Рішення

від 15.11.2022 по справі 903/773/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 листопада 2022 року Справа № 903/773/22

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/773/22 за позовом Комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" Нововолинської міської ради до Релігійної громади християн Віри Євангельської "Ковчег" в місті Нововолинську про стягнення 181163,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

05.10.2022 Комунальне підприємство "Нововолинськтеплокомуненерго" Нововолинської міської ради надіслало на адресу суду позовну заяву до Комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" до Релігійної громади християн Віри Євангельської "Ковчег" в місті Нововолинську про стягнення 181163,39 грн., в т.ч.: 176144,66 грн основна заборгованість, 4597,15 грн інфляційні втрати та 421,58 грн 3% річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з централізованого опалення №30 від 01.10.2021.

Позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ухвалу суду отримав 07.10.2022, яка направлена на електронну адресу відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Строк для подання відзиву - до 24.10.2022 включно.

18.10.2022 відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки було проведене включення з 9 березня 2022 по 27 квітня 2022, за що було сплачено 19 квітня 2022 у сумі 10330,48 грн та 30 квітня 2022 у сумі 28254,82 грн, про що підтверджує позивач. Дане включення було зумовлене лише необхідністю створення комфортних для проживання умов для ВПО, яких приймала громада.

За послуги, які надав позивач по Договору з 01.10.2021 по 14.09.2022 за адресою м.Нововолинськ, 6-й Мікрорайон, буд. №2, кв.112, Відповідач сплатив у розмірі 18757,58 грн (копія платіжного доручення №187 від 14.09.2022).

Звертає увагу суду на те, що відповідачу присвоєно ознаку неприбутковості згідно рішення № 1603194600331 від 25.11.2016 Володимир-Волинської ОДПІ ГУДФС у Волинській області (Нововолинське відділення).

Щодо інфляційних нарахувань, пені та штрафних санкцій зазначає, що відповідно до Постанови КМУ від 5 березня 2022 №206 в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінет Міністрів України постановляє: установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Також Торгово-промислова палата України від 28.02.2022 № 2024/02.0- 7.1 засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін в наслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідь на відзив надіслана на юридичну адресу позивача, та отримана позивачем 20.10.2022, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту АТ "Укрпошта" № 4540501495017.

Отже, строк для надання позивачем відповіді на відзив до 24.10.2022.

Відповідь на відзив на адресу суду не надходила.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

15.11.2022 позивач надіслав на електронну адресу пояснення по справі, в яких вказав, що при підготовці та направленні до Господарського суду Волинської області позовної заяви про стягнення з Відповідача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії КП "Нововолинськтеплокомуненерго" помилково не була врахована сума оплати Відповідачем заборгованості за надані послуги у розмірі 18757,58 грн (платіжне доручення №187 від 14.09.2022), а тому просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 157387,08 грн, інфляційні витрати у розмірі 4597,15 грн, 3% річних у розмірі 421,58 грн, а також, понесені підприємством судові витрати. Додатково долучив копії листів КП "Нововолинськтеплокомуненерго" від 12.10.2022 №681/3-03 та Мінрегіону №7/11.1/12065-22 від 11.11.2022.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2021 між Комунальним підприємством "Нововолинськтеплокомуненерго" Нововолинської міської ради (далі - Виконавець, позивача) та Церквою християн Віри Євангельської "Ковчег" (Релігійною громадою християн Віри Євангельської "Ковчег" в місті Нововолинську) (далі - Споживач, відповідач) укладено Договір №30 (далі - Договір, а.с.20-23) з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії.

Згідно пункту 1 Договору Виконавець зобов`язується надавати Споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку. Послуга з постачання теплової енергії надається у нежитлові приміщення Боржника розташовані у багатоквартирних житлових будинках за адресами:

- м. Нововолинськ, 6-й Мікрорайон, 2 площею 75.0м2,

- м. Нововолинськ, 5-й мікрорайон, 11 площею 1174.66м2,

- м. Нововолинськ, 5-й мікрорайон, 16 площею 270.6 м2 та 295.45м2 (обладнане вузлом розподільного обліку), а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно п.13 договору, Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку.

Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показників таких вузлів обліку

Одиницею виміру обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Відповідно до п.14 договору, у разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем за фактичною кількістю постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря.

У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку теплової енергії до відновлена - його роботи або заміни ведення комерційного обліку спожитої послуги здійснюється відповідно Методики розподілу між Споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018, № 315 з урахуванням середнього, обсягу споживання теплової енергії протягом попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання, протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів.

У відповідності до п.26 договору, тривалість розрахункового періоду для визначення обсягу спожитої послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг, оплати послуга виконавцю становить один календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку плати за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно п.27 договору, виконавець формує та не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги.

Рахунок надається на паперовому носії, або в електронному вигляді. Рахунок на оплату спожитої Послуги надається не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п.28 договору).

Пунктом 30 договору, передбачено, що під час здійснення оплати Споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата Виконавцю, сплата пені, штрафів).

Споживач, згідно пункту 35 Договору, зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, у строки, встановлені зазначеним Договором. ІЦомісячно повертати на адресу Виконавця належним чином оформленого акту прийняття робіт (надання послуг). При неповерненні належним чином оформленого акту прийняття робіт (надання послуги) вважаються виконаними (наданими) в повному обсязі.

Відповідно до підпункту 15 пункту 35 Договору споживач зобов`язаний дотримуватись вимоги розділу VI Методики розподілу між Споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Як слідує з матеріалів справи, за період жовтня 2021 року - березня 2022 року Споживач на підставі Договору отримував теплову енергію від КП "Нововолинськтеплокомуненерго", проте оплачував її несвоєчасно та не в повному обсязі.

З доводів позивача слідує, що станом на 27.09.2022 за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем по Договору №30 від 01.10.2021 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії у розмірі 176144,66 грн. (а.с.24).

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, за послуги, які надав позивач по Договору з 01.10.2021 року по 14.09.2022 року за адресою м. Нововолинськ, 6-й Мікрорайон, буд. №2, кв.112, Відповідач сплатив 18757,58 грн, що підтверджується платіжним дорученням №187 від 14.09.2022 та не заперечується позивачем у письмових поясненнях.

Згідно п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного правовідношення між сторонами, яке було підставою звернення позивача до суду за захистом своїх інтересів.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Одночасно суд зазначає, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої палати Верховного суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04).

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе, зокрема, у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення (відкриття) провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позов у даній справі надіслано на адресу суду 05.10.2022, що підтверджується штампом АТ «Укрпошта» (а.с.39)

Згідно поданих відповідачем доказів, Релігійна громада християн Віри Євангельської "Ковчег" в місті Нововолинську здійснила оплату 14.09.2022, що підтверджується платіжним дорученням №187.

Отже, враховуючи той факт, що відповідачем здійснено сплату заявленої до стягнення у даній справі суми коштів, до подачі позову до суду, то підстави для закриття провадження у даній справі відсутні, оскільки станом на час звернення позивача з даним позовом предмет спору вже не існував. В задоволенні 18757,58 грн слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, на день розгляду справи, заборгованість становить 157387,08 грн.

Відповідно до Статуту КП "Нововолинськтеплокомуненерго", підприємство здійснює, серед іншого, виробництво та постачання теплової енергії у м. Нововолинську на підставі укладених договорів.

Пунктом 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та пунктом 45 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021) зобов`язано споживача оплачувати надану послугу у строки, встановлені в договорі.

Споживачем теплової енергії, згідно Закону України "Про теплопостачання" є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. За частиною 5 статті 19 наведеного Закону споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

В свою чергу, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 року, відповідно до п. 3 яких, споживач теплової енергії - це суб`єкт підприємницької діяльності, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Згідно частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у певні періоди заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування інфляційних та процентів річних, та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Статтею 255 ЦК України встановлено, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 421,58 грн. - 3% річних та 4597,15 грн. інфляційних втрат за період з 26.11.2021 по 25.08.2022 (а.с.34-35).

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" по відсотках та інфляційних втратах, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача 421,58 грн. - 3% річних та 4597,15 грн інфляційних втрат.

Судом встановлено за розрахунком суду нарахування 3% річних є більшим ніж заявлено до стягнення позивачем, що є його правом. Тому судом нарахування 3% річних у розмірі 421,58 грн. визнається судом обґрунтованим.

Відповідачем не надано жодного доказу на спростування заявленого боргу.

Контррозрахунку нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідачем не подано.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 162405,81 грн. заборгованості, в т.ч. 157387,08 грн. основний борг, 4597,15 грн. інфляційні втрати та 421,58 грн. 3% річних. В позові на суму 18757,58 грн. відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 2224,12 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву в частині того, що Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою нарахування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням заборонено, то вказані доводи суд відхиляє, оскільки зазначена постанова КМУ стосується лише оплати населенням за житлово-комунальні послуги. Вказана постанова КМУ не розповсюджує свою дію на юридичних осіб, якою є відповідач у справі.

Також щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву в частині того, що Торгово-промислова палата України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін в наслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Вказані доводи відповідача суд також відхиляє, оскільки відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за оренду нерухомого майна.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

Судом встановлено, що на офіційному сайті ТПП України розміщено таку інформацію:

- ТПП України враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);

- з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Наведене надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується;

- даний лист особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами, пов`язаними із військовою агресією російської федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом;

- при цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку, встановленого Регламентом, https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов`язанням окремо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду №904/3886/21 від 25.01.2022, №917/1053/18 від 16.07.2019, №913/20/21 від 09.11.2021.

Лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання сторонами свого обов`язку.

Відтак, суд зазначає, що одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.

Само по собі введення воєнного стану в країні не свідчить про принципову неможливість використання відповідачем орендованого майна у розумінні частини 6 статті 762 ЦК України.

Існування Листа ТПП від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 не є звільненням від виконання зобов`язань за договором (сплати штрафних санкцій) під час воєнного стану. Втім, це може бути підставою від звільнення, якщо сторона за договором доведе, що внаслідок агресії сусідньої держави неможливо було виконати свої зобов`язання.

Не є достатнім формальне посилання на лист ТПП, оскільки суд має досліджувати докази в сукупності (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для відповідача за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язань за Договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Щодо доводів відповідача, що позивач неправомірно застосував Методику розподілу між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315, судом враховано наступне.

Пунктом 8 Розділу І Методики передбачено, у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі та оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то показання такого вузла враховуються як показання вузла комерційного обліку при визначенні загального обсягу спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку та як показання вузла розподільного обліку при розподілі цього визначеного загального обсягу спожитої комунальної послуги відповідно до Методики.

Розділом VI Методики для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподільне питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 м.кв. приміщення не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії дорівнює 50% від середнього питомого споживання теплової енергії на опалення у розрахунковий період. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду. Якщо опалювальне приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями вузлів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

Як слідує з доводів позивача, останній під час нарахування плати за послугу з постачання теплової енергії у період з жовтня 2021 по березень 2022 року не керувався пунктами 15-18 Договору, оскільки у даний період не було зафіксовано виходу з ладу або втрати вузлів комерційного обліку теплової енергії за адресами, які вказані в договорі.

Відповідно до пункту 8 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 №197 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 №850) накази Мінрегіону, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Отже, позивач правомірно нарахував заборгованість за постачання теплової енергії.

Інші доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених сторонами у справі.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Релігійної громади християн Віри Євангельської "Ковчег" в місті Нововолинську (6-й мікрорайон,1, м.Нововолинськ, 45400, код ЄДРПОУ 23252260) на користь Комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» Нововолинської міської ради (вул.Св.Володимира,3, м.Нововолинськ, 45400, код ЄДРПОУ 00185382) 162405,81 грн (сто шістдесят дві тисячі чотириста п`ять гривень 81 коп) заборгованості, в т.ч.: 157387,08 грн основний борг, 4597,15 грн інфляційні втрати та 421,58 грн 3% річних, а також 2224,12 грн (дві тисячі двісті двадцять чотири гривні 12 коп) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову на суму 18757,58 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар