Рішення

від 15.11.2022 по справі 910/8149/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2022Справа № 910/8149/22

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦІЛІСНИЙ МАЙНОВИЙ КОМПЛЕКС 103" (02081, місто Київ, вулиця Дніпровська Набережна, будинок 19-А) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО УА" (03134, місто Київ, проспект Відрадний, будинок 95) про стягнення 34 249,53 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.08.2022 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦІЛІСНИЙ МАЙНОВИЙ КОМПЛЕКС 103" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО УА" про стягнення 34 249,53 грн та 26.08.2022 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦІЛІСНИЙ МАЙНОВИЙ КОМПЛЕКС 103" заборгованість за договором оренди від 01.04.2021 №295/2021 у розмірі 34249,53 грн з яких: 30 580,50 грн - сума основної заборгованості, 412,21 - 3% річних та інфляційне збільшення у розмірі 3 256,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

У встановлений судом строк від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 12.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 12.09.2022 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0105492804599) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у сервісі моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру Опендатабот.

Однак, конверт з ухвалою суду від 12.09.2022, який направлявся на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО УА" (03134, місто Київ, проспект Відрадний, будинок 95) був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Слід зазначити, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.09.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цілісний майновий комплекс 103» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО УА" було укладено Договір оренди №295/2021 (далі - Договір оренди), відповідно до умов п.1.1 якого Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в тимчасове платне користування (далі - оренду) нежиле приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 103 (офіс №602-17,4м2), іменоване далі «Приміщення».

Площа приміщення, що передається орендарю, складає 17,40м2кв.м. (п.1.2 договору).

Відповідно до пункту 9.1 договору оренди, розмір орендної плати за 17,4м2 площі складає 5220 грн. 00 коп. (п`ять тисяч двісті двадцять грн. 00 коп.) в тому числі ПДВ 20% - 870,00 грн. Вартість 1 м2 становить 300,00 грн. з ПДВ на місяць.

За умовами п.4.2 договору строк оренди починає свій перебіг у момент підписання його сторонами та закінчується після повернення приміщення, що орендується Орендарем Орендодавцю, що оформляється актом приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п.7.2 договору нарахування платежів за договором починається з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення до підписання акту приймання-передачі щодо повернення приміщення Орендодавцю.

Пунктом 9.3. договору оренди встановлено, що якщо інше не передбачено даним Договором, оплата за користування приміщенням сплачується орендарем один раз в місяць, не пізніше 10 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.

Для зручності орендаря орендодавець до 5-го числа кожного місяця виставляє рахунок орендареві (п. 9.4 договору).

Умовами п. 9.5 договору передбачено, якщо до настання зазначеного вище терміну оплати орендної плати відповідний рахунок не буде отриманий орендарем, орендар повинен оплатити за оренду приміщення згідно договору. Неотримання орендарем рахунку (несвоєчасне його отримання) не є підставою для несплати або затримки оплати орендної плати за договором.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін, зазначеними в преамбулі на першій сторінці тексту договору, і діє до 28.02.2022 року (п.20.1 договору).

01.04.2021 відповідно до договору оренди №295/2021 від 01.04.2021 сторонами було укладено сервісну угоду з метою забезпечення належних умов для використання приміщення згідно його цільовим призначенням та з метою врегулювання порядку надання та компенсації за комунальні послуги та послуги, що пов`язані з експлуатацією, обслуговуванням, і утриманням будинку, які будуть надані.

30.04.2021 між сторонами внесено зміни до договору оренди №295/2021 від 01.04.2021, а саме у зв`язку із збільшенням площі орендованого Приміщення, Сторони погодили п. п. 1.2., 1.3. та 9.1. Договору оренди викласти в новій редакції:

« 1.2. Відповідно до умов даного Договору Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в тимчасове платне користування (далі - оренду) нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 103, (офіс №602 - 17,4 м2, офіс №603-30,80 м2), іменоване далі "Приміщення"».

« 1.3. Загальна площа Приміщення, що передасться Орендарю складає: 48.20 м2».

« 9.1. Розмір місячної орендної плати за 48,2 м2 площі Приміщення складає 14460,00 гри. (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят гривень 00 коп.) в тому числі ПДВ 20% -2410,00 гри. Вартість оренди 1,00 м2 становить 300,00 грн. з ПДВ на місяць».

20.09.2021 між сторонами внесено зміни до договору оренди №295/2021 від 01.04.2021, а саме сторони погодили п. 20.1 Договору викласти в новій редакції:

« 20.1. Даний Договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін, зазначеними в преамбулі на першій сторінці тексту Договору, і діє до 31 грудня 2022 року».

Сторони погодили з 01 січня 2022 року внести зміни в Договір та викласти в наступній редакції п. 2 Додатку № 1 до Договору:

Найменування послуги Компенсація (відшкодування) витрат

- по електропостачанню до приміщення згідно показників лічильника, згідно виставлених рахунків.

- по охороні приміщення 385,60 грн. сума, з ПДВ за один календарний місяць

- за опалення приміщення згідно виставлених рахунків, пропорційно орендованій площі, в опалювальний період

- за прибирання приміщень спільного користування 964,00 грн. сума, з ПДВ за один календарний місяць

- обслуговуванню кондиціонерів згідно виставлених рахунків.

- інші послуги, по які ОРЕНДАР може письмово звернутися, або ті, що на думку ОРЕНДОДАВЦЯ є необхідними для належного утримання Приміщення (в такому випадку Сторони доповнюють Додаток №1 із внесенням змін до п.2 із зазначенням в ньому найменування послуг, їх вартості тощо).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди № 295/2021 від 01.04.2021 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з оренди нерухомого майна.

За актом приймання-передачі від 01.04.2021 до договору оренди № 295/2021 від 01.04.2021, який підписаний обома сторонами, позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення загальною площею 17,40 м2., за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 103 (офіс №602).

За актом приймання-передачі від 01.05.2021 до договору оренди № 295/2021 від 01.04.2021, який підписаний обома сторонами, позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення загальною площею 30,80 м2., за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 103 (офіс №603).

Таким чином, позивач виконав свої обов`язки за договором у повному обсязі та передав відповідачу в оренду об`єкт нерухомості, передбачений договором.

За твердженнями позивача, відповідачем несплачена орендна плата за лютий 2022 року у розмірі 14460,00 та несплачені комунальні послуги на загальну суму 16120,50 грн. (за січень у розмірі -8032,06 грн. та за лютий 2022 року у розмірі 8088,44 грн.), внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 30580,50 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

19.07.2022 позивач звертався до відповідача з вимогою за № 19/07 від 19.07.2022 про сплату боргу, що підтверджується описом вкладення в поштове відправлення, накладною та фіскальним чеком поштової установи.

Також, позивачем були надіслані на адресу відповідача 19.07.2022 акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №№332, 333, 334, 335 від 28.02.2022, що підтверджується описом вкладення в поштове відправлення, накладною та фіскальним чеком поштової установи

Проте, відповідач вищезазначені вимоги залишив без відповіді та задоволення.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 9.3. договору сторони передбачили, що оплата за користування приміщенням сплачується орендарем один раз в місяць, не пізніше 10 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.

Відповідно до п.7.2 договору нарахування платежів за договором починається з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення до дня підписання акту приймання-передачі щодо повернення приміщення.

Як вказує позивач, 28.02.2022 орендар звільнив приміщення, проте не підписав акт приймання-передачі приміщення від орендаря до орендодавця.

Судом було встановлено, що відповідачем несплачено оренду плату за лютий 2022, загальну сума оренди за цей період склала 14460,00 грн., а також вартість спожитих комунальних послуг за період з січня 2022 по лютий 2022 склала 16120,50 грн., загалом 30 580,50 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем не було сплачено суму заборгованості в розмірі 30 580,50 грн., а тому просить стягнути з відповідача вказану суму основної заборгованості.

Відтак, відповідач, у порушення взятих на себе на умовах п.9.3 та 7.2 договору зобов`язань, не виконав наявний обов`язок щодо оплати за оренду нежитлового приміщення в розмірі 30 580,50 грн.

Будь-яких доказів про сплату вказаної заборгованості в матеріалах справи не міститься.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені зобов`язання, обумовлені договором оренди № 295/2021 від 01.04.2021, та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення суми заборгованості в розмірі 30 580,50 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 412,21 грн. 3% річних, 3256,82 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Після здійснення перевірки наведеного позивачем розрахунку нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО УА" (03134, місто Київ, проспект Відрадний, будинок 95; код ЄДРПОУ 42739295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦІЛІСНИЙ МАЙНОВИЙ КОМПЛЕКС 103" (02081, місто Київ, вулиця Дніпровська Набережна, будинок 19-А; код ЄДРПОУ 38526690) заборгованість у розмірі 34249 (тридцять чотири тисячі двісті сорок дев`ять) грн. 53 коп. з яких: основна заборгованість у розмірі 30580 (тридцять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 412 (чотириста дванадцять) грн. 21 коп., інфляційні у розмірі 3 256 (три тисячі двісті п`ятдесят шість) грн. 82 коп. та судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн..00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2022

Суддя Владислав ДЕМИДОВ