Рішення

від 15.11.2022 по справі 910/5924/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2022Справа № 910/5924/22

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонара"

про розподіл судових витрат

у справі № 910/5924/22, що була розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонара"

до фізичної особи-підприємця Лашкула Тараса Феліксовича

про стягнення 131 131,22 грн

Суддя Удалова О.Г.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Бонара" (далі - позивач) з позовом до фізичної особи-підприємця Лашкула Тараса Феліковича (далі - відповідач) про стягнення 131 131,22 грн, з яких 116 193,03 грн заборгованості, 5 004,54 грн пені, 1 994,16 грн штрафу, 1 747,67 грн 3% річних та 6 191,82 грн втрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 43/21 від 01.06.2021 в частині внесення орендних платежів та відшкодування експлуатаційних платежів у встановлений таким договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 відкрито провадження у справі № 910/5924/21 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця Лашкула Тараса Феліксовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонара» заборгованість в розмірі 116 193,03 грн, пеню в розмірі 5 004,54 грн, штраф в розмірі 1 994,16 грн, 3% річних в розмірі 1 145,92 грн, інфляційні втрати в розмірі 6 191,75, а також 2 469,61 грн судового збору.

12.10.2022 від позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат та стягнення з відповідача таких витрат в розмірі 24 150,00 грн, яка мотивована тим, що позивачем у позові вказувались витрати, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, в т.ч. витрати на правничу допомогу орієнтовано становлять 30 000,00 грн.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідачем заперечень на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення не подано.

Приймаючи додаткове рішення у справі № 910/5924/22, суд виходив з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вказано вище, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

У позовній заяві позивачем наведено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, згідно з яким вартість професійної правничої допомоги зазначена в розмірі 30 000,00 грн, докази чого будуть надані позивачем відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 позов задоволено частково.

Відповідно до поданої заяви про ухвалення додаткового рішення у справі позивач просив покласти на відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 24 150,00 грн.

Судом встановлено, що представник позивача, яким подана позовна заява в інтересах позивача, Лоленко Олена Андріївна є адвокатом, що підтверджується відомостями, які розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України, а також свідоцтвом серії КВ № 5411 від 17.09.2020, доданим до позовної заяви.

На підтвердження понесених ним судових витрат відповідач долучив до позовної заяви ордер серії КС № 740045 від 12.07.2022.

Крім того, до заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем додано:

- договір № 01-07 про надання правової допомоги від 01.07.2022 ,укладений між позивачем (далі - замовник) та Лоленко О.А. (далі - виконавець);

- акт надання послуг від 15.07.2022;

- платіжне доручення № 576 від 15.07.2022 на суму 12 075,00 грн;

- платіжне доручення № 590 від 29.07.2022 на суму 12 075,00 грн.

Згідно з п. 1.1 договору в порядку та на умовах, передбачених договором, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу, а саме представляти у встановленому порядку інтереси клієнта, в т.ч. у господарських судах.

Факт надання послуг виконавцем буде засвідчуватись актом надання послуг. Акт підписується сторонами після надання послуг та є невід`ємною частиною договору (п.п. 1.2, 1.3 договору).

Як погоджено сторонами в п. 2.1 договору, виконавець на підставі звернення замовника приймає на себе зобов`язання надати наступні послуги :

- усна консультація;

- підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення коштів, інфляційних витрат та відсотків річних за невиконання договору оренди нежитлових приміщень № 43/21 від 01.06.2021 до ФОП Лашкул Т.Ф.;

- супроводження судового розгляду справи (представництво інтересів замовника) у суді 1-ї, 2-ї, 3-ї інстанції з підготовкою процесуальних документів;

- забезпечення та організацію примусового виконання рішення суду щодо стягнення коштів з Лашкула Т.Ф.;

- інші послуги в межах надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4.1 договору за надані послуги замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі 30 000,00 грн.

Оплата послуг здійснюється в такому порядку: 50% винагороди в день підписання акту, наступні 50% винагороди - не пізніше 15 банківських днів з дня підписання акту (п. 4.3 договору).

Згідно з п. 7.1 договору останній укладений на строк до виконання доручення замовника та набирає чинності з моменту його підписання.

Відповідно до п. 1 акту надання послуг від 15.07.2022, виконавцем надано, а замовником прийнято послуги, а саме:

- усна консультація;

- підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення коштів, інфляційних витрат та відсотків річних за невиконання договору оренди нежитлових приміщень № 43/21 від 01.06.2021 до ФОП Лашкул Т.Ф.;

- супроводження судового розгляду справи (представництво інтересів замовника) у суді 1-ї, 2-ї, 3-ї інстанції з підготовкою процесуальних документів;

- забезпечення та організацію примусового виконання рішення суду щодо стягнення коштів з Лашкула Т.Ф.;

- інші послуги в межах надання правової допомоги.

Згідно з п. 2 акту від 15.07.2022, винагорода за надані послуги складає 30 000,00 грн, замовник сплачує винагороду за вирахуванням державних податків та обов`язкових платежів.

Як зазначалось вище, платіжними дорученнями № 576 від 15.07.2022 та № 590 від 29.07.2022 позивачем сплачено виконавцю винагороду в загальному розмірі 24 150,00 грн з призначенням на акт від 15.07.2022.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання адвокатом позивачу послуг з надання правової допомоги на суму 30 000,00 грн, які оплачені позивачем в розмірі 24 150,00 грн.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Водночас, в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, рішення суду у даній справі позовні вимоги задоволено частково, а саме з заявленої до стягнення суми в розмірі 131 131,22 грн задоволено вимоги про стягнення в розмірі 130 529,47 грн.

Таким чином, згідно положень п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованими є вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 23 039,18 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Водночас, суд вважає, що заявлені позивачем витрати підлягають зменшенню, позаяк як вбачається з погоджених сторонами в договорі та акті приймання наданих послуг, фактично були надані послуги з усної консультації, підготовки та подання позовної заяви.

Водночас, надання послуг з супроводження судового процесу (представництво інтересів клієнта) з підготовкою процесуальних документів, а також інших послуг в межах надання правової допомоги матеріалами справи не підтверджується, оскільки справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань, позивачем окрім позовної заяви інших документів по суті справи не подавалось.

Крім того, супроводження судового процесу (представництво інтересів клієнта) з підготовкою процесуальних документів погоджено сторонами в договорі в трьох інстанціях (першій, апеляційній та касаційній), проте на момент розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення відсутні відомості про перегляд рішення суду від 06.10.2022 у даній справі в порядку апеляційного або касаційного провадження.

Позивачем також не доведено надання виконавцем послуг з забезпечення та організації примусового виконання рішення суду щодо стягнення коштів, крім того, такі витрати на можуть бути включені до складу судових витрат, наданих в межах розгляду даної судової справи, станом на момент подання заяви про ухвалення додактового рішення.

За вказаних обставин, суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонара" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в справі № 910/5924/22, а саме витрат позивача на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 15 000,00 грн, у задоволенні іншої частини заяви суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонара" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в справі № 910/5924/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Лашкула Тараса Феліксовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонара" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 22, код 44034657) витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч грн 00 коп.).

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення підписано 15.11.2022.

Суддя О.Г. Удалова