ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02.11.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1270/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерне товариство "Укртранснафта",
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Промтехдіагностика",
про стягнення пені та штрафу за договором в сумі 35 678 грн 87 коп.
за участю:
від позивача: Медвецький Теодор Андрійович
від відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Акціонерне товариство "Укртранснафта" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Промтехдіагностика" про стягнення пені та штрафу за договором про надання послуг від 13.08.2020 №78 в сумі 35678 грн 87 коп.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
04.01.2022 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (ухвала від 04.01.2022).
21.01.2022 відповідач подав відзив на позов вх.№ 1021/22, який суд прийняв до розгляду.
31.01.2022 позивач подав відповідь на відзив вх.№1501/22, яку суд прийняв до розгляду.
04.02.2022 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив вх.№1808/22, які суд прийняв до розгляду.
16.02.2022 суд постановив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження та призначити підготовче засідання на 02.03.2022, яке суд неодноразово відкладав у зв"язку з розглядом заяв та клопотань сторін, а також із військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні, відповідно до указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
27.05.2022 відповідач подав клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (вх.№6331/22); 22.06.2022 позивач подав заперечення на подане клопотання (вх.№7687/22). 27.06.2022 суд постановив у задоволенні клопотання відповідача (вх.№6331/22 від 27.05.2022 ) відмовити, з огляду на те, що подані докази не містять даних про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
19.07.2022 позивач на виконання вимог ухвали суду від 27.06.2022 подав заяву про приєднання до матеріалів справи доказів вх.№8932/22.
16.08.2022 відповідач подав пояснення щодо поданих доказів вх.№10579/22.
22.08.2022 позивач подав заперечення на пояснення відповідача вх. №10917/22.
23.08.2022 суд постановив підготовче провадження у справі закрити, розгляд справи по суті призначити на 21.09.2022, в якому оголосив перерву до 11.10.2022 та 02.11.2022.
08.09.2022 відповідач подав письмові пояснення вх.№11816/22.
11.10.2022 позивач подав письмові пояснення вх.№13523/22.
В судовому засіданні 02.11.2022 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов"язання згідно договору про надання послуг №78 від 13.08.2020 щодо зачищення резервуару РВС-5000 №6 НПС "Долина" ЛВДС "Дрогобич" АТ "Укртранснафта" від залишків нафти і донного осаду. Зазначив, що у зв"язку з невиконанням зобов"язання, відповідач повинен на підставі п.7.1. сплатити пеню в розмірі 0,1 % від вартості послуг за кожен день прострочення в сумі 11431 грн 09 коп. та штраф в розмірі 7 % від вартості послуг за прострочку понад 30 днів в сумі 24247 грн 78 коп. Обґрунтовані позовні вимоги статтями 509, 525, 526, 626, 628, 629, 549 Цивільного кодексу України, статтями 193, 230 Господарського кодексу України.
Заперечення відповідача.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях. Зазначив, що згідно заявки позивача приступив до виконання зобов"язань згідно договору. Однак як виявилось після відкритя резервуару, його огляду та аналізу рідкої фракції донного осаду, що обсяги фракції не відповідають умовам договору, у зв"язку з чим виконати зобов"язання взяті на себе згідно договору неможливо.
З метою з"ясування відповідності фактичних технічних, якісних і кількісних характеристик фракції донного осаду заявленим в тендерній документації звертались до позивача з пропозиціями проведення спільних досліджень. У зв"язку з відмовою позивача від запропонованих варіантів вирішення питання в ситуації яка склалася, звернувся до позивача про розірвання договору. Вказав, що у разі зазначення позивачем в договорі реальних технічних характеристик резервуару та фракції донного осаду, що є істотними умовами договору, відповідач не погодився б на підписання спірного договору.
Зазначив, що договір про надання послуг №78 від 13.08.2020 є розірваним у зв"язку з неможливістю його виконання через невірно викладені умови, а не з вини відповідача, тому відповідальність передбачена сторонами в п.7.1. не може бути застосована.
Обставини справи. Дослідження доказів.
Предметом позову є вимога позивача про стягнення пені та штрафу за невиконання договору про надання послуг від 13.08.2020 №78 в сумі 35678 грн 87 коп.
13.08.2020 Акціонерне товариство "Укртранснафта" та Товариство з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Промтехдіагностика" уклали договір про надання послуг №78.
Відповідно до п.1.1. договору, виконавець зобов"язується за завданням замовника та у встановлені цим договором строки надати послуги: зачищення резервуару РВС-5000 №6 НПС "Долина" ЛВДС "Дрогобич" АТ "Укртранснафта" від залишків нафти і донного осаду (надалі - послуги) відповідно до коду ДК -021:2015:50510000-3 - Послуги з ремонту і технічного обслуговування насосів, клапанів, кранів і металевих контейнерів, а замовник зобов"язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги.
Обсяг, вартість послуг, вимоги до послуг визначаються за взаємною згодою сторін та вказуються у Протоколі узгодження ціни (Додаток №1) та Інформації про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмету закупівлі: послуг з ремонту і технічного обслуговування насосів, клапанів, кранів і металевих контейнерів (код 50510000-3 за ДК 021:2015) (послуги із зачищення резервуару РВС-5000 №6 НПС "Долина" ЛВДС "Дрогобич" АТ "Укртранснафта" від залишків нафти і донного осаду (Додаток №2), що додається до цього договору і є його невід"ємною частиною (п.1.2.).
В Додатку 2 до договору сторони встановили такі вимоги до надання послуги:
1.1. Виконати зачищення резервуару РВС-5000 №6 НПС "Долина" ЛВДС "Дрогобич" АТ "Укртранснафта" від залишків нафти і донного осаду для підготовки його до подальшого ремонту.
1.3. Для зачищення резервуару РВС-5000 №6 НПС "Долина" ЛВДС "Дрогобич" АТ "Укртранснафта" від залишків нафти і донного осаду необхідно виконати таке:
1.3.1. відкачати залишки нафти та рідкої фракції донного осаду з резервуару РВС-5000 №6 НПС "Долина" ЛВДС "Дрогобич" до резервуару РВС-5000 №1(в складі резервуарного парку) або до дренажної ємкості НПС "Долина" за допомогою зачисного насосу, вакуумної установки або інших методів та засобів, з дотриманням вимог чинних нормативних актів з охорони праці, промислової та пожежної безпеки;
1.3.2. вилучити густий донний осад з резервуару РВС-5000 №6 НПС "Долина" шляхом його розрідження та перекачування до резервуару РВС-5000 №1 НПС "Долина";
1.3.3. промити резервуар РВС-5000 №6 гарячою водою з миючою речовиною або розчинником (або виконати пропарювання) внутрішні поверхні стінки, днища зовнішньої поверхні центральної колони, трубопроводів системи підігріву нафти. Повторно промити всі поверхні гарячою водою (змити залишки миючої речовини або розчинника) та висушити днище резервуару.
1.7. Строк зачищення резервуару РВС-5000 №6 НПС "Долина" - 40 календарних днів з дати, вказаної у заявці замовника на виконання.
В розділі 2 Додатку 2 зазначені технічні характеристики резервуару РВС-5000 №6 НПС "Долина" ЛВДС "Дрогобич", а саме:
- номінальна місткість резервуару 5000 м 3,
- діаметр резервуару 22,8 м,
- площа поверхні резервуару, що підлягає зачищенню та миттю 841,6 м 2 в тому числі днища 467,9 м 2 ,
-стінки на висоту 5,0 м - 358 м2 ,
- центральної колони на висоту 5,0 м -15,7 м2 ,
- орієнтовний обсяг рідкої фракції донного осаду 106 м3 ,
- орієнтовний обсяг густого донного осаду 20 м3 ,
- відстань від стінки резервуару до стінки резервуару РВС-5000 №1 24 м,
- найбільша відстань від резервуарів до дренажної ємкості 60 м.
Місце надання послуг: Івано-Франківська обл., Долинський район, с.Яворів, НПС "Долина" ЛВДС "Дрогобич" АТ "Укртранснафта" (п.1.3.).
Надання послуг за цим договором здійснюється виконавцем з урахуванням вимог Інструкції з безпечного виконання сторонніми (підрядними) організаціями робіт, завдань та надання послуг на об"єктах підприємств Групи Нафтогаз (далі - Інструкція), розміщеної у вільному доступі на офіційному вебсайті замовника (п.1.4.).
Ціна договору визначається у Протоколі узгодження ціни (додаток №1), що є невід"ємною частиною цього договору та не може бути збільшена протягом строку дії цього договору.
Відповідно до п.2.3. договору, ціна договору становить 346396 (триста сорок шість тисяч триста дев"яносто шість) грн 80 коп., у тому числі ПДВ -57732 (п"ятдесят сім тисяч сімсот тридцять дві) грн 80 коп.
Строки надання послуг, передбачених п.1.1. цього договору, становлять 40 (сорок) календарних днів з дати, зазначеної замовником у письмовій заявці (п.3.1.).
Приймання послуг, наданих виконавцем оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, підписаним уповноваженими представниками сторін (п.4.1.).
Згідно з п.5.1.3. договору замовник має право відмовитися від цього договору та вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не розпочав надання послуг або надає їх з порушенням строку, визначеного договором, за умови, що таке порушення виникло не з вини замовника.
Відповідно до п.5.2.9 договору виконавець зобов"язаний інформувати письмово замовника в установленому цим договором порядку про обставини, що перешкоджають виконанню зобов"язань згідно умов договору, а також про заходи, необхідні для їх усунення.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов"язань за цим договором виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості послуг за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов"язання. Якщо прострочення виконання зобов"язань перевищує 30 календарних днів, виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7,0 % від вартості послуг (п.7.1.).
У випадку, якщо невиконання умов цього договору сталося з вини виконавця, замовник має право відмовитися від договору в порядку, встановленому в п.10.2.1. цього договору (п.7.4.).
Цей договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31 березня 2021 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п.10.1.).
Відповідно до п.10.2.1. договору, у випадку невиконання або неналежного виконання виконавцем зобов"язань за цим договором, замовник має право відмовитися від договору в односторонньому порядку шляхом направлення виконавцю повідомлення про таку відмову.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.10.4.).
Як стверджує позивач, відповідно до заявки про готовність до виконання договору від 07.09.2020 №93-28-00/2/3019-20 він визначив дату початку виконання робіт - 07.09.2020. Цього ж дня відповідач приступив до надання послуг передбачених в п.1.1. договору. 15.09.2020 представники відповідача здійснили спробу відкачати залишки нафти та донного осаду з резервуару РВС-5000 №6 НПС "Долина" ЛВДС "Дрогобич". Однак через технічну неможливість відкачування нафти насосним обладнанням яке застосовував відповідач, відкачати залишки нафти не вдалось, у зв"язку з чим відповідач 16.09.2020 звернувся до позивача про розірвання договору (лист №549/П).
Враховуючи те, що станом на 30.09.2020 відповідач послуги згідно договору не надав, позивач направив на адресу останнього лист №93-28-00/23347-20, в якому вимагав негайного та якісного виконання своїх зобов"язань.
Відповідач зобов"язання не виконав, натомість 21.10.2020 повторно звернувся до позивача з проханням розірвати договір про надання послуг №78 від 13.08.2020 (лист №601/П). Зважаючи на те, що 17.10.2020 строк для виконання зобов"язання згідно п.3.1 договору закінчився, позивач 25.11.2020 на адресу відповідача направив повідомлення про відмову з 20.11.2020 від договору № 93-28-00/2/4171-20, в якому зазначив, що залишає за собою право на стягнення штрафних санкцій, передбачених пунктами 7.1. та 7.2. договору.
30.12.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією №04-03/11/4629-20 про сплату пені та штрафу на підставі п.7.1. договору за невиконання взятих на себе зобов"язань щодо надання послуг.
В підтвердження позовних вимог позивач також подав:
- наказ АТ "Уктранснафта" від 02.09.2020 № 334 "Про допуск до виконання робіт";
- довідку НТЦ "Промтехдіагностика" №366/П від 13.07.2020 щодо наявності у власності обладнання та матеріально-технічної бази необхідної для надання послуг за предметом закупівлі послуг з ремонту і технічного обслуговування насосів, клапанів, кранів і металевих контейнерів (код 50510000-3 за ДК 021:2015) ( послуги із зачищення резервуару РВС-5000 №6 НПС "Долина" ЛВДС "Дрогобич" АТ "Укртранснафта" від залишків нафти і донного осаду;
- калібрувальну (градуювальну) таблицю на резервуар РВС-5000 №6;
- договір про надання послуг №6585-2 укладений АТ "Укртранснафта" та ПП "ДДП";
- акт виконання робіт від 28.12.2021.
Позивач посилаючись на подані докази зазначив, що відповідач не виконав зобов"язання погоджені шляхом підписання договору про надання послуг від 13.08.2020 №78, а тому має нести відповідальність, передбачену цим договором у вигляді сплати пені в сумі 11431 грн 09 коп. та штрафу в сумі 24247 грн 78 коп. Зважаючи на відсутність добровільної сплати відповідачем штрафних санкцій позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначив що не виконав зобов"язання згідно договору через невідповідність технічних характеристик предмета закупівлі зазначених позивачем в договорі, фактичним. Вказав, що на надані "НТЦ"Промтехніагностика" пропозиції щодо врегулювання вказаних розбіжностей отримав відмову, а тому просив розірвати договір за згодою сторін. В підтвердження своїх доводів подав:
- заявку на виведення в ремонт (виконання робіт) №140 від 14.09.2020;
- дозвіл на виведення в ремонт (виконання робіт) №93-11-00/148 від 14.09.2020;
- службову записку начальника відділу капітального будівництва Гетьмана В.І. № 549/П від 16.09.2020;
- наказ ТОВ "НТЦ "Промтехдіагностика" №145 від 16.09.2020 "Про створення комісії перевірки наявності донного осаду від нафтопродуктів у резервуарі РВС-5000 №6";
- акт щодо обсягу густої фракції донного осаду від 16.09.2020, складений представниками ТОВ "НТЦ "Промтехдіагностика" (представник АТ "Укртранснафта" від підпису відмовився);
- відповідь на претензію №13/П від 18.01.2021 та докази її направлення позивачу;
- проект виконання робіт ПВР-78 на зачищення резервуару;
- лист - відповідь №591/П від 09.10.2020 на лист позивача № 93-28-00/2/3347-20 від 30.09.2020.
Оцінивши подані сторонами та зібрані судом докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення від 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі " Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме переписки сторін щодо достовірності технічної характеристики об"єкта та вмісту донного осаду, який належить очистити, суд зазначає, що позивач після повторного заміру зазначив інші відомості, а ніж ті, які вказував у тендерній документації та сторони узгодили у договорі (лист від 30.09.2020 №93-28-00/2/3347-20).
Також проаналізувавши договір від 05.10.2021 про надання послуг №6585-2 з іншим виконавцем та вислухавши пояснення представника позивача щодо обставин справи у цій частині, суд акцентує увагу на відмінних істотних умовах договору №6585-2 та договору №78, а саме, технічні характеристики того самого резервуару та об"єм густого донного осаду суттєво різняться, як і ціна.
Суд погоджується з твердженням позивача, що договір про надання послуг №78 від 13.08.2020 не виконаний та є розірваним, однак суд не може погодитись з твердженням позивача, про те що підставою розірвання договору є умисне невиконання зобов"язань відповідачем, так як більш вірогідним є те, що невиконання договору спричинене, недостовірною інформацією щодо предмета закупівлі. Доказів які б свідчили про те, що станом на день укладення договору та під час його виконання, об"єми густої та рідкої фракції донного осаду в резервуарі (що є істотними умовами) були однакові, матеріали справи не містять.
Посилання позивача на те, що послуги відповідачем не надані через відсутність спеціального обладнання, (в той час коли у довідці про склад матеріально-технічної бази, яку відповідач долучив до тендерної пропозиції є насосні агрегати, призначені для таких цілей), є припущеннями, які не є фактичними даними в розумінні ст.73 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).
Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
В ст. 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Відповідно до ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Частиною 2 ст.651 ЦК передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Вказана норма містить приписи для ситуацій, коли сторона об`єктивно може виконати зобов`язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. У цьому разі виникає потреба зміни умов зобов`язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.
Тобто, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання. Істотна зміна обставин дозволяє сторонам припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).
Відповідно до ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених у цьому Законі.
Також суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Очевидно, що дії позивача, який 13.08.2020 уклав договір про надання послуг №78 та у зв"язку з його невиконанням згодом звернувся в суд для стягнення штрафних санкцій та обґрунтовує свої вимоги, тим що 05.10.2021 уклав договір про надання послуг №6585-2 з іншим виконавцем, який успішно надав послуги, суперечить його попередній поведінці (зазначенню інших технічних характеристик того самого резервуару, від яких залежить зокрема і спосіб надання послуг, і ціна) і є недобросовісними.
Висновок суду.
Суд встановив, що істотні умови договору узгоджені сторонами під час підписання договору не відповідали фактичним, тому відповідач правомірно звертався до позивача про розірвання договору, оскільки виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б відповідача того, на що він розраховував при укладенні договору. Недостовірні відомості, зазначені позивачем в умовах договору призводять до значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.
Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду цієї справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв`язок, відповідно до ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені та штрафу за договором в сумі 35678 грн 87 коп. є необґрунтованими та не належать до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2270 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №0000106776 від 15 грудня 2021 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд, враховуючи відмову в позові судовий збір в сумі 2270 грн 00 коп. покладає на позивача.
Керуючись статтями 2, 73,74,129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
у позові Акціонерного товариства "Укртранснафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НТЦ "Промтехдіагностика" про стягнення пені та штрафу за договором в сумі 35678 грн 87 коп. відмовити.
Судовий збір покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 15.11.2022
Суддя Т.В.Максимів
Суд | Господарський суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 02.11.2022 |
Оприлюднено | 18.11.2022 |
Номер документу | 107350128 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг |
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Зварич Оксана Володимирівна
Господарське
Господарський суд Івано-Франківської області
Максимів Т. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні