Рішення

від 14.11.2022 по справі 910/16656/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2022Справа № 910/16656/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 127) до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО АВТО ХОЛДІНГ (УКРАЇНА)" (01004, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 5), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО" (01004, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 5), 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "КОВІН КАПІТАЛ" (04071, місто Київ, ВУЛ.НАБЕРЕЖНО-ЛУГОВА, будинок 4ЛІТ."1Е"), про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставне майно

Представники учасників справи:

від позивача, Малік Т.І.;

від відповідача, Ольмезов В.А.;

від 3-ї особи-1, не з`явився;

від 3-ї особи-2, не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.10.2021 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО АВТО ХОЛДІНГ (УКРАЇНА)" про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставне майно. Позовна заява передана 13.10.2021 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд в рахунок погашення наявної перед акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО» у розмірі 152 180 141,13 грн, звернути стягнення на заставне майно, а саме:

- частку в розмірі 89% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО», що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «НІКО АВТО ХОЛДІНГ (УКРАЇНА)», та є предметом застави за договором застави №27113Z38 від 18.07.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заставодавець - Компанія «НІКО ХОЛДІНГ ЕНД ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД (Niko Holding Investment ETD), здійснив відчуження предмета застави, чим порушив умови Договору застави, оскільки при цьому ним не була отримана письмова згода заставодержателя (Банку).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/16656/21 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО", встановлено сторонам строки для направлення заяв по суті справи та призначено підготовче засідання на 18.11.2021.

15.11.2021 через загальний відділ діловодства суду від третьої особи - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ-НІКО», надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в яких останній зазначає, що з 21.09.2012 було змінено обов`язки позичальника щодо суми повернення кредитних коштів, а додатковими угодами змінено обсяг та строки відповідальності за ТОВ «Торговий Дім-Ніко» за Генеральною угодою та кредитним договором. Зазначає, що банком не було здійснено процедуру, яка передує процедурі звернення стягнення на заставне майно, а сааме: не надіслано заставодавцю відповідного повідомлення, не зареєстровано в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на заставне майно, що призвело до порушення процедури звернення стягнення на заставне майно. Також зазначав, що надані банком довідки по рахунках не відповідають дійсності та є неналежними та недопустимими доказами підтвердження вимог банку, а сума заборгованості, яка обліковується в ТОВ «Торговий Дім-Ніко» відрізняється від розміру боргу, який заявлено банком.

16.11.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в яких останній просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на відсутність направлення письмового повідомлення банка про порушення забезпеченого обтяженням зобовязання та відсутність у відомостях з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за номером обтяження 14456948 жодних відомостей щодо ТОВ «Ніко Авто Холдінг (Україна)».

18.11.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "КОВІН КАПІТАЛ" (04071, місто Київ, ВУЛ.НАБЕРЕЖНО-ЛУГОВА, будинок 4ЛІТ."1Е") та відкладено підготовче засідання у справі №910/16656/21 на 09.12.2021.

08.12.2021 позивач подав до суду письмові пояснення, в яких зазначав, що позивач звернувся до суду для звернення стягнення на заставне, тобто обрав судовий спосіб звернення стягнення. Таким чином, відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» надсилання повідомлення банком на адресу боржника про порушення забезпеченого обтяженням зобовязання не є обов`язковим. Зазначав, що розрахунок заборгованості, виписки за рахунками здійснені згідно з нормами чинного законодавства.

09.12.2021 від представника третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО" надійшла заява про зупинення провадження у справі, вищевказана заява обґрунтована тим, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/15242/21 (суддя М.Є. Літвінова) за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО" (далі - відповідач -1), Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ФОРВАРД МЕГАПОЛІС" (далі - відповідач -2), Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ПРАЙМ МЕГАПОЛІС" (далі - відповідач -3), Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ІСТЛАЙН МЕГАПОЛІС" (далі - відповідач - 4), Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ЦЕНТР КИЇВ" (далі - відповідач - 5), Дочірнього підприємства "Український термінал" (далі - відповідач - 6), Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО АВАНТ" (далі - відповідач -7), Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ДІАМАНТ" (далі - відповідач - 8), Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ТЕХНО МЕГАПОЛІС" (далі - відповідач -9) про солідарне стягнення 152 180 41, 13 грн.

Розмір заявлених вимог у справі № 910/15242/21 є тотожним тому, який заявлений у справі, що розглядається № 910/16656/21, та стягується щодо невиконання договору № 151313К8 про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного підтвердженого непокритого акредитиву від 14.06.2013, який було укладено між AT «УКРЕКСІМБАНК» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ-НІКО» в рамках генеральної кредитної угоди № 151112N2 від 11.04.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі № 910/15242/21 частково задоволено клопотання ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ-НІКО» про призначення судової економічної експертизи.

На вирішення судово-економічної експертизи поставлено такі питання:

- чи документально підтверджується матеріалами справи, первинними банківськими документами розмір заборгованості ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕ' ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ-НІКО» за кредитним договором 151313К8 від 14.06.2013, укладено в рамках Генеральної кредитної угоди № 151112N2 від 11.04.2012 (з усіма змінами та доповненнями), який було заявлене «УКРЕКСІМБАНК» станом на 02.08.2021 в сумі 152 180 141 (сто п`ятдесят два мільйони сто вісімдесят тисяч сто сорок одну) гривню 13 копійок, а саме:

- сума заборгованості за кредитом (основний борг) - 105 952 540 (сто мільйонів дев`ятсот п`ятдесят дві тисячі п`ятсот сорок) гривень 06 копійок ;

- проценти за користування кредитом - 38 922 082 (тридцять вісім міль дев`ятсот двадцять дві тисячі вісімдесят дві) гривні 78 копійок;

- комісія за управління кредитом - 1 387 946 (один мільйон триста вісімдесят тисяч дев`ятсот сорок шість) гривень 71 копійка ;

- пеня за прострочення зобов`язань 1 188 909 (один мільйон сто вісімдесят тисяч дев`ятсот дев`ять) гривень 04 копійки ;

- 3% річних згідно з ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань - 1 484 045 (один мільйон чотириста вісімдесят чотири тисячі сорок п`ять) гривень 13 копійок;

- втрати від інфляції - 3 244 617 (три мільйони двісті сорок чотири з шістсот сімнадцять) гривень 41 копійка?

- чи в повному обсязі і своєчасно проводились зарахування сум, що вносились (були перераховані) на погашення заборгованості за кредитним договором № 151313К8 від 14.06.2013 укладено в рамках Генеральної кредитної угоди № 151112N2 від 1.04.2012 (з усіма змінами та доповненнями).

Як стверджує представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО", різниця між заявленою сумою AT «УКРЕКСІМБАНК» до стягнення за Кредитним договором № 151313К8 від 14.06.2013 (з усіма змінами та доповненнями до нього) та сумою, яка обліковується на рахунку ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ-НІКО» є суттєвою та складає 23 094 675 грн 44 коп., а, відтак, заявлено клопотання про призначення судово економічної експертизи для з`ясування вищевикладених питань.

Отже на думку третьої особи, вказані обставини, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі, оскільки суд обмежений імперативними приписами ст. 14 ГПК України, якими передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, в той час як вирішення питання щодо розміру заборгованості, який заявлений AT «УКРЕКСІМБАНК», шляхом звернення стягнення на заставне майно не входить до предмету позову у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 підготовче засідання відкладене на 30.12.2021

13.12.2021 від представника позивача надійшли письмові пояснення, якими останній просив позовні вимоги задовольнити.

22.12.2021 від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення, яке обґрунтоване тим, що, на думку позивача, предметом спору у справі 910/16656/21 є стягнення заборгованості за Кредитним договором; вирішення спору у справі №910/15242/21 не може бути перешкодою для встановлення всіх істотних обставин, в тому числі розміру заборгованості у даній справі; суд не позбавлений можливості при розгляді справи по суті заявлених позовних вимог, надати правову оцінку доказам, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення.

Позивач також зазначив, що представником ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ- НІКО» не обґрунтовано належним чином, з`ясування яких саме обставин у ході розгляду справи №910/15242/21 унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у даній справі, не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні даної справи та яким чином встановлені в іншій справі обставини вплинуть на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи з предмету та підстав позову. Представник ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ- НІКО» не доводить неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом у справі №910/15242/21, не доводить неможливість розгляду Справи у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

23.12.2021 від третьої особи надійшли заперечення на письмові пояснення позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2021 було заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО" про зупинення провадження у справі на час проведення судової економічної експертизи у справі 910/15242/21 задоволено частково та зупинено провадження у справі № 910/16656/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі 910/15242/21.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.12.2021 року у справі № 910/16656/21 скасовано. Справу передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.22 року було призначено підготовче засідання на 11.08.22 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.22 року було відкладено підготовче засідання на 25.08.22 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляд по суті на 29.09.2022.

29.09.2022 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

29.09.2022 розгляд справи відкладено на 13.10.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 відкладено розгляду справи по суті на 20.10.22 о 11:20 год. у зв`язку із загрозою ракетних ударів по місту та неможливістю забезпечити безпеку життя та здоров`я відвідувачів і працівників суду.

20.10.2022 розгляд справи відкладено на 03.11.2022.

У судове засідання 03.11.2022 з`явився представник позивача та відповідача, надав пояснення по справі.

Представники третіх осіб у судове засідання 03.11.2022 не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 03.11.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

11.04.2012 між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (надалі - банк або кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Ніко», як позичальником, було укладено Генеральну кредитну угоду № 151112N2, згідно п. 1.1. умов якої нею регулюються загальні засади співпраці між Банком та позичальником щодо фінансування довгострокової програми по розвитку діяльності Позичальника, яка містить усі напрями діяльності підприємства позичальника, зазначені у бізнес-плані позичальника.

Ліміт Генеральної угоди поширюється на кредитні договори, які будуть укладені в межах Генеральної угоди та включені до Додатка №1 до Генеральної угоди протягом її дії, а також Кредитні договорі, укладені до моменту набуття чинності Генеральною угодою, які є відповідними Додатками до Генеральної угоди згідно з Додатком 1 до Генеральної угоди(п.п. 2.1, 2.2).

21.09.2012 між Банком та ТОВ «Торговий Дім - Ніко» укладено додаткову угоду 151112N2-1 до Генеральної кредитної угоди 151112N2 від 11.04.2012, якою сторонами зокрема визначено загальний ліміт заборгованості за Генеральною угодою: загальний розмір заборгованості позичальника за кредитом за цією Генеральною угодою не може перевищувати еквівалент 122 400 000,00 грн.

14 червня 2013 року до генеральної угоди № 151112N2 внесені зміни додатковою угодою № 151112N2-2, відповідно до яких ТОВ «ТД - НІКО» включено до складу сторін генеральної угоди № 151112N2 від 11.04.2012 в якості позичальника-2.

Цього ж дня, між Банком та ТОВ «ТД - НІКО» був укладений договір № 151313К8 про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного підтвердженого непокритого акредитиву.

Відповідно до умов кредитного договору, Банк відкриває позичальнику акредитив та, внаслідок Зовнішнього фінансування проекту за рахунок коштів Інобанку, позичальникові надається кредит на умовах цього договору з лімітом кредитної лінії у розмірі 8 000 000,00 дол. США, граничним терміном відкриття акредитива до 103 календарних днів з дати відкриття першого акредитиву, строком погашення до 97 днів з дати відкриття кожного акредитиву, на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання.

Кінцевий строк погашення кредиту - 200 календарних днів з дати відкриття першого акредитиву. Строк дії акредитиву - до 7 календарних днів. Строк дії пост-фінансування - до 90 календарних днів.

Умовами кредитного договору встановлювалась процентна ставка за кредитом у наступному розмірі:

1) 9,5% відповідно до початкової редакції Кредитного договору (3.2.5.);

2) Додатковою угодою №151313К8-14 від 06.05.2014 (п.1.2.):

8,0% річних, починаючи з дати укладення додаткової угоди;

3) Додатковою угодою №151313К8-23 від 09.01.2015 (п.1.2.):

22,0% річних для заборгованості в гривні,

8,0% річних для заборгованості в доларах США;

4) Додатковою угодою №151313К8-25 від 07.09.2018 (п.3.1.):

2% річних на період з 07.09.2018 року по 30.04.2019 року (включно);

5% річних на період з 01.05.2019 року по 30.04.2020 року (включно);

8% річних на період з 01.05.2020 року по 30.04.2021 року (включно);

12% річних на період з 01.05.2021 року по 31.03.2022 року (включно);

14% річних на період з 01.04.2022 року по 30.04.2023 року (включно);

15% річних на період з 01.05.2023 року по 31.01.2025 року (включно);

16% річних на період з 01.02.2025 року по 30.06.2026 року (включно);

17% річних на період з 01.07.2026 року по 31.08.2027 року (включно);

починаючи з 01.09.2027 року - 18,5% річних

Проценти за Кредитом нараховуються протягом усього строку користування Кредитом на залишок Основного боргу на кінець календарного дня за кожний день користування Кредитом на основі Банківського року (п.3.1.4.).

Проценти за Кредитом, нараховані за останній календарний місяць користування Кредитом, мають бути сплачені Позичальником не пізніше наступного Банківського дня за днем повного погашення Основного боргу (п.6.6.3.).

Відповідно до п. 3.2. Кредитного договору Позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісії, зокрема, за управління Кредитом. Комісія за управління нараховується починаючи з дати укладання Кредитного договору до дати повного виконання Позичальником зобов`язань з погашення Кредиту, але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту, визначеної згідно з п.6.4. Кредитного договору.

Розмір ставки комісії за управління встановлений умовами п.3.2.2.1. Кредитного договору (% від Ліміту заборгованості, зазначеного у Графіку зміни Ліміту заборгованості) з урахуванням змін Кредитного договору.

Згідно з п.п. 9.2.3. Кредитного договору Позичальник зобов`язався своєчасно та у повному обсязі погашати Банку Кредит, сплатити Проценти за Кредитом, комісії та інші платежі за цим Договором.

Пунктом 8.1.2 Кредитного договору передбачене право Банку вимагати виконання грошових зобов`язань за цим Договором у повному обсязі у випадках, передбачених підпунктами 9.2.7 - 9.2.8 цього Договору, у строки, передбачені підпунктами 9.2.7 - 9.2.8 цього Договору.

Крім того, Позичальник зобов`язався здійснити погашення Кредиту, процентів за кредитом, комісій та інших платежів за Кредитним договором у повному обсязі протягом 10 (десяти) Банківських днів з дня відправлення Банком Позичальнику повідомлення про необхідність такого погашення, якщо:

- порушено провадження в справі про банкрутство Позичальника та/або Поручителя (п. 9.2.8.1 Кредитного договору);

- допущено прострочення термінів виконання грошових зобов`язань за будь-яким договором, забезпеченням за яким виступає предмет застави/ іпотеки, наданий згідно з гарантійними документами у забезпечення виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором, та Банком направлено вимоги щодо дострокового виконання грошових зобов`язань за такими договорами частково/ у повному обсязі, а також у разі, якщо у Позичальника та/або Поручителя виникла прострочена заборгованість перед Банком за будь-яким договором, укладеним ним із Банком (п. 9.2.8.2 Кредитного договору).

У випадку невиконання (несвоєчасного виконання) Позичальником будь-яких грошових зобов`язань, визначених Кредитним договором, Позичальник сплачує, Банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань.

Пеня підлягає сплаті у національній валюті України за Офіційним курсом Національного банку України на день сплати, на рахунок, відкритий відповідно до п.5.11 Кредитного договору (п.10.2. Кредитного договору).

15.08.2013 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД АВТОРЕСУРС», який є правонаступником ТОВ «Торговий Дім - Ніко», укладено додаткову угоду № 151112N2-3 до Генеральної кредитної угоди 151112N2 від 11.04.2012, якою виключено зі складу позичальників ТОВ «ТД АВТОРЕСУРС», який є правонаступником ТОВ «Торговий Дім - Ніко».

В подальшому, як до Генеральної угоди так і до кредитного договору було внесено ряд змін та доповнень шляхом підписання між сторонами Додаткових угод.

07.09.2018 між сторонами укладено додаткові угоди як до Генеральної угоди, так і до Кредитного договору, якими зокрема змінено кредитний ліміт та строки виконання, а саме:

- за Генеральною угодою ліміт - 120 473 711,10 грн із строком користування до 06.09.2028;

- за кредитним договором ліміт кредитної лінії - еквівалент 4 065 132,46 дол. США, однак основний борг в гривневому еквіваленті не може перевищувати 118 000 000,00 грн, з кінцевим терміном погашення до 06.09.2028.

12.10.2018 між Банком та ТОВ «Торговий Дім - Ніко» укладено додаткову угоду №151313К8-26 до кредитного договору від 14.06.2013 №151313К8, якою, зокрема, змінено ліміт кредитної лінії - 114 312 358,13 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральною угодою та укладеним в її рамках кредитним договором між Банком та Компанією «ВРЕСТОН ЛІМІТЕД» був укладений договір застави №27113Z38 від 18.07.2014.

В подальшому, у зв`язку зі зміною назви Компанія «ВРЕСТОН ЛІМІТЕД» на Компанія «НІКО ХОЛДІНГ ЕНД ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД» 07.09.2018 укладено договір про внесення змін №27113Z38-1 до договору застави №27113Z38 від 18.07.2014.

Відповідно до Договору застави майновий поручитель надав свою частку в статутному капіталі позичальника в розмірі 89% (далі - предмет застави). Заставна вартість предмета застави складає 750,00 грн.

На передачу частки в розмірі 89% статутного капіталу ТОВ «Торговий Дім Ніко» в заставу за договором застави була надана згода іншого учасника позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «КОВІН КАПІТАЛ».

Відповідно до п. 1.6 Договору застави у випадках невиконання або неналежного виконання позичальником відповідних положень кредитного договору та/або невиконання заставодавцем умов договору застави, банк має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з пп. 2.1.4 договору застави банк, як заставодавець, має право достроково звернути стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання позичальником зобовязання (в тому числі і по сплаті будь-яких платежів, які повинні бути здійснені відповідно до кредитного договору), забезпеченого заставою згідно з договором застави, воно не буде виконано.

Банк має право за рахунок предмета застави задовольнити вимоги, зазначені в договорах застави, в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойку, пеню, необхідні витрати на утримання предмету застави, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, витрати, що будуть понесені заставодержателем при зверненні стягнення на предмет застави, його реалізації (п. 2.1.6 договору застави).

Відповідно до умов Договору застави сторони домовились, що заставодавець розпоряджається предметом застави, його частиною, за письмовою згодою заставодержателя (п.2.5.2). Без письмової згоди заставодержателя заставодавець зобов`язався не здійснювати дій, пов`язаних із входом/виходом учасників до/з Позичальника, частка в якому передається в заставу, а також пов`язаних з перерозподілом часток і зміною розміру статутного капіталу Позичальника, не здійснювати дій, пов`язаних із зміною права власності на предмет застави або його частину, а також дій, пов`язаних з передачею предмету застави третім особам (п.п.2.3.4, 2.3.12). Реалізації предмета застави може бути здійснена виключно за письмовим дозволом заставодержателя з дотриманням вимог чинного законодавства України, Договору застави та Кредитного договору (п.п.1.8., 2.5.).

Разом з тим, згідно з інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, осіб - підприємців та громадських формувань, юридична особа ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО» (ідентифікаційний код 32380570), на теперішній час, має наступних засновників (учасників):

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ковін Капітал» (ідентифікаційний код 34603431, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 4 літ. « 1Е», розмір внеску до статутного фонду (грн) - 15000,00;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО АВТО ХОЛДІНГ (УКРАЇНА)» (ідентифікаційний код 38544593, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 5, розмір внеску до статутного фонду - 135000,00 грн.

З огляду на вказане, Банк вважає, що заставодавець - Компанія «НІКО ХОЛДІНГ ЕНД ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД, здійснив відчуження предмета застави, чим порушив умови Договору застави, оскільки при цьому ним не була отримана письмової згода заставодержателя (Банку).

Крім того, банк зазначає, що він звернувся до ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО» з вимогою №0400610/2255-21 від 19.01.2021, в якій зазначав, що станом на 19.01.2021 Позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання по сплаті боргу, процентів та комісії за управління кредитом у строки, встановлені договором, внаслідок чого у Позичальника утворилась прострочена заборгованість перед Банком на загальну суму 33 969 444,48 грн. Банк вимагав від Позичальника за Кредитним договором погасити прострочену заборгованість. Вказана вимога Банку залишилась без виконання.

Також Позичальнику було направлено вимогу АТ «Укрексімбанк» №0000606/21-1019 від 12.08.2021 про дострокове повернення кредиту, яка залишена без задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно з Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) №74863944 від 09.09.2021 було внесено зміни до відомостей про обтяження, а саме - зареєстроване звернення стягнення на предмети застави Відповідача (копія витягу додається).

У зв`язку з цим Банк вказував, що має право стягнути суму заборгованості за Генеральною угодою та кредитним договором з Майнових поручителів Позичальника шляхом звернення стягнення на вищенаведений предмет забезпечення.

Приймаючи до уваги викладене вище, враховуючи інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, осіб - підприємців та громадських формувань, положення п.1.11. Договору застави, яким встановлено, що застава зберігає силу, якщо предмет застави переходить у власність іншої особи, а також зважаючи на наявність зареєстрованого обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, належним відповідачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО АВТО ХОЛДІНГ (УКРАЇНА)", яке володіє 90% статутного капіталу позичальника.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що Позичальник, в порушення умов кредитного договору, у визначені строки оплату по сплаті боргу, процентів та комісії не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Заборгованість Позичальником не сплачена, доказів зворотного суду не подано.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

З огляду на неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, банком нараховано та заявлено до стягнення заборгованість станом на 02.08.2021 включно у розмірі 152 180 141,13 грн, з яких: 105 952 540,06 грн - сума заборгованості за кредитом (основним боргом); 38 922 082,78 грн - проценти за користування кредитом, 1 387 946,71 грн - комісія за управління кредитом, 1 188 909,04 грн - пеня, 1 484 045,13 грн - 3% річних, 3 244 617,41 грн - інфляційні втрати.

Позивачем, на підтвердження облікування сум, що є предметом стягнення у цьому спорі, надані банківські виписки з рахунків боржника, які підтверджують наявність заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитом, 3% річних, інфляційні втрати нараховані на суму основної заборгованості, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Стосовно нарахованої пені у розмірі 1 188 909,04 грн за період з 07.11.2018 по 11.03.2020, суд зазначає наступне.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) Позичальником будь-яких грошових зобов`язань, визначених Кредитним договором, Позичальник сплачує, Банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування пені за період з 07.11.2018 по 11.03.2020 у розмірі 1 188 909,04 грн, здійснений вірно та межах строку з урахуванням норм права (статті 231, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 590 ЦК України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Аналогічна положення містить стаття 20 Закону України «Про заставу».

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону про заставу, Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 20 Закону про заставу, звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

При цьому частинами першою, третьою статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Така вимога узгоджується з статтею 27 Закону №1255-IV, згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Повідомлення повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Тобто, законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.

Ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Разом з тим, позивач звернувся до суду, тобто обрав судовий спосіб звернення стягнення.

При цьому, згідно з Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) №74863944 від 09.09.2021 було внесено зміни до відомостей про обтяження, а саме - зареєстроване звернення стягнення на предмети застави Відповідача.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч. З ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, і на предмет застави може бути звернено стягнення в порядку ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Таким чином, у разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувана, обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач належних доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження у матеріалах даної справи та положеннях законодавства.

Приймаючи до уваги викладене вище, враховуючи інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, осіб - підприємців та громадських формувань, положення п.1.11. Договору застави, яким встановлено, що застава зберігає силу, якщо предмет застави переходить у власність іншої особи, а також зважаючи на наявність зареєстрованого обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, суд приходить до висновку про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.

Керуючись статтями 226, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. В рахунок погашення наявної перед акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127 код ЄДРПОУ 00032112) заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ - НІКО» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 5, код ЄДРПОУ 32380570) в розмірі 152 180 141 (сто п`ятдесят два мільйони сто вісімдесят тисяч сто сорок одна) грн 13 коп., звернути стягнення на заставне майно, а саме: частку в розмірі 89% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИМ ДІМ - НІКО» (код ЄДРПОУ 32380570, адреса: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 5), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «НІКО АВТО ХОЛДІНГ (УКРАЇНА)» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 5, код ЄДРПОУ 38544593), та є предметом застави за договором застави №27113Z38 від 18.07.2014.

3. Встановити спосіб реалізації заставного майна шляхом проведення публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО АВТО ХОЛДІНГ (УКРАЇНА)» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 5, код ЄДРПОУ 38544593) на користь акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, код ЄДРПОУ 00032112) витрати по сплаті судового збору в розмірі 794 500 (сімсот дев`яносто чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2022

Суддя Владислав ДЕМИДОВ