для уникнення непорозумінь, останнім днем дії Договору є 15 (п`ятнадцятий) календарний день після отримання даного повідомлення про розірвання Договору.

Відправлення Позивачем та отримання Відповідачем вищезазначеного Повідомлення підтверджується товарно-транспортною накладною №102110556965 та роздруківкою «інформація по відправленню № 102110556965 (а.с.93-94).

За відомостями, що містяться в інформації по відправленню № 102110556965, Відповідачем Повідомлення отримано 05.11.2021, отже Договір остаточно припинений 21.11.2021.

Станом на 20.11.2021 Постачальником за замовленнями на поставку партії Товару від 20.09.2021 №3242/10-02-01/Вих/1 та від 22.09.2021 №3284/10-02-01/Вих не забезпечено поставку дизельного палива (наливом) у загальній кількості 54 000 кг на загальну суму 1557144,00 грн. (один мільйон п`ятсот п`ятдесят сім тисяч сто сорок чотири гривні 00 копійок) з ПДВ.

Таким чином, на дату розірвання Договору прострочення виконання зобов`язань з поставки партії Товару за замовленнями:

- від 20.09.2021 №3242/10-02-01/Вих/1 (з 25.09.2021 по 20.11.2021) становить 57 днів.

- від 22.09.2021 №3284/10-02-01/Вих (з 29.09.2021 по 20.11.2021) становить 53 днів.

З метою досудового врегулювання спору, ДП «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Днопоглиблювальний флот» державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулося до Постачальника з письмовою претензією від 24.12.2021 №1039/31-02-03/Вих з вимогою сплатити розмір штрафних санкцій за порушення виконання зобов`язання за замовленням від 20.09.2021 №3242/10-02-01/Вих/І, від 22.09.2021 №3284/10-02-01/Вих за Договором поставки від 09.08.2021 №48-В-АМПУ-21 в сумі 193 143,53 грн.

Претензія від 24.12.2021 №1039/31-02-03/Вих була направлена 29.12.2021 Постачальнику за адресою місцезнаходження юридичної особи (вул. Лідавська, буд. 2, м.Луцьк, Волинська область, 43000) цінним листом з описом вкладення (а.с.110-121).

Вищезазначена претензія повернута до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Днопоглиблювальний флот» державного підприємства «Адміністрація морських портів України» у зв`язку з неотриманням їх Відповідачем. Відповідно до повідомлення відділення зв`язку АТ «Укрпопіта» цінний лист від 29.12.2021 за штрих-кодом 6508205276420 повернено «у зв`язку з закінченням терміну зберігання».

Отже, Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором поставки партій Товару в порядку та у строки, передбачені пп. 5.6.1. п.5.6. Договору, на загальну суму 1557144,00 грн. за замовленнями від 20.09.2021 № 3242/10-02-01/Вих/1 та від 22.09.2021 №3284/10-02-01/Вих.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В статті 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 та частинами 1, 2 статті 692 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 ГК України, статей 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У відповідності до частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Разом з тим, слід відзначити, що штрафні санкції, передбачені абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі №3-11гс11, від 04.02.2014 у справі №3-14гс14).

Слід зазначити, що положення пункту 7.2.2 Договору щодо сплати пені та штрафу за порушення строку поставки продукції узгоджується з приписами частини 2 статті 231 ГК України, відповідно до якої у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 15.01.2015 № 910/23600/13|3-204гс14).

У даному випадку позивач є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі N 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі N 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі N 922/1720/17, від 02.04.2019 № 917/194/18).

Згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем було нараховано:

Замовлення від 20.09.2021 № 3242/10-02-01/Вих/І:

Період прострочення з 25.09.2021 по 20.11.2021: пеню в розмірі 23011,13 грн та штраф в розмірі 28259,28 грн.

Замовлення від 22.09.2021 №3284/10-02-01/Вих:

Період прострочення з 29.09.2021 по 20.11.2021: пеню в розмірі 61132,32 грн та штраф в розмірі 80740,80 грн. (а.с.39).

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування 7% штрафу та пені (0,1%), погоджується з ними повністю.

При цьому, судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН".

Відповідачем не надано жодного доказу на спростування заявленого боргу.

Контррозрахунку нарахування 7% штрафу та пені відповідачем не подано.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 193143,53 грн., в т.ч.: 84143,45 грн пеня та 109000,08 грн штраф.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2897,16 грн відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія Сабсоіл» (вулиця Лідавська,2, місто Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 42773964) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ 38727770) в особі філії «Днопоглиблювальний флот» державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ 41933856) штрафні санкції в розмірі 193143,53 грн. (сто дев`яносто три тисячі сто сорок три гривні п`ятдесят три копійки), в т.ч.: 84143,45 грн пеня та 109000,08 грн штраф, а також 2897,16 грн. (дві тисячі вісімсот дев`яносто сім гривень шістнадцять копійок) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар